м. Вінниця
11 травня 2017 р. Справа № 802/605/17-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні без здійснення технічної фіксації судового процесу адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Американські технології" до Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області в особі сектору з питань державної реєстрації, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ФГ "Геліос -П-А", ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства "Американські технології" (далі - позивач, ПП "Американські технології") до Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області в особі сектору з питань державної реєстрації (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30529698 від 22.07.2016 року щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 на підставі договору оренди земельної ділянки №203 від 14.06.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Геліс -П-А".
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 30.05.2008 року Хмільницьким районним відділом Вінницької регіональної філії Центру ДЗК проведено державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного 05.02.2008 року між ПП "Американські технології" та ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 строком на 10 років, про що вчинено відповідний запис у Державному реєстрі земель за №040883500227.
В подальшому з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що до завершення строку дії зазначеного вище договору оренди земельної ділянки державним реєстратором сектору з питань державної реєстрації Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області ОСОБА_3 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30592698 від 22.07.2016 року щодо державної реєстрації права оренди орендованої ПП "Американські технології" земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки №203 від 14.06.2016 року між ОСОБА_1 (спадкоємець ОСОБА_2) та фермерським господарством "Геліос -П-А".
На переконання позивача, таке рішення державного реєстратора №30592698 від 22.07.2016 року порушує законні права ПП "Американські технології" як орендаря земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1, загальною площею 5,0993 га, яка розташована на території Кустовецької сільської ради Хмільницького району Вінницької області.
Враховуючи зазначене, ПП "Американські технології" звернулося до суду із даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду від 21.04.2017 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ФГ "Геліос -П-А" та ОСОБА_1.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав через відділ прийому суду заяву про розгляд справи без його участі (вх. №10387 від 11.05.2017 р.).
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Треті особи у судове засідання також не з'явилися, хоча про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином.
Згідно частини четвертої статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Таким чином, враховуючи заяву представника позивача та належне повідомлення відповідача та третіх осіб, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін. При цьому, відповідно до положень статті 41 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.
05.02.2008 року між ПП "Американські технології" та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 5, 0993 га за кадастровим номером НОМЕР_1 строком на 10 років, про що вчинено відповідний запис у Державному реєстрі земель за №040883500227 від 30.05.2008 року.
Зазначена земельна ділянка успадкована ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 20.10.2015, виданого приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Дем'янюк Л.А.
14.06.2016 року між ОСОБА_1 та ФГ "Геліос-П-А" укладено договір оренди №203 земельної ділянки загальною площею 5, 0993 га за кадастровим номером НОМЕР_1. Державним реєстратором сектору з питань державної реєстрації Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької 22.07.2016 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №30529698 щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 на підставі договору оренди земельної ділянки №203 від 14.06.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Геліос-П-А".
На переконання позивача, зазначене рішення сектору з питань державної реєстрації Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30529698 від 22.07.2016 року порушує його права орендаря вказаної земельної ділянки. У зв'язку із чим звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог виходить з наступного.
Правовідносини, пов'язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрацією на час вчинення оскаржуваних дій регулювалися Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", Законом України "Про Державний земельний кадастр".
Відповідно до частини 4 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно частини четвертої статті 32 Закону " Про оренду" перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Аналогічне положення закріплено в пункті 40 договору оренди від 05.02.2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПП "Американські технології".
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно із статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції закону, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.
В силу вимог приписів частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.
Частиною першою статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (ч. 4 ст. 18 цього закону).
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого ч. 3 ст. 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
Із аналізу наведеного слідує, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.
Зазначена позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 30 березня 2016 року (справа № 21-143а15).
Разом із тим, в порушення вимог чинного законодавства відповідачем при проведенні державної реєстрації речового права за договорами оренди землі, укладеними з фермерським господарством Геліос - П - А", належним чином не перевірено, чи має місце вже зареєстроване право оренди на земельну ділянку, внаслідок чого неправомірно здійснено повторну реєстрацію договорів оренди однією і тієї ж земельної ділянки, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям, адже право оренди в них виникло з моменту реєстрації договорів оренди земельних ділянок.
При цьому, реєстрація договорів оренди землі за новим орендарем можлива лише після реєстрації угод про розірвання договорів оренди землі з попереднім орендарем.
З матеріалів справи видно, що строк дії договору оренди землі, укладеного 05.02.2008 року між ПП "Американські технології" та ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1, не закінчився, такі договірні відносини достроково не розривались та, відповідно, угоди про розірвання договорів оренди землі з попереднім орендарем не реєструвались.
Також на вказаному договорі оренди землі вчинено реєстраційний напис 30.05.2008 року Хмільницьким районним відділом Вінницької регіональної філії Центру ДЗК про державну реєстрацію такого договору у Державному реєстрі земель.
Частиною третьою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Отже, оскільки державна реєстрація договору оренди землі із ПП "Американські технології" була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення договірних відносин, то право користування позивача земельними ділянками в силу положень ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визнається дійсним.
Враховуючи викладене, в силу положень абзацу 3 частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відповідач зобов'язаний був здійснити запитати до органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо) щодо фактів реєстрації договору оренди земельної ділянки для встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженням.
Невиконання такого обов'язку обумовило повторну реєстрацію права оренди земельної ділянки, внаслідок чого істотно порушено законні права та інтереси позивача як правомірного орендаря такої земельної ділянки.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст. 71 КАС України), а згідно із статтею 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В той час згідно з частиною першою статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить переконання про задоволення адміністративного позову повністю.
Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення сектору з питань державної реєстрації Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30529698 від 22.07.2016 року щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 на підставі договору оренди земельної ділянки №203 від 14.06.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Геліс -П-А".
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна