Справа № 214/2732/14-ц
2/214/385/17
Іменем України
10 травня 2017 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Прасолова В.М.
при секретарі - Горбуновій Л.С.
за участю позивача, він же представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2
за участю відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, визнання інформації недостовірною, суд, -
Первісно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просили: стягнути з ОСОБА_3: на користь ОСОБА_2 -5000 грн. моральної шкоди за пошкодження здоров'я; на користь ОСОБА_1 - 186 грн. за втрату кувалди; на користь ОСОБА_2 - 229 грн. 40 коп. судового сбіру; на користь ОСОБА_2 - 27 грн. 51 коп. витрат на медичний огляд.
В обґрунтування позову навели наступне. Він, позивач, і відповідач мешкають по вулиці Пічугіна в м. Кривому Розі. 5 квітня 2011 року о 9 годині він, позивач, повертався з магазину додому до вул. Пічугіна. В цей час з вулиці вийшов ОСОБА_3, який направлявся в протилежну, сторону, в сторону річки. Побачивши його, ОСОБА_3 змінив напрям руху та пішов назустріч. За 10 - 15 метрів до початку вулиці вони зустрілись, за 5 метрів ОСОБА_3 почав нецензурну лайку на його адресу і погрози фізичною розправою, коли зрівнялись, ОСОБА_3 наніс йому 1 удар ногою по тулубу та сказав, що покаже суди за картоплю та погрозив вбивством. Він, позивач, замахнувся на агресора і одігнав злодія. В цей же день, о десятій годині ранку йому, позивачу, стало потрібно розмотати і розплутати метрів 200 телефонного кабелю. Для зручності та швидкості виконання роботи вийшов на вулицю з кабелем і кувалдою, щоб придавити один кінець кабелю до землі. На межі садиб 67-69 по середині вулиці, приложив кабель до землі і придавив кінець кабелю молотом, став розпутувати кабель на межі садиб № 5а та № 69 присів до землі, щоб розпутати кабель. В цей час з двору на вулицю вибіг ОСОБА_3, наступив на кабель ногою, а потім взяв його в руки та почав виривати у нього, позивача, з рук. Кабель спочатку заплутався у нього, позивача, в руках, а потім він, позивач, весь в ньому заплутався. ОСОБА_3 тягнув кабель і його, позивача, до себе в двір, виражав погрози фізичної розправи нецензурною лайкою. Він, позивач, почав кликати на поміч людей та з окутаним кабелем забіг за електростовб, щоб зафіксувати кабель і не бути притягнутим в двір. Після цього, ОСОБА_3 відпустив кабель, пішов і забрав їх, позивачів, молот до себе в двір, а він, позивач, з кабелем пішов в свій двір. Виривання кабелю тривало 2-4 хвилини, супроводжувалось погрозами фізичної розправи, вбивством та нецензурною лайкою. В результаті кабелем порвало кісті обох рук, звернувся до міліції та пройшов судово-медичне обстеження, яким встановлено, що було причинено легкі тілесні ушкодження без розладу здоров'я. Він, позивач, опікає маму, ІНФОРМАЦІЯ_1, виконує всю домашню роботу, в зв'язку з пошкодженнями рук, страждав від фізичної болі, не міг в повній мірі доглядати за собою та мамою, не міг умитися, помити ноги, приготувати харчі, зробить прибирання в будинку, майже на 10 днів довелось перейти на сухий пайок та прожити цілий ряд незручностей. Згідно ст. 1166 - 1167 ЦК України, підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає в себе, як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними та вину заподіювача шкоди. Протиправність дій відповідача вбачає в тім, що той не мав права виривати кабель та вплутувати його, позивача, в кабель і тягнути до себе в двір, щоб здійснити погрозу - побити без свідків. Між діями відповідача та виниклими пошкодженнями знаходить прямий причинний зв'язок. Вважає, що вина відповідача в тому, що він хотів вирвати та присвоїти кабель, який забрав і безпідставно привласнив кувалду ціною в 186 грн., або самовільно захопив у мами землю, яку утримує більш 10 років. Відповідач не мав права вмішуватись в його, позивача, роботу, заважати йому, окутувати в кабель та таскати по вулиці і тягнути до себе в двір, але у відповідача стало ритуалом давати їм та другім людям команди, вмішуватись в чужі справи, погрожувати фізично, бо він являє себе вождем вулиці, хазяїном профілакторію. Моральну шкоду за тілесні ушкодження, він, позивач, визначив із розумної достатності та керуюсь ст.1167 ЦК України в сумі 5000 грн. ОСОБА_3 з 5 квітня 2011 року забрав, присвоїв, належний ОСОБА_1, молоток, вагою 10 кг., ціною 186 грн., до цього часу молот не повернув. Вважає, що відповідно до ст.1212-1215 ЦК України ОСОБА_3 безпідставно збагатився на 186 грн., а тому просить стягнути з відповідача вартість молота 186 грн.
Під час розгляду справи позивачі подали до суду змінений, доповнений та уточнений позов, в якому просили: стягнути з ОСОБА_3: на користь ОСОБА_2 - - 5000 грн. моральної шкоди за пошкодження здоров'я; на користь ОСОБА_2 240 грн. 60 коп. судового сбіру; на користь ОСОБА_2 - 27 грн. 51 коп. витрат за проведення медогляду; на користь ОСОБА_1 - 186 грн. за втрату кувалди; визнати розповсюджену ОСОБА_3 в середині 2004 року інформацію ОСОБА_4С про існування в родині ОСОБА_1 в роки війни 1941-1945 роки, поліцая недостовірною; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 - 150000 грн. моральної шкоди за розповсюдження недостовірної інформації.
При цьому, в обґрунтування позову навели, крім раніше наведених підстав наступне. З п'ятдесятих років минулого століття вона, ОСОБА_1, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 (Пічугіна), буд. 5, де народились та виросли діти. Дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла в 1994 році, син ОСОБА_6, що є другим позивачем, ІНФОРМАЦІЯ_4, опікає її. По віку одна існувати не може. В 1962 році по сусідству з ними поселилася родина ОСОБА_3 з сином, якому тоді було 10 років. Вважає, що у відповідача по справі надзвичайні заздрості до її родини. Вказує, що на підґрунті заздрості відповідач почав по вулиці зустрічати нових сусідів, що недавно стали проживати на вулиці Пічугіна, та казати їм, що її чоловік, батько її дітей, в роки війни, був поліцаєм. Сам ОСОБА_3 казав сину ОСОБА_2, що уже 50 чоловік знає, що у них в родині був поліцай. В середині 2004 року ОСОБА_3 сказав ОСОБА_4, який поселився на вулиці в 2002 році, що у них в родині в війну був поліцай, та щоб ОСОБА_4 з ними не дружив. ОСОБА_4 дав нам письмове підтвердження звинувачення ОСОБА_3М їх родини в зраді Батьківщини. Другі свідки бояться ОСОБА_3, письмових підтверджень не дають та в суд свідками не ідуть, бо відповідач їм погрожує. Погрожував і ОСОБА_4, який помер в 2012 році. В її, ОСОБА_1, родині воювали три брата та чоловік. Чоловік, ОСОБА_7, і брати мають нагороди, що віднесені до Особливих заслуг перед Україною. Її батько, чоловік, син та онук, служили в військах тих часів. Вказує, що відповідач і його син не служили, а батько відповідача в війну здався в полон, вважає, що у відповідача немає морального права чіпати цю тему. 25 квітня та 12 травня 2011 року, двічі, коли вони були кожен на своєму городі, казав, що вони, позивачі, поліцаї і він всім це розказав. ОСОБА_7 брав участь в двох штурмах, був гвардійцем, служив в гвардійському полку, дивізії і корпусі, був командиром підрозділу, мав військове звання. Вимагає відповідно до ст. 277 ЦК України від ОСОБА_3 надати суду копію вироку про визнання ОСОБА_7 поліцаєм, бо нічим другим довести про зраду Батьківщині неможливо. В силу ст. 280 ЦК України просить стягнути з відповідача моральну шкоду, яку він завдав розповсюдженням недостовірної інформації, яка визвала сильні та глибокі хвилювання, повергла в шок, трепет, кошмар та жах. ОСОБА_4 казав їм, що він питав ОСОБА_3 навіщо той розповів йому про поліцая в їх родині, і ОСОБА_3 відповів: «Про це всі знають, а ти що не знав? Так знай.» Після цього сусіди змінили до них відносини, а другі перестали навіть ходить по вулиці в їх сторону, бояться зустрічі і нової брехні від ОСОБА_3 З цього приводу звертається до суду вдруге, після першого звернення залишили позов без розгляду, тому що не довіряли судді Бондар Я.М.
Змінивши, уточнивши та доповнивши свої вимоги просять: відповідно ч.1 ст. 85 ЦПК України стягнути з відповідача 1967 грн. на користь ОСОБА_2 витрат на потяг за проїзд і явку в суд 6 липня 2016 року; відповідно ч.2 ст. 85 ЦПК України просять стягнути з відповідача за відрив від звичайних занять по 115 грн. 35 коп. кожному; відповідно п.5 ч.3 ст.79 ЦПК України стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1: судові витрати у сумі 18 грн. 75 коп. за виготовлення копій цієї заяви та додатку до неї; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 65 грн. 55 коп. плюс 9 грн. по квитанції від 16 червня 2016 року, усього 74 грн. 55 коп. судових витрат, по квитанції від 11 липня 2016 року 18 грн. 75 коп., а усього 93 грн. 30 коп.; 178 грн. 10 коп. від інфляції за втрату молота-кувалди; 2756 грн. за відрив від звичайних занять; 1000 грн. моральної шкоди за втрату майна-молота; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2: 2756 грн. за відрив від звичайних занять; 246 грн. 60 коп. від інфляції по судовим витратам.
В обґрунтування змінених, уточнених, доповнених вимог вказують наступне. Справа розглядається з березня 2014 року. Щоб не зривати судове засідання 6 липня 2016 року, він, ОСОБА_2, громадянин ОСОБА_8, пройшов там медичне обстеження, відмовив собі в лікуванні, приїхав на суд з Москви, в Кривий Ріг 4 липня 2016 року в 15 годин, по квитку № 20071828134184 на потягу, ціна квитка 5073,3 рублів, по курсу ЦБ України 03.07.2016р. 1 російський рубель = 0,3877300 гривни. Щоб перевести рублі в гривну треба 5073,3 х 0,3877300 = 1 967 грн. 6 липня 2016 року він, ОСОБА_2, вийшов з дому в 13 годин і поїхав до суду на засідання, яке було призначено на 15 годин, в 14.30 год. був в суді і повідомив про явку секретаря судового засідання. Судове засідання відкрилось в 15 годин 20 хвилин. Відповідач до суду не з'явився, розгляд відкладено на 27 липня 2016 року, додому повернувся о 17 годин 30 хвилин, 30 хвилин доповідав мамі про хід судового засідання, був відірваним від звичайних занять 4 години. Виготовлення цієї заяви тривало 1 годину, для розпечатки заяви виїхав в центр міста, поруч таких послуг не має, був відірваним від звичайних занять 2 години. Для отримання довідки про курс рубля і гривні виїхав в центр міста, був відірваним від звичайних занять 3 години. В суд 27 липня 2016 року на 14 годин почав збиратися в 12 годин. Судове засідання буде тривати з 14 до 15 години, додому попаде о 16 годині, буде відірваним від звичайних занять 4 години. Всього по цій заяві відрив від звичайних занять визначає як 14 годин. Всю роботу по веденню справи веде син. Вона, ОСОБА_1, має вік 97 років. Коли син виконує роботу по веденню справи, то залишається одна і нічого не робить, щоб не пошкодити себе, теж була відірвана і буде відірвана від звичайних занять 14 годин. З 1 травня 2016 року мінімальна заробітна плата встановлена в 1450 грн., вони обидва були і є відірвані від звичайних занять, разом 28 годин, вартість 1 часу праці по липню 2016 року, на час складення цієї заяви, така: в червні 22 робочих днів, 176 годин праці, звідси 1450 : 176 годин = 8,23 грн. за час., а за 28 годин відриву від звичайних занять = 230,70 грн. : 2 = 115,35 грн. Подавши додатково заяву, просять: стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2: 36 грн. судових витрат плюс 17 грн. плюс 13,55 грн. по квитанціям, що прикладені до попередніх заяв, усього 66,5 грн. ; 3592 грн. 86 коп. за відрив від звичайних занять; 1000 грн. моральної шкоди за втрату майна-кувалди, молота; 2106 грн. 25 коп. витрат на проїзд до суду на користь ОСОБА_2; 552 грн. 43 коп. судових витрат разом з інфляцією; 383 грн. 97 коп. за втрату кувалди-молоту разом з інфляцією. В обґрунтування заяви вказують наступне. В справі мається 72 їхніх копій різних документів, кожна копія коштує 0,50 грн. на їх виготовлення витрачено 36 грн. В справі мається 27 їхніх різних документа до районного та апеляційного суду, він, ОСОБА_2, 27 раз відривався від звичайних занять і їхав до суду. 3 рази з'являвся до районного суду на судові засідання: 8 і 29 вересня та 26 жовтня 2015р. 5 разів з'являвся до апеляційного суду. 1 раз був у адвоката та отримав від адвоката запит адміністрації магазину "Господарка" про вартість молота. 2 рази був в магазині. Спочатку на бесіді, а потім з листом адвоката, щоб отримати довідку про ціну кувалди. На листах справи 38,39 довідка про розмір пенсії, яку отримав за 1 поїздку, а на головпоштамт їздив 2 рази. По одній поїздці зроблено в міліцію та до медичного експерта. 5 разів знайомився з матеріалами справи. Всього відривався від звичайних занять 48 разів. Щоб доїхати до суду і назад до дому треба 45 хвилин в один кінець та назад 45хвилин , усього 1 год. 30 хвилин. Щоб вирішити питання витрачалося від 30 хвилин до 4 годин, бо завжди треба чекати черги, кінця перерви і т.д.. 27 квітня 2016р. чекав засідання апеляційного суду з 15 години, засідання закрилось в 18 год. 30 хв., тому на вирішення питань витрачалось в середньому 2 годині. 48 разів відриву на поїздки помножити на 1 год. 30 хвилин = 62,4 години. 48 разів відриву по різним інстанціям помножити на 2 години = 96 годин. Разом 62,4 + 96 = 158,4 годин. По справі складено більш 40 сторінок різних їхніх заяв, клопотань, листів і т. д. Щоб їх роздрукувати треба їхати до міста, поруч таких послуг не існує. Складають і друкують документи за рахунок відриву від звичайних занять по годині сторінку = 40 годин, бо треба все скласти, перевірити, відкоректувати, зробити переклад. Взагалі по справі він, позивач, був відірваним більше 198 год. 40 хв., ОСОБА_1 теж була відірвана від звичайних занять 198 год. 40 хв., разом 396,8 годин. Далі вказує, що почав збиратися в 13 годин. Мився, брився, перечитував та переглядав справу, законодавство і в 14 годин 30 хвилин прибув до суду та доклав секретарю судових засідань, що з'явився і продовжував вивчати справу. Судове засідання відкрилось в 15.10 год., а закінчилося о 16 годині, додому повернувся о 17 годині, був відірваний від звичайних занять 4 години. 14 червня 2016 року з 13 годин збирався до суду. О 14 годині пішов з дому, о 14.50 годині був в суді, суд почався не в 15 год., а в 16.10 год. і тривав до 18.10 години, ще годину добирався додому та 30 хвилин доповідав мамі про стан справи в суді, був відірваним від звичайних занять 6 год.30 хв. 6 липня 2016 року о 13 годині почав збиратися до суду на 15 годину, судове засідання відкрилось в 15.20 год., а закрилось в 15.30 год., відповідач до суду не з'явився, повернувся додому в 17.30 год. та 30 хвилин заспокоював маму, був відірваним від звичайних занять 4 години. Разом по цій заяві він, ОСОБА_2, був відірваним від звичайних занять 213 год. 10 хв. Всю роботу по веденню справи в суді виконує ОСОБА_2, коли він виходить з дому, то вона, ОСОБА_1, все покидає та очікує, сидячи на дивані, бо боїться щось робити, оскільки знаходиться одна і може спровокувати тиск або ще щось гірше. Коли син дома, то працює в кухні, ванній, в кімнатах, виходить на подвір'я з білизною і т.д. Теж відірвана від звичайних занять, очікує повернення сина від експерта, суду та з других установ. Разом вона, ОСОБА_1, як і син, була відірвана від звичайних занять 213 год. 10 хв., обидва були відірвані від звичайних занять 426,20 годин. З 01.05.2016р. 2015р. мінімальна заробітна плата встановлена в 1450 грн. Вони обидва були і є відірвані від звичайних занять понад 426,2 годин. 1450 поділити на часи праці в місяць 172 години = 8,43грн. за годину. Тому 426,2 годин х 8,43 грн. = 3592,86 грн. До суду звернулися 25.03.2014р. До позову прикладені платіжні квитанції про сплату 243,60 грн. судового збору, 27,15 грн. за проведення судового медичного обстеження, 6 грн. за послуги банку при оплаті судового сбіру. Як би не оплатив послуги банку, то не зміг би оплатити судовий сбір. Відповідно п. 5 ч.3 ст.79 ЦПК України 6 грн. є інші витрати, які необхідні для розгляду справи. Всього в березні 2014р. сплачено 276,75 грн., гроші знецінені інфляцією, тому індексує цю суму згідно з довідкою управління статистики з березня 2014р. з індексу інфляції 102,2 і далі, 26 місяців, по 30.04.2016р. по індексу 103,5 = 516,15грн. - 276,75 = 239,4 грн. Інфляція на 276,75 грн. підраховано по 30.04.2016р., минуло 8 місяців, отримали нову довідку про інфляцію з 1 травня по 31 грудня 2016р. Індексація суми 516,51грн. на показники інфляції, по довідці х 100,1 х 99,8 х 99,9 х 99,7 х 101,8 х 102,8 х 101,8 х 100,9 = 552,43 грн. - 276,75 = 275,68 грн. Відповідно ст. 79 ЦПК України, ст. 625 ЦК України підлягають стягненню 552,43грн. судових витрат разом з інфляційними втратами. В позові заявлено про стягнення матеріальної шкоди 186 грн. за кувалду. ОСОБА_3 заволодів кувалдою-молотом та безпідставно збагатився на 186 грн. Ця сума теж знецінена та підлягає індексації. Індексує з березня 2014р. з індексу інфляції 102,2 і далі по 30.04.2016р. по індексу 103,5 = 359 грн. - 186 = 173 грн. Інфляція на 359 грн. за молот-кувалду підраховано по 30.04.2016р. Минуло 8 місяців. Отримали нову довідку про інфляцію з 1 травня по 31 грудня 2016р., продовжує індексацію суми 359 грн. на показники інфляції, по довідці х 100,1 х 99,8 х 99,9 х 99,7 х 101,8 х 102,8 х 101,8 х 100,9 = 383,97 грн. - 186 = 197,97 грн. Вказує, що незаконним розбійним заволодінням ОСОБА_3 майном, завдана моральна шкода, яка виникла від почуття безпомічності і розгубленості, просить стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 1000 грн. за втрату майна-молота. 4 липня 2016р. повернувся в Кривий Ріг, на судове засідання 06.07.2016р., вартість квитка 1967 грн., яка знецінена інфляцією. Індексує 1967 грн. х 9,9 x 99,7 x 101,8 x 102,8 x 101,8 x 100,9 = 2106,25 грн.
