1Справа № 335/5604/17 1-кс/335/3788/2017
12 травня 2017 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю прокурора ОСОБА_2 , захисників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , при секретарі ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання старшого слідчого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області ОСОБА_8 ,про продовження строку тримання під вартою та матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080230002436 від 22.12.2015 року, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, освіта вища, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину 2010 року народження, який обіймає посаду помічника начальника штабу батальйону патрульної служби поліції особливого призначення „Скіф” Головного управління поліції в Запорізькій області, раніше не судимого, зареєстрованого та який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, п.п. 3, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
Старший слідчий слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області ОСОБА_8 ,звернувся до суду з клопотанням, погодженим з процесуальним керівником в кримінальному провадженні - прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_2 , про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, п.п. 3, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Як вбачається з матеріалів клопотання слідчим відділом прокуратури Запорізької області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015080230002436 від 22.12.2015 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених п. 3, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 365 КК України.
Клопотання слідчого обґрунтоване тим, що наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області ОСОБА_9 від 07.11.2015 підполковника поліції ОСОБА_6 призначено на посаду старшого інспектора батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Скіф» Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі за текстом - Закон) Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону завданням поліції є надання поліцейський послуг у сферах охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.
Відповідно до вимог ст. 3 Закону в своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 6 Закону передбачено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ст. 7 Закону під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування. Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно із п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 18 Закону поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського , професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» органи Національної поліції віднесені до правоохоронних органів.
У зв'язку зі викладеним, ОСОБА_6 , займаючи посаду старшого інспектора батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Скіф» Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області, був працівником правоохоронного органу.
Так, 19 грудня 2015 року приблизно о 20 годині 15 хвилин, ОСОБА_6 , займаючи посаду старшого інспектора батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Скіф» Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області, знаходячись біля приміщення Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя», розташованої по вул. Перемоги, 80, в м. Запоріжжя, перевищуючи владу та службові повноваження працівника поліції,діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленою у ході слідства особою, з метою викрадення та подальшого незаконного позбавлення волі, всупереч волі ОСОБА_10 , який на той час перебував на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» застосовуючи до останнього фізичну силу та спеціальні засоби кайданки, посадили ОСОБА_10 до невстановленого в ході досудового слідства автомобіля, у якому насильно перевезли за межі міста Запоріжжя.
ОСОБА_6 продовжуючи свої злочинні дії та діючи узгоджено з невстановленою у ході слідства особою, в період часу 21 години 00 хвилин 19.12.2015 до 23 години 30 хвилин 19.12.2015, незаконно, перевищуючи владу та службові повноваження працівника поліції,всупереч волі ОСОБА_10 , утримували його у невстановленому автомобілі.
У подальшому, у період часу з 20 години 15 хвилин 19.12.2015 по 12 години 00 хвилин 21.12.2015, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 , за попередньою змовою з невстановленою у ході досудового розслідування особою, маючи умисел на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, діючи умисно з прямим умислом, знаходячись у невстановленому в ході досудового слідства місці, шляхом здавлення шиї ОСОБА_10 петлею, що супроводжувалося переламами щитовидного хряща та під'язикової кості з наступним розвитком асфіксії, спричинив смерть останнього, після чого перевів труп ОСОБА_10 до лісосмуги, що розташована перпендикулярно автодорозі Р73 3 км + 500 м. поблизу с. Миколай - Поле Запорізького району Запорізької області.
Внаслідок незаконних дій ОСОБА_6 з невстановленою в ході слідства особою, які спільно утримували ОСОБА_10 в місці де він не бажав знаходитись та яке не мав можливості вільно залишити, останній був незаконно позбавлений волі, що спричинило тяжкі наслідки, а саме смерть ОСОБА_10 .
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 365 КК України, а саме перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.
Крім того, встановлено, що 19 грудня 2015 року приблизно о 20 годині 15 хвилин, ОСОБА_6 , знаходячись біля приміщення Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя», розташованої по вул. Перемоги, 80, в м. Запоріжжя, діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленою у ході слідства особою, з метою викрадення та умисного вбивства, всупереч волі ОСОБА_10 , який на той час перебував на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» застосовуючи до останнього фізичну силу та спеціальні засоби кайданки, посадили ОСОБА_10 до невстановленого в ході досудового слідства автомобіля, у якому насильно перевезли за межі міста Запоріжжя.
