"10" травня 2017 р. Справа № 922/402/17
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2В, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1109 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 24.03.17 у справі
за позовом Дорічньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації, смт Хорошеве
про визнання недійсним правочину
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позов до відповідача - Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації, смт. Хорошеве (Харківська області), в якому просить суд визнати недійсним правочин оформлений Комунальним підприємством теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації заявою №1382/17 від 20.12.2016 про залік однорідних зустрічних вимог.
Рішення господарського суду Харківської області від 24 березня 2017 року (суддя Сальнікова Г.І.) у позові відмовлено повністю.
Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм чинного законодавства просить це рішення скасувати, постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні та у відзиві проти доводів апеляційної скарги запречували, просив залишити її без задоволення.
Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною ОСОБА_1 України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обов'язків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26.12.2016 року на адресу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" надійшла заява Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (далі-КПТМ) за вих. № 1382/17 від 20.12.2016 р. про залік однорідних зустрічних вимог згідно з ст. 601 ЦК України (т.с. І а.с. 15-16).
Зі змісту даної заяви вбачається, що у відповідача обліковується кредиторська заборгованість ДП "Газ-тепло", правонаступником якого є ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", за договорами про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/04-340 від 01.10.2004 р. на суму 12 767 470,57 грн., № 17/05-425 від 01.10.2005 р. на суму 16034 396,67 грн., № 17/06-1094 від 29.09.2006 р. на суму 385706,30 грн., укладеними між ДП "Газ-тепло" та Обласним комунальним підприємством теплових мереж (код ЄДРПОУ 31556309), яка отримана за договорами про відступлення права вимоги.
Так, відступлення права вимоги вказаної заборгованості було здійснено на підставі договорів:
- договору про відступлення права вимоги від 10.02.2010 року № 5, який було укладено між Обласним комунальним підприємством теплових мереж (первісним кредитором) та ТОВ "Консалтинговий центр "Правозахист" (новим кредитором), про що ДК "Газ України" (правонаступника боржника - ДП "Газ-тепло") було повідомлено Листом за вих. № 25 від 15.02.2010 р.;
- договору про відступлення права вимоги від 14.12.2016 р., який було укладено між ТОВ "Консалтинговий центр "Правозахист" (первісним кредитором по вказаному договору) та Комунальним підприємством теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (новим кредитором), про що ДК "Газ України" було повідомлено листом від 16.12.2016 р. № 1369/17.
- двосторонніх актів виконаних робіт на загальну суму 29 187 573,54 грн.
Також, відповідно до вказаної Заяви про залік однорідних зустрічних вимог від 20.12.2016 р., станом на 01.12.2016 р. борг Комунального підприємства теплових мереж перед ДК "Газ України" по договору № 06/10-1034ТЕ-31 від 14.10.2010 р. складає 4 041941,75 грн. з ПДВ. Борг ДК "Газ України" перед Комунальним підприємством теплових мереж за вищевказаними договорами складає 29187573,54 грн. з ПДВ. В заяві також зазначено, що зазначені борги є реальними, строк виконання яких настав, а тому припинення взаємних зобов'язань повністю підпадає під дію ст. 601 ЦК України.
Враховуючи вищенаведене, Комунальне підприємство теплових мереж в Заяві повідомляє ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про припинення зобов'язання Комунального підприємство теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" по договору № 06/10-1034ТЕ-31 від 14.10.2010 р. на суму 4 041941,75 грн. Одночасно, на суму 4 041941,75 грн. частково припиняються зобов'язання ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" перед КПТМ по договору № 17/04-340 від 01.10.2004 р. Решта боргу по вказаному договору складає 8 725528,82 грн.
Позивач не погодився із таким правочином Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації та вважає заяву № 1382/17 від 20.12.2016 про залік однорідних зустрічних вимог згідно ст. 601 ЦК України такою, що не відповідає положенням чинного законодавства.
Позивач вказує, що рішенням господарського суду Харківської області від 27.03.2009 р. у справі № 49/07- 09 за позовом ДП «Газ-тепло» НАК «Нафтогаз України» до Обласного комунального підприємства теплових мереж, яке набрало законної сили, встановлено, що «відповідно до умов договорів № 17/04-340 від 01.10.2004 року, №17/05-425 від 01.10.2005 р. та актів виконаних робіт, підписаних сторонами, за період жовтень 2004 року - вересень 2006 року, Обласне комунальне підприємство теплових мереж виконало послуги з переробки природного газу, наданого ДП «Газ-тепло», та транспортуванню теплової енергії на загальну суму 28 089 934,48 грн.
Пунктом 9 договорів № 17/04-340 від 01.10.2004р., №17/05-425 від 01.10.2005р. сторони визначили порядок розрахунків, а саме передбачили що підставою для розрахунків за звітний місяць є підписаний акт виконаних робіт за визначеною додатком формою. З метою забезпечення розрахунку із підрядником за виконані роботи з переробки природного газу замовник перераховує відповідні грошові кошти з поточного рахунку №260054023 в ВАТ „Мегабанк”, МФО 351629, відкритого на виконання умов п. 5.1 ст. 5 договору комісії зазначеного в п. 7.3. договору, або з інших рахунків. Зазначені кошти відраховуються замовником із грошових коштів, отриманих від реалізації готової продукції по вищезазначеному договору комісії.
