№ 336/1141/17
пр. № 2/336/1074/2017
(заочне)
16 травня 2017 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Жупанової І.Б. при секретарі Падалка А.Р.., з участю позивача ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_2, про усунення перешкод в користуванні власністю
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому вказує, що він є власником 57/100 частин домоволодіння № 2 по вул. Раєвського в м. Запоріжжі, 43/100 частин вказаного домоволодіння належить третій особі - ОСОБА_2, батьку позивача.
З 1995 року позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3
11.09.2004 року зі згоди свого батька позивач зареєстрував у будинку свою дружину - ОСОБА_3
В лютому 2016 року шлюбні відносини між позивачем та відповідачем були припинені, вона забрала свої речі і пішла дому.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя № 336/1461/16-ц від 18.05.2016 року шлюб між ними було розірвано.
В добровільному порядку вирішити питання про зняття з реєстрації відповідача позивач не може, оскільки її місце знаходження йому не відомо.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив суд позов задовольнити, не заперечує проти розгляду справи заочно.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином у встановленому законом порядку, в зв'язку з чим судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Третя особа в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову.
Вислухавши позивача та третю особу, дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки він відповідає вимогам закону та обґрунтований письмовими доказами.
Згідно ст. 13 Конституції України кожному гарантується державний захист прав власності.
Згідно зі ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном.
Судом встановлено, що 57/100 частин домоволодіння № 2 по вул. Раєвського в м. Запоріжжі належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 07.08.2001 року державним нотаріусом П'ятої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_4, зареєстрованого в ОП ЗМБТІ за реєстровим № 34141. Власником 43/100 частин вказаного домоволодіння є ОСОБА_2, що підтверджується копією технічного паспорту на житловий будинок.
Отже ОСОБА_1 є законним власником вказаної частини домоволодіння, в зв'язку з чим його право власності підлягає захисту від протиправних порушень.
Відповідно до ст.ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Судом встановлено, що в житловому будинку, що є власністю позивача та третьої особи, зареєстрована, але не проживає з лютого 2016 року відповідач, що підтверджується поясненнями позивача та третьої особи, а також було визнано самою ОСОБА_5 під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, що було встановлено рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя № 336/1461/16-ц від 18.05.2016 року.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, чи остаточного рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Таким чином, дослідивши у сукупності зібрані по справі докази, суддійшов висновку, що реєстрація відповідача за вказаною адресою чинить перешкоди позивачу у користуванні належному йому на праві приватної власності житлового будинку, чим порушує його право власності, тому вважає його таким, що підлягає захисту у спосіб, обраний позивачем.
Керуючись ст. ст. 10, 59-61, 208, 209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, ст.ст. 316, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 13 Конституції України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні власністю - житловим будинком № 2 по вул. Раєвського в м. Запоріжжі шляхом визнання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: м. Запоріжжя, вул. Раєвського, 2.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, що не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя