15 травня 2017 року
Справа № 803/532/17
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Денисюка Р.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика» (далі - ТзОВ «Понінківська КПФ», відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 147320,31 грн. та пені в сумі 589,30 грн., а всього - 147909,61 грн.
Позовна заява мотивована тим, що частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-ХІІ від 21.03.1991 року (далі - Закон №875-ХІІ) передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідачем не був виконаний норматив для працевлаштування інвалідів, оскільки середньооблікова чисельність працюючих у 2016 році складала 916 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 34 особи, а норматив для працевлаштування складає 37 осіб.
Відтак, за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, на підставі статті 20 Закону №875-ХІІ та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70 (далі - Порядок №70 від 31.01.2007 року) відповідачу було нараховано до сплати 147320,31 грн. адміністративно-господарських санкцій та пеню в сумі 589,30 грн., всього 147909,61 грн. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.
Відповідач в письмових запереченнях від 10.05.2017 вих. № 1/75, адміністративний позов не визнав, вважає, що зобов'язання, передбачені Законом №875-ХІІ, відповідачем виконані, що виключає настання відповідальності та застосування адміністративно-господарських санкцій. У 2016 році товариством було вжито всіх необхідних заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. ТзОВ "Понінківська КПФ" здійснювало заходи для працевлаштування інвалідів, а саме: зверталося до Полонського районного центру зайнятості зі звітністю про наявність вакансій, але жодного громадянина, визнаного інвалідом, не було направлено для працевлаштування, так як безробітні, які перебувають на обліку в центрі зайнятості, не можуть бути направлені та працевлаштовані на вакантні посади у товаристві. Крім того, підприємство на протязі 2016 року подавало оголошення про вакантні посади до друкованих засобів масової інформації на території 3-х районів, а також в ефірі радіостанції.
Таким чином, відповідач вважає, що ТзОВ «Понінківська КПФ» виконало всі вимоги чинного законодавства щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Зокрема, відповідач створив робочі місця для інвалідів, інформував центр зайнятості про наявність вакансій на підприємстві для інвалідів, а тому в товариства відсутня вина у не працевлаштуванні інвалідів, наявність якої є обов'язковою умовою застосування штрафних санкцій. У зв'язку з цим відповідач вважає позовні вимоги Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з нього адміністративно-господарських санкцій та пені необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а тому просить в задоволенні позову відмовити повністю.
До судового засідання, від представника позивача та представника відповідача надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 161, 163).
З врахуванням вимог частини першої статті 41, частини четвертої статті 122 КАС України судовий розгляд справи здійснювався у відсутності представника позивача та представника відповідача, в порядку письмового провадження, без фіксування судового процесу технічними засобами, на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення, з таких підстав.
Згідно з частиною другою статті 17 Закону №875-ХІІ підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Частинами першою, другою статті 19 Закону № 875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Судом встановлено, що 15.02.2017 року ТзОВ «Понінківська КПФ» подало до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік за формою №10-ПІ, порядок подачі якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік за формою №10-ПІ, при середньообліковій кількості штатних працівників облікового складу 916 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, складала 34 особи, при нормативі 37 осіб (а.с. 6).
Товариством не було виконано нормативи щодо кількості працевлаштування інвалідів у 2016 році у кількості, визначеній чинним законодавством, тому Волинським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів були нараховані адміністративно-господарські санкції в сумі 147320,31 грн. та пеня в сумі 589,30 грн., а всього 147909,61 грн., що підтверджується розрахунком вартості робочого місця, розміру сплати адміністративно-господарських санкцій і пені (а.с.5).
Аналізуючи наявні та досліджені в матеріалах справи докази, суд вважає, що відповідачем було виконано всі необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів і їх працевлаштуванню та дотримано вимоги, встановлені статтею 19 Закону №875-ХІІ, а тому підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій відсутні.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Частиною третьою статті 18 цього Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Проаналізувавши вищенаведене, суд зазначає, що обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу, покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем у 2016 році фактично було працевлаштовано 34 особи.
Судом встановлено факт невиконання відповідачем нормативу по працевлаштуванню інвалідів у 2016 році, однак суд вважає, що вини товариства в цьому немає, оскільки відповідач вживав необхідні заходи по створенню робочих місць та працевлаштуванню інвалідів, а саме: товариством подавалася інформація в Полонський районний центр зайнятості про потребу в працівниках-інвалідах, направлялись звіти за формою №3-ПН про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів; протягом 2016 року товариство зверталося до місцевих засобів масової інформації, а саме: до редакцій громадсько-політичної газети Полонського району «Новий щлях», Баранівської міськрайонної громадсько-політичної газети «Слово Полісся», газети «Романівський вісник» за розміщенням оголошень про потребу в працівниках, в тому числі, інвалідах; крім того, відповідачем подавалось оголошення в ефірі радіостанції «Радіо «П'ятниця». Вищевказане підтверджується поданими копіями звітів, друкованих видань, актів надання послуг (а.с. 38-159).
Однак, робочі місця залишилися вакантними у зв'язку з тим, що центром зайнятості інваліди до відповідача не спрямовувалися та безпосередньо до роботодавця з питань працевлаштування не зверталися, тобто не з вини підприємства.
Поряд з цим, фактів відмови зі сторони відповідача у працевлаштуванні інвалідів за 2016 рік не встановлено.
Тобто, ТзОВ «Понінківська КПФ» були вжиті всі заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу.
При цьому, суд зазначає, що обов'язок підприємства по створенню робочих місць інвалідів не супроводжується обов'язком щодо їх працевлаштування. Роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення порушення, а факт не працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць для даної категорії громадян, у зв'язку з їх відсутністю, не може слугувати підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій та нарахуванню пені, підставою для застосування яких є наявність вини юридичної особи.
Протилежного судом не встановлено.
Враховуючи наведене, суд вважає, що вини відповідача по невиконанню нормативу створення робочих місць для інвалідів за 2016 рік немає, в його діях відсутні порушення статей 18, 19, 20 Закону № 875-ХІІ, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись статтями 41, 122, 158, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», суд
В задоволенні адміністративного позову Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий Р.С. Денисюк