Справа № 442/755/14-к
Провадження № 1/442/1/2017
12 травня 2017 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника підсуднього-адвоката ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дрогобичі кримінальну справу про обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Опаки, Дрогобицького району, Львівської області, українця, громадянина України, позапартійного, з середньою-спеціальною освітою, одруженого, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, військовозобов'язаного, раніше не судженого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 ,
- в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,-
ОСОБА_5 , 12 грудня 2011 року приблизно о 17 годині 20 хвилин, керуючи автомобілем ВАЗ 2109, д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись ним у напрямку до м. Дрогобича, на вулиці Набережній смт. Підбуж, Дрогобицького району, Львівської області, при проїзді ділянки дороги в районі будинку № 11, грубо порушив вимоги Р 1 п. п. 1.2., 1.З., 1.5.; Р 2 п. п. 2.1. ґ), 2.3 б), 2.9 а); Р 11 п. 11.2; р 12 п. п. 12.4., 12.9 б).; Р 13 п. 13.1 Правил дорожнього руху України, які виразилися в тому, що він, керуючи транспортним засобом без поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, рухаючись із перевищенням встановленої у населених пунктах швидкості, не дотримався безпечного бокового інтервалу до правої межі проїзної частини дороги, внаслідок чого втратив контроль над рухом автомобіля, виїхав за межі проїзної частини дороги на лівий тротуар, де вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_6 . Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження, від яких на місці пригоди померла. Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_5 знаходяться в прямому причинному зв'язку з наслідками вчиненої ним дорожньо-транспортної пригоди. Таким чином, ОСОБА_5 не виконав вимоги Р 1 п. п. 1.2., 1.З., 1.5.; Р 2 п. п. 2.1. ґ), 2.3 б), 2.9 а); Р 11 п. 11.2; р 12 п. п. 12.4., 12.9 б).; Р 13 п. 13.1 Правил дорожнього руху України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введені в дію 01 січня 2002 року, і його дії з технічної точки зору стали причиною настання дорожньо-транспортної пригоди.
В судовому засіданні підсудній ОСОБА_5 винним себе визнав частково і пояснив суду, що проживає з дружиною та дітьми в смт. Підбуж. На передодні 11.12.2011 року він приїхав із заробіток з Росії і випив в дома на чотирьох осіб пляшку шампанського і ліг спати. Зранку 12.12.2011 року встав об 11.00 год. випив склянку пива 150 гр., поїв і знову ж таки ліг поспати, так як був змучений з дороги. О 17.00 год. його збудила донька і сказала, що треба поїхати до баби забрати молоко. Він встав, пішов на вулицю, скурив сигарету і близько 17 год.20 хв. їхав з дому до тещі за молоком. В машині був один. Рухався приблизно із швидкістю 60 км/год. На вулиці вже було темно, вуличне освітлення було відсутнє. Коли він їхав по ділянці дороги, де сталось ДТП, його засліпив зустрічний автомобіль дальнім світлом фар. Внаслідок цього застосував екстрене гальмування та повернув різко ліворуч кермо з метою уникнення зіткнення. Автомобіль перестав слухатись керма, виїхав на зустрічну смугу, після чого вдарився об бордюр лівим переднім колесом, після чого автомобіль став некерованим, його розвернуло на 180 і викинуло на тротуар, після чого відбулось зіткнення автомобіля своєю правою стороною з бетонним стовпом. В момент зіткнення лівим переднім колесом з бордюром він ударився головою та грудьми до внутрішніх частин автомобіля і втратив свідомість. Підчас дорожньо-транспортної він теж отримав тілесні ушкодження. До свідомості прийшов аж в Дрогобицькій лікарні, більше по факту ДТП нічого не пам'ятає. У вчиненому розкаюється, умислу на наїзд на ОСОБА_6 не мав, моральну шкоду в добровільному порядку частково відшкодував, а саме в сумі 19000 грн.. Більше потерпілі від нього грошей не хотіли отримувати. На даний час він ніде не працює, так як після скоєного не може виїхати на заробітки, а по місцю проживання роботи знайти не може. На даний час живе за рахунок дружини.
Пояснив, що в стані сп'яніння автомобілем не керував. Обстеження на вміст алкоголю у видихуваному повітрі з ним після поступлення у лікарню і до наступного ранку не проводилось. Йому не давали ніякого мундштука для вставляння його в рот для видихування повітря. Такого обстеження з ним і не можливо було провести, оскільки у нього був перелом ребра, дихання у нього було дуже ослаблене, він відчував гострий біль у грудях він постійно перебував у лежачому положенні. Втрачав свідомість, його без свідомості витягли з розбитого автомобіля. По дорозі в Дрогобицьку лікарню він також постійно втрачав свідомість. До тями він прийшов у Дрогобицькій лікарні після того, як отримав першу медичну допомогу. Йому навіть подавали судно, оскільки не міг підвестися з ліжка. У приміщення Дрогобицької лікарні його доставили машиною швидкої допомоги на носилках-каталці, він деякий час знаходився на цих носилках у коридорі лікарні, потім його ліфтом підняли на другий поверх у палату, де він був до ранку. Ранком звідти його перенесли у операційну, а відтак - у реанімацію. Біля нього невідлучно знаходилась дружина, ОСОБА_7 ..
