Ухвала
іменем україни
10 травня 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В.,
УмновоїО.В., Фаловської І.М.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, за касаційними скаргами ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 15 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 липня 2016 року,
У червні 2015 року ОСОБА_3, в своїх інтересах та в інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7, та ОСОБА_4 звернулись до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 09 грудня 2011 року близько 21:00 год. на автодорозі між с. Скнилів та с. Басівка Пустомитівського району Львівської області водій ОСОБА_5, керуючи автомобілем «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8, який внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер.
Постановою старшого слідчого відділу розслідувань дорожньо-транспортних пригод слідчого управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - ВР ДТП СУ ГУ МВС України у Львівській області) Сас М.В. від 05 березня 2015 року було закрито кримінальне провадження за фактом вказаної ДТП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Посилаючись на те, що внаслідок загибелі ОСОБА_8 позивачам та малолітнім дітям загиблого було завдано майнової та моральної шкоди, просили стягнути з ОСОБА_5 на свою користь позивачів витрати на виготовлення надгробного пам'ятника у розмірі 32 357 грн, доставку надмогильної споруди - 1 606 грн 50 коп. та придбання ритуальних товарів - 2 661 грн, а всього - 36 624 грн 50 коп.; стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_8, одноразово у розмірі 10 219 грн 10 коп. за три роки наперед та 40 498 грн 50 коп. щомісячними платежами по 304 грн 50 коп.; стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 в особі його законного представника ОСОБА_3 відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_8, одноразово у розмірі 10 219 грн 10 коп. за три роки наперед та 55 114 грн 50 коп. щомісячними платежами по 304 грн 50 коп.; стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 в особі її законного представника ОСОБА_3 на відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_8, одноразово у розмірі 10 219 грн 10 коп. за три роки наперед та 44 457 грн щомісячними платежами по 304 грн 50 коп.; стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди у розмірі 71 936 грн 49 коп.; стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в особі його законного представника ОСОБА_3 по 90 000 грн у відшкодування моральної шкоди, та на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди у розмірі 80 000 грн. Також просили стягнути з ОСОБА_5 на свою користь понесені ними судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 15 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 14 липня 2016 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 витрати на виготовлення надгробного пам'ятника у розмірі 32 357 грн, витрати на доставку надмогильної споруди у розмірі 1 606 грн 50 коп. та витрати на придбання ритуальних товарів у розмірі 2 661 грн, а всього - 36 624 грн 50 коп.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 шкоду, завдану смертю ОСОБА_8, одноразово у розмірі 10 219 грн 10 коп.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 шкоду, завдану смертю ОСОБА_8, одноразово у розмірі 10 219 грн 10 коп.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 шкоду, завдану смертю ОСОБА_8, одноразово у розмірі 10 219 грн 10 коп.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю особи.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.
Судами встановлено, що 09 грудня 2011 року близько 21:00 год. на автодорозі між с. Скнилів та с. Басівка Пустомитівського району Львівської області водій ОСОБА_5, керуючи автомобілем «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8, який отримав тілесні ушкодження, внаслідок яких помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року в Пустомитівській центральній районній лікарні.
Згідно з висновком судової авто-технічної експертизи від 30 січня 2012 року № 300 на момент огляду автомобіля «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, його робоча гальмівна система та система рульового управління є технічно справними. При заданих слідством обставинах, зближення автомобіля «ЗАЗ» та пішохода ОСОБА_8, водій ОСОБА_5 з моменту виникнення небезпеки для його руху не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_8 шляхом застосування екстреного гальмування.
Вказані обставини були встановлені судами на підставі копії постанови про закриття кримінального провадження від 05 березня 2015 року № 12013150010000437, згідно з якою вказане кримінальне провадження було закрито у зв'язку з відсутністю у діях водія ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Також судами встановлено, що внаслідок смерті ОСОБА_8, позивач ОСОБА_3 понесла витрати на виготовлення надгробного пам'ятника у розмірі 32 357 грн, доставку надмогильної споруди у розмірі 1 606 грн 50 коп. та придбання ритуальних товарів - 2 661 грн, всього на суму 36 624 грн 50 коп.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 є батьком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. На момент ДТП ОСОБА_8 не працював.
