"12" травня 2017 р.Справа № 916/3641/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Принцевська Н.М.
секретар судового засідання: Полінецька В.С.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 19.12.216)
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № б/н від 10.02.2017)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_3 (фермерського) господарства “Тілець”
на рішення господарського суду Одеської області від “07” березня 2017 року, повний текст якого складено та підписано “13” березня 2017
по справі № 916/3641/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Спектр-Агро”
до відповідача ОСОБА_3 (фермерського) господарства “Тілець”
про стягнення 333 829,81 грн.
28.12.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю “Спектр-Агро” (далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_3 (фермерського) господарства “Тілець” (далі по тексту - відповідач), в якій просить суд стягнути з останнього заборгованість у розмірі 333 829,81 грн., з яких 102 082,52 грн. 28% річних; 162 299,02грн. пені; 69 448,27 грн. - індекс інфляції та витрати по сплаті судового збору.
Позовні вимоги мотивовані посиланням на договір поставки на умовах товарного кредиту № 159-О від 28.03.2014 року, а саме рішенням суду у справі № 916/1646/15, була стягнута заборгованість по зазначеному Договору та яке викинено у повному обсязі, а саме зарахування суми основного боргу у відповідності положень п.п.2.10 Договору, на яку позивачем нараховані 28 % річних, пеня та інфляційні нарахування за період, який не врахований при нарахуванні штрафних санкцій при прийнятті зазначеного вище рішення, яке вступило в законну силу.
Рішенням господарського суду Одеської області від 07.03.2017 року по справі № 916/3641/16 (суддя Смелянець Г.Є.) позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_3 (фермерського) господарства „Тілець” (67200, Одеська область, Іванівський район, смт. Іванівка, вул. Шевченко, буд.4А, ідентифікаційний код 225033931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Спектр-Агро” (08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, буд. 20, ідентифікаційний код 36348550, п/р 26006010246402 у Обухівському відділенні ПАТ „Укрсоцбанк”, МФО 300023) 28% річних в сумі 102 082 (сто дві тисячі вісімдесят дві грн. 52 коп., інфляційні в сумі 69 448 (шістдесят дев'ять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 27 коп., пеню в сумі 16229 (шістнадцять тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 02 коп., витрати по сплаті судового збору 5 008 (п'ять тисяч вісім) грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив норми чинного законодавства та умови договору, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, а тому заявлені позовні вимоги є правомірними і обґрунтованими. Однак місцевий господарський суд відповідно до положень ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України зменшив розмір пені у 10 раз.
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Селянське (фермерське) господарство “Тілець” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд у повному обсязі не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, у зв'язку з чим виніс часткове незаконне і необґрунтоване рішення, яке частково не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
За твердженням апелянта, ТОВ «Спектр-Агро» в порушенням норм чинного законодавства, самостійно змінив рішення господарського суду Одеської області від 06.08.2015 у справі № 916/1646/15, яким була стягнута з господарства заборгованість, та яке виконано у повному обсязі. Так, товариством зараховані отримані від відповідача кошти в іншому порядку на інші цілі, з посиланням на вимоги ст.534 ЦК України.
Судове засідання за клопотанням в порядку ст.74-1 ГПК України ТОВ «Спектр-Агро», було проведено в режимі відеоконференції.
ТОВ «Спектр-Агро» надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому його представник в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_3 (фермерського) господарства “Тілець” без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи
24.04.2017 року через канцелярію суду від представника відповідача було подано клопотання, відповідно до якого просив зупинити провадження у справі по розгляду апеляційної скарги до вирішення справи за позовом СФГ «Тілець» до ТОВ «Спектр-Агро» про визнання недійсними п.п. 2.10, 5.1, 7.2 Договору поставки на умовах товарного кредиту № 159-О від 28.03.2014 року. Вказане клопотання колегією суддів залишено без задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
За змістом даної правової норми, взаємна пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення.
Водночас, неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає у тому, що обставини, які розглядаються іншим судом не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі, зокрема, внаслідок непідвідомчості господарському суду певного виду спорів, обмеженості предметом позову, неможливістю розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.
При цьому, наявність одразу обох цих обставин може бути достатньою процесуальною підставою для застосування ч.1 ст.79 ГПК України.
Відповідно до пункту 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року „Про деякі питання застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” (із змінами та доповненнями), статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.
Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).
Таким чином колегія вважає, що у разі задоволення позову про визнання договору недійсним пунктів договору, при розгляду відповідної справи № 916/726/17 відповідач по справі № 916/3641/16 не позбавлений права на захист своїх прав шляхом звернення до суду з заявою про перегляд даної справи за нововиявленими обставинами.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, про відсутність правових підстав передбачених ст.79 ГПК України для зупинення провадження у даній справі.
Розглянувши в режимі відео конференції та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.
Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 28.03.2014 року між ТОВ „Спектр-Агро” (постачальник) і СФГ „Тілець” (покупець) укладений Договір поставки на умовах товарного кредиту №159-О, згідно з яким в строки, визначені договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену Договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов Договору.
Відповідно до умов п.1.2. договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки Покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати товару, та нарахованих відсотків, інші умови, визначені в Додатках до Договору, який є невід'ємною його частиною. Фактична номенклатура, асортимент та кількість по задоволеним Постачальником замовленням визначаються згідно видаткових накладних. Перераховані аванси зараховуються в оплату товару, який було реалізовано в першу чергу.
Пунктом 2.10. договору передбачено, що у випадку недостатності коштів, отриманих від покупця на виконання в повному обсязі його зобов'язань по цьому договору, постачальник має право провести зарахування коштів в наступному порядку: в першу чергу - в рахунок оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, передбачених п.2.7. договору; в другу чергу - в рахунок плати за користування товарним кредитом, передбаченої п.2.4. договору; в третю чергу - в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами та індексу інфляції в порядку, передбаченому п.7.2. (в) договору; в четверту чергу - в рахунок сплати пені за кожен день прострочення, передбаченої п.7.2. (а) договору; в п'яту чергу - в рахунок сплати штрафу, передбаченого п.7.2. (б) договору; в шосту чергу - в рахунок оплати вартості (ціни) товару.
Відповідно до п.5.1. Договору господарські зобов'язання сторін цього Договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, крім зобов'язань Покупця по оплаті вартості товару, процентів за користування товарним кредитом та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням (крім випадку, передбаченого п.9.1. Договору), а в частині проведення розрахунків за товар, по штрафним санкціям - до повного їх виконання.
Згідно з умовами п.7.2. договору, у випадках порушення умов даного договору, Постачальник має право притягти Покупця до відповідальності за несвоєчасно виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені Договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків за користування товарним кредитом. За порушення даних умов Договору Покупець: а) сплачує за кожен день прострочення на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення; б) сплачує штраф в розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язання; в) сплачує на користь Постачальника 28 (двадцять вісім) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.35 ГПК України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Так, не підлягають доведенню обставини, визнані судом загальновідомими. Загальновідомість обставин полягає в тому, що вони відомі широкому загалу, зокрема, суду та особам, які беруть участь у справі. Загальновідомість того чи іншого факту є відносною і залежить від часу, що сплинув після події, поширеності інформації про подію в певній місцевості. Загальновідомі обставини не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність - очевидна, і доказування їх є зайвим.
Більш того, для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін. Якщо у справі беруть участь ті самі сторони, однак інші треті особи, то факти, встановлені рішенням у такій справі, матимуть преюдиціальне значення.
Так, рішенням господарського суду Одеської області від 06.08.2015 року у справі №916/1646/15, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 року, позов ТОВ „Спектр-Агро” задоволено частково, стягнуто з СФГ „Тілець” на користь ТОВ „Спектр-Агро” 237 577, 33 грн. - основного боргу, 10 000 грн. - пені, 64 980 , 27 грн. - індексу інфляції, 36 070, 65 коп. - 28% річних, 10 000 грн. - штрафу, 16 027, 07 грн. - відсотків за користування товарним кредитом, за неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки на умовах товарного кредиту №159-О від 28.03.2014 року, 8 748, 60 грн. - витрат на оплату судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
На виконання зазначеного рішення господарського суду Одеської області від 06.08.2015 року у справі №916/1646/15 СФГ „Тілець” було сплачено грошові кошти у загальному розмірі 383 403,92 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.46-53).
Однак кошти, які сплачені відповідачем за платіжними дорученнями від 16.11.2015р. №5560 на суму 19064,25 грн., від 11.07.2016р. №102 в сумі 50 000 грн., від 20.07.2016р. №116 в сумі 50 000 грн., від 26.07.2016р. №126 в сумі 50 000 грн., зараховані позивачем в рахунок погашення пені, індексу інфляції, 28% річних, штрафу, відсотків за користування товарним кредитом, витрат на оплату судового збору у загальному розмірі 145 826,59 грн.
Грошові кошти, які сплачені відповідачем за платіжними дорученнями від 26.07.2016р. №126 в сумі 50 000 грн. (частина 23237,66 грн.), від 24.10.2016р. №2124 на суму 23639,17 грн., від 24.10.2016р. №2125 на суму 136790,80 грн., від 13.12.2016р. №2666 на суму 53909,70 грн. зараховані позивачем в рахунок погашення відповідачем основного боргу в розмірі 237 577,33 грн.
Таким чином у зв'язку з порушенням строків оплати відповідачем основного боргу в розмірі 237577, 33 грн., за рішенням господарського суду Одеської області від 06.08.2015 року справі № 916/1646/15, позивач нарахував відповідачу 28% річних, інфляційні нарахування, пеню, і звернувся до суду за захистом порушеного права з вимогою про стягнення грошових коштів з господарства.
Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Спектр-Агро” та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ОСОБА_3 (фермерського) господарства “Тілець”, викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішенням місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства”, інших законодавчих актів.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).
Дїї сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.
Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами - ТОВ “Спектр-Агро” як постачальником, та СФГ «Тілець» як покупцем, склалися правовідносини пов'язані з поставкою продукції виробничо-технічного призначення, про що 28.03.2014 року було укладено Договір поставки на умовах товарного кредиту № 259-О.
Так, зазначений вище Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст.173, 174 ГК України (ст.ст.11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.
Як було зазначено вище, рішенням господарського суду Одеської області від 06.08.2015 у справі № 916/1646/15, яке набрало законної сили, було стягнуто з СФГ «Тілець» на користь ТОВ “Спектр-Агро” заборгованість за неналежне виконання фермерським господарством умов Договору поставки на умовах товарного кредиту № 259-О кошти у загальній сумі 374 655,32 грн.
На виконання зазначеного рішення, у період з 16.11.2015 - 13.12.2016 відповідач погасив заборгованість у загальному розмірі 381 403,92 грн., з урахуванням судового збору, що підтверджується платіжними дорученнями.
Відповідно до п. 2.10. Договору, у випадку недостатності коштів, отриманих від покупця на виконання в повному обсязі його зобов'язань по цьому договору, постачальник має право провести зарахування коштів в наступному порядку: в першу чергу - в рахунок оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, передбачених п.2.7. договору; в другу чергу - в рахунок плати за користування товарним кредитом, передбаченої п.2.4. договору; в третю чергу - в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами та індексу інфляції в порядку, передбаченому п.7.2. (в) договору; в четверту чергу - в рахунок сплати пені за кожен день прострочення, передбаченої п.7.2. (а) договору; в п'яту чергу - в рахунок сплати штрафу, передбаченого п.7.2. (б) договору; в шосту чергу - в рахунок оплати вартості (ціни) товару.
Так, за порушення строків оплати відповідачем основного боргу у розмірі 234 577,33 грн., позивач нарахував 28 % річних у сумі 102 082,52 грн., 162 299,02 грн. пені та 69 448,27 грн. інфляційних нарахувань.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, зобов'язання щодо оплати боргу в сумі 237577,33 грн. виконано відповідачем наступним чином: 26.07.2016р. позивачем зараховано в оплату боргу 23237,66 грн.( платіжне доручення від 26.07.2016р. №126 в сумі 50 000 грн.); 27.10.2016р. позивачем зараховано в оплату боргу 160 429,97 грн. (платіжні доручення від 24.10.2016р. №2124 на суму 23639,17 грн., від 24.10.2016р. №2125 на суму 136790,80 грн.); 13.12.2016р. позивачем зараховано в оплату боргу 53909,70 грн. (платіжне доручення від 13.12.2016р. №2666 на суму 53909,70 грн.)
Згідно із ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим слід зазначити, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п.2.7. укладеного між сторонами договору встановлений інший розмір процентів, які сплачуються відповідачем на підставі ст.625 ЦК України, а саме 28 % річних.
Здійснений позивачем у період з 01.04.2015 по 15.12.2016 розрахунок інфляційних нарахувань у сумі 69448,27 грн. - є вірним, з урахуванням норм чинного законодавства та умов укладеного між сторонами Договору.
Розрахунок 28% річних, здійснений позивачем у період з 17.04.2015 по 15.12.2016 з урахуванням часткового погашення боргу відповідачем, складає 102082,52 грн., що також вірно було встановлено місцевим господарським судом.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 28% річних у сумі 102082,52 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 69448,27 грн.
У відповідності до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Так, стаття 83 ГПК України передбачає, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.
Відповідно до підпункту 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.
Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка доказам, якими заявник обґрунтовує клопотання про зменшення неустойки.
З урахуванням того, що відповідач - Селянське (фермерського) господарство “Тілець” погасило заборгованість у сумі 381 403,92 грн. за рішенням господарського суду Одеської області від 06.08.2015 року, суд першої інстанції, з чим і погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, правомірно зменшив розмір пені у 10 разів, сума якої складає 16 299,02 грн.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що позивачем в порушення норм чинного законодавства, самостійно змінено рішення суду та зараховано отримані кошти в іншому порядку, спростовуються вищевикладеним та умовами п.2.10 Договору.
Дії позивача, щодо зарахування грошових коштів, у порядку який ним проведений регламентовано нормами ст. 534 ЦК України, з якої зокрема вбачається, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Судова колегія також вважає, що всі доводи, заперечення та вимоги ОСОБА_3 (фермерського) господарства “Тілець”, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.
Селянське (фермерське) господарства “Тілець” ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надала, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.
Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Спектр-Агро”.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 07.03.2017 року у справі № 916/3641/16 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_3 (фермерського) господарства “Тілець”- без задоволення.
Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського
процесуального кодексу України, колегія суддів, -
1. Апеляційну ОСОБА_3 (фермерського) господарства “Тілець” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Одеської області від „07” березня 2017 року по справі № 916/3641/16 залишити без змін.
Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Повний текст постанови
складено „13” травня 2017 року
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя Н.М. Принцевська