Крім часткового визнання вини ОСОБА_5 , його вина у вчиненні інкримінованого злочину доведена частково, зокрема:
Поясненнями потерпілої ОСОБА_8 , дочки померлої ОСОБА_6 , яка суду пояснила, що в цей час проживала в смт. Східниця. До неї подзвонив чоловік та повідомив, що щось сталося з її мамою. Пізніше від працівників міліції їй стало відомо, що мати потрапила у дорожньо- транспортну пригоду. Смерть матері для неї стала несподіваною. Зі слів мешканців села їй відомо, що підсудний ОСОБА_5 був сильно п'яний, а тому просить його суворо покарати та задоволити цивільний позов в повному обсязі, так як зазнала моральних страждань,що призвело до порушення її життєвих зв'язків, постійного пригніченого стану, швидкої втоми, постійного відчуття психолічного дискомфорту, порушення сну, зруйновано благополучне сімейне життя. Вона дуже важко переносить смерть матері, постійно згадує та постійно сумує у зв'язку з її загибеллю. Після ДТП, ОСОБА_5 підходив до її батька, але про що вони говорили їй не відомо. В неї він пробачення не просив. Частково сплатив їм моральні страждання, а саме її батькові в розмірі 10000 грн. та їй 9000 грн..
Представник цивільного відповідача Моторно Транспортного страхового бюро України ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги потерпілих не визнав з підстав викладених в своєму запереченні. Також суду повідомив, що з моменту ДТП та за весь час слухання справи вносились зміни в законодавство зокрема в закон України про обов'язкове страхування, не змінним було положення закону України про те, що якщо ДТП розглядається в кримінальній, цивільній чи адміністративній справі, страхова компанія або моторне бюро має право призупинити рішення про виплату страхового відшкодування, поки не буде рішення по справі, а тому вони не відмовляли потерпілій у виплаті, та жодним чином не порушили її права. У разі винесення вироку суду чи іншого документу, яким буде доведено вину особи, Моторне бюро повернеться до виплати страхування.
Поясненнями свідка ОСОБА_10 , який суду пояснив, що працює фельдшером при Підбузькій міській лікарні. Отримав виклик в грудні 2011 року від мешканців смт. Підбуж, що автомобіль наїхав на жінку. Терміново виїхала бригада швидкої допомоги, а саме він і водій. Коли приїхав на місце ДТП, побачив багато людей і перекинуте авто. Потерпіла лежала на спині, він провірив її пульс, зіниці на світло і зрозумів, що жінка допомоги вже не потребує. Підсудний ОСОБА_11 перебував в автомобілі. Його витягнули із автомобіля, положили на носилки та занесли у карету швидкої допомоги. Запах алкоголю в ОСОБА_11 був і він був в приглушеному стані. Чи був він при свідомості та чи були в нього закриті чи відкриті очі не пам'ятає. Він повіз його в Підбузьку міську лікарню.
Поясненнями свідка ОСОБА_12 , яка суду пояснила, що на момент вчинення ДТП була неповнолітньою. Вказала, що вони йшли з сестрою додому в напрямку з центру смт. Підбуж. Біля магазину в центрі міста їх обігнав на швидкості автомобіль і вони відійшли в сторону. Біля магазину автомобіль почав тормозити, колеса в автомобіля почали скрипіти, та автомобіль виїхав на зустрічну смугу і вдарився у стовп. Світло на стовпі погасло, а автомобіль перекинувся. Під'їхав інший автомобіль, з якого викликали швидку. Після того, як світлом фар освітило дорогу, вони побачили, що за тротуаром лежала жінка. Як автомобіль збив жінку вона не бачила. Крім того, вона бачила як з автомобіля витягали водія. Чи водій був в стані сп'яніння сама не бачила, але вказала, що водій сам не міг іти і його вели люди. Зустрічних автомобілів в момент ДТП не було. Від місця ДТП була на відстані 50 м.
Оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_13 , яка пояснила, що поверталась із сестрою додому, коли проходили біля магазину побачили, як автомобіль на великій швидкості їхав позаду них, після чого почули пищання коліс та побачили, як автомобіль різко звернув вліво, наїхав в стовп та перевернувся в яр. Після аварії побачила лежачу жінку, водій був в автомобілі до приїзду швидкої допомоги, лікарі допомагали йому вийти з автомобіля. (Т.1 а.с. 61, 75-76).
