Справа № 601/693/15-кГоловуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/789/50/17 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.3. ст. 149 КК України
10 травня 2017 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю -
секретаря - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8
обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Тернополі матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120142100000267 від 03 листопада 2014 року, за апеляційними скаргами захисника обвинуваченої ОСОБА_9 - ОСОБА_11 , захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - ОСОБА_8 , прокурора прокуратури Тернопільської області ОСОБА_6 на вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 листопада 2016 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку та жительку АДРЕСА_1 , громадянку України, із середньою-спеціальною освітою, не одружену, на утриманні четверо неповнолітніх дітей, не працюючу, раніше не судиму,
визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 149 КК України і призначено їй покарання 5 (п'ять) років позбавлення волі без конфіскації майна.
Зараховано у термін відбуття покарання ОСОБА_9 час перебування її під вартою з 06.11.2014 року по 19.02.2015 року, за правилами, передбаченими ч.5 ст. 72 КК України - 6 місяців 26 днів.
Запобіжний захід ОСОБА_9 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - домашній арешт.
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Копашнево Хустського району Закарпатської області, жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, не працюючого, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не судимого,
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 149та частиною 3 статті 15 частиною, 2 статті 149 КК України та призначено йому покарання за ч.3 ст.15 - ч.2ст.149 КК України - 5(п'ять) років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч.2 ст. 149 КК України - 5 років 1 місяць позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_10 призначено у вигляді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі без конфіскації майна.
Зараховано у термін відбуття покарання ОСОБА_10 час перебування його під вартою з 06.11.2014 року по 24.02.2015 року за правилами ч.5 ст. 72 КК України - 7 місяців і 6 днів.
Запобіжний захід ОСОБА_10 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - домашній арешт.
Вироком суду вирішено питання щодо процесуальних витрати за проведення судових експертиз та щодо речових доказів.
Згідно вироку суду невстановлений слідством чоловік на ім'я ОСОБА_12 , матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, а також ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , будучи об'єднані єдиним умислом, виконуючи кожен свою роль у злочині, діючи умисно, з корисливих мотивів щодо незаконного збагачення за рахунок одержання кримінальних прибутків, та керуючись метою вчинення особливо тяжких злочинів на території України та Росії, спрямованих на порушення конституційних прав людини - особисту волю, честь та гідність, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх наслідки у вигляді завдання шкоди охоронюваним законом інтересам громадян України і, бажаючи їх настання, в на початку літа 2014 року вступили в злочинну змову між собою та домовились займатися торгівлею людьми, вербуванням, переміщенням, передачею та одержанням людей з метою їх залучення до примусової праці з використанням обману та уразливого стану, що на їх думку, за умов розподілу ролей, створювало можливість тривалості, постійного отримання прибутків і уникнення кримінальної відповідальності.
Будучи об'єднаними єдиним злочинним умислом, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , виконуючи кожен свою роль і участь у злочині, підшуковували на території України сильних, здорових, не похилого віку людей, та, використовуючи при цьому їх уразливий стан, який був викликаний скрутним матеріальним становищем, відсутністю постійного місця роботи та інших джерел отримання доходів для існування, а також, шляхом обману, пропонуючи вигідні умови праці і високі заробітки, які не відповідали дійсності, схиляли їх у такий спосіб до поїздки в Краснодарський край Російської Федерації (здійснювали вербування).
Після отримання згоди потерпілих людей, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , як окремо так і разом, переміщували їх до Краснодарського краю Російської Федерації, де в подальшому невстановлений чоловік на ім'я ОСОБА_12 , матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, здійснював їх переховування, шляхом обмеження фізичних контактів потерпілих з іншими особами, в тому числі із представниками правоохоронних органів, контроль їх дій, спілкування під час виконання роботи та у вільний час, обмежував свободу пересування цих осіб, а також надавав приміщення для їх перебування, організовував залучення до примусової праці в теплицях Краснодарського краю Російської Федерації, що приносило значні незаконні кримінальні прибутки, які розприділялись між співучасниками.
Для полегшення вчинення злочинів та приховування своїх злочинних дій, невстановлена досудовим слідством особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, та обвинувачені по справі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 розподілили між собою ролі, що створювало можливість тривалості та безкарності злочинної діяльності.
Так роль особи, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, полягала у трудовій експлуатації людей на території розміщення теплиць для вирощування овочів в Дінському районі Краснодарського краю Російської Федерації, використовуючи обман та уразливий стан людей, та грубо порушуючи конституційні права та свободи громадян, посягаючи на їх волю, честь та гідність, з метою отримання більших та стабільних прибутків, не бажаючи законно працювати і займатися суспільно-корисною працею.
Невстановлена особа чоловічої статі на ім'я ОСОБА_12 , матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, усвідомлюючи, що зайняття таким видом злочинної діяльності самотужки не принесе бажаного злочинного результату та кримінальних прибутків, оскільки потребуватиме постійного пошуку осіб, які перебуватимуть в уразливому стані та будуть залучені до примусової праці, з використанням обману щодо високого рівня оплати праці та належних побутових умов, перевезення з їх місць постійного проживання на територію Дінського району Краснодарського краю Російської Федерації, організації їх діяльності, постійного контролю та нагляду за ними, встановлення конспіративних та інших заходів, спрямованих на унеможливлення викриття такої діяльності, приховування від них дійсного місця перебування та їх переховування, на початку літа 2014 року, вирішив вступити у злочинну змову із знайомими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
У свою чергу невстановлена особа чоловічої статі на ім'я ОСОБА_12 , матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, вступив у злочинну змову з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , домовившись з ними про протиправну діяльність з метою залучення завербованих людей до примусової праці на території Росії. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , перебуваючи на території Закарпатської, Тернопільської та Львівської областей, повинні були здійснювати пошук осіб, які перебували в уразливому стані, зумовленому скрутним матеріальним становищем, збігом тяжких особистих, сімейних та інших обставин, обманним шляхом, повідомляючи неправдиві відомості про вид діяльності та нібито вигідні умови праці, зокрема, щодо неважкої роботи на вказаних теплицях, високої щомісячної заробітної плати, та належні побутові умови проживання, переконувати у вигідності поїздки в Російську Федерацію на заробітки.