Подавши додатково заяву, просять: стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 30000 моральної шкоди за спричинення легких тілесних пошкоджень: на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_1 8308 грн. 30 коп. за відрив від звичайних занять.
В обґрунтування додаткової заяви наводять наступне. Відповідно п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року « Про судове рішення у цивільних справах», стягнення боргу в іноземній валюті проводиться в гривневому еквіваленту по курсу Національного банку Украйни на день ухвалення рішення. Це справедлива указівка Верховного Суду направлена на компенсацію втрат сторони процесу від інфляції. Сама інфляція є наслідок спливу певного часу і знецінення грошей часом. Виходячи з принципу цивільного права - справедливість (урахування інтересів сторін), вважають, свої втрати за відрив від звичайних занять знецінені часом, а тому просять суд погодитися стягнути з відповідача втрати за відрив від звичайних занять з мінімальної заробітної плати, яка діє в цей час, на день ухвалення рішення - 3200 грн. Виходять з того, що відповідач і сам суд більше 20 разів зривали судові засідання неявками до суду, безпідставними відкладеннями слухання справи. Справа в проваджені суду 3 роки, справа не розглянута протягом 1100 днів. Зі слів відповідача він платив судді Ан О.В., яка починала вести справу. При таких обставинах справи, просять суд вести підрахунок втрат за відрив від звичайних занять з мінімальної заробітної плати, що діє на день ухвалення рішення суду. Всі попередні розрахунки робили з мінімальної заробітної плати, що існувала в 2016 році. Але суд не зміг розглянути справу протягом 3 років. Тому з попередніх заяв беруть лише часи відриву від звичайних занять. В заяві, що здано до суду 16 березня 2017р. визначились та просили суд за 436 год. 20 годин відриву від звичайних занять стягнути з відповідача на свою користь, відповідно ст. 85 ЦПК України 8308 грн. 30 коп. Після 5 квітня 2011 року, після спричинення йому, ОСОБА_2 ОСОБА_3 тілесних пошкоджень, почав відчувати дискомфорт, тепер мається хвороба на обох долонях. З того часу в нього, позивача, на 3 пальці правій долоні став розвиватися стенозірующий лігаментіт, а на лівій долоні виявлена контрактура дюпоітрена. Ці хвороби, як пояснив лікар, виникли від травм, які виникли після спричинення травм долонь. Для їх позбавлення потрібне оперативне лікування. Тому моральну шкоду за тілесні ушкодження збільшує з 5000 до 30000 грн.
У судовому засіданні позивач, він же представник позивачки, позов підтримав повністю та підтвердив зміст позову. Також, будучи за його клопотанням, допитаний як свідок, показав, що його, позивача, відповідач таскав кабелем по вулиці, після чого на протязі двох тижнів не міг нічого робити. Коли його таскав кабелем відповідач, то він, позивач, знаходився в післяопераційному стані, яке було захворювання, називати не бажає. Кабель він, позивач, придавив молотом. Цей молот забрав відповідач. Відповідач з метою показати свою перевагу, розповів, що багатьом особам про те, що в їх родині, тобто позивачів, були поліцаї. ОСОБА_4 йому, позивачу, казав, що ОСОБА_3 в 2004 році розповідав, що в домі, де проживає він, позивач, живуть поліцаї. Про це він, позивач, раптово дізнався в 2006 році та запросив ОСОБА_4 до свого будинку, показав документи. Про те, що в його, позивача, родині були поліцаї, відповідач розповідав ОСОБА_9 та Марії, ОСОБА_10, який помер. Йому, позивачу, сам відповідач казав, що розповів 50 особам, що в родині його, позивача, були поліцаї. Його, позивача, батько та ОСОБА_1 в 1941 році перебували в шлюбі, батько мав 5 нагород. Він, позивач подав позов через тривалий час тому, що побажав подати позов саме в цей час. Під час подій, пов'язаних з пошкодженням рук та викраданням кувалди, були присутні якісь сторонні особи, але не знає цих осіб, в день події звернувся до міліції. Представлені ним знімки рук робив він, позивач. Далі показав, що кабель розпутував для того, щоб привести його в належний порядок. Далі показав, що намагався кабелем поміряти розмір ділянки відповідача, так як не був згоден з замірами, проведеними перед цим експертом. ОСОБА_4 в нього, позивача, гроші в борг брав, три рази, коли саме не пам'ятає, які суми називати не бажає. Він, позивач, близько з ОСОБА_4 не спілкувався. Він, позивач, давав гроші в борг і іншим особам, але називати їх не бажає. ОСОБА_11 від них, позивачів, грошей не отримувала, в них, позивачів, не працювала. П'ять - сім років тому він, позивач, заплатив за ОСОБА_11 витрати за комунальні послуги, остання за його, позивача, мамою, не доглядає. Далі показав, що 5 квітня 2011 року він, позивач, міряв розмір домоволодіння відповідача, той наступив на кабель, став тягнути кабель на себе, а він, позивач, не відпускав кабель, забіг за стовп, в який вперся руками та чинив супротив. В цей момент він, позивач, об стовп та об кабель поранив руки. Вказані події були 5 квітня 2011 року близько 10 години, ОСОБА_3 виходив зі свого двору. В заяві (т.№2, а.с.161) події викладені невірно. На фото (т.№1, а.с.164) є його, позивача, батько. Хто робив напис на гаражі (т.№1, а.с.165), не бачив. Він, позивач, попросив ОСОБА_4 написати про те, що розповідав ОСОБА_3, що ОСОБА_4 і зробив (т.№1, а.с. 173). Також показав, що внаслідок травми потребує операції, яку з-за браку часу не може зробити. Не бажає, щоб по справі була призначена судово-медична експертиза. В заяві (т.№2, а.с. 161) про кувалду нічого не написав, складав заяву не він, але цю заяву підписував. Пояснення (т.№2, а.