11.05.2017 Справа № 920/336/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстрім ЛТД», м. Київ
до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», м. Суми
про стягнення 1 726 548 грн. 71 коп.
Суддя Котельницька В.Л.
За участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 25.03.2017),
від відповідача - не прибув.
При секретарі судового засідання Пономаренко Т.М.
Суть спору: позивач відповідно до вимог поданої позовної заяви просить суд стягнути з відповідача 1726548 грн. 71 коп. заборгованості, у тому числі 1379757 грн. 16 коп. основного боргу за договором № 12 від 02.07.2014, 68987 грн. 86 коп. пені, 57042 грн. 55 коп. - суму 3% річних, 220761 грн. 14 коп. інфляційних втрат; а також покласти на відповідача витрати по сплаті позивачем судового збору у розмірі 25898 грн. 25 коп.
У судове засідання 11.05.2017 представник позивача подав для долучення до матеріалів справи копії документів, доданих до позовної заяви, а також копію банківської виписки по рахунку ТОВ «Екстрім ЛТД» за 30.04.2015 та 28.10.2015.
Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, у судове засідання свого повноважного представника не направив, однак надіслав до суду клопотання б/н від 10.05.2017 про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника у судове засідання через встановлення на підприємстві триденного робочого тижня з робочими днями - понеділок, вівторок, середа.
Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Підписом уповноваженої особи відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення підтверджується факт отримання даною особою 27.04.2017 копії ухвали про порушення провадження у справі. Протягом періоду з моменту отримання вказаного процесуального документа (та копії позову з додатками від позивача) до судового засідання, призначеного на 11.05.2017, представник відповідача не був позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами справи, надати письмовий відзив з обґрунтуванням його позиції з предмета спору будь-яким засобом зв'язку (поштовим, електронним).
Матеріали судової справи містять докази, необхідні для вирішення спору по суті у даному судовому засіданні, у зв'язку з чим суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та розглядає справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд
02.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екстрім ЛТД» (постачальником, позивачем у справі) та ОСОБА_1 акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» (покупцем, новим найменуванням якого згідно Статуту є Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання») був укладений договір № 12, за умовами якого позивач як постачальник зобов'язався передати у власність відповідача як покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію, найменування та кількість якої зазначено у Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що поставка здійснюється автомобільним транспортом продавця на умовах DDP (Україна, м. Суми, вул. Горького, 58). При тлумаченні умов поставки мають силу Міжнародні правила тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС у редакції 2000 року.
Датою поставки за умовами п. 2.4 договору № 12 є дата передачі товару (партії товару) перевізнику, зазначена на товарно-транспортній накладній.
У розділі 3 договору сторони узгодили загальну вартість товару та умови оплати. Так, вартість поставленого за даним договором товару зазначається у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору та включає вартість товару та витрати залежно від умов поставки; умови оплати вказані у Специфікаціях до договору; ціни на товар, що постачається за договором, вказані у специфікаціях до договору (п.п. 3.2-3.3).
Специфікацією № 2, яка є Додатком № 2 до договору від 02.07.2014, визначений товар, що підлягав поставці відповідачеві, визначено вартість товару, строк поставки та умови оплати.
Додатковою угодою № 7 від 29.10.2015 до договору № 12 Специфікацію № 2 було викладено у новій редакції, а саме сторонами було узгоджено загальну вартість товару у сумі 2526905 грн. 71 коп. Також сторони у даній Додатковій угоді визначили строк поставки - протягом 50 календарних днів з моменту внесення передоплати у розмірі 1147148 грн. 55 коп. та умови оплати - передоплата у сумі 1147148 грн. 55 коп., доплата у сумі 1379757 грн. 16 коп. протягом 30 календарних днів після поставки товару за видатковою накладною.
Матеріалами справи (виписками банківських виписок по особовим рахункам позивача за 30.04.2015 та 28.10.2015) підтверджений факт перерахування відповідачем на користь позивача суми передоплати у розмірі 1147148 грн. 55 коп., що стало передумовою для поставки товару, обумовленого договором № 12 від 02.07.2014.
