11.05.2017 року Справа № 904/11346/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сизько І.А. (доповідач),
суддів: Кузнецової І.Л., Орєшкіної Е.В.,
при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 7 від 01.03.2017 р.;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №ББУ/ПУ46/Д/17 від 30.03.2017 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017р. по справі №904/11346/16
за позовом приватного підприємства фірми "МГТ", м. Павлоград Дніпропетровської області
до приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м.Павлоград Дніпропетровської області
про спонукання до виконання мирової угоди
У грудні 2016 року приватне підприємство фірма "МГТ" (далі ППФ "МГТ") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля") про спонукання до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2012р. у справі № 40/5005/13259/2011, шляхом стягнення заборгованості у розмірі 101 672,40 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017р. по справі №904/11346/16 (суддя Золотарьова Я.С.) задоволено в повному обсязі позовні вимоги ППФ "МГТ"; вирішено спонукати ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2012р. у справі № 40/5005/13259/2011, шляхом стягнення заборгованості у розмірі 101 672,40 грн. на користь ППФ "МГТ"; стягнуто з ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь позивача 1 525,09 грн. судового збору.
Рішення господарського суду мотивовано тим, що ухвала господарського суду по справі № 40/5005/13259/2011 про затвердження мирової угоди не є виконавчим документом у розумінні Закону України "Про виконавче провадження"; у разі невиконання однією із сторін зобов'язань за умовами мирової угоди інша сторона мирової угоди не позбавлена права на звернення до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди; матеріалами справи доведено неналежне виконання відповідачем умов мирової угоди та розмір заборгованості.
Не погодившись з рішенням суду, приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля") звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017р. по справі №904/11346/16 та припинити провадження у справі.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що судом при винесенні рішення були порушені норми матеріального права, неповно з'ясовані обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення; господарським судом не взяті до уваги положення постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відповідно яких, у разі відповідності ухвали суду про затвердження мирової угоди ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" вона є виконавчим документом у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 17 цього Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою, тому за наявності такої умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарському суді, і лише в разі невідповідності ухвали вимогам ст. 18 названого Закону, така ухвала не має статусу виконавчого документу і інша сторона має право на звернення з відповідним позовом до суду, у випадку задоволення якого видається наказ; в разі невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої судом, заінтересована сторона може звернутись до державного виконавця на підставі ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено мирову угоду; тільки якщо ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам, встановленим для виконавчих документів, і державним виконавцем буде відмовлено з цих підстав у відкритті виконавчого провадження, заінтересована сторона має право звернутись до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди; ухвала господарського суду від 29.12.2012р., із виправленнями, внесеними ухвалою суду від 12.03.2015р., набула ознак виконавчого документа і має виконуватись відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" у примусовому порядку, отже, позовна заява ППФ "МГТ" не підлягає розгляду в господарському суді.
Заперечення на апеляційну скаргу, подані позивачем до Дніпропетровського апеляційного господарського суду 11.05.2017р., не беруться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки в них викладені обставини, що стосуються справи № 8/5005/12311/2011, наказу від 16.02.2012р., виданого в межах цієї справи, та ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2015р., винесеної за результатами розгляду заяви ППФ "МГТ" щодо поновлення строку на пред'явлення наказу до виконання, отже, обставини, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, жодним чином не стосуються обставин по справі № 904/11346/16 щодо спонукання до виконання мирової угоди, укладеної в межах справи № 40/5005/13259/2011.
Представник позивача в судовому засіданні просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017р. по справі №904/11346/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2017р. апеляційну скаргу ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017р. по справі №904/11346/16 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач), суддів: Джихур О.В., Орєшкіної Е.В. та призначено до розгляду на 11.04.2017р.
Розпорядженням керівника апарату суду ОСОБА_3 від 10.04.2017р. №533/17, у зв'язку з відпусткою судді Джихур О.В. призначено автоматичну зміну колегії суддів у справі № 904/11346/16.
Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 904/11346/16 від 10.04.2017р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач), суддів: Кузнецової І.Л., Орєшкіної Е.В.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.04.2017р. справу прийнято до свого провадження вищевказаною колегією суддів.
Відповідно п. 2.2 Статуту відповідача, рішенням річних Загальних зборів акціонерів від 19.04.2016 року було змінено тип акціонерного товариства з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство та, відповідно, відбулась зміна найменування з публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля".
В п. 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 роз'яснено, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи; зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (ст. 5 Закону України "Про акціонерні товариства"); у разі коли зміна найменування юридичної особи сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 40/5005/13259/2011 від 15.11.2011, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 20.03.2012, стягнуто з публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ППФ "МГТ" 473 905,85 грн. основного боргу, 4 739,05 грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.
29.11.2011 на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2011 видано наказ.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2012 у справі № 40/5005/13259/2011 на стадії виконавчого провадження затверджено мирову угоду, відповідно п. 1 якої боржник визнав свою заборгованість перед стягувачем у сумі 406 689,84 грн., яка підтверджена рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2011 року (а.с.37).
За п. 2 мирової угоди, боржник прийняв на себе зобов'язання щодо виконання зазначеного у пункті першому мирової угоди рішення, шляхом перерахування грошових коштів протягом 60 місяців з 01 лютого 2013 року рівними частинами в сумі 6 778,16 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2015 у справі № 40/5005/13259/2011, за заявою позивача виправлено описку в ухвалі господарського суду від 29.12.2012 року, зокрема, доповнено резолютивну частину ухвали другим, третім та четвертим абзацами наступного змісту:
- "Стягувач - Приватне підприємство фірма "МГТ" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Карла Маркса, 45/3, ЄДРПОУ 20257864)";
- "Боржник - Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, ЄДРПОУ 00178353)";
- "Ухвала є виконавчим документом в порядку ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" та набирає законної сили з моменту її прийняття, а саме з 29.12.2012 року";
- "Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред'явлена до виконання протягом одного року з дня набрання нею законної сили, а саме до 30.12.2013 року" (а.с.38-39).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2015 по справі № 904/7352/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2016 (а.с.15-17), позов ППФ "МГТ" задоволено частково: стягнуто з ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ППФ "МГТ" основний борг у сумі 64 028,60 грн., судовий збір у сумі 1 416,79 грн.; в решті позову відмовлено (а.с.10-13).
Судові рішення по справі № 904/7352/15 обґрунтовано тим, що заборгованість відповідача за мировою угодою від 29.12.2012, строки сплати якої настали на час звернення з позовом, становить 64 028,60 грн. (щомісячні платежі по 6 778,16 грн. за графіком мирової угоди протягом жовтня, грудня 2014 року, січня, березня - серпня 2015 року та часткова заборгованістю за лютий 2015 року у розмірі 3 025,16 грн.), решта позовних вимог заявлена передчасно, оскільки строки оплати інших щомісячних платежів (з вересня 2015 року по 31.01.2018 року) на час звернення до суду не настали.
Крім того, суди всіх інстанцій у справі № 904/7352/15 прийшли до висновку, що на момент винесення ухвали суду про затвердження мирової угоди від 29.12.2012, зазначена мирова угода не відносилась до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, а відтак, позивач не позбавлений права на судовий захист у випадку порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за вказаною мировою угодою.
Предметом позову даної справи є заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 101 672, 40 грн., яка складається із несплачених відповідачем щомісячних платежів по 6 778,16 грн. за графіком мирової угоди за період з вересня 2015 року по листопад 2016 року включно.
Позивач у позовній заяві зазначив, що станом на листопад 2016 року, виходячи із початкової суми боргу відповідача за мировою угодою - 406 689, 84 грн. (щомісячні платежі по 6 778,16 грн. за графіком з 01.02.2013 року протягом 60 місяців), загальний розмір сплачених відповідачем коштів складає 208 200,67 грн. (144 172,07грн. + 64 028,60 грн.), де 144 172,07грн. (щомісячні платежі по 6 778,16 грн. за лютий 2013 року - вересень 2014 року, листопад 2014 року, 1 830,71 грн. сплачено у лютому 2015) та 64 028,60 грн. (сплачено за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2015 року).
За висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 23.09.2015р. № 6-274цс15, у разі невиконання однією зі сторін зобов'язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. При цьому, звернення заінтересованої особи до суду із зазначеним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не є підставою для відмови в задоволенні вказаного позову.
Верховним Судом України в зазначеній постанові вказано, що пунктом 5 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону від 21 квітня 1999 року) було передбачено, що мирові угоди, які затверджені судом, відносяться до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Однак, Законом України від 18 листопада 2003 року №1255 "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" положення пункту 5 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" виключено.
Таким чином, Верховний Суд України дійшов висновку, що на момент постановлення ухвали про визнання мирової угоди (в постанові - ухвала від 24.02.2010р.) зазначена мирова угода не відносилась до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Пунктом 2 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконанню державною виконавчою службою підлягають ухвали, постанови судів у цивільних, господарських адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Вимоги до виконавчого документа закріплені у ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої у виконавчому документі має зазначатися, в тому числі резолютивна частина рішення.
З огляду на те, що на час винесення ухвали суду про затвердження мирової угоди та пред'явлення її до виконання Закон України "Про виконавче провадження" не містив норми про виконання державною виконавчою службою мирових угод, затверджених судом, як рішень суду, а містив лише норму про виконання ухвал, постанов судів, тощо (п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону), то ухвала про затвердження мирової угоди мала відповідати всім вимогам виконавчого документа відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".
Не зважаючи на те, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2015р. про виправлення описки в ухвалі про затвердження мирової угоди від 29.12.2012р. остання була приведена у відповідність до вимог ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" щодо реквізитів стягувача, боржника, дати набрання законної сили та дати пред'явлення до виконання, вона, на відміну від виконавчого документа, не передбачала будь-яких примусових дій.
За положеннями частин першої та другої статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Враховуючи зазначену позицію Верховного Суду України, апеляційний суд приходить до висновку, що на момент постановлення ухвали суду про затвердження мирової угоди від 29.12.2012р., зазначена мирова угода не відносилась до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, а відтак, позивач не позбавлений права на судовий захист у випадку порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за вказаною мировою угодою.
Відповідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Господарський суд, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов мирової угоди та доведений матеріалами справи розмір заборгованості, строк виконання зобов'язань, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 101 672,40 грн., що складаються з щомісячних платежів у розмірі 6 778,16 грн. за період з вересня 2015 року по листопад 2016 року (включно).
Наявність у відповідача обов'язкових до виконання зобов'язань за мировою угодою підтверджується правовою позицію Верховного Суду України, викладеною у постанові від 04.07.2011 року (справа № 3-65гс11), відповідно якої висновки про те, що мирова угода, яка затверджена судом, не може вважатися зобов'язанням у цивільно-правовому розумінні, оскільки її укладення, затвердження і виконання регламентовано положеннями процесуального законодавства та Закону України "Про виконавче провадження", є необґрунтованими.
Доводи скаржника про те, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2012 про затвердження мирової угоди була приведена у відповідність до вимог ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", тобто, набула ознак виконавчого документа і має виконуватися у примусовому порядку, у зв'язку з внесенням до неї виправлень ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2015 у справі № 40/5005/13259/2011, в зв'язку з чим провадження у справі слід припинити, не приймаються колегією суддів, оскільки в розумінні Закону України "Про виконавче провадження" ухвали про затвердження мирової угоди не є виконавчим документом, навіть з усіма виправленнями ухвала, на відміну від виконавчого документа, не передбачає будь-яких примусових дій.
За викладених обставин правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017р. по справі №904/11346/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя І.А. Сизько
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя Е.В. Орєшкіна
(Повний текст постанови складений 15.05.2017р.)