с. 162) писав не він, а дільничний, підпис ставив він, позивач. Не вважає, що в його поясненнях, наданих в суді та наданих дільничному, є розбіжності. Після роз'яснення вимог ст.ст.10, 11 ЦПК України, показав, що не просить призначити судово-медичну експертизу, надавати інші докази не бажає.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав. При цьому пояснив, що з приводу кабелю були наступні події. 4 квітня 2011 року повинна була проводитися експертиза. Подій, про які зазначено в позові, не було, 5 квітня 2011 року був на роботі з 7 до 19 години. Гараж (т.№1, а.с.165) належить ОСОБА_1, на цьому гаражі нічого не писав, нічого ОСОБА_4 про поліцаїв не казав. Він, позивач, вважає, що ОСОБА_4 написав текст (т.№1, а.с.173) тому, що ОСОБА_2 обіцяв йому надати гроші в борг, так як ОСОБА_4 потребував грошей, займався фермерством. Далі пояснив, що близько 10 години 5 квітня 2011 року він, перебуваючи вдома, почув якийсь шум з боку гаражу, пішов туди, коли підходив, то хтось пробіг на вулицю, але з-за поганого зору не побачив, хто саме. Побачив, що з його подвір'я в напрямку, куди хтось вибіг, кабель, наступив на нього ногою, так як подумав, що хтось вкрав кабель з гаражу. Але кабель продовжували витягувати. Тому став утримувати кабель, але внаслідок того, що кабель рвонули, впав та травмував ногу, особа, яка тягнула кабель, стала голосно лаятися. Далі біля свого гаражу побачив кувалду, яку закинув на дах гаражу, яку потім хтось викрав. На вулиці, між ним та позивачем, ніяких подій не було. Після роз'яснення вимог ст.ст. 10, 11 ЦПК України, пояснив, що надавати інші докази, не бажає
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показала, що знає як позивачів, так і відповідача, стосунки нормальні, з позивачкою дружить. В 2012-2013 році ОСОБА_1 розповіла, що ОСОБА_3 казав, що вони, позивачі, є сім'єю поліцаїв. Коли позивач знаходиться у від'їзді, вона, свідок, ночує з ОСОБА_1, іноді допомагає позивачам, гроші від них не отримувала ніколи. ОСОБА_4 їй, свідку, не казав, що ОСОБА_3 називав родину ОСОБА_1 поліцаями. Вона, свідок, не чула, щоб ОСОБА_3 розповідав таке, їй особисто такого не казав. Її, свідка, сусіди також не казали, що ОСОБА_3 називав родину ОСОБА_1 поліцаями. Їй, свідку, нічого не відомо про те, щоб ОСОБА_3 пошкодив руки ОСОБА_2, в 2011 році ОСОБА_2 скарг на те, що поранені руки, не висловлював.
Свідок ОСОБА_12 показав, що знає відповідача та позивачів на протязі 25 років, стосунки нормальні, проживає на ІНФОРМАЦІЯ_5. Про те, щоб ОСОБА_3 завдав тілесних ушкоджень ОСОБА_2, нічого не знає, що ОСОБА_3 розповідав, що погані речі про ОСОБА_2 або родину останнього, не знає. Він, свідок, спілкується із своїми сусідами, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 живуть самі по собі. Його, свідка, дім розташований через 4 будинки від дому ОСОБА_1, ніколи не чув, щоб ОСОБА_3 лаявся з ОСОБА_2 З ОСОБА_4 у ОСОБА_3 конфліктів, спілкування, не було, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 спілкувалися між собою. Він, свідок, не чув, щоб ОСОБА_3 казав, що в родині позивача були поліцаї. Він, свідок, у нарколога або психіатра на обліку не перебуває, має трудовий стаж 35 років, не працює остання 6 місяців, є пенсіонером з 2010 року.
У судовому засіданні також безпосередньо досліджені наступні письмові докази: судове-медичне дослідження (т.№1, а.с.7, 23), довідка про вартість кувалди (т.№1, а.с.8), заява ОСОБА_2 від 11 червня 2011 року (т.№1, а.с.10, 26), супровідні (т.№1, а.с.11, 12, 24, 25), відповідь на заяви (т.№1, а.с.13, 27), постанова від 18 квітня 2011 року (т.№1, а.с.14, 28), паспорт, посвідчення ОСОБА_1 (т.№1, а.с.15), довідка про розмір пенсії (т.№1, а.с.38), проїзні документи (т.№1, а.с.59, 82), фотокартки (т.№1, а.с.79), путівка, талон, проїзний документ (т.№1, а.с.143), фотокартка та посвідчення (т.№1, а.с.164), фотокартки (т.№1, а.с.165), записи (т.№1, а.с.173), супровідна до нагороди (т.№1, а.с.176), конверт (т.№1, а.с.177), довідка, проїзний документ, висновок (т.№1, а.с.224), товарні чеки (т.№2, а.с.24, 40, 48, 67, 70, 122, 153), фотокартки (т.№2,а.с.46, зв., 47), проїзний документ (т.№2,а.с.49, 86), рішення суду від 12 жовтня 2015 року (т.№2,а.с.68-69), довідка про операцію (т.№2,а.с.78), акт (т.№2,а.с.103), відповідь ОСОБА_1 (т.№2,а.с.104), відповідь ОСОБА_3 (т.№2,а.с.105), відповідь ОСОБА_3 (т.№2,а.с.106), акт, фотокартка (т.№2,а.с.107, 108), фотокартки (т.№2,а.с.117-120), характеристика (т.№2, а.с.121), висновок (т.№2, а.с.156), повідомлення ОСОБА_2 (т.№2, а.с.157), консультативний висновок (т.№2, а.с.158), направлення (т.№2, а.с.159), фотокартки (т.№2, а.с.182, 183), рішення суду від 27 листопада 2015 року (т.№2, а.с.184-185), рішення суду від 21 березня 2017 року т.№2, а.с.186-190).
У судовому засіданні була оглянута цивільна справа за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_13 про спростування інформації, стягнення моральної шкоди, з якої до матеріалів даної справи долучені копії таких документів: позовної заяви (т.№2, а.с.191-193), ухвали суду від 25 липня 2012 року (т.№2, а.с.194-195).
Також судом оглянутий матеріал дослідчої перевірки, з якого до справи долучені копії наступних документів: супровідної (т.№2, а.с.160), заяви (т.№2, а.с.161), пояснення ОСОБА_2 (т.№2, а.с.162), акту судово-медичного обстеження т.№2, а.с.163), рапорту (т.№2, а.с.164), пояснення ОСОБА_3 (т.№2, а.с.165).
Суд, керуючись вимогами ст. 60 ЦПК України, згідно якої доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, відповідно до ст. 58 ЦПК України, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.
