33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
10 травня 2017 р. Справа № 918/275/17
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу
за позовом Товариство з додатковою відповідальністю "Рівнефармація"
до відповідача ОСОБА_1 заклад "Рівненська обласна дитяча лікарня" Рівненської обласної ради
про стягнення заборгованості в сумі 39 929,80 грн.
За участю представників:
від позивача: представник ОСОБА_2
від відповідача: представник ОСОБА_3
Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.
Товариство з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" (надалі - Позивач або Товариство) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 закладу "Рівненська обласна дитяча лікарня" Рівненської обласної ради (надалі - Відповідач або Лікарня або КЗ "РОДЛ") в якому просить стягнути з останнього суму боргу, що виник за 2013 р. по накладним: №229 від 05.08.2013 p., №250 від 28.08.2013 p., №272 від 27.09.2013 p., №333 від 21.11.2013 p., №336 від 25.11.2013 p., №343 від 27.11.2013 p., №344 від 28.11.2013 p., №378 від 09.12.2013 p., №385 від 12.12.2013 p., №389 від 17.12.2013p., №396 від 25.12.2013 p., №398 від 26.12.2013 p., на загальну суму 39 929 грн. 80 коп.
Свої вимоги Позивач мотивує тим, що зокрема, у період з 5 серпня 2013 року по 26 грудня 2013 року передало відповідачу товар на загальну суму 40 148 грн. 84 коп., що поставлявся за наступними накладними: від 5 серпня 2013 року № 229 на суму 7 997 грн. 00 коп., від 28 серпня 2013 року № 250 на суму 10 077 грн. 50 коп., від 27 вересня 2013 року № 272 на суму 4 012 грн. 10 коп., від 21 листопада 2013 року № 333 на суму 4 900 грн. 91 коп., від 25 листопада 2013 року № 336 на суму 895 грн. 00 коп., від 27 листопада 2013 року № 343 на суму 1 510 грн. 76 коп., від 28 листопада 2013 року № 344 на суму 173 грн. 85 коп., від 9 грудня 2013 року № 378 на суму 40 грн. 00 коп., від 12 грудня 2013 року № 385 на суму 8 493 грн. 92 коп., від 17 грудня 2013 року № 389 на суму 476 грн. 00 коп., від 25 грудня 2013 року № 396 на суму 1 055 грн. 90 коп. та від 26 грудня 2013 року № 398 на суму 515 грн. 90 коп. У той же час позивач вказуває, що Лікарня свій обов'язок по оплаті зазначеного товару виконала лише частково, заборгувавши таким чином Товариству 39 929 грн. 80 коп.
10 травня 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому останній визнає позовні вимоги в сумі 39 929 грн. 80 коп. Також зазначає, що КЗ "РОДЛ" є неприбутковою організацією, кошти в кошторисі установи на погашення заборгованості минулих років не передбачено, погашення заборгованості можливе тільки при виділенні додаткових коштів на такі цілі.Відповідно до цього просить розтермінувати оплату заборгованості в сумі 39 929 грн. 80 коп. на термін до шести місяців.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні суму основного боргу визнав. Причиною несплати вказав що заборгованість виникла з вини як позивача так і відповідача в частині неналежного оформлення зобов'язань купівлі - продажу, а саме відсутності договорів та в зв'язку із недостатнім фінансуванням видатків на утримання закладу.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Товариство з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" у період з 5 серпня 2013 року по 26 грудня 2013 року передало ОСОБА_1 закладу "Рівненська обласна дитяча лікарня" Рівненської обласної ради товар на загальну суму 40 148 грн. 84 коп., що поставлявся за наступними накладними: від 5 серпня 2013 року № 229 на суму 7 997 грн. 00 коп., від 28 серпня 2013 року № 250 на суму 10 077 грн. 50 коп., від 27 вересня 2013 року № 272 на суму 4 012 грн. 10 коп., від 21 листопада 2013 року № 333 на суму 4 900 грн. 91 коп., від 25 листопада 2013 року № 336 на суму 895 грн. 00 коп., від 27 листопада 2013 року № 343 на суму 1 510 грн. 76 коп., від 28 листопада 2013 року № 344 на суму 173 грн. 85 коп., від 9 грудня 2013 року № 378 на суму 40 грн. 00 коп., від 12 грудня 2013 року № 385 на суму 8 493 грн. 92 коп., від 17 грудня 2013 року № 389 на суму 476 грн. 00 коп., від 25 грудня 2013 року № 396 на суму 1 055 грн. 90 коп. та від 26 грудня 2013 року № 398 на суму 515 грн. 90 коп.
У той же час позивач вказуває, що Лікарня свій обов'язок по оплаті зазначеного товару виконала лише частково, заборгувавши таким чином Товариству 39 929 грн. 80 коп.
Слід зазначити, що належним чином засвідчені копії вищенаведених накладних наявні у матеріалах даної справи (а.с. 22-33).
В вересні 2016 року позивач та відповідач підписали ОСОБА_2 звірки розрахунків згідно якого сторони підтвердили наявність у КЗ "РОДЛ" заборгованості у розмірі 39 929 грн. 80 коп.
09 березня 2017 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату даної суми боргу (арк.с.37). Відповідь на вимогу у матеріалах справи відсутня.
Договору в письмовій формі сторони не укладали, однак відповідач отримав товар та підписав товарно-розпорядчі документи на нього - накладні, а отримавши пропозицію оплатити вартість товару - не виконав її. Отже, між сторонами існують відносини купівлі-продажу.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства; крім того підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
За договором купівлі-продажу (ст.655 ЦК України), одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Доказів сплати заборгованості відповідач суду не надав.
Таким чином, враховуючи, що зібраними у справі доказами підтверджується передача товару від Позивача до Відповідача на загальну суму 40 148 грн. 84 коп. та часткову сплату заборгованості відповідачем за товар у сумі 219 грн. 04 коп., суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення заборгованості за переданий товар на суму 39 929 грн. 80 коп.
Також, відповідач у відзиві на позов від травня 2017 року просить суду розстрочити виконання рішення суду на термін до шести місяців, оскільки є неприбутковою організацією, кошти в кошторисі установи на погашення заборгованості минулих років не передбачено, погашення заборгованості можливе тільки при виділенні додаткових коштів на такі цілі, а тому не в змозі належним чином виконати його.
Згідно п. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Згідно із п.7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Відповідно до п.7.2. вищезазначеної постанови, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Враховуючи вищенаведені обставини, дослідивши матеріали справи, враховуючи матеріальний стан та інтереси як відповідача, так і позивача, суд вважає за доцільне розстрочити виконання рішення на термін до шести місяців з моменту набрання рішенням законної сили, рівними частинами, а саме по 6 654 грн. 96 коп. щомісячно.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст. 32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а виконання рішення суду розстроченню.
Судові витрати на підставі частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача, так як спір виник внаслідок його неправильних дій.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 закладу "Рівненська обласна дитяча лікарня" Рівненської обласної ради (33027, м. Рівне, вул. Київська, 60, код ЄДРПОУ 03067009) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" (33028, м.Рівне, м-н. Незалежності, 3, код ЄДРПОУ 22572748) - 39 929 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 80 коп. заборгованості та 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору.
3.Виконання рішення щодо стягнення 39 929 грн. 80 коп. розстрочити на термін до шести місяців, з моменту набрання рішення законної сили, з стягненням щомісячно рівними частинами по 6 654 грн. 96 коп.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 12 травня 2017 року.
Суддя Марач В.В.