У подальшому, у період часу з 20 години 15 хвилин 19.12.2015 по 12 години 00 хвилин 21.12.2015, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 , за попередньою змовою з невстановленою у ході досудового розслідування особою, маючи умисел на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, діючи умисно з прямим умислом, знаходячись у невстановленому в ході досудового слідства місці, шляхом здавлення шиї ОСОБА_10 петлею, що супроводжувалося переламами щитовидного хряща та під'язикової кості з наступним розвитком асфіксії, спричинив смерть останнього, після чого перевів труп ОСОБА_10 до лісосмуги, що розташована перпендикулярно автодорозі Р73 3 км + 500 м. поблизу с. Миколай - Поле Запорізького району Запорізької області.
Згідно висновку судово-медичної експертизи від 23.12.2015 №4177, смерть ОСОБА_10 настала внаслідок здавлення його шиї петлею, що супроводжувалося переламами щитовидного хряща та під'язикової кості з наступним розвитком асфіксії, як і стала безпосередньою причиною смерті.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене п. 3, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме умисне вбивство викраденої людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
15.03.2017 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, п.п. 3, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13.05.2017 року включно.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 23.03.2017 року апеляційна скарга захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишена без задоволення, ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2017 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 строком на 60 діб, з 15.03.2017 року до 13.05.20147 року включно залишена без змін.
У клопотанні слідчого наведені дані, що вказують на причетність підозрюваного ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих йому дій, а саме: протокол допиту свідка ОСОБА_11 ; протокол допиту свідка ОСОБА_12 ; протокол допиту свідка ОСОБА_13 ; протокол допиту свідка ОСОБА_14 ; протокол пред'явлення особи для впізнання ОСОБА_15 ; протокол пред'явлення особи для впізнання ОСОБА_12 та інші матеріали кримінального провадження у їх сукупності.
Також в обґрунтування необхідності продовження тримання підозрюваного під вартою, слідчим викладено відомості про існування достовірних ризиків, які не зменшилися, щодо того, що підозрюваний ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів тяжкого та особливо тяжкого злочину, санкція за найсуворіший із яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років або довічного позбавлення волі, та перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного, експертів, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити нове кримінальне правопорушення.
Крім того, в обґрунтування продовження строків тримання підозрюваного під вартою, слідчим в клопотанні зазначено, що завершити досудове розслідування до 13 травня 2017 року не представляється можливим, оскільки необхідно виконати низку слідчих (розшукових) дій в межах вказаного кримінального провадження, а саме: провести одночасні допити свідків та підозрюваного, з метою уточнення розбіжностей у їх показаннях, провести тимчасові доступи до речей і документів в операторів мобільного зв'язку, з метою вилучення інформації щодо телефонних з'єднань фігурантів кримінального провадження; отримати висновки судових експертиз, що призначалися у вказаному кримінальному провадженні, розсекретити матеріали проведених негласних слідчих (розшукових) дій, провести огляд матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій та вилучених мобільних телефонів, комп'ютерної техніки і документів, допитати свідків та підозрюваних з пред'явленням матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій; отримати усі матеріали виконаних доручень та запитів, встановити усіх осіб причетних до вчинення злочинів, виконати вимоги ст. 290 КПК України та скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Слідчий посилаючись на зазначене, просить суд продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_6 строком на 2 місяця без можливості внесення застави.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Захисники підозрюваного ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, вважаючи, що відсутні підстави для продовження підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що підозра є необґрунтованою та не підтвердженою належними, допустимими доказами, прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зазначають, що заявлені слідчим та прокурором ризики є надуманими та не підтверджені ніякими доказами, підозрюваний не має намірів ухилятися від слідства, впливати на свідків, іншого потерпілого або перешкоджати слідству іншим чином. При цьому підозрюваний ОСОБА_6 зареєстрований та проживає в м. Запоріжжя, раніше не судимий. Просять відмовити у задоволенні клопотання, обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання з підстав наведених захисниками.
