ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" травня 2017 р. Справа № 809/3658/13-a
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Матуляка Я.П.
суддів: Григорука О.Б.,
Кишинського М.І.,
при секретарі Фітель В.С.,
за участю:
позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - Кузика І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_2
до відповідача: Державної виконавчої служби України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України
про визнання протиправною бездіяльності щодо неналежного примусового виконання судових рішень,-
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна казначейська служба України з вимогами визнати протиправною бездіяльність державного виконавця, зобов'язати відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України вчинити дії в межах, на підставі та в порядку, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та про зобов'язання стягнути заборгованість згідно рішення Європейського суду з прав людини і рішень національних судів, які вступили в законну силу, на суму 11 407, 73 гривень, стягнути 4000 гривень моральної шкоди, стягнути 3 відсотки річних із суми 11 407, 73 гривень за період з 19.03.2013 року по час закінчення розгляду справи в суді.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України та Закону України "Про виконавче провадження" з 17.01.2013 року, тобто протягом тривалого часу, не виконано рішення Європейського суду з прав людини у справі "Алпатов та 107 інших заяв проти України", яким зобов'язано Україну виконати рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 17.04.2006 року та Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.02.2008 року про стягнення на його користь 11 407, 73 гривень.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.03.2014 року позов задоволено частково - визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного примусового виконання виконавчих листів виданих Городенківським районним судом та стягнуто на користь позивача 6000 гривень моральної шкоди.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2014 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду в частині задоволення позову скасовано та в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.11.2016 року постанови Івано-Франківського окуржного адміністративного суду та Львівського апеляційного адміністративного суду скасовано, а справу із відповідними рекомендаціями направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.02.2017 року дану справу призначено до розгляду.
Згідно розпорядження керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.04.2017 року у справі призначено повторний автоматизований розподіл у зв'язку із закінченням повноважень головуючої судді ОСОБА_3. А відповідно до протоколу визначено головуючого суддю Матуляка Я.П.
Позивач заявлені позовні вимоги з урахуванням заяв про зміну позовних вимог, підтримав з підстав вказаних в позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог, крім того суду пояснив, що тривале невиконання рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області порушує його гарантовані Конституцією України та Законом України "Про виконавче провадження" права, спричинює отриману моральну шкоду.
В судовому засіданні суду пояснив, що остаточними позовними вимогами є вимоги про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця, стягнення 86 346 гривень моральної шкоди, стягнення 3 відсотків річних із суми 11 407, 73 гривень за період з 01.11.2006 року по 06.05.2014 року в сумі 2595,26 гривень.
Представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав, вважає що Державною виконавчою службою України не допущено порушення прав позивача, а позовні вимоги такими, що до задоволення не підлягають.
Третя особа, будучи належним чином повідомленою про дату час та місце розгляду справи в судове засідання свого представника не направила.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши докази, колегія суддів встановила наступне.
Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 17.04.2006 року із змінами, внесеними рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.02.2008 року стягнуто на користь позивача з ліквідаційної комісії Городенківського фонду економічного розвитку і підтримки підприємництва "Бізнес-Центр" 2 562 гривень заборгованості по заробітній платі; 4 854, 60 гривень боргу; 1 419 гривень заборгованості по відрядженнях; 3 539 гривень по підзвітних сумах; 247, 32 гривень компенсації за невикористану відпустку за 2004 рік; 154, 57 гривень компенсації відпустки за 2005 рік; 145, 97 гривень компенсації індексу індексації та 192,20 гривень заробітної плати за липень 2005 року.
Городенківським районним судом Івано-Франківської області видано виконавчі документи за №2-56 від 16.05.2006 року та від 26.03.2008 року про стягнення вказаних сум на користь позивача, які будучи позивачем звернуті до примусового виконання, в порядку Закону України "Про виконавче провадження", в частині стягнення 11 407, 73 гривень органами державної виконавчої служби не виконані.
18.12.2012 року Європейським судом з прав людини прийнято остаточне рішення у справі "Алпатов та інші проти України" №7321/05.
