24 квітня 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Мазур Л.М., Коротуна В.М., Попович О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про зміну формулювання причини і дати звільнення, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 07 червня 2016 року та рішення апеляційного суду Запорізької області
від 23 листопада 2016 року,
У січні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, у якому просила:
- зобов'язати Григорівську сільську раду Запорізького району Запорізької області змінити формулювання причини і дату її звільнення з посади директора сільського будинку культури Григорівської сільської ради, а саме, вказати дату звільнення з посади - 13 листопада 2015 року та причину звільнення - п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України - за згодою сторін;
- стягнути з Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за листопад 2015 року в розмірі 856 грн 70 коп., середній заробіток за час затримки проведення розрахунку з 13 листопада 2015 року до дня ухвалення судом рішення у справі у розмірі 12 079 грн 47 коп., середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки з 13 листопада 2015 року до 17 грудня 2015 року в розмірі 2 141 грн 75 коп. та моральну шкоду в розмірі 15 000 грн, а всього - 30 077 грн 92 коп.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилалася на те, що відповідно до розпорядження № 18 від 30 серпня 2013 року вона була прийнята на роботу до Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на посаду художнього керівника Григорівського сільського будинку культури, а відповідно до розпорядження від 01 липня 2015 року - була, проте запис про це в трудову книжку внесений не був, і до 09 листопада 2015 року вона сумлінно виконувала свої трудові обов'язки, жодних зауважень до якості роботи не отримувала, до дисциплінарної відповідальності не притягувалась, їй була винесена подяка за сумлінну працю.
Позивачка вказувала, що 13 листопада 2015 року, зважаючи на психологічний тиск з боку новообраного голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області Куща С.В., вона погодилась на звільнення за згодою сторін та подала відповідну заяву, у зв'язку із чим розпорядженням голови сільської ради від 13 листопада 2015 року була звільнена з посади директора за згодою сторін, тобто за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
З 16 по 18 листопада 2015 року включно, вона зверталась до голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з проханням видати їй трудову книжку та провести розрахунок згідно з законом, проте їй було відмовлено.
Також позивачка зазначала, що 18 листопада 2015 року у неї були відібрані пояснення щодо її відсутності на роботі 10 листопада 2015 року, і в цей же день, розпорядженням б/н від 18 листопада 2015 року, вона була звільнена за прогул згідно ч. 4 ст. 40 КЗпП України, незважаючи на те, що вона вже була звільнена 13 листопада 2015 року за згодою сторін, і підставою для звільнення була її заява, а не прогул.
Посилаючись на те, що вона була звільнена 13 листопада 2015 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, а тому саме в цей день мала отримати трудову книжку та з нею мав би бути проведений розрахунок, проте такий розрахунок з нею не проведено, а трудову книжку вона отримала поштою 17 грудня 2015 року, ОСОБА_4 просила задовольнити позов.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 07 червня 2016 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі за вісім робочих днів у листопаді 2015 року в розмірі 685 грн 36 коп., допущено негайне виконання рішення суду в цій частині.
Стягнуто з Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки проведення розрахунку з 18 листопада 2015 року до 07 червня 2016 року в розмірі 11 822 грн 46 коп. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судового збору.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 23 листопада
2016 року апеляційну скаргу Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області задоволено частково.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 07 червня 2016 року змінено, зменшено розмір стягнення моральної шкоди до 500 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі Григорівська сільська рада Запорізького району Запорізької області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов ОСОБА_4 та стягуючи з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 685 грн 36 коп. та середній заробіток за час затримки проведення розрахунку у розмірі 11 822 грн 46 коп., з висновком якого в цій частині погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, та вмотивовано виходив із незаконності розпорядження голови сільської ради № 36 від 03 грудня 2015 року про невиплату заробітної плати, відповідно до якого постановлено не виплачувати заробітну плату ОСОБА_4 за листопад 2015 року до його особистого розпорядження у зв'язку із виявленням нестачі матеріальних цінностей по Григорівському СБК в результаті проведеної інвентаризації (а. с. 58), та врахувавши, що трудову книжку направлено ОСОБА_4 лише 15 грудня 2015 року (а. с. 9, 76), дійшов обґрунтованого висновку про порушення трудового законодавства відповідачем при звільненні позивача.
Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди, погодився з висновком місцевого суду про наявність правових підстав для відшкодування такої шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, проте виходячи із засад розумності та справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру стягнення моральної шкоди до 500 грн.
Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суд апеляційної інстанції щодо їх оцінки.
На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області відхилити.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 07 червня 2016 року в частині, яка не змінена апеляційним судом, та рішення апеляційного суду Запорізької області від 23 листопада 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: Л.М. Мазур
В.М. Коротун
О.В. Попович