11 травня 2017 р. Справа № 804/2516/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіБондар М. В.
при секретаріКлочек Д.В.,
за участю:
представника позивача представника відповідачаОСОБА_3 Чорної Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
14 квітня 2017 року ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області (далі - ГУ НП у Дніпропетровській області, відповідач), в якому позивач просить:
- визнати бездіяльність відповідача щодо непризначення та невиплати ОСОБА_5 одноразової грошоовї допомоги протиправною;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_5 одноразову грошову допомогу, яка надається при отриманні поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працезданості без визначення йому інвалідності у розмірі 70 розмірів продиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб станом на дату виплати.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач виконував службові обов'язки, пов'язані із здійсненням повноважень та основних завдань органів міліції та безпосередній участі в антитерористичній операції у м. Іловайськ, де 29.08.2014 року отримав поранення. 14.10.2016 року ОСОБА_5 звернувся із заявою (рапортом) до ГУ НП у Дніпропетровській області, в якому просив провести одноразову грошову допомогу у зв'язку з отриманням поранення, однак, відповіддю від 20.10.2016 року №5616/ВР відповідачем відмовлено у наданні вищезазначеної допомоги, мотивуючи тим, що поранення позивач отримав в період проходження служби в органах внутрішніх справ, тобто, до призначення в органи Національної поліції. Не погоджуючись з наданою відповіддю, позивач звернувся до суду із цим позовом, обґрунтовуючи тим, що має всі необхідні документи для нарахування та отримання одноразової грошової допомоги: виписки з медичної карти та довідки, які підтверджують поранення, акт про поранення за формою Н-1, довідку військово-лікарської комісії ГУ НП у Дніпропетровській області про причинно-наслідковий зв'язок, довідку МСЕК про встановлення втрати професійної працездатності.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала обрану правову позицію та просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні просила залишити адміністративний позов без задоволення, надала суду письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначила, що посилання позивача на Закон України «Про Національну поліцію» є безпідставним, оскільки ОСОБА_5 був прийнятий на службу в поліцію 07.11.2015 року, а травму отримав 29.08.2014 року під час несення служби в органах внутрішніх справ. Відповідачем зазначено, що на даний час відсутній порядок нарахування та виплати одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за часткову непрацездатність, що настала під час виконання службових обов'язків в органах внутрішніх справ України, а Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справи України від 11.01.2016 року №4, не розповсюджуються на колишніх співробітників міліції.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
З матеріалів справи та пояснень представників сторін, судом встановлено наступне:
- відповідно до наказу ГУМВС України в Дніпропетровській області від 17.08.2014 року №305 о/с, на підставі вказівок МВС України від 04.08.2014 року №9978 дск та від 03.07.2014 року №13488/Яр особовий склад БПСМОП «Дніпро-1» ГУМВС було відряджено до м. Маріуполя Донецької області з 17.08.2014 року;
- після направлення особового складу БПСМОП «Дніпро-1» ГУМВС до м. Маріуполя Донецької області від командування штабу АТО надійшов наказ про передислокацію батальйону до м. Іловайськ Донецької області для проведення контррозвідувальних дій;
- 29.08.2014 року ОСОБА_5 виходив із оточення з м. Іловайська Донецької області. Під час просування розпочався бій, в результаті якого позивач отримав тілесні ушкодження. У зв'язку з цим молодший сержант міліції ОСОБА_5 до 18:00 29.08.2014 року пролежав на землі, після чого його полонили військовослужбовці Російської Федерації. 30.08.2014 року о 18:00 його передали працівникам «Червоного Хреста»;
- відповідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №5449 Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені Мечникова, молодший сержант міліції ОСОБА_5 перебував на лікуванні у 2-му хірургічному відділенні з діагнозом: «Множинні осколкові поранення нижньої частини правого плеча без пошкодження судинних нервових пучків. Осколкове поранення нижньої третини правої гомілки та обох стегон з наявністю чужорідних тіл лівого стегна, нижньої третини лівої гомілки. Осколкове поранення правої сідниці, проникаюче у порожнину малого тазу з ушкодженням прямої кишки. Ректальна кровотеча. Рана скроневої області справа».
Відповідні обставини та висновки містяться в акті №57/14 про нещасний випадок (у тому числі поранення), складеному щодо молодшого сержанта міліції ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12-13).
Висновком вказаного акта встановлено, що нещасний випадок стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю.
05.10.2016 року військово-лікарською комісією виписано свідоцтво про хворобу №224 з додатком, з якого вбачається, що військово-лікарською комісією встановлені діагнози і постанови про причинний зв'язок захворювання (поранення, травми, контузії, каліцтва), а саме (а.с.10-11):
- наслідки перенесеної мінно-вибухової травми від 29.08.2014 року - «поранення, так, пов'язане з виконанням службових обов'язків»;
- наслідки перенесеної автодорожньої полі травми від 01.01.2016 року - «поранення, так, пов'язане з виконанням службових обов'язків».