Зазначеним рішенням Європейського суду з прав людини щодо позивача встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку з тривалим невиконанням рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 17.04.2006 року із змінами, внесеними рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.02.2008 року, ухвалених на його користь та у зв'язку з відсутністю ефективного національного засобу юридичного захисту щодо такого невиконання. Також щодо позивача поставлено, що держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на його користь, що залишаються невиконаними та сплатити протягом трьох місяців 3000 (три тисячі) євро, що є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат.
17.01.2013 року Державною виконавчою службою України відкрито виконавче провадження з виконання на користь позивача вказаного рішення Європейського суду з прав людини.
01.02.2013 року платіжним дорученням Міністерства юстиції України за №71 на користь позивача перераховані 32 491, 55 гривень, що було еквівалентом 3000 (трьох тисяч) євро, що є відшкодуванням позивачу матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі "Алпатов та інші проти України" №7321/05.
Рішення Європейського суду з прав людини в справі "Алпатов та інші проти України" в частині зобов'язання України виконати рішення національних судів, ухвалених на користь позивача, виконана лише 06.05.2014 року.
Слід зазначити, що тривале невиконання рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 17.04.2006 року із змінами, внесеними рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.02.2008 року про стягнення на користь позивача 11 407, 73 гривень є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що встановлено рішенням Європейського суду з прав люди в справі "Алпатов та інші проти України" №7321/05, а також порушенням частини 5 статті 124 Конституції України, порушенням статті 14 Цивільного процесуального кодексу України.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо неналежного виконання рішення Європейського суду з прав людини в частині зобов'язання України виконати рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 17.04.2006 року із змінами, внесеними рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.02.2008 року, ухвалених на користь позивача колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
Статтею другою Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції (частина 1). Порядок виконання рішення Європейського суду з прав людини визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом (частина 2).
Стаття 3 вказаного Закону передбачає, що виконання рішення Європейського суду з прав людини здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно частин 1 та 2 статті 2 цього Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).
Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження»).
Колегією суддів встановлено, що на здійснення примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини в частині зобов'язання України виконати рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 17.04.2006 року із змінами, внесеними рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.02.2008 року, ухвалених на користь позивача державний виконавець обмежився направленням 26.02.2013 року вимоги державного виконавця за №225/11 до Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України.
Здійснення посадовими особами Державної виконавчої служби України будь-яких інших виконавчих дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та спрямованих на примусове виконання виконавчих документів, виданих Городенківським районним судом Івано-Франківської області за №2-56 від 16.05.2006 року та 26.03.2008 року колегією суддів не встановлено.
Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Вищим адміністративним судом України встановлено, що вирішуючи позовні вимоги в частині визнання бездіяльності відповідача протиправною, суд першої інстанції не з'ясував та не втсановив в чому саме виявилась бездіяльність відповідача, зокрема, які саме дії встановлені Законом України "Про виконавче провадження", відповідач зобов'язаний був вчинити, однак не вчинив.
Виконуючи обов'язкові вимоги викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України, колегія суддів зазначає наступне.
Законом України "Про виконавче провадження" визначено права та обов'язки державних виконавців.
Відповідно до частини 3 статті 11 даного Закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право:
1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;
3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі
конфіденційну;
4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;
5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна;
8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення;
9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа;
10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;
11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;
12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;
13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку;
15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення;
16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про
виконавче провадження;
17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження;
18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням;
19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;
20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.
Вищеперераховані дії, якими наділено державного виконавця є засобами впливу та стимулу спрямовані на ефективне виконання боржниками судових рішень.
В той же час, враховуючи особливість боржника як суб'єкта у даному виконавчому провадженні, державний виконавець повинен був вживати заходи, передбачені вищенаведеною нормою. Зокрема, проводити перевірку виконання боржником рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну, накладати стягнення у вигляді штрафу на посадових осіб у випадках, передбачених законом, вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Однак, жодних з цих дій, окрім направлення вимоги, державним виконавцем вчинено не було, що на думку суду й потягнуло за собою тривалий термін та безпосередньо вплинуло на ефективність виконання судового рішення.
В той же час, як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.11.2016 року, відсутність коштів не є підставою для невчинення відповідачем виконавчих дій, у тому числі заходів, встановлених Законом України "Про виконавче провадження", необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.
