"25" квітня 2017 р.Справа № 916/728/17
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-Сервіс” про стягнення заборгованості у загальній сумі 4413,80 грн., -
Державне підприємство „Морський торговельний порт „Чорноморськ” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-Сервіс” про стягнення заборгованості у загальній сумі 4413,80 грн., посилаючись на наступне.
Між ДП „Іллічівський морський торговельний порт” (виконавець) та ТОВ „Транс-Сервіс” (замовник) укладено договір про надання консультаційних послуг № 398-О від 19.11.2014 р., відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується надати, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити на умовах та в порядку, передбачених цим договором консультаційні послуги із забезпечення дотримання ТОВ „Транс-Сервіс” вимог трудового законодавства України, положень Галузевої угоди, колективного договору у сфері труда, оплати та нормування праці персоналу замовника.
Згідно п. 2.1 договору вартість послуг виконавця складає 3000,00 грн. щомісячно, у тому числі ПДВ 500,00 грн.
Як вказує позивач, на виконання умов договору ДП „ІМТП” було виставлено ТОВ „Транс-Сервіс” рахунок Пр/7 302 від 31.05.2015 р. на суму 3000,00 грн. з актом здачі-прийняття робіт, який не сплачено, хоча було отримано представником ТОВ „Транс-Сервіс” 26.06.2015 р.
Відповідно до п. 2.5 договору оплата роботи виконавця здійснюється замовником незалежно від відповідності характеру консультацій та їх сприйняттям персоналом замовника (тобто, чи позитивно, або негативно сприймає зміст консультацій замовник) шляхом передплати або за фактом надання послуг після підписання відповідного акта наданих послуг згідно виставленого виконавцем рахунку, протягом банківських днів з дня підписання акту наданих послуг.
Згідно з п. 3.3 договору здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом наданих послуг, який надається виконавцем замовнику для підписання до 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виконавцем були надані послуги. У разі непідписання або неповернення з будь-яких причин замовником виконавцю підписаного з боку замовника акта наданих послуг протягом 3-х робочих днів з дня надання виконавцем акта наданих послуг, підписаного з боку виконавця, послуги вважаються наданими, а акт наданих послуг - підписаним з боку виконавця.
За умовами п. 5.4 договору за несвоєчасну оплату, передбачену цим договором, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення до дня повного виконання зобов'язання включно. Відтак позивач здійснив нарахування пені на несплачену відповідачем суму за надані послуги, що складає 754,19 грн.
Також позивач згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснив нарахування відповідачу, який прострочив виконання грошового зобов'язання, 3% річних від прострочення суми, що складають 153,86 грн., та інфляційних збитків в розмірі 505,75 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.03.2017 р. позовну заяву Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/728/17, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду на 10.04.2017 р.
В засіданні суду 10.04.2017 р. оголошувалась перерва до 25.04.2017 р в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
25.04.2017 р. представником позивача у судовому засіданні були надані письмові пояснення стосовно непідписаного з боку відповідача спірного акту наданих послуг (а.с. 101-102). Так, позивач посилається на п. 3.3 договору, згідно якого здавання послуг виконавцем та прийняття їх результатів замовником оформлюється актом надання послуг, який надається виконавцем замовнику для підписання до 5-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому виконавцем були надані послуги. У разі непідписання або неповернення з будь-яких причин замовником виконавцю підписаного з боку замовника акта надання послуг протягом 3-х робочих днів з дня підписання виконавцем акта наданих послуг, підписаного з боку виконавця, послуги вважаються наданими, а акт наданих послуг - підписаним з боку виконавця. Однак, за ствердженнями позивача, ТОВ „Транс-Сервіс” не повернуло на адресу ДП „МТП „Чорноморськ” підписаний акт надання послуг. При цьому позивач надав у відповідності до п. 3.4 договору копію податкової накладної.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 46-49). Зокрема, відповідач вказує, що в п. 1.1 договору вказано низку послуг, що надаються виконавцем в межах цього договору на постійній основі. Як вказує відповідач, насправді фахівці порту щомісячно виконували та надавали ТОВ „Транс-Сервіс” розрахунок заробітної платні для докерів-механізаторів - працівників підприємства відповідача. Дана послуга була необхідна замовнику з причини відсутності відповідного програмного забезпечення та власних фахівців. Як зазначає відповідач, починаючи з листопада 2014 р. щомісячно на електрону пошту відповідального фахівця замовника з електронної пошти фахівців порту надходили файли „Міcrosoft Exel” із розрахунками заробітної платні, зокрема, розрахунок за квітень 2015 р. отримано 05.05.2015 р. з електронної пошти T.Kushnir@imtp.ua. В подальшому, як зазначає відповідач, у ТОВ „Транс-Сервіс” з'явилася технічна можливість самостійно виконувати розрахунки заробітної платні для докерів-механізаторів, починаючи із травня 2015 р. Пунктом 7.3 договору передбачено, що дія договору може бути припинена достроково в будь-який час за взаємною згодою сторін, у цьому разі дострокове припинення дії договору оформлюється шляхом складання письмової угоди, в якій визначаються майнові вимоги сторін (якщо такі мали місце) та розрахунки за ними. Так, відповідач вказує, що у зв'язку з цим відповідач звернувся до ДП „ІМТП” з листом від 15.05.2015 р. № 224/05 про припинення користування послугами за договором № 398-О та, посилаючись на п. 7.3 договору, просив направити письмову угоду про дострокове припинення дії вищевказаного договору починаючи з 01.05.2015 р. Як зазначає відповідач, незважаючи на це, 26.06.2015 р. від позивача було отримано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2015 р. № Пр/7302 та рахунок від 31.05.2015 р. № Пр/7302 за послуги у травні місяці. При цьому згідно із п. 3.3 договору здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом наданих послуг, який надається виконавцем замовнику для підписання до 5-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому виконавцем були надані послуги. Тобто, як вказує відповідач, ці документи були надані із порушенням терміну, встановленого договором, а саме 05.06.2015 р. Крім того, відповідач вказує, що на початку червня, як це зазвичай робилося, на електрону пошту відповідального фахівця замовника файл „Міcrosoft Exel” із розрахунком заробітної платні за травень 2015 р. від фахівців виконавця не надійшов, та не надійшло жодного й по цей час. Тому ТОВ „Транс-Сервіс” направило позивачу лист від 26.06.2015 р. № 311/06, в якому повідомило про те, що не користувалося даними послугами в травні місяці, відповідно підписувати акт виконаних робіт і оплачувати рахунок не буде. Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2015 р. № Пр/7302 та рахунок від 31.05.2015 р. № Пр/7302 було повернуто виконавцеві додатком до цього листа. Крім того, замовник просив порт направити як можливо швидше угоду про дострокове припинення дії договору, починаючи з 01.05.2015 р. За ствердженнями відповідача, цей лист позивачем було отримано 30.06.2015 р. Отже, відповідач зазначає, що позивач отримав акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2015 р. № Пр/7302 та рахунок від 31.05.2015 р. № Пр/7302 30.06.2015 р. наступного робочого дня після отримання його відповідачем.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.
19.11.2014 р. між Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт” (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Транс-Сервіс” (замовник) укладено договір про надання консультаційних послуг № 398-О, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується надати, а відповідач (замовник) зобов'язується прийняти та оплатити на умовах та в порядку, передбачених цим договором консультаційні послуги із забезпечення дотримання ТОВ „Транс-Сервіс” вимог трудового законодавства України, положень Галузевої угоди, колективного договору у сфері труда, оплати та нормування праці персоналу замовника.