- оголошеними в судовому засіданні поясненнями свідка ОСОБА_14 з яких вбачається, що 12.12.2011 року приблизно о 17 год. 10 хвилин вона знаходилася в своєму будинку, що розташований на відстані приблизно 20 м. до вулиці Набережній в смт. Підбуж Дрогобицького району, де на терасі другого поверху, вішала одяг. В цей час на дворі починало трохи смеркати, жодних опадів не було, відповідно асфальтне покриття дороги було сухе. Дивлячись у незасклене вікно тераси її будинку, яке зі сторони дороги, вона побачила, що з напрямку с. Сторона Дрогобицького району, в напрямку м. Дрогобича, по смузі свого руху із увімкненим світлом фар рухався автомобіль ВАЗ-2109. Швидкість руху вказаного автомобіля становила приблизно 80-90 км./год. В цей час на дорозі жодних інших транспортних засобів не було. В одну мить ОСОБА_14 побачила, що вказаний автомобіль ВАЗ-2109 без увімкнутого покажчика повороту, тобто без будь-яких попереджувальних сигналів, навпроти будівельного магазину «Руся» різко звернув ліворуч, виїхавши на зустрічну для нього смугу руху, після чого на лівій тротуар по напрямку руху до м. Дрогобича, де наїхав на перешкоду у вигляді бетонної електроопори, що розташована навпроти її подвір'я. Внаслідок наїзду, на вказаній електроопорі «посипалися іскри», а вказаний автомобіль з'їхавши за межі лівого тротуару по напрямку руху до м. Дрогобича, перекинувшись на ліву бокову частину, зупинився на трав'яному покритті. Вибігши зі свого будинку на двір, ОСОБА_14 побачила, що в салоні пошкодженого автомобіля ВАЗ-2109, на водійському сидінні знаходився ОСОБА_5 , який подавав ознаки життя. Після чого вона побачила, що на заїзді до її подвір'я на спині лежала ОСОБА_6 яка не подавала ознак життя. ОСОБА_14 зрозуміла, що вказаний автомобіль наїхав на ОСОБА_6 ( Т.1 а.с. 55, 59).
- оголошеними в судовому засіданні поясненнями свідка ОСОБА_15 з яких вбачається, що вона бачила свого чоловіка в Підбужській лікарні, який лежав на носилках, не реагував ні на що. Його занесли і відразу винесли з лікарні та повезли на тому самому автомобілі в Дрогобицьку міську лікарню. Вона поїхала разом із ним. Він щось собі бурмотів. По приїзду в Дрогобицьку міську лікарню №1 занесли його в коридор, а потім повезли на другий поверх в палату. В палаті чоловік перебував до ранку. Лікарі заходили в палату і робили йому уколи. Чоловік перебував в лежачому стані, при свідомості. Вона постійно перебувала біля нього, лікарі ніяких маніпуляцій не проводили, заходили в основному медсестри. Чи дихав в якийсь апарат не бачила. Бувало відлучалась в аптеку чи по воду. Після операції сказали, що в нього зламані ребра, пробита легеня, кров в легенях. Ввечері заходили працівники міліції. 11.12.2011 року чоловік приїхав із заробітків із Росії і вони на чотирьох випили пляшку шампанського. Чоловік був трохи випивший і замучений з дороги. В день ДТП чоловік вдома не вживав спиртних напоїв. Запах алкоголю від чоловіка вловлювався. ( Т.2 а.с. 201).
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.12.2011 року, з якого вбачається, що в смт. Підбуж Дрогобицького району, на проїжджій частині вулиці Набережна були дугоподібні сліди гальмування коліс автомобіля ВАЗ-2109 д.н.з. НОМЕР_1 , загальною довжиною лівого борту-32м., правого борту-29.3 м., які під кутом переходили з правої смуги руху по напрямку до м. Дрогобича, на ліву смугу руху і закінчувалися біля бордюру лівого тротуару по напрямку руху до м. Дрогобича. Лівий слід гальм починався на відстані 19.3 від ближнього кута будинку № 11 від напрямку с. Сторона до м. Дрогобича, та на відстані 2.1 м. від бордюру правого тротуару, а правий на відстані 7.2 м. від лівого сліду та на відстані 1.4 м. від бордюру вказаного тротуару. Навпроти подвір'я будинку № 15 за межами проїзної частини дороги є бетонна електроопора, на якій були сліди тертя та нашарування темно-червоного кольору. Біля вказаної електроопори на землі лежали осколки скла, ЛФП та пластмасові автомобільні деталі. За вказаним стовпом, за межами лівого по напрямку руху до м. Дрогобича тротуарі, паралельно до дороги, повернутий передньою частиною до м. Дрогобича, на лівій боковій частині лежав автомобіль ВАЗ-2109 НОМЕР_1 , в якого була деформована в основному права бокова частина. На відстані 7 м. від передньої частини вказаного автомобіля в напрямку м. Дрогобича, за межами проїжджої частини вулиці Набережна, на заїзній грунтово-шутровій дорозі до подвір'я будинку № 15, на відстані 8.2 м. до початку проїзної частини вказаної вулиці, на спині лежав труп ОСОБА_6 ,, повернутий головою в напрямку центра смт. Підбуж. На відстані 13м. від трупа в напрямку м. Дрогобича та на відстані 7.5м. від лівої межі по напрямку руху до м. Дрогобича лежав кульок з речами ОСОБА_6 . На відстані 18 м. від трупа в напрямку м. Дрогобича та на відстані 8.7 м. від проїжджої частини дороги лежала жіноча сумка чорного кольору. На відстані 11м. від трупа в напрямку будинку № 15 лежав жіночий чобіт ( Т.1 а.с. 5-18).
