04.05.2017 Справа № 920/178/17
Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/178/17
за позовом - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми,
до відповідача - Сумської міської ради, м. Суми,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, м. Суми,
про визнання недійсними рішень,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_2 згідно договору про надання правової допомоги б/н від 04.03.2017,
відповідача - Берестка Б.П. за довіреністю № 526/03.02.02-17 від 10.03.2017,
третьої особи - Берестка Б.П. за довіреністю № 2/08.01.01-22 від 03.01.2017.
В судовому засіданні, розпочатому о 11 год. 00 хв. 24.04.2017 року, відповідно до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 09 год. 40 хв. 04.05.2017 року.
Суть спору: позивач в своїй позовній заяві просить суд: визнати недійсним рішення Сумської міської ради від 19.12.2012 року № 1943-МР «Про затвердження містобудівної документації «Проект внесення змін до генерального плану міста Суми» та внесення змін до генерального плану міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 16.10.2002 року № 139-МР» в частині віднесення земельної ділянки площею 0,1612 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої в АДРЕСА_1 під розміщеним автосалоном та станцією технічного обслуговування до території транспортної розв'язки (у червоних лініях); визнати недійсним рішення Сумської міської ради від 06.03.2013 року № 2180-МР «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території міста Суми» в частині віднесення земельної ділянки площею 0,1612 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої в АДРЕСА_1 під розміщеним автосалоном та станцією технічного обслуговування до території транспортної розв'язки (у червоних лініях).
Відповідно до клопотання від 04.04.2017 року за № 293/03.02.02-15 представник відповідача просить суд припинити провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що спір стосовно законності прийняття оскаржуваних рішень Сумської міської ради не виникає з договірних відносин щодо оренди земельної ділянки та даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. Відповідач вважає, що даний спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Позивач у письмових поясненнях б/н, б/д (вх. № 3719 від 19.04.2017) зазначає, що не погоджується з позицією відповідача та зазначає, що у Вищому господарському суді України склалась усталена судова практика з розгляду справ даної категорії, зокрема, постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2015 року скасовані рішення Господарського суду Сумської області та постанова Харківського апеляційного господарського суду у справі № 920/617/15 про визнання частково недійсними рішень Сумської міської ради про затвердження Генерального плану та Плану зонування м. Суми. Справа була передана на новий розгляд до Господарського суду Сумської області, оскільки суди не з'ясували певних обставин. При цьому, Вищим господарським судом України не було вказано щодо розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства.
Суд відхиляє клопотання відповідача про припинення провадження у даній справі як необґрунтоване та безпідставне.
Відповідно до відзиву № 293/03.02.02-15 від 19.04.2017 року на позов відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці площею 0,1612 га по вул. Харківська, 127 в м. Суми, до моменту прийняття відповідачем оспорюваних рішень, якими затверджено генеральний план м. Суми та План зонування території міста Суми. Рішення Сумської міської ради від 19.12.2012 року № 1943-МР та від 06.03.2013 року № 2180-МР встановлюють функціональне призначення земельної ділянки на перспективу (на майбутнє) у випадку будівництва дороги та транспортної розв'язки у відповідності до запроектованої. А тому відповідач вважає, що з його боку відсутній будь-який негативний вплив на майно позивача, який би міг порушувати та/або обмежити права на володіння, користування та розпорядження його власністю.
У відзиві № 293/03.02.02-15 від 19.04.2017 року на позов представник третьої особи також просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
У своєму письмовому пояснені від 03.05.2017 року представник позивача зазначає, що згідно пункту 9 договору оренди від 01.12.2010 року, його невід'ємною частиною є, зокрема, кадастровий план земельної ділянки (додаток № 2), в якому зазначений кадастровий номер даної земельної ділянки - НОМЕР_2.