Пунктом 1.2 договору передбачені послуги, що надаються в межах цього договору на постійній основі:
- надання консультацій з питань організації роботи з нормування праці, розроблення та впровадження технічно обґрунтованих норм праці (часу, виробітку, обслуговування тощо) на основі міжгалузевих, галузевих норм та інших нормативів;
- технічні рекомендації та участь у проведенні аналізу виконання та здійснення контролю за дотриманням діючих трудових нормативів;
- надання методологічної та технічної допомоги у веденні обліку та аналізу показників з праці, складанні встановленої статистичної звітності;
- консультації та участь у роботі з вивчення трудових процесів, аналізу умов праці працівників підприємства, проведення атестації робочих місць за умовами праці;
- участь у забезпеченні контролю за виконанням діючого колективного договору ДП „ІМТП” та участь шляхом надання консультацій у розробці нового колективного договору підприємства;
- надання консультацій з питань розробки та впровадження штатних розписів та змін до них з урахуванням вимог національного класифікатора професій „ДК 003:2010” та інших нормативно-правових актів;
- надання методологічної та технічної допомоги з проведення аналізу ефективності застосування та здійснення контролю за дотриманням діючих форм і систем оплати праці, тарифних ставок та розцінок, посадових окладів, установлення розрядів працівникам робітничих професій і категорій професіоналам, фахівцям та службовцям.
Згідно п. 2.1 договору вартість послуг виконавця, що надаються за п. 1.2 цього договору
складає 3000,00 грн. щомісячно, у тому числі ПДВ 500,00 грн.
Пунктом 2.2 договору встановлено, що вартість послуг може бути переглянута за взаємною згодою сторін.
Відповідно до п. 2.4 договору оплата здійснюється у національній валюті України та в безготівковій формі.
Пунктом 2.5 договору встановлено, що оплата роботи виконавця здійснюється замовником незалежно від відповідності характеру консультації та їх сприйняттям персоналом замовника (тобто, чи позитивно, або негативно сприймає зміст консультацій замовник) шляхом передплати або за фактом надання послуг після підписання відповідного акта наданих послуг згідно виставленого виконавцем рахунку, протягом 5 банківських днів з дня підписання акту наданих послуг.
Згідно п. 3.1 договору виконавець надає визначені цим договором послуги щомісячно.
Відповідно до п. 3.2 договору завдання на надання послуг складається замовником письмово у двох екземплярах, один з яких надсилається (поштою або засобами факсимільного зв'язку, або надається власноруч) виконавцю, а інший екземпляр завдання залишається у замовника. Замовник направляє виконавцю завдання з вказівкою строку початку надання послуг. Виконавець, отримавши завдання, протягом дня погоджує її, і якщо виконавець не направить замовнику свої зауваження протягом того ж дня, завдання вважається прийнятим виконавцем до виконання.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом наданих послуг, який надається виконавцем замовнику для підписання до 5-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому виконавцем були надані послуги. У разі непідписання або неповернення з будь-яких причин замовником виконавцю підписаного з боку замовника акта наданих послуг протягом 3-х роботах днів з дня надання виконавцем акта наданих послуг, підписаного з боку виконавця, послуги вважаються наданими, а акт наданих послуг - підписаним з боку виконавця.
За умовами п. 3.4 договору при наданні послуг виконавець надає замовнику рахунок, податкову накладну, акт наданих послуг.
Згідно п. 5.1 договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, винна сторона несе відповідальність перед іншою стороною на умовах, викладених у цьому договорі.
Відповідно до п. 5.2 договору виконавець не несе відповідальності за неналежне надання послуг, що спричинене ненаданням, несвоєчасним наданням, наданням в неповному обсязі необхідної інформації та документації чи наданням недостовірної інформації замовником. В цьому випадку передплата за надані виконавцем послуги не повертається.
За умовами п. 5.4 договору за несвоєчасну сплату послуг, передбачених цим договором або додатковими угодами до нього, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення до дня повного виконання зобов'язань включно.
Згідно п. 5.5 договору сплата неустойки (штраф, пеня) не звільняє сторони від виконання обов'язків за цим договором.
Відповідно до п. 5.6 договору усі спори, що виникають з цього договору, або пов'язані з ним, сторони вирішують шляхом переговорів, докладаючи усіх можливих зусиль для врегулювання суперечностей і розбіжностей.
Пунктом 5.7 договору встановлено, що якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів сторони будуть застосовувати процедуру досудового врегулювання господарський спорів (претензійна процедура), відповідно до ст. ст. 5-11 Господарського процесуального кодексу України.
За умовами п. 5.8 договору, якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів та застосування претензійної процедури (п. 5.7 договору), він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками, при цьому сторони домовились, що даний договір регламентує взаємовідносини між сторонами з 01 жовтня 2014 року у відповідності до положень ст. 631 Цивільного кодексу України і діє до 31.12.2014 року та вважається автоматично продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за 1 місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або перегляду його умов.
Відповідно до п. 7.2 договору закінчення строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно п. 7.3 договору дія договору може бути припинена достроково в будь-який час за взаємною згодою сторін. У цьому разі дострокове припинення дії договору оформлюється шляхом складання письмової угоди, в якій визначаються майнові вимоги сторін (якщо такі мали місце) та розрахунки за ними.
В подальшому ДП „Іллічівський морський торговельний порт” (замовник по договору) було змінено найменування на ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ”.
Як вказує позивач, ним за вказаним договором надавались відповідачу певні консультаційні послуги, на оплату яких позивачем виставлявся рахунок. Так, позивачем було виставлено відповідачу разом з актом приймання-передачі послуг рахунок № Пр/7 302 від 31.05.2015 р. на суму 3000,00 грн. ОСОБА_2 несплата відповідачем вказаних послуг в сумі 3000,00 грн. за спірним договором № 398-О від 19.11.2014 р. стала підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом з метою захисту своїх порушених прав.
Згідно ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 згідно ч. 2 ст. 901 цього ж Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Так, укладений між сторонами по справі договір про надання консультаційних послуг є підставою для виникнення у сторін договору зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України) та згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як з'ясовано судом та визнається відповідачем, на виконання умов зазначеного договору № 398-О від 19.11.2014 р. позивачем надавались відповідні, обумовлені договором консультаційні послуги. Зокрема, вказані послуги полягали у виконанні з боку позивача щомісячних розрахунків заробітної платні для докерів-механізаторів, що є працівниками відповідача, вказані розрахунки надавались ТОВ „Транс-Сервіс”. За ствердженнями відповідача, необхідність у вказаних послугах виникла з причин відсутності у відповідача відповідного програмного забезпечення та власних фахівців.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Прийняття відповідачем наданих позивачем послуг є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору № 398-О та чинного законодавства на підставі складеного відповідно до умов договору акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) та згідно виставленого позивачем рахунку на оплату.
Так, відповідач визнає, що, починаючи з листопада 2014 р., щомісячно на електрону пошту відповідального фахівця замовника з електронної пошти фахівців порту надходили файли „Міcrosoft Exel” із розрахунками заробітної платні, зокрема, розрахунок за квітень 2015 р. отримано 05.05.2015 р. з електронної пошти T.Kushnir@imtp.ua.
Наразі, за ствердженнями позивача, у травні 2015 р. позивачем були надані відповідачу передбачені умовами договору послуги на загальну суму 3000,00 грн., про що позивачем надано до суду копію акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Пр/7302 від 31.05.2015 р., який не підписаний представником замовника. При цьому на виконання умов договору портом виставлено відповідачу для оплати рахунок № Пр/7 302 від 31.05.2015 р. на суму 3000,00 грн., який не було сплачено відповідачем, внаслідок чого виник даний спір.
Натомість, як вказує відповідач, починаючи з травня 2015 р., у ТОВ „Транс-Сервіс” з'явилася технічна можливість самостійно виконувати розрахунки заробітної платні для докерів-механізаторів, у зв'язку з чим відповідачем було направлено відповідачу заяву про відмову від договору № 398-О.
Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Пунктом 7.3 договору передбачено, що дія договору може бути припинена достроково в будь-який час за взаємною згодою сторін, у цьому разі дострокове припинення дії договору оформлюється шляхом складання письмової угоди, в якій визначаються майнові вимоги сторін (якщо такі мали місце) та розрахунки за ними.
Так, відповідач звернувся до ДП «ІМТП» із листом від 15.05.2015 р. № 224/05 про припинення користування послугами за договором № 398-О та, посилаючись на п. 7.3 договору, просив направити письмову угоду про дострокове припинення дії вищевказаного договору починаючи з 01.05.2015 р. Вказаний лист був отриманий представником позивача 15.06.2015 р., про що свідчить відмітка на листі про отримання його представником позивача.
Між тим, незважаючи на вказаний лист, відповідачем 26.06.2015 р. було отримано від позивача акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2015 р. № Пр/7302 та рахунок від 31.05.2015 р. № Пр/7302 на оплату надання послуг у травні місяці.
За умовами п. 3.3 договору здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом наданих послуг, який надається виконавцем замовнику для підписання до 5-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому виконавцем були надані послуги.
Враховуючи викладене, позивачем вказаний акт здачі-прийняття послуг та рахунок на оплату були надані відповідачу з порушенням встановленого договором строку, а саме після 05.06.2015 р. При цьому, як стверджує відповідач, на початку червня, як це зазвичай здійснювалось, на електрону пошту відповідального фахівця замовника файл «Міcrosoft Exel» із розрахунком заробітної платні за травень 2015 р. від фахівців виконавця не надійшов, не надходив такий файл й після цього. Вказані обставини позивачем не спростовані, також доказів надання вказаних послуг, які полягали у розрахунку заробітної платні за травень 2015 р., позивачем не надано.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Транс-Сервіс” направляло позивачу лист від 26.06.2015 р. № 311/06, в якому повідомило про те, що не користувалося даними послугами в травні місяці, відповідно підписувати акт виконаних робіт і оплачувати рахунок не буде. Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2015 р. № Пр/7302 та рахунок від 31.05.2015 р. № Пр/7302 було повернуто виконавцеві додатком до цього листа. Крім того, у вказаному листі відповідач як замовник просив порт направити швидше угоду про дострокове припинення дії договору, починаючи з 01.05.2015 р. Вказаний лист було отримано позивачем 30.06.2015 р., будь-якої відповіді на цей лист позивач не надав, натомість пред'явив позов про стягнення вартості послуги за травень 2015 р., доказів надання яких в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд доходить до висновку про відсутність підстав для виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати послуг за травень місяць 2015 р. в сумі 3000,00 грн. згідно договору № 398-О від 19.11.2014 р.
Щодо вимог позивача про стягнення пені в сумі 754,19 грн., розрахунок якої наведено в позові, суд зазначає наступне.
Такі правові наслідки як сплата неустойки настають саме у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 5.4. договору № 398-О встановлено відповідальність замовника за несвоєчасну сплату передбачених цим договором послуг у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення до дня повного виконання зобов'язань включно.
Однак, встановлення судом відсутності підстав для здійснення відповідачем оплати за договором і самої заборгованості відповідача перед позивачем виключає можливість застосування до відповідача такої міри відповідальності як нарахування пені, що заявлена до стягнення.
Аналогічно з огляду на відсутність у відповідача зобов'язання з оплати наданих послуг та відповідно прострочення такого зобов'язання, неможливо застосовувати положення ч. 2 ст. 625 ЦК України стосовно нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Так, виходячи з системного аналізу положень ст. 625 ЦК України, обов'язок сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки виникає виключно у боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, що в даному випадку відсутнє.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи усе вищенаведене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-Сервіс” заборгованості в загальній сумі 4413,80 грн. є необґрунтованими, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
У зв'язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-Сервіс” про стягнення заборгованості у загальній сумі 4413,80 грн. відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 03 травня 2017 р.
Суддя В.С. Петров