- протоколом огляду і перевірки технічного стану транспорту від 12.12.2011 року з якого вбачається, що в автомобілі ВАЗ -2109 реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 деформовано переднє праве крило, обидві праві двері, правий поріг, праве заднє крило, дах з правої бокової частини, який вгнутий до середини кришку багажника, а також розбито вітрове скло, скла обох правих дверей та скло люка.(Т.1 а.с. 19).
- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 17.03.2012 року з участю неповнолітнього свідка ОСОБА_12 , згідно якого 12.12.2011 року приблизно о 17 год. 10 хв., на вулиці Набережній в смт. Підбуж, Дрогобицького району, автомобіль ВАЗ -2109 реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку м. Дрогобича, виїхав за межі проїжджої частини дороги на лівий по напрямку його руху тротуар, де наїхав на пішохода ОСОБА_6 ( Т.1 а.с. 109-110).
- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 17.03.2011 року з участю ОСОБА_5 , згідно якого об'єктивно відстань видимості перешкоди-зустрічного легкового автомобіля, який з показів ОСОБА_5 стояв на смузі його руху, з робочого місця водія автомобіля ВАЗ-2109 ставить 109 м. від його передньої частини до передньої частини зустрічного автомобіля, а видимість елементів проїжджої частини дороги в даному місці ставить 57.4м. Видимість світла фар вказаного зустрічного автомобіля з робочого місця водія автомобіля ВАЗ -2109 настає на відстані 200 м., а видимість елементів дороги становить 57,8 м. ( Т.1 а.с. 111-113).
- висновком експерта № 23 від 12.01.2012 року, згідно якого вбачається, що смерть ОСОБА_6 настала внаслідок тупої травми тіла: перелому кісток склепіння і основи черепа, субарахноїдального крововилу в правій та лівій гемісфері головного мозку та мозочку, поперечного зламу третього грудного хребця з пошкодженням головного мозку, перелому ребер справа та зліва, перелому крижово-клубового сполучення з обох сторін, перелому правої плечової кістки, крововиливів довкола ліній переломів, а також розриву лівої долі печінки по її передній поверхні, забою обох легенів, а також саден та лівому коліні, в поперекових ділянках, підшкірної гематоми в потиличній ділянці голови, що призвело до розвитку травматичного шоку та смерті. (Т.1 а.с. 89-91).
- висновком експерта № 1/844 від 27.01.2012 року, згідно якого вбачається, що система рульового управління автомобіля ВАЗ-2109 реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 знаходиться в несправному стані внаслідок порушення просторового розташування рульової трапеції через деформацію елементів підвіски переднього правового керованого колеса. Робоча гальмова система вказаного автомобіля знаходиться в частково несправному стані по причині розгерметизації одного із контурів системи через руйнування металевого трубопроводу переднього лівого та заднього правового колісних гальмівних механізмів. Вказані несправності робочої гальмової та рульової систем утворились в результаті ДТП. (Т.1 а.с. 101-107).
- висновком експерта № 1/195 від 06.04.2012 року, згідно якого вбачається, що в даній дорожній ситуації дії водія ОСОБА_5 не відповідали технічним вимогам п.п. 1.2, 11.2 та 13.1 Правил дорожнього руху України і вказаний факт невідповідності дій воді знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням даної пригоди - виїздом автомобіля на зустрічну смугу руху, далі на тротуар, де і вчинив наїзд на пішохода.(Т.1 а.с. 121-126).
Разом з тим суд констатує відсутність належних і допустимих доказів, які б свідчили про перебування підсудного ОСОБА_5 в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно з довідкою Дрогобицької міської лікарні № 1 від 23.12.2011р. №1574, ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні ДМЛ № 1 з 12.12.2011 року по 21.12.2011 року з діагнозом: полі травма, забій м'яких тканин чола, тупа травма грудної клітки, закритий перелом 7-8 ребер справа. Правобічний гемо пневмоторакс, алкогольне сп'яніння, пари видиху етанолу на апараті «АЛКОН» 1 проміле. ( Т.1 а.с. 39).
