РІШЕННЯ іменем україни
10 травня 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І.,
Кадєтової О.В., Мостової Г.І.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання до ОСОБА_3, третя особа - Львівська державна лісовпорядна експедиція, про відшкодування майнової шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 липня 2016 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 28 листопада 2016 року,
У квітні 2015 року Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Львівська державна лісовпорядна експедиція, про відшкодування в порядку регресу майнової шкоди, заподіяної підприємству у зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівнику часу вимушеного прогулу в розмірі 134 038 грн 43 коп., та стягнення судового збору у розмірі 1 340 грн 39 коп.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 05 липня 2016 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Львівської державної лісовпорядної експедиції 134 038 грн 43 коп. на відшкодування майнової шкоди.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 28 листопада 2016 року зазначене судове рішення в частині задоволення позову та стягнення з ОСОБА_3 на користь Львівської державної лісовпорядної експедиції 134 038 грн 43 коп. шкоди змінено, зменшено розмір майнової шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь Львівської державної лісовпорядної експедиції, з 134 038 грн 43 коп. до 79 248 грн 11 коп.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалені в справі рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України від 18 березня 2004 року.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що з вини тимчасово виконуючого обов'язки директора Львівської державної лісовпорядної експедиції ОСОБА_3 було незаконно звільнено провідного інженера - таксатора ОСОБА_4 Оскільки вказане встановлено рішенням Галицького районного суду м. Львова від 27 березня 2014 року, яким стягнуто із Львівської державної лісовпорядної експедиції на користь ОСОБА_4 97 909 грн 74 коп. за час вимушеного прогулу та сплачено 36 128 грн 69 коп. єдиного соціального внеску, суд дійшов висновку про те, що Львівській державній лісовпорядній експедиції спричинено майнову шкоду у розмірі 134 038 грн 43 коп., а відтак така сума з врахуванням положень п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України підлягає стягненню з керівника, з вини якого незаконно був звільнений працівник.
Апеляційний суд, змінюючи розмір майнової шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь Львівської державної лісовпорядної експедиції, з 134 038 грн 43 коп. до 79 248 грн 11 коп., зазначав, що з ОСОБА_3 слід стягнути суму, яка була фактично виплачена ОСОБА_4 на виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 березня 2014 року про поновлення його на роботі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу.
Проте з висновками судів погодитися не можна з таких підстав.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Право на справедливий суд та доступ до правосуддя визначено також у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.50).
Відповідно до положень ст. ст. 4, 10, 60 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Відповідно до ч. 6 ст. 130 ЦПК України, якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному ч. 3 цієї статті, суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.
Відповідно до ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Третіми особами є суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену в суді цивільну справу сторін для захисту особистих суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів. Як і сторони, треті особи заінтересовані в результатах розгляду судом справи. Це пояснюється тим, що на їх правове становище можуть вплинути наслідки розгляду судом спірної справи між сторонами.
Разом із тим треті особи не є сторонами в цивільному процесі, отже судом не може ухвалюватися рішення на їхню користь.
На зазначені вимоги закону суди уваги не звернули, не визначили склад учасників процесу та всупереч вимогам ст. 30 ЦПК України ухвалили рішення на користь третьої особи, яка не є стороною справи.
Крім того, вказані порушення процесуального закону нерозривно пов'язані із порушеннями норм матеріального права, наслідком яких є застосування судами закону, що не підлягав застосуванню та неправильне вирішення спору.
Відповідно до ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Згідно із порядком покриття шкоди, заподіяної працівником, визначеним ст. 136 КЗпП України, стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.
Задовольняючи позовні вимоги Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання, суди визначеного ст. 136 КЗпП України порядку в повній мірі не врахували, не звернули уваги на те, що відповідач не лише не обіймає керівної посади, а й не перебуває взагалі у трудових відносинах із Львівською державною лісовпорядною експедицією, що є підставою для вирішення вимог про відшкодування шкоди в загальному порядку (ч. 3 ст. 136 КзпП України), шляхом подання позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду власником або уповноваженим ним органом, яким позивач у цій справі не є.
Оскільки порушення норм процесуального права та застосування судами норм матеріального права, що не підлягали застосуванню, призвело до неправильного вирішення спору, ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 липня 2016 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 28 листопада 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання до ОСОБА_3, третя особа - Львівська державна лісовпорядна експедиція, про відшкодування майнової шкоди відмовити.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді: Є.П. Євграфова
О.І.Євтушенко
О.В.Кадєтова
Г.І.Мостова