Як наслідок, колегія суддів зазначає, що вжиті дії Державною виконавчою службою України щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини в частині зобов'язання України виконати рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 17.04.2006 року із змінами, внесеними рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.02.2008 року, ухвалених на користь позивача були неефективними, недостатніми та неповними для забезпечення відновлення порушеного права позивача, що захищено рішеннями Європейського суду з прав людини, Городенківського районного суду Івано-Франківської області, Апеляційного суду Івано-Франківської області.
Колегія суддів вказує на те, що незважаючи на судовий захист порушеного права позивача як національними судами так і Європейським судом з прав людини, рішенням якого визначені додаткові заходи індивідуального характеру у вигляді зобов'язання України, як Високої Договірної Сторони Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконати рішення національних судів, ухвалених на користь позивача, його права тривалий час залишалися невідновленими.
Враховуючи встановлену неефективність, недостатність та неповноту вжитих Державною виконавчою службою України дій, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправної бездіяльності відповідача щодо примусового виконання виконавчих листів за №2-56, виданих 16.05.2006 року та 26.03.2008 року Городенківським районним судом Івано-Франківської області про стягнення з ліквідаційної комісії Городенківського фонду економічного розвитку і підтримки підприємництва "Бізнес-Центр" на користь ОСОБА_2 2 562 гривень заборгованості по заробітній платі; 4 854, 60 гривень боргу, 1 419 гривень заборгованості по відрядженнях; 3 539 гривень по підзвітних сумах, 247, 32 гривень компенсації за невикористану відпустку за 2004 рік; 154, 57 гривень компенсації відпустки за 2005 рік; 145, 97 гривень компенсації індексу індексації та 192,20 гривень заробітної плати за липень 2005 року, обов'язок виконання яких встановлений також і рішенням Європейського суду з прав людини.
Однак, колегія суддів зазачає, що позовна вимога про стягнення пені на суми коштів, що не були стягнуті в користь позивача за рішеннями Городенківського районного суду Івано-Франківської області та Апеляційного суду Івано-Франківської області, не підлягає до задоволення, так як такі дії не передбачено ні судовими рішеннями, ні нормами чинного законодавства.
Що сстосується позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, то слід зазначити, що позивач, збільшуючи розмір заявлених вимог про стягнення моральної шкоди та визначаючи її обсяг в розмірі 86 346 гривень виходив із практики Європейського суду з прав людини, вважаючи, що стягнення вказаної сума забезпечить компенсацію понесених моральних страждань.
Колегія суддів, вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський суд з прав людини є міжнародним судовим органом, створеним за згодою держав, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, і його основним завданням є забезпечення поваги до прав людини, а не постійна і повна компенсація збитків заявникам. На відміну від національних судів акцент у діяльності Європейського суду з прав людини ставиться на прийняття публічних рішень, які встановлюють загальноєвропейські стандарти прав людини. З цієї причини у справах за участю багатьох жертв, які перебувають в аналогічних обставинах, може знадобитись єдиний підхід. Такий підхід гарантуватиме, що заявники залишатимуться рівними, а різниця присуджених сум не викличе суперечностей між ними (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харук та інші проти України»).
Тому, колегія суддів при визначенні розміру спричиненої позивачу моральної шкоди виходить з того, що в даному випадку моральна шкода полягає в порушенні права власності позивача. Оскільки рішенням Європейського суду з прав люди в справі "Алпатов та інші проти України" №7321/05 встановлено, що невиконання рішення національних судів про стягнення на користь позивача коштів в розмірі 11407, 73 гривень є порушенням права позивача, передбаченого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Зважаючи на те, що рішення судів про стягнення на користь позивача 11 407, 73 гривень залишались невиконаними протягом тривалого часу, то колегія суддів вважає розумним та справедливим стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 12 000 (дванадцять тисяч) гривень моральної шкоди.
На підставі вищенаведеного та керуючись 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо неналежного примусового виконання виконавчих листів за №2-56, виданих 16.05.2006 року та 26.03.2008 року Городенківським районним судом Івано-Франківської області.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 12 000 (дванадцять тисяч) гривень моральної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Матуляк Я.П.
Судді: Григорук О.Б.
Кишинський М.І.
Постанова складена в повному обсязі 13.05.2017.