Роль ОСОБА_9 та ОСОБА_10 полягала в тому, що вони, як виконавці, шляхом обману щодо відсутності потреби мати із собою власні кошти та безоплатності проїзду до місця роботи, фактично отримуючи грошові кошти від невстановленої особи на ім'я ОСОБА_12 за перевезення людей з території України, створювали умови уразливого стану, за яких потерпілі змушені були б здійснювати безоплатну роботу в рахунок вартості свого перевезення та перебували в умовах неможливості відмовитись від виконання роботи в теплицях на території Дінського району Краснодарського краю Російської Федерації.
На початку червня 2014 року, ОСОБА_10 , діючи за попередньою домовленістю з невстановленою особою чоловічої статі на ім'я ОСОБА_12 , матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, та виконуючи відведену йому роль, діючи з корисливих мотивів і керуючись метою незаконного збагачення, перебуваючи в м. Ужгород Закарпатської області, шляхом розповсюдження друкованих оголошень з вказаним номером контактного телефону, підшукав та обрав предметом злочинного посягання громадянина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаючи про те, що останній ніде не працював і не мав постійного джерела отримання доходів для належного існування, тобто був матеріально незабезпеченим та перебував в уразливому стані, в подальшому у зв'язку із відсутністю коштів, змушений буде проти своєї волі працювати на теплицях.
Надалі, реалізовуючи свої злочинні наміри, на початку червня 2014 року ОСОБА_10 , у телефонній розмові, шляхом обману, що полягав у переконанні вигідності пропозиції праці, пов'язаної зі збором овочів у теплицях в Дінському районі Краснодарського краю Російської Федерації, обіцяючи належні побутові умови та можливість у будь-який час безперешкодно повернутися додому, виплату щомісячної заробітної плати що становить більш як 500 доларів США в місяць, створюючи при цьому хибне уявлення про умови праці та використовуючи тяжке матеріальне становище ОСОБА_13 , домігся його згоди на вказану роботу, чим здійснив вербування з використанням обману та уразливого стану громадянина ОСОБА_13 з метою його залучення до примусової праці.
Схиливши ОСОБА_13 , до поїздки в Краснодарський край Російської Федерації, ОСОБА_14 ,, діючи згідно визначених ролей, разом із ОСОБА_9 , 13 червня 2014 року, за власні кошти, використовуючи особистий автомобіль « Мерседес Бенц 312 Д», д.н.з. НОМЕР_1 , шляхом обману, повідомляючи неправдиву інформацію щодо умов працевлаштування, перемістили ОСОБА_13 через Державний кордон України та доставили в Дінський район Краснодарського Краю Російської Федерації, де передали його за грошову винагороду 100 доларів США з метою залучення до примусової праці невстановленій особі чоловічої статі на ім'я ОСОБА_12 , матеріали відносно якого виділені в окреме провадження. Останній, отримавши потерпілого, з метою його експлуатації, згідно розподілу ролей переховував ОСОБА_13 , на території станиці Новотитарівська Дінського району Краснодарського краю Російської Федерації, що виразилося у обмеженні фізичних контактів його з іншими особами, в тому числі представниками правоохоронних органів, контролі дій та спілкування під час виконання роботи та вільного часу, обмеженні свободи пересування, а також наданні приміщення для перебування (переховування), з метою залучення до примусової праці, з 15 червня до 6 липня 2014 року, використовуючи відсутність у потерпілого власних грошових коштів, не виплачуючи обіцяні кошти за виконану роботу, не даючи можливість в будь-який час повернутися додому, що призвело до злому особистості потерпілого та пригнічення його волі до опору. Невстановлена особа на ім'я ОСОБА_12 особисто та через підконтрольних осіб шляхом психологічного насильства без укладання трудового договору примушував ОСОБА_13 , працювати, а саме збирати овочі у теплицях, розміщених у Дінському районі Краснодарського краю Російської Федерації.
Зібрані потерпілим овочі в подальшому реалізовувалось невстановленою особою чоловічої статі на ім'я ОСОБА_12 , матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, та ним привласнювались кошти, отримані від примусової праці ОСОБА_13 .
Окрім цього, на початку серпня 2014 року, ОСОБА_10 повторно, діючи за попередньою домовленістю з невстановленою особою чоловічої статті на ім'я ОСОБА_12 , матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, виконуючи відведену йому роль, діючи з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення, обрав предметом свого злочинного посягання жителів Львівської області - громадян ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , знаючи про те, що останні ніде не працюють і не мають постійного джерела отримання доходів для належного існування, тобто були матеріально незабезпеченим, перебували в уразливому стані, в подальшому у зв'язку із відсутністю коштів, змушені будуть проти своєї волі працювати на теплицях.
Після цього, реалізовуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_10 , у телефонній розмові, шляхом обману, що полягав у переконані вигідності пропозиції праці пов'язаної зі збором овочів у теплицях в Дінському районі Краснодарського краю Російської Федерації, обіцяючи належні побутові умови та можливість у будь-який час безперешкодно повернутися додому, виплату щомісячної заробітної плати, що становить більш як 700 доларів США в місяць, створюючи при цьому хибне уявлення про умови праці та, використовуючи тяжке матеріальне становище ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , домігся їх згоди на вказану роботу, чим здійснив вербування з використанням обману та уразливого стану громадян України ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 з метою їх залучення до примусової праці.