Як вбачається з представлених суду матеріалів, слідчим відділом управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області здійснюється досудове розслідування, а прокуратурою Запорізької області - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12015080230002436 від 22.12.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, п.п. 3, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
15.03.2017 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, п.п. 3, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13.05.2017 року включно.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 23.03.2017 року апеляційна скарга захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , залишена без задоволення, ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2017 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 строком на 60 діб, з 15.03.2017 року до 13.05.20147 року включно залишена без змін.
Постановою заступника прокурора Запорізької області ОСОБА_16 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015080230002436 від 22.12.2015 року за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, п.п. 3, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до шести місяців, тобто до 15.09.2017 року.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно з вимогами ст. ст. 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.
Про обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_6 та причетність підозрюваного до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності.
Зокрема, протокол допиту свідка ОСОБА_11 ; протокол допиту свідка ОСОБА_12 ; протокол допиту свідка ОСОБА_13 ; протокол допиту свідка ОСОБА_14 ; протокол пред'явлення особи для впізнання ОСОБА_15 ; протокол пред'явлення особи для впізнання ОСОБА_12 та інші матеріали кримінального провадження у їх сукупності.
Слідчий суддя вважає непереконливими доводи сторони захисту щодо необґрунтованості пред'явленої ОСОБА_6 підозри, оскільки на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя позбавлений можливості вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визначення особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.
При цьому, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення, що у даному випадку стороною обвинувачення дотримано, оскільки наявні, на цей час докази у провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного з цими злочинами, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань КПК України визначених ст. 2 цього Кодексу.
На обґрунтування обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньо застосованого запобіжного заходу до 13 травня 2017 року, слідчим у клопотанні зазначено низку слідчих (розшукових) дій в межах вказаного кримінального провадження, які необхідно виконати, а саме: провести одночасні допити свідків та підозрюваного, з метою уточнення розбіжностей у їх показаннях, провести тимчасові доступи до речей і документів в операторів мобільного зв'язку, з метою вилучення інформації щодо телефонних з'єднань фігурантів кримінального провадження; отримати висновки судових експертиз, що призначалися у вказаному кримінальному провадженні, розсекретити матеріали проведених негласних слідчих (розшукових) дій, провести огляд матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій та вилучених мобільних телефонів, комп'ютерної техніки і документів, допитати свідків та підозрюваних з пред'явленням матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій; отримати усі матеріали виконаних доручень та запитів, встановити усіх осіб причетних до вчинення злочинів, виконати вимоги ст. 290 КПК України та скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Вказані обставини, які, на даний час, унеможливлюють закінчення досудового розслідування, до закінчення строку дії попередньої ухвали, слідчий суддя визнає обґрунтованими, оскільки вони належним чином умотивовані слідчим та підтверджуються наявними матеріалами.
Як обґрунтування обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились та продовжують існувати, які виправдовують продовження тримання ОСОБА_6 під вартою прокурором наведено відомості про те, що ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні злочинів тяжкого та особливо тяжкого злочину, перебуваючи на свободі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного, експертів, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити нове кримінальне правопорушення.
Так, ОСОБА_6 , займаючи посаду в правоохоронних органах регіону має досвід оперативної роботи, методи їх проведення, має зв'язки в правоохоронних органах та має можливість незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні. Крім того, досудове розслідування на даний час не завершено, триває збір доказів стороною обвинувачення, а підозрюваний маючи певні знання та досвід правоохоронної роботи може знищити, сховати або спотворити речі і документи, які можуть бути використані в якості доказів протиправної діяльності ОСОБА_6 , які на даний час не знаходяться у володінні сторони обвинувачення.
ОСОБА_6 усвідомлюючи ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень і наступного покарання, після отримання повідомлення про підозру, може умисно ухилятися від явки в органи досудового слідства або переховуватись від органів досудового розслідування, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.
Крім того, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, стороною обвинувачення вживаються заходи направлені на збирання доказів вчинення злочину, у тому числі речей та документів, тому підозрюваний може знищити, переховувати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Перебуваючи на волі, ОСОБА_6 зможе незаконними засобами впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а саме примушувати їх до дачі неправдивих показів на його користь, що перешкодить встановленню істини під час досудового та судового слідства.