Згідно з п. 3. висновку експерта № 1047 від 03.01.2012р., у ОСОБА_5 експертом зазначено, що згідно з записами в медичній карті № НОМЕР_2 при поступленні ОСОБА_5 в стаціонар Дрогобицької МЛ № 1 проводився забір крові на етанол. Результат аналізу відсутній». При цьому, у тексті Висновку експерт зазначив, що згідно з записами в медичній карті № НОМЕР_2 ОСОБА_5 встановлено зокрема діагноз «Алкогольне сп'яніння. Пари видиху на апараті Алконт 1 ‰. Лікар ОСОБА_16 ». (Т.1 а.с. 95-96).
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_17 підтвердив, що в частині Висновку «Обставини справи» ним було викладено зміст Медичної карти хворого № 09294. З Медичної карти у Висновок ним було перенесено фразу про стан сп'яніння і ступінь такого сп'яніння 1 ‰. В підсумковій частині висновку ним не було вказано, чи перебував ОСОБА_5 на момент ДТП у стані сп'яніння чи про ступінь такого сп'яніння. У цій частині Висновку у відповідь на питання №2.4 з Постанови слідчого - «Результат аналізу крові ОСОБА_5 на етанол?» (Т.1 а.с. 93) -зазначено: «Згідно з записами в медичній карті №09924 при поступленні Костика в стаціонар Дрогобицької МЛ №1 проводився забір крові на етанол. Результат аналізу відсутній». Крім того, експерт роз'яснив, що при проведенні судово-медичної експертизи для визначення вмісту в крові етанолу використовуються виключно дані, отримані при дослідженні біологічного середовища обстежуваної особи, яким може бути сеча, або кров. Використання спеціальних технічних засобів для виявлення у водія ознак стану алкогольного сп'яніння на момент ДТП було врегульовано Інструкціїєю «Про виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння», затвердженою спільним Наказом МВС та МОЗ України 09.09.2009 р, за № 400/666.В Преамбулі вказаного Наказу відсутнє посилання на КПК України. Відповідно до п. 1.5 даної Інструкції, така не поширюється на проведення судово-медичної та судово-психіатричної експертиз. Згідно з п. 3.14 даної Інструкції, якщо водій-учасник дорожнього руху, внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з важкими травмами, обов'язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на етанол на вміст алкоголю у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений. Слідчий мав би вилучити кров на етанол та надати на експертизу.
Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт токсиколог ОСОБА_18 пояснив, що дослідження ОСОБА_5 проводилось методом попереднього дослідження прибором спеціалізованого визначення концентрації парів етанолу у видихуваному повітрі «АЛКОНТ». При проведенні судово-медичної експертизи вказано, що у ОСОБА_5 виявлено 1 промілле алкоголю. На питання чи є достатні дані, що підсудний був в стані алкогольного сп'яніння, експерт відповів, що тест прибором «АЛКОНТ» є попереднім дослідженням. Прибор «АЛКОНТ» має бути перевіреним, мати ліцензію. Лікар повинен був відібрати кров у підсудного для подальшого дослідження на вміст алкоголю в крові. Стояло питання в якому стані алкогольного сп'яніння був підсудний. Експерт дав відповідь, що неможливо встановити ступінь сп'яніння, так як лікар кров відібрав, але слідчий не доставив кров на подальше дослідження в медичній установі. У висновку було вказано, що у підсудного був перелом двох ребер та 500-600 мл. рідини в плевральній порожнині, тому він не міг дати достатньо повітря в прибор. Підсудний мав підписати акт дослідження. Для повного обстеження рівня алкоголю в апараті «АЛКОНТ» має бути повний вдих і видих, підсудний мав бути в стоячому чи сидячому положенні при проведені тесту. При ДТП, коли є загиблі, то повинна бути проведена експертиза газохроматографічним методом. Результати аналізу на ступінь сп'яніння відрізняються, коли проводять перевірку апаратом «АЛКОНТ», чи беруть аналіз крові на етанол. «АЛКОНТ» визначає вміст етанолу в повітрі, а не в крові. Можливе і таке, що апарат «АЛКОНТ» дає показник 2 промілле, а в крові етанолу не виявляють. Тест «АЛКОНТ» реагує на випитий алкоголь, а коли в людини є хвороби такі як цукровий діабет, гастрит, порушення роботи стравоходу, то можуть бути похибки. Результати аналізу апаратом «АЛКОНТ» і результат аналізу крові на етанол різняться.
Згідно з висновком експерта № 1047, у ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження: закрита травма грудної клітки у вигляді перелому дев'ятого ребра справа з гемопневмотораксом (накопиченням крові і повітря у правій плевральній порожнині), закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, садна у лівій лобно-тім'яній ділянці.