Схиливши ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 до поїздки в Краснодарський край Російської Федерації, ОСОБА_10 , діючи згідно визначених ролей, разом із ОСОБА_9 , 2 серпня 2014 року, за власні кошти, використовуючи особистий автомобіль «Мерседес Бенц 312 Д» д.н.з. НОМЕР_1 , перемістили ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 через Державний кордон України та доставили в подальшому в Дінський район Краснодарського Краю Російської Федерації, де передали їх за винагороду по 100 доларів США за кожного з метою залучення до примусової праці невстановленій особі чоловічої статі на ім'я ОСОБА_12 , матеріали відносно якого виділені в окреме провадження. Останній, отримавши потерпілих з метою їх експлуатації, згідно розподілу ролей, переховував ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , на території станиці Новотитарівська Дінського району Краснодарського краю Російської Федерації, що виразилося у обмеженні фізичних контактів їх з іншими особами, в тому числі представниками правоохоронних органів, контролі дій та спілкування під час виконання роботи та вільного часу, обмеженні свободи пересування, а також наданні приміщення для перебування (переховування), з метою експлуатації (примусової праці), з 4 серпня 2014 року до 29 вересня 2014 року, використовуючи відсутність у потерпілих власних грошових коштів та документів, що були вилучені шляхом обману під приводом виготовлення карток оператора мобільного зв'язку діючого в Російській Федерації та відсутності грошових коштів та не даючи таким чином можливості в будь-який час повернутися додому, що призвело до злому особистості потерпілих та пригнічення їх волі до опору.
Невстановлена особа на ім'я ОСОБА_12 особисто та через підконтрольних осіб шляхом психологічного насильства без укладання трудового договору примушував ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 працювати, а саме збирати овочі у теплицях, розміщених у Дінському районі Краснодарського краю Російської Федерації.
Зібрані потерпілими овочі в подальшому реалізовувались невстановленою особою чоловічої статі на ім'я ОСОБА_12 , матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, і ним привласнювались кошти, отримані від примусової праці ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .
Окрім цього, на початку серпня 2014 року, ОСОБА_9 , діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_10 , виконуючи відведену їй роль, діючи з корисливих мотивів і керуючись метою незаконного збагачення, перебуваючи в м. Кременець Тернопільської області, підшукала та обрала предметом злочинного посягання громадян ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , неповнолітню ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_11 , знаючи про те, що останні ніде не працювали і не мали постійного джерела отримання доходів для належного існування, тобто були матеріально незабезпеченими та перебували в уразливому стані, та в подальшому у зв'язку із відсутністю коштів та документів, змушені будуть проти своєї волі працювати на теплицях.
Після цього, реалізовуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_9 , діючи за попередню домовленістю з ОСОБА_10 , при особистій зустрічі у м. Кременець з ОСОБА_19 , неповнолітньою ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , переконала їх у вигідності пропозиції праці пов'язаної зі збором овочів у теплицях в Дінському районі Краснодарському краї Російської Федерації, обіцяючи належні побутові умови та можливість у будь-який час безперешкодно повернутися додому, виплату щомісячної заробітної плати, що становить більш як 800 доларів США в місяць, створюючи при цьому хибне уявлення про умови праці та використовуючи їх тяжке матеріальне становище, домоглася їх згоди на вказану роботу, чим здійснила вербування з використанням обману та уразливого стану громадян України ОСОБА_21 , ОСОБА_19 , неповнолітньої ОСОБА_20 , та ОСОБА_22 з метою їх експлуатації (примусової праці).
Схиливши ОСОБА_21 , ОСОБА_19 , неповнолітню ОСОБА_20 , та ОСОБА_22 до поїздки в Краснодарський край Російської Федерації, ОСОБА_9 , діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_10 , 19 серпня 2014 року, за власні кошти, використовуючи особистий автомобіль Малети В,М. «Мерседес Бенц 312 Д» д.н.з. НОМЕР_1 , перемістили ОСОБА_21 , ОСОБА_19 , неповнолітню ОСОБА_20 , та ОСОБА_22 через Державний кордон України та доставили в подальшому в Дінський район Краснодарського Краю Російської Федерації, де передали їх за грошову винагороду по 100 доларів США за кожного, з метою залучення до примусової праці невстановленій особі чоловічої статі на ім'я ОСОБА_12 , матеріали відносно якого виділені в окреме провадження. Останній, отримавши потерпілих з метою їх експлуатації, згідно розподілу ролей переховував ОСОБА_21 , ОСОБА_19 , неповнолітню ОСОБА_20 , та ОСОБА_22 на території станиці Новотитарівська Дінського району Краснодарського краю Російської Федерації, що виразилося у обмеженні фізичних контактів їх з іншими особами, в тому числі з представниками правоохоронних органів, контролі дій та спілкуванні під час виконання роботи та вільного часу, обмеженні свободи пересування, а також наданні приміщення для перебування (переховування), з метою експлуатації (примусової праці), з 20 серпня 2014 року до 28 серпня 2014 року ( ОСОБА_22 та ОСОБА_19 ) до кінця вересня 2014 року ( ОСОБА_20 та ОСОБА_21 ), використовуючи відсутність у потерпілих власних грошових коштів та документів, що були вилучені шляхом обману під приводом виготовлення карток оператора мобільного зв'язку, діючого в Російській Федерації та відсутності грошових коштів та не даючи таким чином можливості в будь-який час повернутися додому, що призвело до злому особистості потерпілих та пригнічення їх волі до опору.