Згідно з розписок від 14 грудня 2011 року та 01 лютого 2012 року, ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_5 10 000 грн за моральну та матеріальну шкоду та 1 070 грн витрат на лікування ОСОБА_8
Частково задовольняючи позов та стягуючи шкоду на користь дітей та дружини померлого одноразово, на три роки наперед, що становить 10 219 грн 10 коп. на кожного за період з ІНФОРМАЦІЯ_3 року по 17 грудня 2014 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з положень п. 2 ч. 1 ст. 1202 ЦК України.
Відмовляючи у стягненні щомісячних платежів на користь дружини померлого до досягнення наймолодшою дитиною 14 років та на користь дітей до досягнення ними 18 років, суди виходили з майнового стану відповідача та відсутності доказів на підтвердження вимоги щодо стягнення додаткових витрат, передбачених ч. 1 ст. 1195 ЦК України.
Також суди дійшли висновку про стягнення на користь ОСОБА_3 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, з урахуванням вини відповідача та потерпілого, глибини страждань ОСОБА_3 та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості.
Крім того, суди дійшли висновку про відмову у стягненні моральної шкоди на користь дітей та матері померлого, з посиланням на те, що розмір моральної шкоди, яку вони просили стягнути, є завищеним, не обґрунтованим та не підтвердженим жодними доказами.
При цьому, апеляційним судом відхилено доводи апеляційної скарги відповідача про наявність підстав для звільнення його від відповідальності, у зв'язку із умислом потерпілого, як безпідставні, з посиланням на ненадання ОСОБА_5 належних та допустимих доказів щодо наявності умислу потерпілого.
Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.
Проте ухвала апеляційного суду зазначеним нормам процесуального права не відповідає.
Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
У п. 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України).
Статтею 1200 ЦК України передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого народжена після його смерті.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.
Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди; наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв'язку між ними.
При цьому слід враховувати, що особливі правила ст. 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об'єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володільця небезпечного об'єкта буде зобов'язано відшкодувати шкоду незалежно від вини цієї особи. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. Межа відповідальності визначає сферу дії обставин, які виключають відповідальність. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
З матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні 09 листопада 2015 року представником відповідача - ОСОБА_10 було заявлено клопотання про допит свідків та витребування з ВР ДТП СУ ГУ МВС України у Львівській області матеріалів кримінального провадження за фактом загибелі ОСОБА_8 (а. с. 55).
Згідно з журналом судового засідання від 09 листопада 2015 року зазначене клопотання було задоволено, проте докази витребування матеріалів вказаного кримінального провадження та їх огляду у справі відсутні.
Апеляційний суд також відмовив у задоволенні клопотання про витребування матеріалів кримінального провадження з посиланням на його передчасність (а. с.161, зворот).
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, у порушення ст. ст. 212-214, 303, 315 ЦПК України суди не надали належної правової оцінки твердженням відповідача щодо умислу померлого ОСОБА_8, та у порушення ч. 4 ст. 10, ст. 57, ч. 4 ст. 60 ЦПК України безпідставно відмовили у задоволенні клопотання відповідача про витребування матеріалів кримінального провадження.
При цьому, у порушення ч. 4 ст. 60 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не звернув уваги й на те, що на час розгляду справи надгробний пам'ятник померлому ОСОБА_8 не встановлений, що підтверджується фотокарткою могили, яка міститься у матеріалах справи, та не заперечувалось позивачем у суді апеляційної інстанції, проте дійшов висновку про належність доказів (копії рахунків) на підтвердження понесених ОСОБА_3 витрат на виготовлення та доставку надгробного пам'ятника у розмірі 36 624 грн 50 коп., та стягнення їх з відповідача.
Також, судом першої інстанції передчасно відмовлено у стягненні моральної шкоди на користь дітей та матері померлого, з посиланням на те, що такі вимоги є завищеними, не обґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, оскільки сам факт загибелі ОСОБА_8 спричинив моральні страждання, як матері померлого, так і його дітям.
Переглядаючи рішення районного суду, апеляційний суд у порушення вимог ст. 303 ЦПК України на зазначене уваги не звернув.
У силу наданих чинним ЦПК України повноважень апеляційний суд міг усунути допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, проте, не врахувавши доводів апеляційної скарги, залишив без змін рішення суду першої інстанції.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постановлена у справі ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційні скарги ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 липня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді: В.С. Висоцька
О.В.Кафідова
О.В.Умнова
І.М. Фаловська