Відповідно до п.9.1. договорів про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії 17/04-340 від 01.10.2004р., №17/05-425 від 01.10.2005 р. підставою для розрахунків за звітний місяць є підписаний акт виконаних робіт. Одночасно, позивачем наголошено про те, що за період з жовтня 2004 р. по вересень 2006 р. між позивачем та відповідачем щомісяця складалися акти виконаних робіт, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Відповідно до вказаних актів Обласне комунальне підприємство теплових мереж виконало послуги з переробки природного газу на суму 28089934,48 грн., відповідно журналів - ордерів та відомостей по рахунку, станом на 15.03.2006р. вартість наданих послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/04-340 від 01.10.2004р., №17/05-425 від 01.10.2005р. з урахуванням проведених ДП “Газ-тепло” НАК “Нафтогаз України” оплат становить 6913175,61 грн.
Згідно з п.8.2. договору замовник оплачує за актом, зазначеним в п.9.1. договору, вартість наданих підрядником послуг в розмірі і порядку, встановленому цим договором.
Так, позивачем зазначено, що рішенням господарського суду Харківської області по справі №49/07-09 відмовлено в частині стягнення 6 900 000,00 грн. на підставі заяви про припинення зобов'язання зарахуванням однорідних вимог за договором комісії №12/05-426 від 01.10.2005 та договорами на переробку та транспортування газу № 17/04-340 від 01.10.2004, №17/05-425 від 01.10.2005.
Позивачем наголошено про те, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2009 р. скасовано зазначене вище рішення суду від 27.03.2009 р. в частині відмови задоволення 6 900000,00 грн. позовних вимог та зазначено, що у відповідача відсутні підстави для здійснення зарахування однорідних зустрічних вимог з позивачем за укладеним договором комісії та договорами про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії.
Таким чином, позивачем зазначено про те, що рішенням господарського суду Харківської області по справі № 49/07-09 встановлено обставини, які не допускають одностороннє зарахування однорідних вимог за договорами про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії.
Також, позивачем зазначено про те, що згідно умов договору № 17/04-340 від 01.10.2004 ДП «Газ-тепло» (Замовник) передає Обласному комунальному підприємству теплових мереж (Підрядних) природний газ, а Підрядник переробляє його в теплову енергію та транспортує до споживачів, а враховуючи умови зазначеного договору № 17/04-340 від 01.10.2004 р., робота за цим договором була прийнята 30.09.2006 року.
Таким чином, з урахуванням настання строку виконання зобов'язань за вказаним договором, позивачем зазначено про перебіг позовної давності відносно вимог, підставою яких є акти виконаних робіт, що підписані на підставі договору № 17/04-340 від 01.10.2004 р., починається 01.10.2006 р.
Таким чином, позивачем зазначено про сплив позовної давності до вимог, підставою яких є акти виконаних робіт, підписані за договором № 17/04-340 від 01.10.2004 р., що є правовою підставою для недопустимості зарахування вимог за заявою № 1382/17 від 20.12.2016 про залік однорідних зустрічних вимог.
З огляду на вищевказані обставини, позивачем зазначено про те, що в момент вчинення відповідачем правочину, оформленого заявою №1382/17 від 20.12.2016р. про залік однорідних зустрічних вимог, відповідачем не було додержано вимоги, яка встановлена у ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки цей правочин суперечить ЦК України - нормам статей 601,602 цього Кодексу - з підстав спливу позовної давності до вимог у сумі 4041941,75 грн. за договором № 17/04-340 від 01.10.2004 р., встановленої договором недопустимості зарахування однорідних вимог без двосторонньої згоди сторін, відсутності зустрічності вимог, а також не доведення відповідачем права такої вимоги.
Позивачем надано витяг з Протоколу засідання Комісії по роботі з дебіторами і кредиторами ДК «Газ України» № 89 від 05.05.2010 та витяг з Акту на списання кредиторської та дебіторської заборгованості від 05.05.2010, згідно яких списано кредиторську заборгованість ДП «Газ-тепло» перед Обласним підприємством теплових мереж (код ЄДРПОУ 31556309), зокрема, за договором про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/04-340 від 01.10.2004, - у зв'язку зі спливом строку позовної давності щодо вимог Орендного комунального підприємства теплових мереж до ДП «Газ-тепло» (правонаступник - ДК «Газ України») за цим договором.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. До таких умов відносяться: законність змісту правочину, наявність в особи, яка його вчиняє, необхідного обсягу цивільної дієздатності, вільне волевиявлення учасника правочину, відповідність форми вчинення правочину вимогам закону, певна спрямованість правочину.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, визначеними законом, а тому слід встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Таким чином, підставою для визнання правочину недійсним є недодержання стороною чи сторонами вимог закону в момент укладення правочину.
Статтею 601 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень статті 601 Цивільного кодексу України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною; випадки, коли залік зустрічних однорідних вимог не допускається, визначені положеннями статті 602 Цивільного кодексу України. При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, тому її слід вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог, в момент направлення такої заяви іншій стороні у зобов'язанні.
Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.
Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання, внаслідок якого має місце індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна/коштів боржника.
Зарахування можливе за наявності таких умов:
- зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні;
- однорідність вимог (гроші, однорідні речі);
- настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент;
- ясність вимог - відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання;
- звернення з заявою однієї сторони до іншої.
Тому, при вирішенні питання щодо визнання одностороннього правочину недійсним, суду необхідно встановити зустрічність вимог, однорідність вимог та настання терміну їх виконання.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було заявлено до зарахування однорідні вимоги, а саме грошова заборгованість проти грошової заборгованості.
У позовній заяві позивач зазначив, що взаємозалік не можливий між відповідачем та позивачем за договором комісії № 12/05-426 від 01.10.2005 р. в сумі 6 900000,00 грн. на підставі договорів між Обласним комунальним підприємством теплових мереж (надалі ОКПТМ) та ДП “Газ-тепло” про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/04-340/55 від 01.10.2004 р. та № 17/05-425 від 01.10.2005 р., при цьому позивач посилається на ст. 203 Господарського кодексу України та ст. 601 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Колегія суддів погоджується із твердженням місцевого господарського суду про безпідставність таких доводів позивача, оскільки згідно пунктів 9 “Розрахунки“ Договору №17/05-425 від 01.10.2005 р. та договору №17/04-340/55 від 01.10.2004 р., господарський апеляційний суд в своєму рішенні по справі № 49/07-09 від 03.09.2009 р., на яке посилається сам позивач визначив момент настання зобов'язання ДП “Газ-Тепло” перед ОКПТМ за договорами транспортування теплової енергії № 17/04-340/55 від 01.10.2004 р. та № 17/05-425 від 01.10.2005р. моментом погашення ОКПТМ заборгованості перед ДП “Газ-Тепло” за договором комісії № 21/05-426 від 01.10.2005 р.
Проте позивач, посилаючись на те, що договір № 17/04-340/55 від 01.10.2004р. за своєю природою є договором підряду з посиланням на ч.2 ст. 864 ЦК України, де визначено, що відповідно до договору підряду, якщо роботу було прийнято замовником частинами, перебіг позовної давності починається від дня прийняття роботи в цілому. За договором № 17/04-340 від 01.10.2004 р. робота за цим договором була прийнята в цілому 30.09.2006р., з урахуванням того, що загальна позовна давність встановлюється строком у три роки (ст. 257 ЦК України), а за твердженнями позивача строк позовної давності щодо зобов'язань за договором № 17/04-340 від 01.10.2004 р. сплив, оскільки строк позовної давності за цим договором почався з моменту повного прийняття роботи, тобто з 01.10.2006 р.
Отже, позивач у даному разі пов'язує момент настання зобов'язання ДП “Газ-Тепло” перед ОКПТМ за договором транспортування теплової енергії № 17/04-340/55 від 01.10.2004 р. з моментом повного прийняття роботи замовником за цими договорами, що суперечить попереднім доводам та висновкам суду, на які посилається сам позивач як на обставину, що не підлягає доказуванню, оскільки встановлені судом.
Проте, згідно з п. 9 “Розрахунки” Договору транспортування теплової енергії № 17/04-340/55 віл 01.10.2004 р. підписання акту виконаних робіт є лише підставою для розрахунків, а сам момент закінчення зобов'язань не визначено, тобто в договорі відсутній строк здійснення остаточних розрахунків.
Таким чином, як вірно зазначає місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, відповідно до пункту 9.1 “Розрахунки” договору № 17/04-340/55 від 01.10.2004р. підписані акти виконаних робіт є лише підставою для здійснення розрахунків. Остаточний строк проведення розрахунків договорами не встановлено.
Оскільки у вищезазначеному договорі № 17/04-340/55 від 01.10.2004р. на переробку і транспортування теплової енергії не встановлено строк виконання зобов'язання, то ДК 'Газ-України” повинно виконати таке зобов'язання з моменту пред'явлення вимоги кредитора, а кредитор, в свою чергу, може в будь-який час вимагати виконання цього обов'язку. Таке право у КПТМ виникло з моменту укладення договору про відступлення права вимоги від 14.12.2016 року з ТОВ Консалтинговий центр “Правозахист”.
Слід звернути увагу на те, що позивачем не подано суду доказів недійсності зазначених договорів відступлення права вимоги у встановленому законом порядку.
Дослідивши зібрані у матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку про те, що зміст оспорюваного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі, а договори спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими, спростованими відповідачем та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, вказані вимоги задоволенню не підлягають.
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 15.05.2017 року
Головуючий суддя Сіверін В. І.
Суддя Терещенко О.І.
Суддя Слободін М.М.