05 жовтня 2011 р.Справа № 2-а-6773/10/2170
Категорія: 8.2.8Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого -судді Скрипченка В.О.,
суддів Домусчі С.Д., Шеметенко Л.П.,
за участю секретаря судового засідання Гречаного В.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,
09 грудня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення від 22.11.2010 року № 7109691701/0 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна в сумі 9835,99 грн.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року в задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов.
В зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, справа розглянута в порядку письмового провадження згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Херсоні № 7109691701/0 від 22.11.10 р. було визначено ОСОБА_1 податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 9835,99 грн. Дане рішення прийнято за висновками документальної невиїзної перевірки ДПІ у м. Херсоні щодо дотримання ОСОБА_1 вимог податкового законодавства за період 01.01.09 р. -31.12.09 р., при проведені якої встановлено порушення пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, п. 12.1 ст. 12 Закону України про ПДФО. За наслідками перевірки складено акт від 16.11.10 р. № 1222/17-1/НОМЕР_1. В акті зазначено, що за даними відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ УМВС України 04.07.09 р. знято з реєстраційного обліку транспортний засіб для реалізації, а саме: автомобіль марки MITSUBISHI LANCER COMFORT, випуску 2006 року та в подальшому перереєстровано на покупця ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 04.07.09 р., укладеного через товарну біржу «Ізумруд». Згідно звіту про незалежну експертну оцінку автомобіля від 03.07.09 р. № 878 вартість автомобіля складає 65573,27 грн. Саме з ринкової вартості автомобіля був обчислений та сплачений до Пенсійного фонду збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 відсотки від об'єкта оподаткування (вартості легкового автомобіля).
ДПІ посилається на п. 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів та самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98 р. № 1388, яким визначено, що реєстрація транспортних засобів здійснюється зокрема на підставі документів, що посвідчують оцінку транспортного засобу, яка проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку у встановленому порядку і має відповідні документи. Реєстрація транспортних засобів відбувається за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків. ДПІ в акті перевірки зазначила, що ОСОБА_1 отримала дохід від продажу транспортного засобу в сумі 65573,27 грн., виходячи з оціночної вартості транспортного засобу. ДПІ донараховане 9835,99 грн. податку з доходів фізичних осіб, з розрахунку ставки 15 % від суми 65573,27 грн. ОСОБА_1 запрошувалась для узгодження та підписання акту перевірки, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке позивачка отримала особисто 05.11.2010 р., але до ДПІ не прибула.
З матеріалів справи вбачається, що 12.03.2007 р. позивачка видала гр-ну ОСОБА_3І довіреність на право управління, володіння та розпорядження транспортним засобом MITSUBISHI LANCER COMFORT, випуску 2006 року. Копії довіреності суду не надано.
ОСОБА_3 передоручив ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 керувати та розпоряджатись в інтересах власника належним позивачці автомобілем марки MITSUBISHI LANCER COMFORT, випуску 2006 року реєстраційний № ВТ 3681АЕ, в тому числі право продавати вказаний автомобіль, про що видав іншу довіреність від 21.03.2007 р., строк довіреності до 12.03.2010 р.. Суду наданий договір купівлі-продажу автомобіля, укладений на товарній біржі 04.07.2009 р., зміст якого свідчить, що гр-н ОСОБА_6, який діяв від імені ОСОБА_1, продав вказаний автомобіль ОСОБА_2, ціна автомобіля в договорі зазначена як договірна.
Рішенням Комсомольського райсуду м. Херсона від 12.05.2011 р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про визнання договору доручення удаваною угодою та визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу дійсним, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_3, до ОСОБА_7 третя особа товарна біржа «Ізумруд», зацікавлена особа ОСОБА_2 про визнання договору доручення удаваною угодою та визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу дійсним було визнано удаваною угодою довіреність, видану ОСОБА_1 ОСОБА_3, яка була укладена з метою приховати іншу угоду купівлі-продажу спірного автомобіля. Судом визнано дійсним договір купівлі-продажу від 12.03.2007 р. транспортного засобу, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Також судом було визнано продавцем за договором купівлі-продажу від 04.07.2010 р., укладеному на товарній біржі, ОСОБА_6, а в частині визначення продавцем ОСОБА_1 договір визнано недійсним. Судове рішення набрало законної сили.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи позивачці у задоволенні позову суд керувався тим, що 04.07.2009 р. при укладенні біржового договору ОСОБА_1 отримала дохід від продажу транспортного засобу в сумі 65573,27 грн.. Але цей висновок суду спростовується вищезазначеним Рішенням Комсомольського райсуду м. Херсона від 12.05.2011 р., згідно з яким продавцем за договором купівлі-продажу від 04.07.2010 р., укладеному на товарній біржі, визнано ОСОБА_6.
Отже, відомості, зазначені в акті від 16.11.10 р. № 1222/17-1/НОМЕР_1, на підставі якого відповідачем винесено оскаржуване рішення, не відповідають дійсності.
Таким чином суд першої інстанції поклав фінансову відповідальність зі сплати податку за біржовою угодою від 04.07.2009 р. на особу, яка не була продавцем за договором, що свідчить про хибність застосування судом положень ст. 12.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»при складенні податкового повідомлення-рішення № 7109691701/0.
Посилання суду на те, що при проведенні перевірки та складенні акту перевірки та податкового повідомлення-рішення, податковій інспекції не було відомо про те, що за біржовим контрактом продавцем є інша особа (ОСОБА_6А.), не може бути підставою для покладення обов'язку щодо сплати податку на позивачку.
За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
На підставі викладеного колегія судів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції -скасуванню, з прийняттям нової постанови.
Керуючись статей 94, 160, 195, 198, 202, 205 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року -скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 22.11.2010 року № 7109691701/0 -задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 22.11.2010 року № 7109691701/0 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна в сумі 9835,99 грн.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України документально підтверджені судові витрати в сумі 7,7 грн. (сім гривень сімдесят копійок).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий В.О. Скрипченко
Суддя С.Д. Домусчі
Суддя Л.П. Шеметенко