Справа № 602/156/17
Провадження № 2-а/602/12/2017
"04" травня 2017 р. м.Ланівці
Лановецький районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді - Костів Л.І., секретар - Домчук В.І.,
з участю сторін:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Управління
соціального захисту населення Лановецької
райдержадміністрації Тернопільської області - Буячок В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ланівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Лановецької райдержадміністрації Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги, як учаснику бойових дій, -
10 березня 2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління соціального захисту населення Лановецької районної державної адміністрації Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є ветераном війни- інвалідом війни 3-ї групи, у зв'язку з цим має право на пільги, встановлені Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551 та наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Всупереч ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. No 3551-ХІІ відповідач за 2016 рік виплатив йому цю допомогу лише у встановленому постановою КМУ від 02.03.2016 р. N 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», розмірі 2310 грн., а не у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Просив визнати бездіяльність Управління соціального захисту населення Лановецької районної державної адміністрації Тернопільської області щодо відмови у перерахунку йому щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. No 3551-ХІІ, за 2016 рік протиправною та зобов'язати Управління соціального захисту населення Лановецької районної державної адміністрації Тернопільської області здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити йому недоплачену щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня як ветерану війни - інваліду війни III групи за 2016 рік відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. No 3551-ХІІ у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, визначеної ч.І ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведення виплат, з урахуванням фактично виплачених коштів.
В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, день та час розгляду справи.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засідання позовні вимоги підтримала, просить їх задоволити, з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача - Управління соціального захисту населення Лановецької райдержадміністрації Тернопільської області Буячок В.С., позовні вимоги не визнав, подавши письмове заперечення. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення за таких підстав.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Лановецької районної державної адміністрації Тернопільської області, як учасник бойових дій.
Листом № 641 від 03 березня 2017 року УСЗН Лановецької районної державної адміністрації повідомило позивача про те, що йому, як учаснику бойових дій та інваліду війни 3-ї групи у 2016 році разова грошова допомога нарахована та виплачена відповідно до вимог чинного законодавства в розмірі 2310 грн.
Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення.
Відповідно до Закону №3551 щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються законом України про Державний бюджет на відповідний рік.
Розмір щорічної допомоги до 5 травня визначається Бюджетним кодексом України, Законами України «Про державний бюджет України на 2016 рік», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Виплата вказаної допомоги здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Згідно п.26 Прикінцевих і перехідних положень Бюджетного кодексу України визначено, що норми і положення ст.ст.12-16 Закону №3551 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету.
Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі-Закон) визначено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій, інвалідам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, учасникам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону, виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Відповідно до частини першої статті 17-1 Закону щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня (далі-грошова допомога) в розмірах, передбачених статтями 12-16 Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення
зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача, пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем проживання чи одержання грошового утримання.
Так, у 2016 році порядок виплати разової грошової допомоги до 5 травня та її розміри визначено постановами Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 р. № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової
допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» та від 29 квітня 2016 року №320 «Про збільшення розмірів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня деяким категоріям громадян» Міністерством соціальної політики України через місцеві структурні підрозділи з питань соціального захисту населення, зокрема:
1) інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:
I групи - 2975 гривень;
II групи - 2600 гривень;
III групи - 2310 гривень;
2) учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, ґетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання батьків, - 920 гривень;
3) особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 2975 гривень.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
В рішенні Конституційного Суду України №20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року зазначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.
В рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2012 від 25 січня 2012 року зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
Повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Згідно зі ст.22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.
Європейський суд з прав людини у своїй ухвалі у справі "Великода проти України" від 3 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватись, а відповідно судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому. Також відповідно до пункту 28 "суд також зазначає, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, Суд не вважає, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю (див. ухвалу щодо прийнятності від 8 жовтня 2013 року у справі "Да Консесау Матеуш та Сантуш Жануаріо проти Португалії" (Da Conceicao Mateus and Santos Januario v. Portugal), заяви № 62235/12 та № 57725/12)".
Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до положень Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», позивачу була нарахована та виплачена щорічна допомога до 5 травня, як учаснику бойових дій, в травні 2016 року у розмірі 2310.00 грн., а тому позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з вищевикладеним суд відмовляє в задоволенні позову за безпідставністю.
Оскільки позивача на підставі положень п. 13 ч. 1 ст. 15 Закону України „Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору, а в задоволенні позову відмолено в повному обсязі, тому судові витрати слід віднести на рахунок держави.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 9, 18, 71, 86, 94, 99, 161-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», п. 26 Прикінцевих і перехідних положень Бюджетного кодексу України, ст.ст.19, 95 Конституції України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Лановецької райдержадміністрації Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги, як учаснику бойових дій, - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Лановецький районний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з подачею копії скарги до апеляційної інстанції.
Суддя: Л. І. Костів