Невстановлена особа на ім'я ОСОБА_23 особисто та через підконтрольних осіб шляхом психологічного насильства без укладання трудового договору примушував ОСОБА_21 , ОСОБА_19 , неповнолітню ОСОБА_20 , та ОСОБА_22 працювати, а саме збирати овочі у теплицях, розміщених у Дінському районі Краснодарського краю Російської Федерації.
Зібрані потерпілими овочі в подальшому реалізовувались невстановленою особою чоловічої статі на ім'я ОСОБА_23 , матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, та ним привласнювались кошти, отримані від примусової праці ОСОБА_21 , ОСОБА_19 , неповнолітньої ОСОБА_20 , та ОСОБА_22 .
Окрім цього, в середині серпня 2014 року, ОСОБА_9 повторно, діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_10 , виконуючи відведену їй роль, з корисливих мотивів і керуючись метою незаконного збагачення, перебуваючи в м. Кременець Тернопільської області, підшукала та обрала предметом злочинного посягання громадян ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_16 та ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , знаючи про те, що останні ніде не працювали і не мали постійного джерела отримання доходів для належного існування, тобто були матеріально незабезпеченим та перебували в уразливому стані, в подальшому у зв'язку із відсутністю коштів та документів, змушені будуть проти своєї волі працювати на теплицях.
Після цього, реалізовуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_9 , діючи за вказівкою ОСОБА_10 , з використанням обману та уразливого стану осіб, у телефонній розмові та при особистій зустрічі переконала у вигідності пропозиції праці пов'язаної зі збором овочів у теплицях в Дінському районі Краснодарського краю Російської Федерації, обіцяючи належні побутові умови та можливість у будь-який час безперешкодно повернутися додому, виплату щомісячної заробітної плати, що становить більш як 900 доларів США в місяць, створюючи при цьому хибне уявлення про умови праці та використовуючи тяжке матеріальне становище ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 , домоглася їх згоди на вказану роботу, чим здійснила вербування з використанням обману та уразливого стану громадян України ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 з метою їх експлуатації (примусової праці).
Схиливши ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 до поїздки в Краснодарський край Російської Федерації, ОСОБА_9 разом із ОСОБА_10 , 25 серпня 2014 року, за власні кошти, використовуючи особистий автомобіль ОСОБА_10 « Мерседес Бенц 312 Д» д.н.з. НОМЕР_1 , перемістили ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 через Державний кордон України та доставили в подальшому в Дінський район Краснодарського Краю Російської Федерації, де передали їх за грошову винагороду по 200 доларів США за кожного, з метою залучення до примусової праці невстановленій особі чоловічої статі на ім'я ОСОБА_23 , матеріали відносно якого виділені в окреме провадження.
Останній, як виконавець, отримавши потерпілих з метою їх експлуатації, згідно розподілу ролей та заздалегідь розробленого плану, переховував ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 , на території станиці Новотитарівська Дінського району Краснодарського краю Російської Федерації, що виразилося в обмеженні фізичних контактів їх з іншими особами, в тому числі представниками правоохоронних органів, контролі дій та спілкування під час виконання роботи та вільного часу, обмеженні свободи пересування, а також наданні приміщення для перебування (переховування), з метою залучення до примусової праці з 26 серпня 2014 року до 23 жовтня 2014 року, використовуючи відсутність у потерпілих власних документів, що були вилучені шляхом обману під приводом виготовлення карток оператора мобільного зв'язку, діючого в Російській Федерації, та відсутності власних грошових коштів та не даючи таким чином можливості в будь-який час повернутися додому, що призвело до злому особистості потерпілих та пригнічення їх волі до опору. Невстановлена особа на ім'я ОСОБА_23 особисто та через підконтрольних осіб шляхом психологічного насильства без укладання трудового договору примушував ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 працювати, а саме - збирати овочі у теплицях, розміщених у Дінському районі Краснодарського краю Російської Федерації.
Зібрані потерпілими овочі в подальшому реалізовувались невстановленою особою чоловічої статі на ім'я ОСОБА_23 , матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, виконуючи відведену йому роль, а також ним привласнювались кошти, отримані від примусової праці ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 ..
Окрім цього, на початку листопада 2015 року, ОСОБА_10 повторно, діючи за попередньою домовленістю з невстановленою особою чоловічої статі на ім'я ОСОБА_23 , матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, діючи з корисливих мотивів і керуючись метою незаконного збагачення, перебуваючи в м. Кременець Тернопільської області, підшукав та обрав предметом злочинного посягання громадян ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_18 та ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , знаючи про те, що останні ніде не працювали і не мали постійного джерела отримання доходів для належного існування, тобто були матеріально незабезпеченим та перебували в уразливому стані, в подальшому у зв'язку із відсутністю коштів та документів, змушені будуть проти своєї волі працювати на теплицях.
Після цього, на початку листопада 2014 року, реалізовуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_10 , з метою досягнення бажаного злочинного результату у телефонній розмові шляхом обману та використання уразливого стану осіб переконав їх у вигідності пропозиції праці, пов'язаної зі збором овочів у теплицях в Дінському районі Краснодарського краю Російської Федерації, обіцяючи належні побутові умови та можливість у будь-який час безперешкодно повернутися додому, виплату щомісячної заробітної плати, створюючи при цьому хибне уявлення про умови праці, домігся згоди ОСОБА_32 та ОСОБА_33 на вказану роботу, чим здійснив вербування з використанням обману громадян України ОСОБА_32 та ОСОБА_33 з метою їх експлуатації (примусової праці).