Відносно тверджень відповідача, що оскаржуваними рішеннями не було змінено цільове призначення земельної ділянки та ніяким чином не порушуються права позивача щодо володіння, користування та розпорядження його майном, представник позивача зазначає, що відповідно до листа Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 05.12.2016 року № 1450, згідно положень Генерального плану м. Суми зі змінами, затвердженими рішенням Сумської міської ради від 19.12.2012 № 1943-МР, зазначена ділянка розташована на території запроектованої на перспективу транспортної розв'язку (ширина вулиці Харківська у червоних лініях у зазначеному місті - 130 м), червона лінія перетинає земельну ділянку та запроектований об'єкт будівництва. Також з Викопіювання з топографо-геодезичної підоснови (М 1:2000), що було додане до вказаного листа, а також із затвердженої оскаржуваними рішеннями Сумської міської ради містобудівної документації вбачається, що збудоване позивачем нерухоме майно - автосалон та станція технічного обслуговування знаходяться в межах червоних ліній на території транспортної розв'язки, тобто безпосередньо на території запроектованої на перспективу дороги, що обмежує право власності позивача на дане майно щодо володіння, користування та розпорядження ним на власний розсуд. Відповідно до пункту 1.3 договору оренди від 02.09.2013 року (зареєстрований 01.07.2014 за № 6179006), категорія даної земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
На підставі рішення Сумської міської ради від 07.07.2010 року № 4031-МР між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Сумською міською радою 01.12.2010 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 терміном до 07.07.2015 року.
Зазначений договір було затверджено рішенням Сумської міської ради від 15.12.2010 року за № 19-МР та зареєстровано в Управлінні Держкомзему у місті Суми, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.04.2011 року за № 591013634000046.
У пункті 1.1 абз. 4 договору зазначено, що на земельній ділянці знаходиться незавершене будівництво (підвалини).
Відповідно до пункту 1.3 договору, категорія - землі житлової та громадської забудови.
Згідно пункту 2.1 договору, земельна ділянка надається в оренду під розміщеною відкритою автостоянкою, згідно з Українським класифікатором цільового використання - землі комерційного використання.
У відповідності до категорії орендованої позивачем земельної ділянка та її цільового використання, згідно проектної та дозвільної документації, ним було здійснено будівництво автосалону та станції технічного обслуговування на вищезазначеній земельній ділянці.
Згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області 31.10.2012 за № СМ14312206118, визнано даний об'єкт нерухомого майна закінченим будівництвом та готовим до експлуатації.
Державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області позивачеві видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24.01.2013 року № 132710 на даний об'єкт, та зареєстроване право власності на зазначене нерухоме майно в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом від 24.01.2013 року № 132749.
Рішенням Сумської міської ради від 27.02.2013 року № 2163-МР позивачеві надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,1708 га під розміщеним автосалоном та станцією технічного обслуговування, за вищевказаною адресою: АДРЕСА_1.
На підставі зазначеного рішення відповідача, спеціалізованою організацією розроблено проект землеустрою, який відповідно до статті 186-1 Земельного кодексу України був погоджений висновком Управління Держземагентства у Сумському районі Сумської області від 15.03.2013 року № 2060/01-30-1584, відповідно до якого, Управління Держземагентства у Сумському районі Сумської області погоджує проект землеустрою та вважає за можливе відвести земельну ділянку в оренду ФОП ОСОБА_1 загальною площею 0,1612 га під розміщеним автосалоном з станцією техобслуговування (за рахунок земель житлової та громадської забудови).
Крім того, даний проект землеустрою був погоджений відповідним профільним управлінням Сумської міської ради - Управлінням архітектури та містобудування висновком від 26.04.2013 року № 476/11.01-13.
Як зазначено у даному висновку, Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» погоджує проект землеустрою та вважає за можливе відвести в оренду земельну ділянку ФОП ОСОБА_1 під розміщеним автосалоном та станцією технічного обслуговування за рахунок земель громадської забудови. Також у згаданому висновку вказується, що відповідно до затвердженої містобудівної документації (проект внесення змін до генерального плану міста Суми, розробленого інститутом «Діпромісто» і затвердженого рішенням Сумської міської ради № 1943-МР від 19.12.2012), зазначена земельна ділянка розташована на території комунальних підприємств.
Крім того, у висновку Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 26.04.2013 року № 476/11.01-13 наведено, що відповідно до затвердженої містобудівної документації (план зонування території міста Суми, розробленого інститутом «Діпромісто» і затвердженого рішенням Сумської міської ради № 2180-МР від 06.03.2013), що зазначена земельна ділянка розташована на території зони СТО, АЗС, автопарків, гаражів, автостоянок, ТР-3.