В судовому засіданні ОСОБА_5 показав, що обстеження на вміст алкоголю у видихуваному повітрі з ним після поступлення у лікарню і до наступного ранку поступлення у лікарню не проводилось. Йому не давали ніякого мундштука для видихування повітря. У нього був перелом ребра, дихання у нього було дуже ослаблене, він відчував гострий біль у грудях він постійно перебував у лежачому положенні. Втрачав свідомість, його без свідомості витягли з розбитого автомобіля. По дорозі в Дрогобицьку лікарню він також постійно втрачав свідомість. До свідомості він прийшов у Дрогобицькій лікарні після того, як отримав першу медичну допомогу.
Відповідно до листа Дрогобицької міської лікарні № 1 від 27.03.2012р. № 399, при поступленні в хворого ОСОБА_5 , історія хвороби № 09294 проводився забір крові на етанол. Аналіз крові на етанол не проводився. (Т.1 а.с. 208).
Відповідно до листа Дрогобицької міської лікарні № 1 від 12.11.2015р. № 1320, ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні ДМЛ №1 з 12.12.2011р. по 05.01.2012р. В журналі реєстрації проведення експертиз на стан алкогольного сп'яніння в грудні 2011р. не зареєстровано. Стан алкогольного сп'яніння зафіксовано в день поступлення хворого черговими лікарями: ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , підтверджено обстеженням на апараті «АЛКОН», де отримано 1‰ етанолу у видихуваному повітрі. (т.2 а.с. 183).
Відповідно до листа Дрогобицької міської лікарні № 1 від 15.09.2014р. № 1039, ОСОБА_5 був доставлений в Дрогобицьку міську лікарню №1 12.12.2011р. о 19:45 год. в приймально-ургентне відділення машиною медичної допомоги Підбузької районної лікарні. Черговим терапевтом І.Чайківською та травматологом О.Калитою проведено визначення вмісту етанолу у видихуваному повітрі за допомогою приладу Алконт-01 СУ (свідоцтво про державну реєстрацію № 5115/2006) та забрано кров на дослідження на вміст етанолу. Протягом 90 днів кров на дослідження слідчими органами не вилучалась. Скерування слідчих органів для огляду на стан сп'яніння ОСОБА_5 не було, а тому спеціального огляду у відповідності до вимог спільного наказу МОЗ і МВС України № 400/666 від 09.09.2009р. не проводилось. (Т.2 а.с. 185).
Відповідно до листа Дрогобицької міської лікарні № 1 від 20.11.2015р. № 1367, скерування силових структур відповідно до спільного наказу МОЗ і МВС України № 400/666 від 09.09.2009р. у пацієнта ОСОБА_5 не було, тому реєстрація в Журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і оформлення Акту медичного огляду… не проводилось. (Т.2 а.с. 189).
Відповідно до листа Дрогобицької міської лікарні № 1 від 31.03.2016р. № 431, станом на грудень 2011 року для визначення етанолу у видихуваному повітрі використовувався апарат «Алконт». Даний пристрій проходив повірку в січні 2011 року термін дії до грудня 2011 року. До листа додано копію свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки №3-Ф. (Т.2 а.с. 224).
Відповідно до листа Дрогобицької міської лікарні № 1 від 31.05.2016р. № 719, згідно технічного заключення ТзОВ «Левіль» від 25.12.2015р. встановлено, що аналізатор парів спирту «Алконт-01-сх» № 11885-08.2007р. випуску після проведеної діагностики вийшов з ладу і ремонту не підлягає. Даний пристрій згідно технічного заключення списаний, оригінали документів утилізовано. (Т.3 а.с. 14).
Відповідно до листа ДП «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП «Тернопільстандартметрологія» від 11.05.2016р. № 09-18/442, періодичність проведення повірки приладу «Алконт 01СУ» становить шість місяців згідно Показчика засобів вимірювальної техніки, занесених до Державного реєстру України та п. 16.2 Формуляра ТФАГ 413422.0001 на прилад «Алконт 01СУ». Якщо прилад було повірено 05.01.2011р., то цей прилад дозволялося використовувати в роботі до 05.07.2011р. В свідоцтві № з-ф від 05.01.2011р. в автора виник сумнів щодо напису (чинне до грудня 2011р.), а саме лінії над якими пишеться дата знаходяться не на одному рівні і мають розриви. (Т.3 а.с. 2).
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , який працює лікарем ортопедом суду повідомив, що перебував на чергуванні, коли доставили ОСОБА_5 .. В історії хвороби стоїть його підпис і все, що в ній написано він підтверджує. Свідок пригадує, що хворий був на ношах, з рота було чути запах алкоголю,і в нього відібрали кров на аналіз, яка зберігалась протягом 3-х місяців. Обстеження проводить терапевт в присутності травматолога на апараті «АЛКОНТ». На момент огляду не було виявлено пневмоторексу.
Разом з тим, суд відмічає, що даний свідок при розгляді справи при попередньому складі суду зазначив, що не може сказати чи перебував ОСОБА_5 в стані алкогольного сп'яніння. Також свідок не міг пригадати чи давали ОСОБА_5 подути в мундштук приладу для визначення стану алкогольного сп'яніння. (Т.2 а.с. 222).
