Дата документу Справа №
Єдиний унікальний № 336/3797/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Щаслива О.В.
Провадження № 22-ц/778/1617/17 Суддя-доповідач ОСОБА_1
10 квітня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого Полякова О.З.
Суддів Воробйової І.А.
ОСОБА_2
При секретарі Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради, про виділ в натурі частки в праві спільної часткової власності на нерухоме майно,-
У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа: департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради, про виділ в натурі частки в праві спільної часткової власності на нерухоме майно, який згодом уточнила.
В обґрунтування позову зазначала, що їй на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина житлового будинку по вул. Крайній, 35 в м. Запоріжжя, друга частина будинку на праві спільної часткової власності належить відповідачу.
Вона має намір реалізувати своє право на виділ в натурі належної їй частки в нерухомому майні відповідно до розміру цієї частки. Відповідач в добровільному порядку вирішити це питання відмовляється.
Враховуючи вищевикладене просила суд виділити їй в натурі та визнати за нею право власності на 53/100 частин житлового будинку площею 27,8 кв.м, 1/2 частину водогону № 2, 1/2 частину літньої кухні літ. Б, погріб літ пг; виділити відповідачу та визнати за ним право власності на 47/100 частин житлового будинку, площею 21,2 кв.м, 1/2 частину водогону № 2, 1/2 частину літньої кухні літ. Б, сарай літ б; стягнути з неї на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію в розмірі 16861 грн.; судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи будинок № 35 по вул. Крайній в м. Запоріжжі на праві спільної часткової власності належить сторонам, за кожною з яких зареєстроване право на 1/2 частину будинку (а. с. 14-20).
В силу ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.
Згідно з ч. 3 ст. 319 ГК України всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення права.
За змістом ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно із ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно із ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.
За змістом статті 364 ЦК співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Варто зауважити, що при цьому припиняється право спільної часткової власності щодо виділеної особи. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина 2 статті 183 ЦК), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. При цьому згода інших співвласників на виділене є обов'язковою, як і залежність від наміру реалізувати своє право на виділ. Проте значення мають мотиви, з яких інший співвласник не погоджується сплатити компенсацію. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
В узагальненні практики застосування cудами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2015 року, результат аналізу змісту норм статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Тобто визначальним для виділу частки з житлового будинку (поділу житлового будинку в натурі), який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці у ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
По справі призначена та проведена судова будівельна експертиза.
Згідно висновку № 1-15 судової будівельно технічної експертизи від 12.10.2015 року зазначено, що розподіл домоволодіння ,враховуючи що сторонам по справі належить по 1\2 частки кожному неможливий.\а.с.71\
У відповіді департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської Ради зазначено, що надання висновку про можливість поділу, переобладнання житлового будинку № 35 по вул.. Крайній в м. Запоріжжі відповідно до запропонованого висновку № 1-15 судової будівельно технічної експертизи від 12.10.2015 року за наданими матеріалами неможливо.
Разом з тим ,відповідно до зазначеного експертом варіанту власнику квартири № 1 пропонується переобладнати віконний проріз у дверний отвір з боку приміщення 1-6, тоді як власнику квартири № 2 для приведення житла у відповідність до запропонованого варіанту необхідно влаштувати прибудову, яка буде виконувати функцію коридору, в якій належить встановити подвійні двері до входу, а також влаштувати дверний проріз, тобто виконати роботи більш трудомісткі і більші за обсягом.
Суд першої інстанції надаючи оцінку запропонованому варіанту виділу належної позивачки частки зі спільного майна, обґрунтовано не прийняв його до уваги , оскільки він очевидно звужує право відповідача на володіння та користування тією частиною спільного майна, яка відповідає розміру його частки.
Порушенням права власника квартири № 2 є і зменшення площі, яка припадає на його частку (21,2 квадратних мерти порівняно з 27,8 квадратними метрами), а якщо враховувати площу самовільних прибудов 1-7 площею 9,6 квадратних метри та 1-1 площею 4,8 квадратних метри, які прилягають до квартири № 1 і оформлення права на які за умови виділу частки є можливим з дотриманням встановленого нормативними джерелами порядку, площа квартири № 1 буде непропорційно більшою ніж площа квартири № 2 (42,2 квадратних метри (27,8 + 9,6 + 4,8) порівняно з 21,2 квадратних метри іншого співвласника).
Згідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт від органів архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) раніше отримано право власності.
Згідно із п. 3.2 «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року № 127, не є самочинним будівництвом для одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків, до яких відноситься і належне сторонам нерухоме майно, зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд, навісів, альтанок, теплиць, вбиралень, погребів та інших.
Для переобладнання, перепланування, перебудови чи добудови належного на праві власності нерухомого майна, крім переобладнань, які не вважаються самочинним будівництвом, власнику необхідно звернутися до органу місцевого самоврядування за одержанням дозволу на проведення конкретних робіт.
Запропоновані експертом роботи, зокрема, влаштування в несучих стінах дверних отворів, трансформування віконного прорізу в дверний отвір, будівництво прибудови і т. і.) є реконструкцією будинку, що потребує отримання будівельного паспорта у відповідності до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 р. № 103, і здачі реконструйованого нерухомого майна в експлуатацію.
За інших обставин вказані переобладнання як такі, що містять елементи самочинного будівництва, не можуть бути прийняті до експлуатації та визнані такими, що здійснені на підставі закону, а об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти, не є об'єктами права власності.
Тому правомірними є висновки районного суду ,відносно того, що суд не повинен заміняти органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо здійснення ними повноважень, встановлених Основним Законом України, тому згода органу державної влади на заплановані переобладнання та перепланування повинна бути отримана до ухвалення рішення суду і є однією з умов для вирішення та задоволення позову.
Отриманню будівельного паспорта може в даному випадку зашкодити відсутність згоди іншого співвласника на забудову (а реконструкцію пропонується зробити кожному із співвласників), відсутність речового права на земельну ділянку і інші причини, а також ту обставину, що саме у зв'язку з наявністю спора справа перебуває в провадженні суду, проте вважає, що за описаних обставин запропонований варіант виділу може бути реалізованим лише на підставі обопільної згоди сторін і за рахунок спільних зусиль, так як здійснення права спільної часткової власності має ґрунтуватися виключно на добровільному волевиявленні сторін і їхній домовленості.
Також судом надана правильна оцінка тому факту , що запропонований варіант поєднаний з відступами від вимог державних будівельних норм, зокрема пункту 2.14. ДБН В.2.2-15-2005, відповідно до якого вхід до одноквартирного житлового будинку може влаштовуватися через засклену веранду, при цьому до входу в житлове приміщення повинно бути не менше трьох дверей. Допускається влаштування подвійних дверей, а також розміщення головного входу до одноквартирного житлового будинку у цокольному поверсі.
Окрім цього площа, що пропонується на 53/100 частини будинку, є меншою, ніж внормована наведеними будівельними стандартами (27,8 квадратних метри порівняно з 30 квадратними метрами).
За вказаних обставин суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
На підставі вищенаведеного,судова колегія вважає,що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст.307,308,317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2017 року у цій справі - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: