Справа № 199/2399/15-ц
(2/199/34/17)
Іменем України
28.04.2017 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
судді: Скрипник О.Г..
секретарі: Свіріній Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_4, треті особи: органі опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради, про визнання недійсним розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,
Позивач звернулася до суду з даним позовом посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_5 та членам його сім'ї, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі ордеру №977, виданого Самарським райвиконкомом №458 від 25.09.1990 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_9, якого зареєстрували на жилій площі вказаної вище квартири..
Позивач зазначає, що до вселення в квартиру в 1990 році її чоловік, ОСОБА_5 зробив перепланування в квартирі, а саме: три ізольовано -суміжні кімнати перепланував в три ізольовані кімнати, подовжив коридор.
В 1993 році молодший син позивача, ОСОБА_10 знявся з реєстрації та переїхав проживати до дружини.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивача, ОСОБА_5 та ІНФОРМАЦІЯ_3 помер син позивача, ОСОБА_6.
В 2011 році колишня невістка позивача, ОСОБА_8 почала проживати з іншим чоловіком, від якого у них в грудні місяці 2011 року народився син, ОСОБА_4, та його також зареєстрували на жилій площі вказаної вище квартири.
В 2012 році ОСОБА_8 тяжко захворіла, у зв'язку з чим батько дитини, ОСОБА_3 відвіз його до своїх батьків у м.Тернівка Павлоградського району Дніпропетровської області, де сам та дитину зареєстрував на жилій площі квартири АДРЕСА_1.
В 2012 році квартираАДРЕСА_1 була приватизована на 4-х осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 померла. Після смерті ОСОБА_8 на 1/4 частину квартири, яку успадкували її сини: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та їм державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори було видане Свідоцтво про право на спадщину після померлої матері.
Позивач вказує, що під час приватизації квартири АДРЕСА_1 органом приватизації було допущено ряд суттєвих порушень, а саме: не здійснено вихід до квартир з метою виявлення переобладнання в квартирі чи їх відсутність; для приватизації надано технічний паспорт станом на 1992 рік на квартиру, який не містить даних щодо проведеного в квартирі перепланування.
Зважаючи на викладене вище, з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просить Визнати недійсним розпорядження органу приватизації №4/53-12 від 02 липня 2012 року про передачу квартири АДРЕСА_1 у спільну часткову власність; визнати недійсним Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради 02 липня 2012 року на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_4; визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою від 11.12.2013 року за реєстровим № 391/2013 та від 11.02.2014 року за реєстровим № 391/2013 на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на належну їм в рівних частках ? частину квартири АДРЕСА_1 після померлої ОСОБА_8.
В судовому засіданні позивач, її представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.
Представник Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради вирішення питання покладав на розсуд суду. Суду пояснив, що під час приватизації в квартиру АДРЕСА_1 представник органу приватизації не з'являвся, не пересвідчився в наявності чи відсутності перепланування квартири. Розпорядження органу приватизацію про приватизацію квартири було прийняте на підставі заяви наймачів квартири.
Представник ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_4 позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважав, що таке перепланування не порушує права інших осіб, а тому позов просив залишити без задоволення.
Представник органу опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради просив позов залишити без задоволення.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_5 та членам його сім'ї, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі ордеру №977, виданого Самарським райвиконкомом №458 від 25.09.1990 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_9, якого зареєстрували на жилій площі вказаної вище квартири..
В 1990 році чоловік позивача, ОСОБА_5 зробив перепланування в квартирі, а саме: три ізольовано -суміжні кімнати перепланував в три ізольовані кімнати, подовжив коридор.
В 1993 році молодший син позивача, ОСОБА_10 знявся з реєстрації та переїхав проживати до дружини.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивача, ОСОБА_5 та ІНФОРМАЦІЯ_3 помер син позивача, ОСОБА_6.
В грудні 2011 року колишня невістка позивача, ОСОБА_8 від спільного проживання з ОСОБА_3 народила сина, ОСОБА_4, якого зареєструвала на жилій площі вказаної вище квартири.
В 2012 році ОСОБА_8 тяжко захворіла та ІНФОРМАЦІЯ_4 померла. В 2012 році квартираАДРЕСА_1 була приватизована на 4-х осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_4
У зв'язку з тяжкою хворобою ОСОБА_8, батько дитини - ОСОБА_3 відвіз його до своїх батьків у м. Тернівка Павлоградського району Дніпропетровської області, де сам та дитину зареєстрував на жилій площі квартири АДРЕСА_1.
Після смерті ОСОБА_8 частку в квартирі успадкували її сини: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та їм державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори було видане Свідоцтво про право на спадщину після померлої матері - по 1/8 частині на кожного.
В судовому засіданні встановлено, що під час приватизації квартири АДРЕСА_1 органом приватизації було допущено ряд суттєвих порушень, а саме: не здійснено вихід до квартир з метою виявлення переобладнання в квартирі чи їх відсутність; для приватизації надано технічний паспорт на квартиру станом на 1992 рік, який не містить даних щодо проведеного в квартирі перепланування.
Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон) наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.
Згідно із ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року №396, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за № 109/17404, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за № 109/17404 «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир ( будинків) , жилих приміщень у гуртожитках у приватну власність громадян ( надалі - Положення), громадянином до органу приватизації надаються:
-оформлена заява на приватизацію квартири (будинку) , жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;
-копію документа, що посвідчує особу;
-технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку ;
-довідка про склад сім2ї та займані приміщення;
-копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку);
-документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;
-копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації;
-заява - згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі;
Відповідно до п. 22 Положення, на підставі розпорядження органу приватизації ( щодо квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах), рішення органу місцевого самоврядування (щодо жилих приміщень у гуртожитках) орган приватизації замовляє у суб'єкта господарювання, який здійснює технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05. 2001 №127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773, технічний паспорт на квартиру, жиле приміщення у гуртожитку, а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на домоволодіння, і видає свідоцтва про право власності на житло та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках , кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної ( спільної сумісно, спільної часткової) власності. У свідоцтво про право власності на житло вносяться господарські будівлі (приміщення), які є у користуванні осіб, що приватизують житло, а саме: сараї, гаражі. комори і таке інше, які розташовані на прибудинковій території і не є самовільно збудованими. Вказані господарські будівлі ( приміщення) передаються у приватну ( спільну сумісну, спільну часткову) власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир ( будинків) , жилих приміщеннях у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
З висновку судового експерта № Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_11 №751-16 від 01.07.2016 року убачається, що планування квартири АДРЕСА_1 не відповідає даним технічного паспорту станом на 02.1992 року, тобто в квартирі здійснено перепланування.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 суду пояснила, що перепланування спірної квартири було здійснено її чоловіком, ОСОБА_5 до заселення в квартиру. Після заселення в квартиру, протягом тривалого часу в квартирі перепланувань не було, на час здійснення приватизації квартира мала перепланування, яке відбулося в 1992 році.
Допитана в судовому засіданні судовий експерт суду пояснила, що при огляді квартири АДРЕСА_1 (Дніпропетровську) були виявлені перепланування, зроблені на її думку в 1990 -х роках, оскільки при візуальному огляді на вбудованих шафах наявні старі, ветхі шпалери, ймовірно поклеєні в 1990 роках при заселенні квартири. Всі шпалери на стінах та на вбудованих конструкціях , шафах мають однаковий вигляд.
Відповідно до пояснень представника Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, на час здійснення приватизації, до квартири АДРЕСА_1 ніхто із спеціалістів по інвентаризації квартири не приходив, для приватизації був наданий технічний паспорт на квартиру станом на 1992 рік.
Так, як при приватизації квартири АДРЕСА_1 органом приватизації не вчинено заходів, пов'язаних з технічною інвентаризацією спірної квартири, та приватизація квартири здійснювалася на підставі технічного паспорту на квартиру станом на 1992 рік без урахування перепланування квартири, суд вважає, що органом приватизації не дотримано вимоги Закону України Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир ( будинків) , жилих приміщень у гуртожитках у приватну власність громадян.
Відповідно до ст. 24 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права і інтереси.
Оскільки органом приватизації допущено порушення вимог чинного законодавства при приватизації квартири, суд вважає, що розпорядження органу приватизації №4/53-12 від 02 липня 2012 року про передачу квартири АДРЕСА_1 у спільну часткову власність та Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради 02 липня 2012 року на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_4 слід визнати недійсними.
Відповідно до ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Зважаючи на те, що розпорядження органу приватизації №4/53-12 від 02 липня 2012 року про передачу квартири АДРЕСА_1 у спільну часткову власність та Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради 02 липня 2012 року є недійсними, суд вважає, що свідоцтво про право на спадщину на 1/4 частину спірної квартири, видане спадкоємцям ОСОБА_2 та ОСОБА_4 після померлої ОСОБА_8 в рівних частках кожному- по 1/8 частині, також слід визнати недійсним.
Керуючись Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року №396, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за № 109/17404, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за № 109/17404 «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир ( будинків) , жилих приміщень у гуртожитках у приватну власність громадян», ст.1301 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_4, треті особи: органі опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради, про визнання недійсним розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, задовольнити.
Визнати недійсним розпорядження органу приватизації №4/53-12 від 02 липня 2012 року про передачу квартири АДРЕСА_1 у спільну часткову власність.
Визнати недійсним Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради 02 липня 2012 року на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_4;
Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою від 11.12.2013 року за реєстровим № 391/2013 та від 11.02.2014 року за реєстровим № 391/2013 на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на належну їм в рівних частках 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 після померлої ОСОБА_8.
Стягнути з Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, судовий збір у розмірі 243, 60 грн - по 81, 20 грн з кожного .
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.Г.Скрипник