Суд вважає належним доказом акти (т.№1, а.с.7, 23; т.№2, а.с.163), так як ці докази містять інформацію щодо предмета доказування, а саме наявності тілесних ушкоджень.
Суд вважає належним доказом довідку про вартість кувалди (т.№1, а.с.8), так як цей доказ містить інформацію щодо предмета доказування, а саме про вартість кувалди.
Суд вважає належними доказами: паспорт, посвідчення ОСОБА_1 (т.№1, а.с.15), довідка про розмір пенсії (т.№1, а.с.38), так як ці докази містять інформацію щодо предмета доказування, а саме про вік та матеріальний стан позивачки ОСОБА_1
Суд вважає належними доказами фотокартки (т.№1, а.с.79), так як ці докази містять інформацію щодо предмета доказування, а саме про пошкодження на руках.
Суд вважає належними доказами: фотокартку та посвідчення (т.№1, а.с.164), супровідну (т.№1, а.с.176), конверт (т.№1, а.с.177), фотокартки (т.№2, а.с.47), рішення суду (т.№2,а.с.68-69), фотокартки (т.№2,а.с.117-118), фотокартки (т.№2, а.с.182, 183), так як ці докази містять інформацію щодо предмета доказування, а саме про участь ОСОБА_7 у Великій Вітчизняній війні.
Суд вважає належним доказом записи (т.№1, а.с.173), так як цей доказ містить інформацію щодо предмета доказування, а саме про висловлювання відповідача стосовно родичів позивачів.
Суд вважає належними доказами: консультативний висновок (т.№2, а.с.158), направлення (т.№2, а.с.159), так як ці докази містять інформацію щодо предмета доказування, а саме про стан здоров'я позивача.
Суд вважає належними доказами: заяву (т.№2, а.с.161), пояснення ОСОБА_2 (т.№2, а.с.162), пояснення ОСОБА_3М.( т.№2, а.с.165), так як ці докази містять інформацію щодо предмета доказування, а саме про події, які сталися між ОСОБА_2 та відповідачем 5 квітня 2011 року.
Суд вважає належними доказами: рішення суду (т.№2, а.с.184-185, 186-190), так як ці докази містять інформацію щодо предмета доказування, а саме про взаємовідносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, та надають суду можливість оцінити заяву (т.№1, а.с.173).
Суд вважає належними доказами: позовну заяву (т.№2, а.с.191-193), ухвалу суду (т.№2, а.с.194-195), так як ці докази містять інформацію щодо предмета доказування, а саме стосуються розгляду позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про спростування інформації, стягнення моральної шкоди.
Показання свідка ОСОБА_11 суд вважає належним доказом, так як він містить інформацію про те, розповсюджував чи ні відповідач недостовірну інформацію про родичів позивачів.
Показання свідка ОСОБА_12 суд вважає належним доказом, так як він містить інформацію про те, розповсюджував чи ні відповідач недостовірну інформацію про родичів позивачів.
Суд вважає неналежними доказами: заяву (т.№1, а.с.10, 26), супровідні (т.№1, а.с.11, 12, 24, 25), відповідь на заяви (т.№1, а.с.13, 27), постанову (т.№1, а.с.14, 28), фотокартки (т.№1, а.с.165), висновок (т.№2, а.с.156), повідомлення (т.№2, а.с.157), супровідну (т.№2, а.с.160), рапорт (т.№2, а.с.164), так як вони не містять інформації щодо предмета доказування.
Суд вважає неналежними доказами: проїзні документи (т.№1, а.с.59, 82), путівку, талон, проїзний документ (т.№1, а.с.143), довідку, проїзний документ, висновок (т.№1, а.с.224), товарні чеки (т.№2, а.с.24, 40, 48, 67, 70, 122, 153), фотокартку (т.№2,а.с.46, зв.), проїзні документи (т.№2,а.с.49, 86), довідку (т.№2,а.с.78), фотокартки (т.№2,а.с.119-120), характеристику (т.№2, а.с.121), так як вони не містять інформації щодо предмета доказування.
Суд вважає неналежними доказами: акт (т.№2,а.с.103), відповідь (т.№2,а.с.104), відповідь (т.№2,а.с.105), відповідь (т.№2,а.с.106), акт, фотокартка (т.№2,а.с.107, 108), так як вони не містять інформації щодо предмета доказування.
Суд, оцінюючи, відповідно до ст. 59 ЦПК України, досліджені у судовому засіданні та визнані належними з точки зору допустимості виходить з наступного.
Показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 суд вважає допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.
Суд вважає допустимими доказами: довідку (т.№1, а.с.8), паспорт, посвідчення ОСОБА_1 (т.№1, а.с.15), довідку (т.№1, а.с.38), фотокартки (т.№1, а.с.79), фотокартку та посвідчення (т.№1, а.с.164), супровідну (т.№1, а.с.176), конверт (т.№1, а.с.177), фотокартки (т.№2, а.с.47), рішення суду (т.№2,а.с.68-69), фотокартки (т.№2,а.с.117-118), фотокартки (т.№2, а.с.182, 183), консультативний висновок (т.№2, а.с.158), направлення (т.№2, а.с.159), заяви (т.№2, а.с.161), пояснення ОСОБА_2 (т.№2, а.с.162), пояснення ОСОБА_3М.( т.№2, а.с.165), рішення суду (т.№2, а.с.184-185, 186-190), позовну заяву (т.№2, а.с.191-193), ухвалу суду (т.№2, а.с.194-195).
Акти (т.№1, а.с.7, 23; т.№2, а.с.163) суд вважає недопустимими доказами. При цьому суд виходить з наступного. Вказані акти стосуються характеру та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень. Із змісту ст. 145 ЦПК України впливає, що призначення експертизи є обов'язковим, якщо у справі необхідно встановити характер і ступень тілесних ушкоджень, однак зазначені акти отримані не за наслідками проведення експертизи.
Суд вважає недопустимим доказом записи (т.№1, а.с.173), виходячи з наступного. Цей доказ містить відомості про факти, що мають значення для справи, представлений позивачем як доказ своїх позовних вимог. Як встановлено у судовому засіданні, вказані записи за своєю суттю є показаннями свідка ОСОБА_4, але вони викладені не вільно, а на прохання позивача ОСОБА_2 При цьому, суд також бере до уваги, що вказані записи виконані ОСОБА_4 12 січня 2011 року, а 15 січня 2011 року ОСОБА_4 отримав в борг від ОСОБА_2 та ОСОБА_14 значну грошову суму - 440000 російських рублів. Тому на переконання суду, вказані записи отримані ОСОБА_2 від залежної від нього особи з метою використання їх як доказу у судовому засіданні. При цьому, суд також приймає до уваги, що даний доказ визнаний таким, що отриманий з порушенням встановленого законом порядку ухвалою суду від 25 липня 2012 року (т.№2, а.с.194-195).
Оцінюючи визнані належними та допустимими докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до наступних висновків.
Показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, з яких вбачається, що їм невідомо про те, щоб відповідач розповідав, що в родині позивачів були поліцаї, суд знаходить достовірними, так як показання вказаних свідків узгоджуються між собою, підстав з яких би свідки надавали неправдиві показання, судом не встановлено.
Суд вважає достовірними доказами: довідку (т.№1, а.с.8), паспорт, посвідчення ОСОБА_1 (т.№1, а.с.15), довідку (т.№1, а.с.38), фотокартку та посвідчення (т.№1, а.с.164), супровідну (т.№1, а.с.176), конверт (т.№1, а.с.177), фотокартки (т.№2, а.с.47), рішення суду (т.№2,а.с.68-69), фотокартки (т.№2,а.с.117-118), фотокартки (т.№2, а.с.182, 183), рішення суду (т.№2, а.с.184-185, 186-190), позовну заяву (т.№2, а.с.191-193), ухвалу суду (т.№2, а.с.194-195), так як вони не суперечать іншим доказам.
Оцінюючи з точки зору достовірності зміст заяви (т.№2, а.с.161), зміст пояснення ОСОБА_2 (т.№2, а.с.162), зміст пояснення ОСОБА_3М.( т.№2, а.с.165), суд вважає ці докази, які стосуються подій між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3, які сталися 5 квітня 2011 року достовірними, так як вони узгоджуються між собою і з яких вбачається, що 5 квітня 2011 року ОСОБА_2 став обмірювати кабелем ділянку відповідача, який проти цього заперечував і що ОСОБА_3, припиняючи ці дії, став прибирати кабель, а ОСОБА_2 утримував кабель, що ОСОБА_3 в подальшому забрав кувалду.
Суд вважає фотокартки (т.№1, а.с.79), як доказ завдання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень недостовірним доказом, так як із їх змісту не вбачається, коли ці фотографії зроблені, та чиї руки на них зображені.
Суд вважає консультативний висновок від 21 січня 2017 року (т.№2, а.с.158) та направлення від 28 лютого 2017 року (т.№2, а.с.159), як доказ того, що ОСОБА_2 потребує операції внаслідок завданих 5 квітня 2011 року тілесних ушкоджень недостовірним доказом, так як із змісту цих документів не вбачається, що відображені в них захворювання ОСОБА_2 пов'язував з його травмуванням в 2011 році.
Суд вважає достовірними пояснення позивача ОСОБА_2 про те, що 5 квітня 2011 року ОСОБА_2 намагався кабелем поміряти розмір ділянки відповідача, так як не був згоден з замірами, проведеними перед цим експертом, міряв розмір домоволодіння відповідача, той наступив на кабель, став тягнути кабель на себе, а ОСОБА_2 не відпускав кабель, забіг за стовп, в який вперся руками та чинив супротив, що в цей момент ОСОБА_2 об стовп та об кабель поранив руки, так як ці пояснення узгоджуються з поясненнями, які надані безпосередньої після вказаних подій як позивачем, так і відповідачем.
Суд вважає достовірними пояснення позивача ОСОБА_2 про те, що 5 квітня 2011 року відповідач заволодів кувалдою, так як ці пояснення узгоджуються з поясненнями, які надані безпосередньої після вказаних подій відповідачем.
Суд вважає достовірними пояснення позивача ОСОБА_2 про те, що його батько приймав участь у Великій Вітчизняній війні та був нагородженим, так як вони узгоджуються з фотокартками, відомостями про нагородження.
Пояснення позивача ОСОБА_2 про те, що кабель розпутував для того, щоб привести його в належний порядок, що відповідач таскав кабелем по вулиці, суд вважає недостовірними, так як вони спростовуються поясненнями, які надані безпосередньої після вказаних подій як позивачем, так і відповідачем.
Пояснення позивача ОСОБА_2 про те, що позивач розповідав сусідам про те, що в родині ОСОБА_2 був поліцай, спростовуються показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, не підтверджуються іншими доказами по справі, а тому ці пояснення суд вважає недостовірними.
Пояснення позивача ОСОБА_2 про те, що внаслідок травми потребує операції, яку з-за браку часу не може зробити, не підтверджуються іншими доказами по справі, а тому ці пояснення суд вважає недостовірними.
Пояснення відповідача про те, що ОСОБА_4 написав текст (т.№1, а.с.173) тому, що ОСОБА_2 обіцяв йому надати гроші в борг, так як ОСОБА_4 потребував грошей, узгоджуються з тим, що вказані записи виконані ОСОБА_4 12 січня 2011 року, а 15 січня 2011 року ОСОБА_4 отримав в борг від ОСОБА_2 та ОСОБА_14 440000 російських рублів.
Пояснення відповідача про те, що він не казав ОСОБА_4 про наявність серед родичів позивачів поліцаїв, суд вважає достовірними, так як вони узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, не спростовуються будь-якими належними, допустимими та достовірними доказами.
Суд вважає недостовірними пояснення відповідача про те, що він не бачив, хто саме 5 квітня 2011 року тягнув кабель, не знав кому належить кувалда, так як вони спростовуються поясненнями, які надані безпосередньої після вказаних подій як позивачем, так і відповідачем.
Суд, оцінюючи відповідно до ст. 212 ЦПК України з точки зору достатності і взаємного зв'язку всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо досліджені наявні у справі докази, вважає, що у судовому засіданні встановлені наступні факти та обставини.
5 квітня 2011 року ОСОБА_2 намагався кабелем поміряти розмір ділянки відповідача, так як не був згоден з замірами, проведеними перед цим експертом, міряв розмір домоволодіння відповідача, користувався при проведенні замірів кувалдою, яка належала ОСОБА_1
5 квітня 2011 року відповідач, будучи незгоден з тим, що ОСОБА_2 здійснює заміри ділянки домоволодіння ОСОБА_3, наступив на кабель, став тягнути кабель на себе, а ОСОБА_2 не відпускав кабель, забіг за стовп, в який вперся руками та чинив супротив, і в цей момент ОСОБА_2 поранив об стовп та об кабель руки.