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 , який працює лікарем травматологом суду повідомив, що підсудного не пам'ятає. Пам'ятає, що коли він проводив огляд, підсудний лежав в палаті, свідок його оглянув і зробив запис в історії хвороби. Якщо ним написано, що був запах алкоголю, то значить так і було. Вказав, що коли він нахилився до підсудного, від нього було чути запах алкоголю. Свідку не відомо чи застосовували до підсудного апарат «АЛКОНТ», оскільки він не застосовував апарат. Повинна була братися кров на стан алкогольного сп'яніння, яка зберігається місяць в спеціальному холодильнику.
Разом з тим, суд відмічає, що даний свідок при розгляді справи при попередньому складі суду зазначив, що при такому стані хворого як зафіксовано у виписці, дихання обмежене, повне дихання може бути при обезболені.(Т.2 а.с. 211).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 , яка працює лікарем терапевтом суду повідомила, що не пам'ятає про обстеження ОСОБА_5 на стан сп'яніння. Всі відомості записані в історії хвороби і свій підпис підтвердила. Визначення стану алкогольного сп'яніння проводилося на апараті «АЛКОНТ». Якщо в лікарню поступив хворий після ДТП, то проводиться процедура на визначення алкогольного сп'яніння апаратом «АЛКОНТ» і береться кров на визначення етанолу, яка зберігається протягом 3-х місяців в лікарні.Свідок не пам'ятала чи сама проводила тести, чи в присутності лікарів. Їй не було відомо чи проводилась повірка апарату. Дослідження на алкотестері проводиться на глибокий вдих і видих пацієнта.
Разом з тим, суд відмічає, що даний свідок при розгляді справи при попередньому складі суду зазначив, що дослідження проводилося на апараті «АЛКОНТ» згідно внутрішнього розпорядження і всіх інструкцій. А кров забиралася, але не було скерування слідчих органів і тому кров не досліджувалася. Жодних деталей не пам'ятає, так як це був звичайний випадок.(Т.3 а.с. 23).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 пояснив, що працює в ДП «Тернопільстандартметрологія». Працівник даного підприємства ОСОБА_22 проводила повірку апарата «АЛКОНТ» та було видано свідоцтво № 3 «ф» від 05.01.2011р. Але свідоцтво, копія якого була надіслана свідку є некоректною, про що він написав в листі. У свідоцтві, яке міститься в матеріалах справи згідно з правилами ДСТУ 27008 має бути вказана дата до якого дійсний апарат, а в цьому свідоцтві його немає. Працівник обов'язково його вказує, оскільки ставить на свідоцтві своє тавро, яке його ідентифікує. Якщо повірка проводилась 5 січня, то в свідоцтві мало б бути вказано, що апарат діє до 5 липня, тобто півроку. Про те, що апарат дійсний півроку вказано в формулярі, який видається на цей апарат. В ДСТУ міститься інформація про організацію та порядок проведення повірки вимірювальної техніки. В ДСТУ не вказано періодичність проведення повірки, оскільки це вказано в формулярі на апарат. В ДСТУ вказано, що засоби вимірювальної техніки підлягають періодичній повірці через встановлені міжповірочні інтервали, які вказані в формулярі на апарат. Апарат, який фігурує по даній справі протягом року застосовувати не можна, оскільки в нього міжповірочний інтервал півроку. Працівник, який працює на підприємстві 10 років не міг поставити тавро та не поставити дати, чітко знаючи, що апарат дійсний 6 місяців. Кожен апарат, який доставляється на повірку на підприємство, доставляється з паспортом, в якому вказана періодичність повірки. Що також підтвердила в судовому засіданні - в телефонному режимі працівник ДП «Тернопільстандартметрологія» ОСОБА_22 .
Таким чином суд приходить до висновку, що в суду немає підстав в порушення кримінальної справи за ч.2 ст. 384 КК України відносно потерпілої та свідків (працівників лікарні), а в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази перебування ОСОБА_5 , в стані алкогольного сп'яніння, де б алкоголь в його крові було зафіксовано на рівні 1 ‰, оскільки стан сп'яніння було зафіксовано лише в медичній карті № НОМЕР_3 ОСОБА_5 з даних спеціального технічного засобу «АЛКОНТ», використання якого у випадку вчинення злочину законодавством не передбачено, а стан алкогольного сп'яніння слід визначати шляхом лабораторного дослідження біологічного середовища чи крові. Двоє свідків, які за твердженням головного лікаря Дрогобицької МЛ №1 мали б проводити обстеження ОСОБА_5 не були присутніми при цьому, а третій свідок нічого не пам'ятає про обставини обстеження. В суду існують сумніви щодо дійсності повірки даного вимірювального апарату та його придатності до використання на день обстеження ОСОБА_5 . Провести перевірку оригіналу свідоцтва про повірку не видається можливим з об'єктивних причин. Зі слів головного метролога ДП «Тернопільстандарттехнологія» на грудень 2011 р. прилад Алконт-01С був непридатним для використання, а тому судом встановлено, що у вину підсудному необґрунтовано вмінено "в стані алкогольного сп'яніння".