Рішенням Сумської міської ради від 31.07.2013 року № 2594-МР затверджено даний проект та надано позивачеві в оренду вищевказану земельну ділянки.
На підставі вказаного рішення Сумської міської ради від 31.07.2013 року № 2594-МР між позивачем та відповідачем 02.09.2013 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1612 га в АДРЕСА_1 строком до 31.07.2018 року. Договір був зареєстрований у реєстраційній службі Сумського міського управління юстиції Сумської області, про що в Державному реєстрі прав вчинено запис 01.07.2014 року за № 6179006.
У пункті 1.1 абз. 4 договору від 02.09.2013 року зазначено, що на земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля.
Відповідно до пункту 1.3 договору від 02.09.2013 року, категорія - землі житлової та громадської забудови.
Згідно пункту 2.1 договору від 02.09.2013 року, земельна ділянка надається в оренду під розміщеним автосалоном та станцією технічного обслуговування, згідно Класифікацією видів цільового призначення земель - землі громадської забудови (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).
Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначає, що при зверненні до Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, для отримання вихідних даних - містобудівних умов і обмежень забудови цієї земельної ділянки для проектування СТО з офісними приміщеннями, з листа Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 05.12.2016 року за № 1450, йому стало відомо, що згідно Генерального плану м. Суми зі змінами, затвердженими рішенням Сумської міської ради від 19.12.2012 року № 1943-МР, зазначена ділянка розташована на території запроектованої на перспективу транспортної розв'язки (ширина вулиці Харківська у червоних лініях у зазначеному місті - 130 м), червона лінія перетинає земельну ділянку та запроектований об'єкт будівництва. Збудоване позивачем нерухоме майно - автосалон та станція технічного обслуговування знаходяться в межах червоних ліній на території транспортної розв'язки, тобто безпосередньо на території запроектованої на перспективу дороги.
Відповідач та третя особа проти позову заперечують та просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважають, що не порушували та не обмежували права позивача на володіння, користування та розпорядження його власністю.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач та третя особа посилаються на вимоги частини другої статті 319 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, та на вимоги статті 1, частини другої статті 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якими визначено, що вимоги Генерального плану та Плану зонування території є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.
У відповідності до статті 328 названого Кодексу, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
З наведених позивачем обставин та правових норм вбачається, що позивач на підставі відповідних правочинів, в результаті створення нового майна згідно статті 331 Цивільного кодексу України, правомірно набув право власності на нерухоме майно - автосалон та станцію технічного обслуговування.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
У відповідності до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно статті 320 цього ж Кодексу, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.
Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно статті 319 вказаного Кодексу, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Отже, з наведеного випливає, що віднесення орендованої позивачем земельної ділянки, на якій розташоване належне йому нежитлове приміщення, порушує право позивача приватної власності, зокрема, щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Орендована позивачем земельна ділянка, на якій розташоване належне йому на праві власності нежитлове приміщення, згідно проекту землеустрою і договору оренди відноситься до земель житлової та громадської забудови.
Відповідно до статті 38 Земельного кодексу України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Згідно частини другої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
Тобто, автосалон зі станцією технічного обслуговування збудований позивачем у відповідності до вищенаведених норм на вищезгаданій земельній ділянці категорії земель житлової та громадської забудови, згідно Класифікації видів цільового призначення земель - землі громадської забудови (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).
Відповідно до статті 67, частини другої статті 71 Земельного кодексу України, землі під транспортними розв'язками належать до земель транспорту та дорожнього господарства.
Прийнявши оспорювані рішення від 19.12.2012 року № 1943-МР «Про затвердження містобудівної документації «Проект внесення змін до генерального плану міста Суми» та внесення змін до генерального плану міста Суми, затвердженого рішенням від 16.10.2002 року № 139-МР» та рішення Сумської міської ради від 06.03.2013 року № 2180-МР «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території міста Суми», відповідач визначив функціональне призначення території, на якій знаходяться належне позивачеві на праві власності нежитлове приміщення, як територію транспортної розв'язки.
