іменем україни
26 квітня 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,
ХоптиС.Ф., Штелик С.П.
розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 1 серпня 2016 року,
У червні 2016 року ОСОБА_3, який є боржником у зведеному виконавчому провадженні, звернувся до суду з указаною скаргою, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Заводський ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області) щодо відмови у зупиненні зведеного виконавчого провадження та зобов'язати державного виконавця зупинити зведене виконавче провадження відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з проходженням ним військової служби під час мобілізації у Збройних Силах України.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 2 липня 2016 року скаргу задоволено.
Визнано відмову головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області у зупиненні зведеного виконавчого провадження № 35433026 неправомірною та зобов'язано головного державного виконавця зупинити зведене виконавче провадження № 35433026 на час проходження військової служби у Збройних Силах України боржника ОСОБА_3
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 1 серпня 2016 року ухвалу районного суду скасовано та відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_3
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив із того, щовійськовозобов'язані, які приймають участь в Антитерористичній операції та були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці, внаслідок чого на них розповсюджуються пільги, передбачені законодавством для військовослужбовців, у тому числі Законом України «Про виконавче провадження». Оскільки ОСОБА_3 проходить службу у Збройних Силах України під час мобілізації в особливий період, суд дійшов висновку про те, що виконавче провадження мало бути зупинено до закінчення строку мобілізації.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що положення п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не можуть бути застосовані, оскільки боржник проходить військову службу за призивом під час мобілізації на особливий період, а не строкову військову службу, а це різні види військової служби.
Також суд апеляційної інстанції, враховуючи той факт, що згідно виданої довіреності боржник відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» реалізував свої права і обов'язки у виконавчому провадженні через свого представника ОСОБА_4, якому надав всі права передбачені Законом України «Про виконавче провадження», а також те, що у зведеному виконавчому провадженні щодо виконання рішення суду про звернення стягнення на 1/2 частини предмета іпотеки було замінено боржника ОСОБА_3 на ОСОБА_5, дійшов висновку про те, що всі подальші дії щодо примусового виконання виконавчого документу можливо провести без участі боржника та проведення подальших виконавчих дій є можливим, а умови служби боржника жодним чином не впливають на можливість їх вчинення державним виконавцем.
З таким висновком суду апеляційної інстанції повністю погодитись не можна.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Судом установлено, що на виконанні у Заводському ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області знаходиться зведене виконавче провадження з примусового виконання стягнень з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» на загальну суму 1 404 710 грн 31 коп. та звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1, у рахунок погашення вказаної суми боргу.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2014 року замінено боржника в частині звернення стягнення заборгованості на користь банку за кредитним договором від 12 березня 2012 року на 1/2 частини предмета іпотеки, в межах його вартості - житлового будинку та належних до нього відповідних надвірних будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з ОСОБА_3 на ОСОБА_5
Постановою державного виконавця Заводського ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області від 30 березня 2016 року замінено назву сторони виконавчого провадження - боржника в частині з ОСОБА_3 на ОСОБА_5
23 травня 2016 року державним виконавцем в межах зведеного виконавчого провадження висунуто вимогу надати доступ для безперешкодного проведення опису майна за адресою: АДРЕСА_1.
11 червня 2015 року ОСОБА_3 призваний на військову службу під час мобілізації в особливий період.
2 червня 2016 року ОСОБА_3, діючи через свого представника ОСОБА_4, звернувся до державного виконавця з проханням зупинити виконавче провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Листом державного виконавця від 16 червня 2016 року ОСОБА_3 повідомлено про відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження може бути зупинено у разі проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України, передбачених законом інших військових формуваннях, якщо згідно з умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження може бути зупинено:
1) у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання;
2) у разі прохання боржника, який проходить строкову службу у складі Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань, якщо рішення неможливо виконати без його участі;
3) у разі перебування боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі, якщо рішення неможливо виконати без його участі;
4) у разі оголошення розшуку боржника - фізичної особи, транспортних засобів боржника або розшуку дитини;
5) за заявою стягувача у разі його перебування у відпустці за межами населеного пункту, де він проживає.
Статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено види військової служби. Відповідно до вказаного Закону видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Установлено, що згідно з витягом із наказу військового комісара Заводського районного військового комісаріату м. Миколаєва Міністерства оборони України від 11 червня 2015 року ОСОБА_3 було призвано на військову службу під час мобілізації з 11 червня 2015 року.
Вирішуючи спір, апеляційний суд вважав, що у даному випадку положення п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не можуть бути застосовані, оскільки боржник проходить військову службу за призивом під час мобілізації на особливий період, а не строкову військову службу, а це різні види військової служби.
Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціально-правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Апеляційний суд у порушення ст. ст. 212-214, 315, 383, 387 ЦПК України наведене належним чином не врахував, не дав оцінку тому, чи набув ОСОБА_3, як військовозобов'язаний, який приймає участь в Антитерористичній операції та був призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набував нового юридичного статусу - військовослужбовець, чи внаслідок цього на нього розповсюджуються пільги, передбаченими вказаними нормами законодавства, тобто чи мав він право на зупинення виконавчого провадження стосовно нього до закінчення строку мобілізації та дійшов до передчасного висновку про відсутність підстав для такого зупинення.
Крім того, зазначивши, що у виконавчому провадженні бере участь представник ОСОБА_3, а, крім того, боржник ОСОБА_3 замінений на ОСОБА_5, апеляційний суд не звернув уваги на те, що стороною у виконавчому провадженні, згідно зі ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», є саме боржник, яким є ОСОБА_3, а не представник. До того ж, ОСОБА_3 замінено на ОСОБА_5 лише в частині звернення стягнення на предмет іпотеки., а не в частині стягнення боргу.
Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повністю не встановлені, судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 1 серпня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: В.І. Журавель
О.В. Закропивний
С.Ф.Хопта
С.П.Штелик