13 жовтня 2011 р.Справа № 2-а-3071/11/1416
Категорія:10.3.1Головуючий в 1 інстанції: Тихонова Н.С.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді -Яковлева Ю.В.
судді -Жука С.І.
судді -Запорожана Д.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 березня 2011 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
Позивач ОСОБА_1 10.02.2011 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання дій неправомірними та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2010 року і в подальшому. Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що належить до соціальної групи «дітей війни»та відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання щомісячного підвищення пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак відповідач, у порушення закону перерахунок пенсії не здійснив, тому вона звернулася до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.
Справа була розглянута за відсутності сторін в порядку скороченого провадження.
Ухвалою суду від 16.02.2011 року позовні вимоги в частині визнання бездіяльності відповідача та зобов'язання нарахувати і виплатити щомісячну допомогу з 01.01.2006 року по 31.07.2010 року було залишено без розгляду.
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 березня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.08.2010 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом 1-ї інстанції встановлено, що позивач відноситься до категорії осіб із статусом дитина війни і на неї розповсюджуються пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно ст. 52 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 року № 2154 -VІ розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»від 5 жовтня 2000 року № 2017-111, згідно ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд 1-ї інстанції повинен був врахувати, що шестимісячний строк для звернення до суду слід застосовувати у кожному випадку порушення права позивача, тобто відносно кожного місяця, в якому порушувалось право позивача на отримання підвищення до пенсії.
Як вже зазначалось, позивач звернулася до суду з позовом 10 лютого 2011 року.
Враховуючи положення ст. 99 КАС України, позивачем було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів вважає, що доводи позивача щодо її необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Таким чином права позивача підлягають захисту з 10 серпня 2010 року.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а відповідач повинен здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача за період з 10.08.2010 року по 04.03.2011 року.
У зв'язку з чим оскаржувана постанова суду 1-ї інстанції підлягає зміні, оскільки суд по суті правильно вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 1 ст. 195, ст. 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 201 та ч. 2 ст. 205 КАС України, колегія суддів -
постановила:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва -задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 березня 2011 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії -змінити.
Викласти резолютивну частину вищевказаної постанови у наступній редакції:
«Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 10 серпня 2010 року по 04 березня 2011 року з урахуванням доплат, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити».
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5-ть днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена у відповідності до положень діючого законодавства.
Головуючий: /підпис/ ОСОБА_2
Суддя: /підпис/ ОСОБА_3
Суддя: /підпис/ ОСОБА_4