Схиливши ОСОБА_32 та ОСОБА_33 до поїздки в Краснодарський край Російської Федерації (здійснивши вербування), ОСОБА_10 , діючи згідно визначених ролей, 5 листопада 2014 року за власні кошти, використовуючи свій особистий автомобіль «Mерседес Бенц 312 Д» д.н.з. НОМЕР_1 намагався перемістити ОСОБА_32 та ОСОБА_33 на територію Дінського району Краснодарського краю Російської Федерації з метою подальшого залучення до примусової праці та передачі невстановленому чоловіку на ім'я ОСОБА_23 , але виконавши частину свого злочинного умислу, спрямованого для доведення злочину до кінця, не зміг його завершити, з причин, які не залежали від його волі оскільки, був затриманий працівниками міліції в м. Кременець поблизу автомобільної заправки «WOG».
В апеляційних скаргах:
- Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 вважає, що вирок підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам справи, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині зміни правової кваліфікації кримінальних правопорушень з ч.3 ст.149 на ч.2 ст.149 КК України та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і призначення занадто м'якого покарання засудженим.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд неповно та невірно виклав у вироці встановлені в судовому засіданні фактичні обставини кримінального правопорушення і безпідставно виключив кваліфікуючу ознаку вчинення злочину в складі організованої групи. При цьому, суд зазначив у вироку про відсутність в діях ОСОБА_10 та ОСОБА_9 такої кваліфікуючої ознаки як вчинення злочину в складі “організованої злочинної групи”, хоча їм інкримінувалося вчинення злочину в складі “організованої групи”.
Також вказує, що суд не дав належної оцінки доказам, дослідженим в судовому засіданні. Зокрема, протоколам зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з мобільних телефонів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , згідно яких ОСОБА_10 давав вказівки ОСОБА_9 щодо кількості осіб, яких необхідно завербувати з метою подальшого їх переміщення через кордон України та залучення до примусової праці; показанням потерпілих, які вказували на виконання невстановленою слідством особою на ім'я ОСОБА_23 організаторських функцій, а також протоколу допиту ОСОБА_34 , надісланого працівниками відділу МВС по Дінському районі Краснодарського краю РФ, згідно з якого ОСОБА_35 без належного документального оформлення здійснював трудову експлуатацію потерпілих у кримінальному провадженні.
- Захисник ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_11 просить вирок суду скасувати і закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину. Вважає, що дії ОСОБА_9 по інформуванню людей зацікавлених її оголошенням про роботу та наступні роз'яснення про умови роботи не є вербуванням людей.
Вказує, що на потерпілих чинився тиск з боку працівників оперативних підрозділів та слідства з метою отримання обвинувальних показань.
Також вважає, що відеозапис місця праці і проживання потерпілих, який зробила на мобільний телефон потерпіла ОСОБА_36 і на який посилається суд у вироку, не може вважатися доказом, так як отриманий не у встановленому законом порядку і тому повинен бути визнаний недопустимим доказом.
Зазначає, що судом належно не досліджено те, що нікого із потерпілих до роботи не примушували, кожен із них міг не працювати і повернутися до дому і мав можливість звернутися до місцевих правоохоронних органів, а розмір їх заробітної плати становив більше ніж розмір середньої зарплати у 2014 році в Тернопільській області.
На думку апелянта в діях ОСОБА_9 відсутня як об'єктивна, так і суб'єктивна сторони злочину, оскільки інкриміновані їй дії вона здійснювала виключно для того, щоб мати можливість безоплатно їхати до місця роботи, а не з будь-якою іншою метою.
Стверджує, що звинувачення судом ОСОБА_9 у схилянні потерпілих до поїздки в Краснодарський край РФ на роботу, доставка їх на роботу, передача їх за грошову винагороду з метою залучення до примусової роботи та інші інкриміновані їй органом досудового слідства дії є надуманим, не відповідає дійсності та не підтверджено жодними доказами.
Ставить питання про те, що суд здійснював психологічний тиск на обвинувачених шляхом прослуховування записів телефонних розмов між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . І, при цьому фоноскопічна експертиза вказаних телефонних переговорів не проведена, що є порушенням кримінального процесуального законодавства і як наслідок вказаний доказ повинен бути визнаний недопустимим.
- захисник ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8 вважає, що кваліфікуючи дії його підзахисного за ч.2 ст.149 КК України суд допустив невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу звертає увагу на те, що суд безпідставно визначив, що згода потерпілих на роботу була не добровільною, а вимушеною і зумовленою уразливим станом внаслідок збігу об'єктивних тяжких особистих та сімейних обставин. Вважає, що суд неправильно підійшов до визначення уразливого стану потерпілих за відсутності будь-яких медичних показників чи судово-медичної експертизи, а поклавшись лише на показання самих потерпілих, які не підтверджені іншими доказами.
Вважає, що суд не дав належної оцінки документам, що надійшли на адвокатський запит від правоохоронних органів РФ, де відображені витяги із бухгалтерських документів про нарахування заробітної плати потерпілим, яка перевищувала на той час середньомісячний заробіток в Тернопільській області.
Зазначає, що суд залишив поза увагою той факт, що під час періодичних перевірок правоохоронним органами РФ місць роботи потерпілих останні зі скаргами щодо своєї експлуатації не зверталися.
Як і адвокат ОСОБА_11 , вважає недопустимим доказом відеозапис здійснений потерпілою ОСОБА_36 на мобільний телефон, який отриманий не в установленому кримінальним процесуальним законом порядку, однак судом визнаний як доказ і покладений в основу обвинувачення.
Вказує на тотожність та ідентичність заяв потерпілих в органи міліції з приводу вчиненого відносно них злочину, що ставить під сумнів добровільність їх написання.
