24 квітня 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Мазур Л.М., ЗавгородньоїІ.М., Попович О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - публічне акціонерне товариство «Київводоканал», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_8, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 січня 2017 року,
У січні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов'язати співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 - ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні домоволодінням, шляхом демонтажу каналізаційних труб та врізки до каналізаційної мережі житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилався на те, що він є власником житлового будинку та земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2, проте при використанні належної йому земельної ділянки під шаром ґрунту ним було виявлено мережу каналізаційних труб, які влаштовані зі сторони домоволодіння АДРЕСА_1, яке належить відповідачам, та врізаються в каналізаційну мережу належного йому будинку.
Посилаючись на те, що використання каналізаційної мережі будинку НОМЕР_1 для проведення каналізаційної мережі будинку АДРЕСА_1 є незаконним та створює перешкоди у користуванні приватною власністю, позивач просив задовольнити позов.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_4 відхилено, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року залишено без змін.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї ОСОБА_5, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, врахували висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 6427/15-42 від 20 листопада 2015 року, яким встановлено, що станом на момент дослідження проектно-технічна документація щодо каналізування житлового будинку АДРЕСА_1 в цілому відповідала нормам чинного законодавства у галузі будівництва на момент складання проектно-технічної документації, тобто станом на 1996 рік, а також виходили з того, що відповідно до акту обстеження ПАТ «АК «Київводоканал» від 06 жовтня 2014 року будинку АДРЕСА_2 водовідведення від будинку здійснюється через дворову мережу спільного користування до міської каналізаційної мережі по АДРЕСА_3, до якої підключені будинки НОМЕР_2, НОМЕР_1, НОМЕР_3 та НОМЕР_4; при цьому судами враховано, що в матеріалах справи наявні копія робочого проекту, копія технічних умов від 04 червня 1996 року № 2936, виданих «АК «Київводоканал» на каналізування житлового будинку АДРЕСА_1, копія акту приймання до експлуатації каналізаційної мережі цього будинку від 09 грудня 1997 року, затвердженого Головним інженером служби каналізації ДКОВКГ «Київводоканал», які були видані на підставі згоди власника земельної ділянки по АДРЕСА_2 - ОСОБА_10, що підтверджується письмовим записом від 07 травня 1996 року на заяві щодо дозволу на приєднання каналізаційної мережі.
Зважаючи на вищевикладене у сукупності, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правих підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено, що відповідачами створено йому перешкоди у користуванні належної йому на праві власності земельною ділянкою внаслідок приєднання будинку № НОМЕР_3 до каналізаційної мережі будинку АДРЕСА_2 у 1996 році.
Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.
З огляду на вищевикладене та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_8, відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 січня 2017 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: Л.М. Мазур
І.М. Завгородня
О.В. Попович