На даний момент стороною обвинувачення вживаються заходи до встановлення всіх обставин вчинення ОСОБА_6 злочинів, у тому числі допит свідків, призначення експертиз та відшукання речей і документів, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні, тому підозрюваний зможе перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Обставини вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення свідчать про те, що він перевищуючи владу та службові повноваження працівника поліції вчинив злочини, в разі подальшого перебування на волі ОСОБА_6 може продовжувати вчиняти злочинні дії.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні зазначених ризиків.
Разом з тим, в даному судовому засіданні, стороною захисту, у супереч положень ст. 132 КПК України, не надано до суду жодних належним та допустимих доказів, які б свідчили про те, що встановлені слідчим суддею ризики при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час, втратили свою актуальність, належного обґрунтування про можливість запобігання встановленим ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, беззаперечних відомостей, що особа підозрюваного, виходячи з положень ст. 178 КПК України, є такою, що має стійкі соціальні зв'язки та допустиму репутацію; порушення вимог ч. 3 ст. 17 КПК України; даних, які б свідчили про недоведеність стороною обвинувачення обставини визначених п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194 та ст. 199 КПК України.
Тобто, викладені стороною захисту доводи у даному судовому засіданні за своєю суттю являються в цій частині сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту" (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).
Також, слідчий суддя ретельно дослідив доводи клопотання слідчого відносно обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою. При цьому для завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні існує законодавчо встановлена необхідність у проведенні слідчих та процесуальних дій, обґрунтованість та необхідність яких перевірена заступником прокурора Запорізької області ОСОБА_16 при винесенні процесуального рішення - постанови про продовження строку досудового розслідування від 10.05.2017 року та підтверджена в судовому засіданні матеріалами клопотання.
Також при вирішенні клопотання враховується, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочинів тяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення, санкція за найсуворіший з яких, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років або довічного позбавлення волі, та ті обставини, що на даній стадії досудового розслідування неможливо провести всі заплановані слідчі дії, направлені на встановлення фактичних обставин справи, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У зв'язку із зазначеним, слідчий суддя приходить до висновку, щодо збереження застосованого запобіжного заходу, оскільки слідчий в своєму клопотанні всебічно та у повному обсязі довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_6 перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При продовженні запобіжного заходу судом враховано також вік підозрюваного, сімейний стан, його стан здоров'я, місце проживання та інші обставини, що характеризують особу підозрюваного, дані про соціальні зв'язки та спосіб життя.
Продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 не порушує його права на судовий розгляд упродовж розумного строку, оскільки відповідно до п. 110 Рішення ЄСПЛ «Кудла проти Польщі», тривале тримання під вартою може бути виправдане у кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, яка - незважаючи на презумпцію невинуватості - переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції.
Перевіряючи доводи клопотання в частині обґрунтованості висунутої ОСОБА_6 підозри у вчиненні інкримінованих йому злочинів та доведеності передбачених ст. 177 КПК України ризиків, суд вважає, що сукупність матеріалів судової справи, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, свідчить про достатність підстав для продовження строку тримання підозрюваного під вартою, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Судом з'ясовані в тій мірі, в якій закон на даному етапі кримінального провадження вимагає від слідчого судді, який прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у вигляді взяття особи під варту та продовження строку її тримання, при досліджені належним чином всіх матеріали провадження, даних, які характеризують особу підозрюваного та інші передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України обставини, а тому підстав для застосування щодо ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів не вбачається.
За таких обставин, слідчий суддя, враховує той факт, що інкриміновані підозрюваному кримінальні правопорушення проти життя особи мають надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, що свідчить про наявність у справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та низки об'єктивних обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставини, у тому числі: вагомістю наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкістю покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію; майновий стан; клопотання слідчого задовольнити.
Крім того, слідчий суддя приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочинів, вчинених із застосуванням насильства, то у відповідності до вимог ч. 4 ст.183 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
Керуючись, ст.ст. 177, 178, 183, 193, 197, 199, 309 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання старшого слідчого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області ОСОБА_8 про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, п.п. 3, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб, тобто до 10.07.2017 року включно.
Встановити строк дії ухвали про тримання під вартою - до 10.07.2017 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1