Також матеріалами справи (видаткова накладна № 388 від 29.10.2015, довіреність № 1935 від 28.10.2015 на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортна накладна № ЕК/07/15 від 29.10.2015) підтверджується факт отримання повноважним представником відповідача товару, що становить предмет договору № 12 від 02.07.2014.
Однак, як зазначає позивач, відповідач у встановлений умовами укладеного договору строку оплату за поставлений товар не здійснив, чим порушив права позивача та змусив останнього звернутись з даним позовом до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
До спірних правовідносин суд застосовує положення цивільного законодавства про поставку, оскільки саме таку правову природу має укладений між сторонами у справі договір від 02.07.2014.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для
використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Аналогічні положення щодо зобов'язань у договорі поставки містять норми статті 265 Господарського кодексу України.
Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи, що умовами договору від 02.07.2014 встановлений строк оплати відповідачем вартості поставленого товару - протягом 30 календарних днів після поставки товару, а матеріалами справи підтверджується факт отримання товару відповідачем 28.10.2015, кінцевий строк оплати даного товару становить 28.11.2015. Однак, відповідач, у порушення умов договору та положень діючого цивільного та господарського законодавства не сплатив позивачеві суму коштів у розмірі 1379757 грн. 16 коп. у визначений строк.
Суд встановив правомірність вимог позивача в частині стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості у примусовому порядку шляхом дослідження наданих позивачем документів та аналізу положень діючого законодавства та задовольняє ці вимоги у повному обсязі.
Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 68987 грн. 86 коп. пені, 220761 грн. 14 коп. інфляційних збитків та 3% річних у сумі 57042 грн. 55 коп., суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 7.2 договору від 02.07.2014 сторони узгодили, що у випадку прострочення оплати вартості товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період прострочення від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 5% вартості простроченого платежу.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але згідно із статтею 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
З урахуванням наведеного, судом був здійснений перерахунок суми пені, яка підлягає нарахуванню відповідачеві за неналежне виконання грошового зобов'язання. Так, суд зазначає, що за період з 29.11.2015 по 29.05.2016 з відповідача підлягає стягненню 295002 грн. 39 коп. пені. Разом з тим, враховуючи умови укладеного між сторонами договору в частині обмеження суми пені розміром 5% вартості простроченого платежу, про що було наголошено і позивачем у позовній заяві, суд вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі такого обмеження, яка становить 68987 грн. 86 коп.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що оскільки приписи ст. 625 ЦК України передбачають право кредитора нараховувати проценти на прострочену суму заборгованості, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача сум інфляційних нарахувань та 3% річних є обґрунтованими та правомірними. При цьому судом був здійснений перерахунок зазначених сум з урахуванням періодів виникнення прострочення. Зважаючи, що кінцевий строк оплати вартості поставленого товару був встановлений до 28.11.2015, суд зазначає, що суми інфляційних збитків та 3% річних повинні бути нараховані починаючи з 29.11.2015. Так, за розрахунком суду, сума інфляційних збитків, які підлягають сплаті відповідачем становить 214366 грн. 42 коп., а також сума 3% річних - 56815 грн. 75 коп., у зв'язку з чим вимоги позивача у цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем було заявлено до стягнення 220761 грн. 14 коп. інфляційних збитків та 57042 грн. 55 коп. - суму 3% річних.
Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (40004, м. Суми, вул. Горького, 58; код ЄДРПОУ 05747991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстрім ЛТД» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, офіс 139; код ЄДРПОУ 30972222) 1379757 грн. 16 коп. основного боргу за договором № 12 від 02.07.2014, 68987 грн. 86 коп. пені за неналежне виконання грошового зобов'язання, 214366 грн. 42 коп. інфляційних збитків, 56815 грн. 75 коп. - суму 3% річних, 25799 грн. 82 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 13.05.2017.
Суддя В.Л. Котельницька