Також вказує на те, що як досудовим слідством так і в процесі судового розгляду обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не доведено, що вони за працевлаштування потерпілих отримували яку-небудь винагороду; не встановлено інших форм торгівлі людьми; не прийнято до уваги показання свідків, які свідчили про нормальні умови праці, проживання та харчування, а також не враховано відсутність претензій зі сторони потерпілих до обвинувачених.
Вважає, що в діях ОСОБА_10 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.149 КК України і тому просить вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 листопада 2016 року відносно ОСОБА_10 скасувати, а кримінальне провадження відносно нього закрити.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та, навівши аналогічні викладеним у ній мотиви, просить скасувати оскаржуваний ним вирок та постановити новий, яким ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.15, ч.3 ст.149 та ч.3 ст.149 КК України і на підставі ст.70 КК України остаточне покарання визначити йому у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі, а ОСОБА_9 визнати винною за ч.3 ст.149 КК України і визначити їй покарання 8 років позбавлення волі; обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 і їх захисників ОСОБА_11 і ОСОБА_8 , які заперечив проти апеляції прокурора і просять скасувати вирок суду першої інстанції та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_10 і ОСОБА_9 , перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як встановлено перевіркою матеріалів кримінального провадження, досудове та судове слідство проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Таких порушень цього закону, які були б істотними та потягли за собою скасування судового рішення, у справі не допущено, а висновок суду про доведеність винності ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ст.149 КК України, суд зробив на підставі ретельно досліджених в судовому засіданні і детально викладених у вироці доказів.
Обґрунтовуючи свої висновки щодо доведеності вини обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в торгівлі людьми, суд у вироку належним чином проаналізував показання допитаних в судовому засіданні потерпілих, свідків та інші докази, які, у своїй сукупності, доводять винність обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ст.149 КК України.
Так, з показань потерпілої ОСОБА_22 суд першої інстанції встановив, що про роботу в Краснодарському краї РФ вона дізналася в серпні 2014 року із оголошення, яке було розклеєно ОСОБА_9 . В ромові з ОСОБА_9 остання обіцяла їй хороші умови праці, високий заробіток та безкоштовне перевезення до місця роботи. ОСОБА_22 погодилась поїхати на роботу у зв'язку з відсутністю постійного місця роботи та важким матеріальним становищем. Проте, туди, куди її привезли умови праці були нестерпні, а умови проживання жахливі і тому вона відразу ж почала проситися до дому. Однак їй відмовили в цьому, пояснивши відсутністю місць в автобусі, який їх привіз. Паспорт у неї відразу ж забрали. Тому їй довелося певний час там працювати, поки родичі не вислали їй гроші, щоб вона мала змогу поїхати до дому.
Показання потерпілої підтвердила свідок ОСОБА_37 , яка засвідчила, що в кінці серпня 2014 року до неї зателефонувала ОСОБА_22 , яка жалілася на нелюдські умови проживання та роботи і просила допомогти повернутися до дому. За номером телефону, який їй дала ОСОБА_22 , вона зав'язалася з ОСОБА_10 і домовилась з ним, що за 240 дол.США він привезе ОСОБА_22 назад до дому. Обумовлену суму коштів вона передала через ОСОБА_9 .
Наведені обставини обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не заперечували.
Допитані в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_38 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , підтвердили, що пропозиція поїхати на роботу в Росію їм поступила від обвинуваченої ОСОБА_9 , яка запевняла про хороший заробіток в межах 700 дол.США в місяць і нормальні умови. При цьому, їй повідомили, що ОСОБА_20 є неповнолітньою. Після приїзду до місця роботи у них забрали паспорти; проживали вони в бараках в антисанітарних умовах; до дому не відпускали, оскільки потрібно було відробити за їх перевезення. Оскільки ОСОБА_20 була неповнолітньою і їй потрібно було встигнути на початок навчального року, її відпустили раніше. За роботу усім заплатили значно менше, ніж обіцяла ОСОБА_39 ..
Таким чином, судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_9 була достовірно обізнана про те, що ОСОБА_20 , на час виїзду на запропоновану нею роботу, була неповнолітньою.
Також ОСОБА_19 засвідчила, що погодитись на пропозицію ОСОБА_9 її спонукало те, що вона, будучи вагітною, не мала роботи і була у скрутному матеріальному становищі. Крім того, зі слів інших осіб їй було відомо, що ОСОБА_10 платять за те, що він привозить людей на роботу.
Про проведення оплати обвинуваченим за кожну привезену людину повідомив суду потерпілий ОСОБА_25 ..
Аналогічні свідчення, які стосувалися обставин виїзду на роботу в Краснодарський край РФ; умов проживання, роботи і оплати праці, які суттєво відрізнялися від обіцяних ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також те, що відразу ж після приїзду у них забирали паспорти; без ОСОБА_10 їх до дому не відпускали; проїзд до місця роботи можна буде оплатити після того, як кошти будуть зароблені надали в суді потерпілі ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_29 , ОСОБА_28 , ОСОБА_40 , ОСОБА_24 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .
Ці ж показання потерпілі підтвердили під час одночасних допитів з підозрюваними ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ..
Незважаючи на те, що всі вони працювали в одному і тому ж місці у різний час, показання всіх потерпілих є узгодженими між собою в деталях та об'єктивно підтверджують одні одних і тому сумнівів у їх не правдивості у колегії суддів не викликають.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність ознак трудової експлуатації потерпілих, про що свідчать здобуті в судовому засіданні докази про понадурочний режим роботи, неналежні умови праці, антисанітарні умови проживання, відсутність трудового договору з потерпілими та наказу про прийняття їх на роботу, а також вилучення у них паспортів та неможливість відмовитись від роботи поки не будуть відроблені кошти за проїзд.
