26 квітня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Луспеника Д.Д., Закропивного О.В., Штелик С.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про повернення банківського вкладу, відшкодування втраченої вигоди та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 6 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської від 3 жовтня 2016 року,
У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 15 лютого 2014 року між ним та публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») укладено договір-заява банківського вкладу «Пенсійний», за умовами якого він передав, а банк прийняв на зберігання грошові кошти в розмірі 5 тис. доларів США та зобов'язався сплатити проценти за користування вкладом строкомдо 15 липня 2015 року. У порушення договірних зобов'язань відповідач не повернув грошові кошти та не виплатив проценти увизначений договором строк.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив суд стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його користь вклад у розмірі 5 тис. доларів США, проценти за користування вкладом у розмірі 31 долар 78 центів США, 3 тис. доларів США пені, три проценти річних у розмірі 8 доларів 22 центи США, 10 тис. грн витрат на правову допомогу та 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 8 квітня 2016 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 6 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської від 3 жовтня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, суди, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» введено тимчасову адміністрацію, що унеможливлює стягнення грошових коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно з вимогами п. 3 ч. 5 ст. 36 указаного Закону під час дії тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.
Крім того, судові рішення відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20 січня 2016 року № 6-2001цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 6 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської від 3 жовтня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:Д.Д. Луспеник
О.В. Закропивний С.П. Штелик