24.04.17
Справа № 336/1102/17
Пр. 2-а/336/132/2017
24 квітня 2017 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Щасливої О.В.,
розглянувши у скороченому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району,
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій відповідача щодо невиплати щорічної грошової допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, на яку позивач як особа зі статусом учасника бойових дій має право у відповідності до закону, та стягнення з відповідача суми щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
В обґрунтування позову зазначив таке.
Згідно із ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивач як учасник бойових дій має право на отримання щорічно до 5 травня одноразової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Фактично в 2016 році отримав від УПСЗН зазначену допомогу в меншому розмірі. В виплаті належної йому за законом суми в управлінні праці та соціального захисту відмовили, пославшись на те, що управління в межах своїх повноважень як розпорядник бюджетних коштів свій обов'язок перед позивачем виконало, сплативши йому зазначену допомогу в 2016 році у сумі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 року.
Просить поновити пропущений ним з поважних причин строк звернення до суду за захистом свого права, так як його звернення в вересні 2016 року до відповідача з проханням здійснити виплату цієї допомоги у встановленому законом розмірі не було розглянуто управлінням до січня 2017 року.
Письмові заперечення відповідача містять посилання на те, що виплати грошової допомоги особам, які мають статус учасників бойових дій, відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансуються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. Згідно з Бюджетним кодексом України щорічна разова грошова допомога ветеранам Великої Вітчизняної війни належить до видатків, що здійснюються безпосередньо з Державного бюджету України. Відповідно до статті 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до яких розмір грошової допомоги, що щорічно виплачується особам зі статусом учасника бойових дій, визначається Кабінетом Міністрів України, а постановою КМУ № 141 від 02.03.2016 року встановлено певний розмір виплат щорічної допомоги згаданій категорії громадян, управління в межах своїх повноважень по сплаті цієї суми виплатило її в повному обсязі позивачеві у сумі 920 грн. Категорія осіб, які є суб'єктами зазначеної допомоги, перебувають на обліку, згідно з їх кількістю УПСЗН отримує кошти з державного бюджету, які мають цільове призначення. Розпоряджатися цими коштами на свій розсуд з огляду на їх певне призначення управління не має права. Оскільки управління - це державний орган, який не встановлює розміри соціальної допомоги, не має прибутку, а розпоряджається виділеними коштами для сплати конкретним категоріям громадян, зокрема учасникам бойових дій, в межах, встановлених бюджетним законодавством, просить в задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В силу ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Вирішуючи клопотання позивача про поновлення процесуального строку, суд враховує ту обставину, що про порушення свого права, тобто про те, що виплата допомоги в розмірі, меншому ніж той, на який він розраховував, не є наслідком помилки, а здійснена позивачем свідомо, позивач дізнався лише в січні 2017 року, а вже 24 лютого 2017 року подав цей позов, суд вважає, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин, тому вбачає підстави для його поновлення.
Встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд знаходить позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, з наступних міркувань.
Відповідно до ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Згідно інформації УПСЗН Запорізької міської ради по Шевченківському району він отримав зазначену грошову допомогу в 2016 році в сумі 920 грн.
Статтею першою Постанови Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), зокрема, учасникам бойових дій - у сумі 920 гривень.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Виходячи з аналізу наведеної норми, необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.
Так як Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» внормовано, що розмір одноразової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій визначається Кабінетом Міністрів України, а Постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» встановлений певний розмір цієї допомоги на 2016 рік, яку отримав ОСОБА_1, суд вважає, що управління праці та соціального захисту виконало свої зобов'язання, тому знаходить його дії такими, що ґрунтуються на законі і вчинені в межах наданих відповідачу повноважень, що не дає підстав для ухвалення рішення на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 99, 102, ч. 1 ст. 104, ст. ст. 159-163, 99 КАС України, суд
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з адміністративним позовом.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання в Шевченківський районний суд м. Запоріжжя апеляційної скарги протягом десяти днів після отримання її копії.
Суддя О.В. Щаслива