Доказом невідповідності умов проживання тим, які обвинувачені обіцяли потерпілим є відеозапис місця праці і проживання, який зробила на мобільний телефон потерпіла ОСОБА_36 і який було досліджено судом першої інстанції.
Доводи захисників щодо визнання неналежним такого доказу колегія суддів вважає безпідставним, оскільки цей доказ отриманий не забороненим кримінальним процесуальним законодавством шляхом.
Той факт, що потерпілі перевозились до місця роботи безкоштовно і не маючи з собою грошей, про що переконували їх ОСОБА_9 і ОСОБА_10 і що вони обоє не заперечували, свідчить що потерпілі фактично були позбавлені можливості повернутися до дому, не відпрацювавши певний час на тих умовах, в які вони були поставлені.
Крім того, у всіх потерпілих відразу ж після приїзду забиралися паспорта, що також унеможливлювало їх повернення до дому за власним бажанням.
Зокрема, даний факт засвідчили потерпілі ОСОБА_25 , ОСОБА_29 , ОСОБА_28 , ОСОБА_27 , ОСОБА_24 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .
Відповідно до протоколів про результати оперативно-розшукових заходів зняття інформації з каналів зв'язку підтверджено, що обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_41 неодноразово спілкувалися як між собою з приводу підшукування людей для роботи, так і безпосередньо з тими, кому пропонували роботу, обіцяючи високі заробітки, належні умови праці та проживання, чим фактично здійснювали їх вербування.
Доводи захисника ОСОБА_11 , що дослідженням даного доказу місцевий суд здійснював психологічний тиск на обвинувачених, колегія суддів вважає безпідставним та необґрунтованим, оскільки ніхто з обвинувачених не вказував на це в суді першої інстанції і жодних аргументованих доводів з цього приводу стороною захисту суду не надано.
Відсутність фоноскопічної експертизи телефонних розмов обвинувачених також не може бути підставою для визнання цього доказу неналежним та недопустимим, так як ніхто з обвинувачених не заперечував на предмет того, що це саме їх розмови, а також ніхто не ставив питання про проведення такої експертизи.
Колегія суддів не погоджується з твердженнями захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про відсутність в діях їх підзахисних ознак інкримінованого їм злочину з тих мотивів, що потерпілі за час роботи, до якої вони їх спонукали, мали можливість заробити значно більше ніж була середня оплата праці в той час у Тернопільській області, оскільки вказана обставина жодним чином не впливає на наявність в діях ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ознак об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст.149 КК України.
З цих же підстав колегія суддів не бере до уваги доводи захисника ОСОБА_8 щодо наявності відповіді від правоохоронних органів РФ про проведення оплати потерпілим за виконану ними роботу та відсутності з їх боку скарг. За своїм юридичним змістом отримана на адвокатський запит відповідь не містить всіх обов'язкових реквізитів офіційного документа, а самі обставини, викладені у відповіді на запит, не можуть бути доказом відсутності в діях обвинувачених ознак інкримінованого їм злочину, так як факт оплати праці потерпілих і їх згода на роботу, на запропонованих обвинуваченими умовах, не виключає караності діяння за ст.149 КК України.
За логіко-граматичним тлумаченням конструкції норми ст. 149 КК України однією з форм, в якій може виражатися цей злочин з об'єктивної сторони, є здійснення стосовно людини будь-якої незаконної угоди, пов'язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України. Тому доводи захисників про законність перетину потерпілими державного кордону України, як доказ відсутності в їх діях вини, є безпідставним.
Подібність заяв потерпілих в правоохоронні органи про вчинення відносно них злочину, не може свідчити про їх упередженість, неправдивість чи тиск на них з боку працівників міліції, як про це стверджують захисники обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , оскільки зміст написаних ними заяв підтверджений їх свідченнями під час досудового слідства та в суді першої інстанції.
Окрім того, жодних доводів щодо вчинення тиску на потерпілих з метою отримання обвинувальних показань, захисниками суду не надано, що вказує на про надуманий характер їх тверджень.
Наявність показань свідків ОСОБА_42 , ОСОБА_43 та ОСОБА_44 , які вважали нормальними умови праці та проживання, в яких працювали потерпілі, про що вказує адвокат ОСОБА_8 , на думку колегії суддів, не може свідчити про відсутність в діях обвинувачених складу злочину, оскільки оцінка таких умов є лише одним з елементів правової кваліфікації вчинених обвинуваченими дій по торгівлі людьми. Крім того, свідчення потерпілих, які суд першої та апеляційної інстанції визнав правдивими, спростовують такі покази вказаних свідків.
Необґрунтованими колегія суддів вважає доводи захисника ОСОБА_8 щодо відсутності визначення уразливого стану потерпілих, що згідно обвинувачення було використано ОСОБА_10 та ОСОБА_9 при вербуванні потерпілих для роботи в Дінському районі Краснодарського краю РФ.
Відповідно до примітки 2 до ст.149 КК України під уразливим станом особи слід розуміти зумовлений фізичними чи психічними властивостями або зовнішніми обставинами стан особи, який позбавляє або обмежує її здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати за своєю волею самостійні рішення, чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям, збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин.
Фактично це оціночне поняття, яке характеризується емоційно-вольовим сприйняттям особи певних обставин, що спонукали їх, в даному випадку, погодитись на пропозицію обвинувачених виїхати за межі України на роботу.
Як слідує з тексту вироку, суд першої інстанції на підставі ретельного аналізу показань потерпілих належним чином мотивував свій висновок про те, що згода на роботу, запропоновану обвинуваченими, була зумовлена їх уразливим станом, що було пов'язано зі збігом тяжких особистих та сімейних обставин, внаслідок чого потерпілі погоджувалися на роботу через повідомлення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 неправдивих даних про умови праці та проживання.
Колегія суддів погоджується з мотивами, наведеними судом першої інстанції щодо визначення уразливого стану потерпілих і вважає правильним висновок місцевого суду, що це було використано обвинуваченими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 для впливу на волю потерпілих з метою їх вербування, переміщення до місця роботи та передачі з метою експлуатації.
З показань потерпілого ОСОБА_25 суд першої інстанції встановив, що після приїзду до місця роботи ОСОБА_10 переконав його, що потрібно віддати свій паспорт на що він погодився. Після цього, розуміючи, що умови праці та проживання не відповідають тим, які обіцяв ОСОБА_10 він неодноразово просив останнього повернути паспорт і завезти його до дому, однак обвинувачений йому відмовляв.
Так само потерпіла ОСОБА_22 засвідчила, що відразу ж після приїзду на роботу, побачивши умови в яких доведеться жити та працювати, почала проситися до дому, однак обвинувачені їй відмовили, пояснивши відсутністю місця в автобусі.
Аналогічні свідчення надали потерпілі ОСОБА_28 та ОСОБА_27 на предмет того, що, зрозумівши що їх обдурили на рахунок умов роботи та проживання, вони неодноразово намагалися зв'язатися як з ОСОБА_10 , так і з ОСОБА_9 , однак ОСОБА_10 відмовляв у поверненні до дому через відсутність місць в автобусі, а ОСОБА_9 не відповідала на телефонні дзвінки.
Той факт, що відразу ж після приїзду на роботу в Дінський район Краснодарського краю РФ потерпілі, усвідомлюючи обман зі сторони обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , просили їх про негайне повернення до дому, свідчить про те, що обоє обвинувачених були обізнані з реальними умовами, в яких вимушені були проживати та працювати потерпілі, але продовжували вербувати інших осіб для цієї роботи, повідомляючи їм неправдиві відомості.
Відповідно до ч.3 ст.28 КК України злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 13 "Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями" суди мають досліджувати докази не лише стосовно конкретних злочинів, а й щодо тих ознак, які вказують на їх вчинення саме організованою групою чи злочинною організацією, - щодо виду об'єднання, мети його створення і плану злочинної діяльності, тривалості існування, матеріальної бази, кількісного складу, вербування нових членів, структури та ієрархії об'єднання, наявності в нього корупційних зв'язків, існування певних правил поведінки його членів, розподілу між ними функцій тощо.
Під організованою групою в контексті положень ч.3 ст.28 КК України належить розуміти внутрішньо стійке об'єднання трьох і більше осіб, яке було попередньо утворене з метою вчинення ряду злочинів або тільки одного, який потребує ретельної довготривалої підготовки. При цьому, стійкість організованої групи полягає в її здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно протидіяти факторам, що можуть їх дезорганізувати, як внутрішнім (наприклад, невизнання авторитету або наказів керівника, намагання окремих членів об'єднання відокремитись чи вийти з нього), так і зовнішнім.
Колегія суддів вважає, що з урахуванням цих положень суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність зі сторони обвинувачення належних доказів щодо наявності ознак організованої групи в діях обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 і правильно перекваліфікував їх дії з ч.3 ст.149 на ч.2 ст.149 КК України, виключивши таку кваліфікуючу ознаку як “вчинення злочину в складі організованої групи”.
Зазначення в мотивувальній частині вироку даної кваліфікуючої ознаки як “вчинення злочину в складі організованої злочинної групи”, про що вказує в апеляційній скарзі прокурор, колегія суддів вважає механічною опискою, оскільки логічний та послідовний виклад судом мотивів перекваліфікації інкримінованого обвинуваченим злочину з ч.3 ст.149 на ч.2 ст.149 КК України стосується саме “вчинення злочину в складі організованої групи” і сумнівів у колегії суддів не викликає.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що досліджені судом першої інстанції докази у своїй сукупності свідчать про те, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні злочину і правильно кваліфікував їх дії за ч.2 ст.149 КК України.
Покарання обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обрано у відповідності до вимог ст.65-67 КК України, з урахуванням тяжкості скоєного злочину, даних про особу винних та всіх обставин справи.
При цьому, суд першої інстанції врахував, що обоє обвинувачених вперше притягуються до кримінальної відповідальності, мають на утриманні неповнолітніх дітей та позитивно характеризуються за місцем свого проживання.
З урахуванням наведених обставин суд першої інстанції обґрунтовано мотивував своє рішення щодо необхідності призначення їм покарання у виді позбавлення волі, однак терміном наближеним до мінімального.
Колегія суддів вважає, що покарання призначене судом першої інстанції ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повністю відповідає ступеню тяжкості вчиненого ними злочину, узгоджується із санкцією статті обвинувачення і є достатнім та необхідним для їх виправлення та запобігання вчинення нових злочинів. Тому, підстав до його скасування через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених, про що вказує прокурор, колегія суддів не вбачає.
Вирок суду є обґрунтованим і законним. Будь-яких передбачених ст.409 КПК України підстав до його скасування, про що ставлять питання апелянти, не виявлено при перевірці справи в апеляційному порядку, а тому в задоволенні апеляційних скарг захисника обвинуваченої ОСОБА_9 - ОСОБА_11 , захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - ОСОБА_8 та прокурора слід відмовити.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора прокуратури Тернопільської області ОСОБА_6 , захисника обвинуваченої ОСОБА_9 - ОСОБА_11 , захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 листопада 2016 року відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_9 - без змін.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2