Справа № 607/11728/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Дзюбича В.Л.
Провадження № 22-ц/789/514/17 Доповідач - Міщій О.Я.
Категорія - 59
04 травня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Міщія О.Я.
суддів - Ткач З. Є., Шевчук Г. М.,
при секретарі - Шмигельська І.З.
з участю позивача ОСОБА_1,
його представника ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.03.2017 р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним, визнання недійсним розірвання шлюбу,-
В жовтні 2016 р. ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом, посилаючись на те, що 24 жовтня 1991 року він уклав шлюб із відповідачкою, яка наміру на створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя не мала, була старшою від нього на вісім років і єдиною її метою було набуття права на належну йому квартиру по АДРЕСА_1.
Позивач вказав, що відповідачка приховала від нього той факт, що у неї були проблеми зі здоров'ям, внаслідок яких вона не здатна була народити дітей. Тобто, їх шлюб носив фіктивний характер, на протязі десяти років вони проживали окремо, не вели спільного господарства та не підтримували шлюбних стосунків, однак відповідачка не надавала згоду на розірвання шлюбу.
Також позивач зазначив, що в цей час він перебував у фактичних шлюбних стосунках із ОСОБА_5, з якою в подальшому зареєстрував офіційний шлюб, а тому відповідачка змушена була погодитись на розірвання шлюбу, яке було зареєстроване 01 березня 2006 року. Після розлучення він залишив відповідачці належну йому квартиру та у 2004 році придбав собі інше житло по АДРЕСА_2, а 24 листопада 2011 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_5
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 16.03.2017 р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним шлюбу, зареєстрованого 24.10.1991 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, актовий запис №1624, а також про визнання недійсним розірвання 01.03.2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, актовий запис №122-відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апелянт вказав, що судом не надано оцінки його доводам про те, що відповідачка його обманула, повідомивши про свою вагітність до шлюбу, та про здатність народжувати дітей.
Також ОСОБА_1 вказав про те, що основною метою відповідачки було не створення сім'ї, а можливість мати місце проживання та прописку у Тернополі.
Крім того, ОСОБА_1 вказує на незаконність ухвали судді Тернопільського міськрайонного суду від 05.12.2016 р. про відмову у задоволенні заяви про відвід головуючого у даній справі, оскільки суддя приймав рішення у справі про визнання права власності на спільне майно подружжя, а також на незаконність ухвали суду від 26.03.2017 р., якою частково відхилено подані ним зауваження на зміст журналу судового засідання.
Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що позивач не подав доказів фіктивності шлюбу, тобто укладення шлюбу без наміру створення сім'ї. Позивач також не довів у суді, що шлюб є недійсним через те, що відповідачка приховала свою тяжку хворобу.
З таким висновком суду слід погодитися, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.
Судом встановлено, що 24 жовтня 1991 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, актовий запис № 1624, що стверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб від 10 грудня 2013 року.
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано 01 березня 2006 року, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис №122.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 липня 2016 року визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, що ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка- ч.1 ст.21, ч.1 ст.24 СК України.
Сімейне законодавство містить вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставами для визнання шлюбу недійсним у судовому порядку.
Перелік таких підстав наводиться в ст. ст. 22, 24-26 СК України і не підлягає розширеному тлумаченню.
Статтею 45 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР, яка була чинною на час реєстрації шлюбу між сторонами, визначено, що шлюб може бути визнаний недійсним в разі порушення умов, встановлених ст. ст. 15-17 цього Кодексу, а також в разі реєстрації шлюбу без наміру створити сім'ю (фіктивний шлюб).
У відповідності до ч.1 ст.38 СК України підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22,24-26 цього Кодексу.
Приписами ч. 2 ст. 40 Сімейного кодексу України визначено, що шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
Шлюб може бути визнано недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований: з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків - п.3 ч.1 ст.41 СК України.
При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення- ч.2 ст.41 СК України.
У відповідності до ст. 42 СК України право на звернення до суду із позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку із реєстрацією цього шлюбу.
У відповідності до ч.1 ст.43 СК України розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним.
Як роз'яснено у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" при розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов'язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (ст. 40 СК).
В судовому засіданні відповідачка пояснила, що вони з ОСОБА_1 зареєстрували шлюб за взаємною згодою, маючи намір створити сім'ю, набули спільні сімейні права та обов'язки. Вона не мала ніякої важкої хвороби на час реєстрації шлюбу, захворіла пізніше, була прооперована в 1993 р., хоч про її повне безпліддя діагнозу не встановлено.
ОСОБА_3 також вказала, що розірвання шлюбу проведено з ініціативи ОСОБА_1, який таким чином визнав, що шлюб не був фіктивним.
Позивач та його представник під час розгляду справи в суді вказали, що звернулися із вимогою про визнання недійсним шлюбу з метою перегляду рішення суду про поділ майна подружжя.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач не подав доказів фіктивності укладеного шлюбу з ОСОБА_3, тобто укладення шлюбу без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
Судом встановлено, що шлюб між сторонами укладено 24.10.1991 р. за взаємною згодою, сторони тривалий час перебували в шлюбі, спільно жили та вели спільне господарство. За взаємною згодою сторін в 2006 році шлюб було розірвано органами ЗАГСУ.
Той факт, що сторони певний час жили окремо не може бути доказом відсутності наміру на створення сім'ї при реєстрації шлюбу.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, що шлюб є недійсним, як такий, що зареєстрований з особою, яка приховала свою тяжку хворобу.
Як видно з довідки Бережанської ЦРЛ № 16 від 12.01.2017 р., пояснень відповідачки, ОСОБА_3 лікувалась з приводу непліддя II стадії в 1993 році, тобто захворіла вже після одруження.
ОСОБА_1 не подав доказів того, що відповідачка на час реєстрації шлюбу тяжко хворіла і приховала від нього свою хворобу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на незаконність ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 05.12.2016 р. про відмову у задоволенні заяви про відвід головуючого судді у даній справі.
У заяві про відвід ОСОБА_1 вказує на те, що суддя відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів, а також брав участь у справі про поділ майна подружжя та ухвалив рішення не у його користь, а тому суддя заінтересований в розгляді справи.
Відповідно до ст. 20 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, секретар судового засідання; 2) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 3) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; 4) якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді; 5) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 11 1 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї або близькими родичами між собою.
Колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вказаної заяви, оскільки наведені позивачем у заяві обставини не можуть вважатися підставами для відводу головуючого та не свідчать про його упередженість при розгляді справи.
Не може бути підставою для скасування рішення суду також ухвала Тернопільського міськрайонного суду від 26.03.2017 р., якою частково задоволено зауваження, подані ОСОБА_1, на журнал судового засідання, оскільки в журналі правильно відображено відомості, визначені ч. 2 ст. 198 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстав для її задоволення та скасування рішення суду немає.
Керуючись ст. ст. 307, 308,313, 314 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.03.2017 р. залишити без змін
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.Я. Міщій