06.10.2016 року Обласною МСЕК №5 виписані довідки:
- до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №072447, в пункті 12 якої встановлено, що позивачу протипоказана робота, пов'язана зі значними фізичними та нервово-психічними навантаженнями; може працювати приватним підприємцем (а.с. 33);
- про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках №009682, що видаються страхувальнику та застрахованій особі, в пункті 5 яких встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 25% (а.с.9, 33).
В період з отримання поранення 29.08.2014 року та по дату виписки Обласною МСЕК №5 довідок про ступінь втрати професійної працездатності позивача у розмірі 25%, наказом ГУ НП в Дніпропетровській області від 07.11.2015 року №1 о/с ОСОБА_5 (М-204869), який мав спеціальне звання лейтенанта міліції, призначено заступником командира роти полку патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1» ГУ НП в Дніпропетровській області з присвоєнням спеціального звання лейтенант поліції (а.с.31).
10.10.2016 року на підставі рапорту позивача від 10.10.2016 року та свідоцтва про хворобу від 05.10.2016 року №224, наказом ГУ НП в Дніпропетровській області №286 о/с ОСОБА_5 (М-204869) заступника командира роти полку патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1» ГУ НП в Дніпропетровській області, звільнено з 11.10.2016 року за пунктом 2 частини 1 статті 77 (через хворобу) (а.с.32).
14.10.2016 року позивач звернувся до ГУНП в Дніпропетровській області з заявою (рапортом) про проведення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що встановлено 25% втрати професійної працездатності внаслідок поранення, отриманого під час виконання службових обов'язків, пов'язаних із участю в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (а.с.15).
20.10.2016 року відповідачем надано відповідь за вих. №5616/Бр на заяву (рапорт) позивача з зазначенням наступного (а.с.14):
- медико-соціальною експертною комісією 06.10.2016 року визначено 25% втрати професійної працездатності у зв'язку з пораненням, яке отримане 29.08.2014 року в період проходження служби в органах внутрішніх справ, тобто, до призначення позивача в органи Національної поліції;
- на даний час Національною поліцією України спільно з МВС України готуються проекти нормативно-правових актів щодо внесення змін до деяких нормативно-правових актів з метою врегулювання питання про виплату одноразової грошової допомоги поліцейським в разі витрати працездатності під час проходження служби в органах внутрішніх справ до 07.11.2015 року;
- виплата одноразової грошової допомоги буде здійснена після нормативного врегулювання зазначеного витання.
Вирішуючи питання правомірності заявлених позивачем вимог про виплату йому одноразової грошової допомоги, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
В судовому засіданні встановлено, що позивач, перебуваючи на службі в органах МВС України, 29.08.2014 року при виконанні службових обов'язків в зоні проведення антитерористичної операції отримав поранення, внаслідок якого йому висновком МСЕК від 06.10.2016 року визначено втрату професійної працездатності 25%.
Наданими сторонами документами встановлено, що під час отримання поранення позивач проходив службу в підрозділі внутрішніх справ України, на час встановлення МСЕК втрати професійної працездатності - в Національній поліції України.
У відповідності зі статтею 97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі, зокрема, отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності. Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно частини 5 статті 99 Закону України «Про Національну поліцію» розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, а саме: отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) унаслідок причин, зазначених у пункті 5, - у розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Згідно Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4, днем виникнення права на отримання ОГД (одноразової грошової допомоги) у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
В судовому засіданні встановлено, що право на отримання позивачем одноразової грошової допомоги виникло 06.10.2016 року з дня встановлення МСЕК втрати професійної працездатності.
На цей час позивач перебував на службі в Національній поліції, тому на нього розповсюджується дія Закону України «Про Національну поліцію», зокрема, положення статті 97 цього Закону щодо виплати одноразової грошової допомоги.
З наведених підстав суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченою статтею 97 Закону України «Про Національну поліцію», є такою, що порушує право позивача на соціальний захист, гарантований статтями 17, 46 Конституції України, що є підставою для визнання її протиправною.
Посилання представника відповідача на те, що положення Закону України «Про Національну поліцію» і Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4, не можуть бути розповсюджено на спірні правовідносини, оскільки на час отримання поранення позивач не був поліцейським, суд не приймає до уваги, оскільки згідно абзаців 2, 3 пункту 15 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення (в редакції Закону України від 23 грудня 2015 року) за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Для поновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі і порядку, передбаченому статтями 97, 99 Закону України «Про Національну поліцію», Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4, що передбачає прийняття відповідного рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_5 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задодовльнити повністю.
Визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо непризначення та невиплати ОСОБА_5 одноразової грошової допомоги протиправною.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_5 одноразову грошову допомогу, яка надається при отриманні поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працезданості без визначення йому інвалідності у розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого на дату прийняття рішення про виплату.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 16 травня 2017 року.
Суддя М.В. Бондар