5 квітня 2011 року відповідач заніс до себе в дім кувалду, яку ОСОБА_2 залишив на вулиці і яка належала ОСОБА_1
Позивач не розповідав ОСОБА_4 або іншим особам про те, що в родині позивачів був поліцай.
Взаємини між сторонами регулюються нормами Конституції України, ЦК України.
Як передбачено ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Як передбачено ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно ст.302 ЦК України, фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію; збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Під поняттям «особисте життя» слід розуміти поведінку фізичних осіб поза межами виконання різноманітних суспільних обов'язків, тобто життєдіяльність людини в сфері сімейних, побутових, особистих, інтимних та інших стосунків, що звільнена від «тягаря суспільних інтересів» та спрямована на досягнення особистої мети та задоволення власних інтересів. Суд приходить до переконання, що розмір ділянки, якою володіє особа, відноситься до поняття «особисте життя».
Судом встановлено, що 5 квітня 2011 року ОСОБА_2, не довіряючи замірам, які були проведені під час експертизи, намагався з'ясувати розмір ділянки відповідача, тим самим діяв всупереч вимогам ст. 32 Конституції України, ст.ст.13, 302 ЦК України, та порушував право відповідача на особисте життя.
Як передбачено ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Як передбачено ст. 19 ЦК України, особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань; самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства; способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням; способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Таким чином, зазначені норми надають фізичній особі право застосовувати засоби самозахисту своїх цивільних прав від порушень і протиправних посягань, виключно власними силами без звернення до суду або до інших суб'єктів захисту. Самозахист є реакцією на протиправні дії іншої особи, застосування засобів протидії.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 порушив право ОСОБА_13 намагаючись провести заміри ділянки останнього, а тому ОСОБА_3 мав право на самозахист і реалізував це право шляхом прибирання кабеля, яким ОСОБА_2 намагався проводити заміри. Тому, суд приходить до переконання, що ОСОБА_3 діяв в межах, наданих йому законом та в спосіб, який не є протиправним.
Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Згідно ст. 1169 ЦК України, шкода, завдана особою при здійсненні нею права на самозахист від протиправних посягань, у тому числі у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі, не відшкодовується. Судом встановлено, що відповідач, здійснюючи право на самозахист, намагався прибрати кабель, яким ОСОБА_2 проводив заміри, але ОСОБА_2 не бажав того, щоб відповідач припинив його дії, утримував кабель, опирався руками в стовп, внаслідок чого поранив руки. На переконання суду відповідач, здійснюючи вказаним способом право на самозахист не перевищив необхідних для самозахисту меж.
Зважаючи на те, що пошкодження рук ОСОБА_2 отримав внаслідок здійснення відповідачем права на самозахист, що останній не перевищив необхідних для самозахисту меж, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди внаслідок пошкодження рук, є необґрунтованими.
Як передбачено ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі.
Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як визначено ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.
Суд приходить до переконання, що 5 квітня 2011 року, відповідач, припинивши проведення замірів своєї ділянки, в подальшому, заволодівши кувалдою, яка належить ОСОБА_1, діяв неправомірно, а тому повинен відшкодувати їй вартість, яка дорівнює 186 грн. 00 коп.
Доводи позивача про те, що вартість кувалди підлягає індексації, суд вважає необґрунтованим.
Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням її майна; відшкодовується грішми, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Судом встановлено, що відповідач заволодів майном позивачки ОСОБА_1, а тому завдав їй моральну шкоду.При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, відповідно до ст.23 ЦК України, суд приймає до уваги характер порушення відповідачем прав ОСОБА_1, глибину фізичних страждань потерпілої, її вік, і з урахуванням розумності та справедливості, вважає, що розмір моральної шкоди дорівнює 150 грн. 00 коп.
Згідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичний особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Моральну шкоду в сумі 150 грн. 00 коп. позивачці зобов'язаний відшкодувати відповідач.
Вирішуючи позовні вимоги про визнання розповсюдженої ОСОБА_3, в середині 2004 року, інформації ОСОБА_4С про існування в родині ОСОБА_1 в роки війни 1941-1945 роки, поліцая недостовірною; стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди за розповсюдження недостовірної інформації, суд виходить з наступного.
Як передбачено ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації; спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Як передбачено ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
У судовому засіданні встановлено, що відповідач не розповсюджував недостовірної інформації про існування в родині ОСОБА_1 в роки війни 1941-1945 роки, поліцая, тому вказані позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Таким чином, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_2, який одночасно є представником позивачки ОСОБА_1, відповідача, та свідків дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 10 ЦПК України згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається та ст. 11 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.
Суд вважає, що позивачка обґрунтовано, відповідно до вимог ст. ст. 15, 16 ЦК України, звернулася до суду за захистом її прав, порушених внаслідок заволодіння відповідачем її майном - кувалдою.
Інші позовні вимоги суд знаходить необґрунтованими.
Як передбачено ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
Відповідно 85 ЦПК України, витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони; стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати позивача ОСОБА_2 зі сплати судового збору не підлягають стягненню з відповідача, оскільки в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 судом відмовлено. На користь держави з відповідача належить стягнути судовий збір у сумі 487 грн. 20 коп.
Стосовно сплати відповідачем компенсації за відрив від звичайних занять, суд виходить з того, що позивачі не підтвердили документально тривалість відриву від звичайних занять.
Стосовно сплати позивачу ОСОБА_2 витрат, пов'язаних з переїздом, суд виходить з того, що пред'явлені останнім проїзні документи стосуються його переїзду до м. Кривого Рогу з Російської Федерації, але місцем проживання ОСОБА_2, як він зазначає, є м. Кривий Ріг, а тому ці витрати не підлягають стягненню з відповідача.
Суд вважає, що 27 грн. 51 коп. витрат на медичний огляд, не є судовими витратами, а тому не підлягають відшкодуванню.
Позивачами не доведено, що вони понесли витрати за виготовлення копій документів, а тому вимоги про відшкодування цих витрат, суд знаходить безпідставними.
Керуючись ст.ст. 32, 55 Конституції України, ст.ст.1, 13, 15, 16, 19, 20, 22, 23, 277, 280, 1166, 1167, 1192 ЦК України, ст.ст. 8, 10, 11, 79, 85, 88, 208, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, визнання інформації недостовірною - задовольнити частково.
Стяґнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 186 грн. 00 коп. - у відшкодування матеріальної шкоди.
Стяґнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 150 грн. 00 коп. - у відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині у задоволенні позову - відмовити.
Стягнути на користь держави з ОСОБА_3 судовий збір у сумі 487 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий суддя: В.М. Прасолов