Згідно частин першої та другої статті 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
А відтак рішеннями від 19.12.2012 року № 1943-МР та від 06.03.2013 року № 2180-МР Сумської міської ради було змінено цільове призначення і категорію орендованої позивачем земельної ділянки із «земель житлової та громадської забудови» на «землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення» з порушенням вимог статей 19, 20, 38 Земельного кодексу України.
Відповідно до статті 1 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.
Як вбачається з викопіювань із Генерального плану м. Суми, з урахуванням змін, затверджених рішенням Сумської міської ради від 19.12.2012 року № 1943-МР та Плану зонування території м. Суми, затвердженого рішенням від 06.03.2013 року № 2180-МР Сумської міської ради, більша частина орендованої позивачем земельної ділянки, на якій розташоване належне йому нерухоме майно - автосалон зі станцією технічного обслуговування, знаходиться в межах червоних ліній безпосередньо на території дороги.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів територій, їх оновлення та внесення змін до них.
Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру.
За даними державного земельного кадастру, орендована позивачем земельна ділянка площею 0,1612 га в м. Суми по вул. Харківська, 127 має кадастровий номер НОМЕР_1, відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, цільового призначення - землі громадської забудови (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).
Згідно статей 1, 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.
Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обслуговування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Згідно статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
Зонування території здійснюється з дотриманням, зокрема таких вимог: урахуванням попередніх рішень щодо планування і забудови території; відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; з урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон та ін.
Отже, відповідно до вищезазначених норм Сумська міська рада при прийнятті оскаржуваних рішень повинна була врахувати реальне розміщення існуючих об'єктів у місті та інтереси їх власників, відомості Державного земельного кадастру, визначивши земельну ділянку, на якій розташоване належне позивачеві нерухоме майно в містобудівній документації «Проект внесення змін до генерального плану міста Суми» та «План зонування території міста Суми» як територію громадської та житлової забудови.
В рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), наведено, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Однак таке право органів місцевого самоврядування не є абсолютним.
В Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Рішення Конституційного Суду України є остаточним і обов'язковим до виконання на території України.
Твердження представника відповідача та третьої особи щодо відсутності кадастрового номеру земельної ділянки площею 0,1000 га, яка була передана в оренду позивачу за договором від 01.12.2010 року, зареєстрованого 06.04.2011 року за № 591013634000046, суд вважає необгрунтованим, оскільки згідно пункту 9 вказаного договору оренди, його невід'ємною частиною є, зокрема, кадастровий план земельної ділянки (додаток № 2), в якому зазначений кадастровий номер даної земельної ділянки - НОМЕР_2.
Стосовно тверджень відповідача, що оскаржуваними рішеннями не було змінено цільове призначення земельної ділянки та що ніяким чином не порушуються права позивача, у тому числі щодо володіння, користування та розпорядження його майном, суд зазначає наступне.
Відповідно до листа Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 05.12.2016 року № 1450, зазначена земельна ділянка розташована на території запроектованої на перспективу транспортної розв'язку (ширина вулиці Харківська у червоних лініях у зазначеному місті - 130 м), червона лінія перетинає земельну ділянку та запроектований об'єкт будівництва.
Згідно Викопіювання з топографо-геодезичної підоснови (М 1:2000), вбачається, що збудоване позивачем нерухоме майно - автосалон та станція технічного обслуговування знаходяться в межах червоних ліній на території транспортної розв'язки, тобто безпосередньо на території запроектованої на перспективу дороги, що обмежує право власності позивача на дане майно щодо володіння, користування та розпорядження ним на власний розсуд.
Крім того, із вказаних графічних матеріалів також вбачається, що майже вся земельна ділянка загальною площею 0,1612 га, що передана в оренду позивачу за договором від 02.09.2013 року, який був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.07.2014 року за № 6179006, перебуває в межах червоних ліній на території транспортної розв'язки, тобто безпосередньо на території запроектованої на перспективу дороги.
У зв'язку з цим, Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради листом від 05.12.2016 року № 1450 відмовило ФОП ОСОБА_1 у наданні містобудівних умов та обмежень щодо забудови даної земельної ділянки - станції технічного обслуговування з офісними приміщеннями.
Проте, як зазначалося вище, відповідно до пункту 1.3 договору оренди від 02.09.2013 року (зареєстрований 01.07.2014 за № 6179006), категорія даної земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.
Згідно пункту 2.1 договору, земельна ділянка надається в оренду під розміщеним автосалоном та станцією технічного обслуговування, згідно з класифікацією видів цільового призначення земель - землі громадської забудови (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).
Відповідно до статті 38 Земельного кодексу України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Згідно частини другої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
Проте, у зв'язку із віднесенням даної земельної ділянки оспорюваними рішеннями відповідача до території транспортної розв'язки, тобто безпосередньо на території запроектованої на перспективу дороги, в межах червоних ліній, хоча навіть і на перспективу, позивачу неможливо реалізувати своє право щодо її забудови, згідно категорії та цільового використання, що зазначені у договорі оренди та Державному земельному кадастрі.
Разом з тим, в пункті 1.1 (абз. 6) договору оренди встановлено, що земельна ділянка не обтяжена недоліками щодо її використання.
Крім того, у пункті 4.2 договору оренди зазначено, що ФОП ОСОБА_1 має права та обов'язки відносно даної земельної ділянки, встановлені статтями 95, 96 Земельного кодексу України.
Також у цьому пункті договору встановлено, що орендар (позивач) має права зводити у встановленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові, та інші будівлі і споруди; зобов'язаний використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, визначеної в пункті 2.1 цього договору - землі громадської забудови (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі); зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору.
Проте, у зв'язку із віднесенням орендованої земельної ділянки оспорюваними рішеннями відповідача до території транспортної розв'язки (в межах червоних ліній), хоча навіть і на перспективу, позивач не має можливості реалізувати свої права та обов'язки відносно цієї земельної ділянки, встановлені статтями 95, 96 Земельного кодексу України та вказаними умовами договору оренди.
В пункті 7.2 договору оренди встановлено, що орендодавець (відповідач) несе відповідальність за недоліки переданої в оренду земельної ділянки, що не були обумовлені ним у договору оренди, але суттєво перешкоджають передбаченому договором використанню земельної ділянки.
Зазначені недоліки (віднесення орендованої земельної ділянки оскаржуваними рішеннями до території транспортної розв'язки в межах червоних ліній) не були обумовлені в договорі оренди та суттєво перешкоджають передбаченому договором використанню земельної ділянки.
Крім того, в пункті 7.3 (абз. 2) договору оренди встановлено, що вищезазначене не звільняє сторони від виконання покладених на них зобов'язань та усунення виявлених порушень.
Згідно статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Приймаючи в оспорюваній частині рішення, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як того вимагає стаття 19 Конституції України, а всупереч вимогам законів України та Конституції України, зокрема всупереч статті 143 Земельного кодексу України.
Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
З урахуванням усього вищевикладеного, суд дійшов висновку, що в оспорюваній позивачем частині рішення відповідача прийняті з порушенням вимог статті 19 Конституції України, статей 12, 92, 143 Земельного кодексу України, статей 2, 4, 25, 59, 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вимог Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», а також з порушенням висновків, наведених у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), а відтак підлягають визнанню недійсними.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Зважаючи на усе вищевикладене, керуючись статтями 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним рішення Сумської міської ради (40000, м. Суми, пл. Незалежності, буд. 2, ідентифікаційний код 23823253) від 19.12.2012 року № 1943-МР «Про затвердження містобудівної документації «Проект внесення змін до генерального плану міста Суми» та внесення змін до генерального плану міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 16.10.2002 року № 139-МР» в частині віднесення земельної ділянки площею 0,1612 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої в АДРЕСА_1 під розміщеним автосалоном та станцією технічного обслуговування до території транспортної розв'язки (у червоних лініях).
3. Визнати недійсним рішення Сумської міської ради (40000, м. Суми, пл. Незалежності, буд. 2, ідентифікаційний код 23823253) від 06.03.2013 року № 2180-МР «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території міста Суми» в частині віднесення земельної ділянки площею 0,1612 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої в АДРЕСА_1 під розміщеним автосалоном та станцією технічного обслуговування до території транспортної розв'язки (у червоних лініях).
Повне рішення складено 11.05.2017.
Суддя П.І. Левченко