Разом з цим, судом встановлено, що у вину підсудному також необґрунтовано вмінено "порушення правил експлуатації транспорту".
Так, за змістом кримінального закону "порушення правил експлуатації транспорту" полягає у недотриманні водієм правил, державних норм і стандартів експлуатації транспортного засобу пов'язаних із безпекою руху.
Проте, орган досудового слідства в обвинуваченні не зазначив, які ж саме правила експлуатації транспортного засобу, що створювали небезпеку для дорожнього руху і знаходяться у причинному зв'язку із ДТП, порушив підсудний.
Не вбачається порушення цих правил експлуатації підсудним і з отриманих в судовому засіданні доказів.
За таких обставин суд вважає необхідним виключити з пред'явленого підсудному ОСОБА_5 обвинувачення, кваліфікуючу ознаку "в стані алкогольного сп'яніння" та "порушення правил експлуатації транспорту", як вмінені безпідставно.
Суд дослідивши та проаналізувавши усі докази, котрі співпадають між собою та об'єктивно доповнюють одні одних, які також підтверджуються показами свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які були очевидцями дорожньо-транспортної пригоди. Наведені вище докази винності підсудного у своїй сукупності є логічними і послідовними та відтворюють реальні події, що мали місце. Суд вважає що вина підсудного ОСОБА_5 повністю доведена у вчиненні ним порушення правила безпеки руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_6 , злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України за якою суд кваліфікує діяння підсудного.
Доведеність вини і така кваліфікація дій підсудного в суду не викликає сумнівів.
При призначенні покарання підсудному суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, як ним, так і іншими особами, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворішим покарань, тому таке покарання слід призначити до реального відбування ,тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.
При призначенні покарання особі, яка вчинила злочин суд повинен віднайти розумний баланс між обов'язком держави забезпечити правопорядок, інтересом потерпілого, щодо суворості покарання та правом підсудного на справедливе покарання.
Підсудний щиро розкаявся у вчиненому (визнав свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого просить вибачення у потерпілих та бажає виправити ситуацію, що склалася).
Покликання підсудного на те, що він не пам'ятає обставин, які безпосередньо передували ДТП та самого моменту ДТП, не може бути підставою для не визнання пом'якшуючою його покарання обставину - щире каяття, оскільки він давав такі послідовні покази протягом всього досудового слідства, при тому, що в момент ДТП сам отримав значні тілесні ушкодження та тривалий термін лікувався.
При призначенні покарання суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ч.2 ст.12 КК України вчинений злочин відноситься до тяжких злочинів.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_5 суд визнає щире каяття, що ґрунтується на повному визнанні ним вини та здійсненні добровільних дій під час проведення досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи, часткового відшкодування шкоди завданої злочином.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.
При обранні виду і розміру покарання підсудному ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, вчинив необережний тяжкий злочин, вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше і по тому ні в чому протиправному помічений не був, позитивно характеризується за місцем свого проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та матір, яка є інвалідом 3 групи, винуватість визнав повністю та обставини даної ДТП.
При призначенні покарання підсудному враховуються вимоги п.п.2-5,8 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 « Про практику призначення судами кримінального покарання ( із наступними змінами) та те, що санкція ч.2 ст. 286 КК України встановлює широку межу покарання у вигляді позбавлення волі.
Аналізуючи встановлені судом обставини, враховуючи дані про особу ОСОБА_5 його поведінку до та після вчинення злочину, наявність обставини, що пом'якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, та дані про особу підсудного істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину і впливають на можливість пом'якшення йому основного покарання, а тому виправлення і перевиховання ОСОБА_5 можливе при застосуванні покарання у виді позбавлення волі без позбавленням права керування транспортними засобами, звільнивши від відбування покарання з випробовуванням на підставі ст. 75, п. 2, п. 3, п. 4 ст. 76 КК України (чинним на момент вчинення злочину) , яке є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
В судовому засіданні обвинувачений заявив клопотання про звільнення його від відбування покарання відповідно до Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 року, оскільки він на день набрання чинності цим Законом є батьком двох неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо яких не позбавлений батьківських прав.
Прокурор та потерпіла в судовому засіданні заперечували проти застосування відносно обвинуваченого закону про амністію, вважають, що для такого немає підстав та просять обрати йому реальну міру покарання.
Як встановлено ст.85 КК України, на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.
Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст.86 КК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.
Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
19.04.2014 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 р. №1185-VII. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно (ст.12 названого Закону).
Відповідно до ст.9 Закону України «Про амністію у 2014 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.
Відповідно до п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, та за злочини вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, підлягають особи, які на день набрання чинності цим Законом мали дітей, яким не виповнилось 18 років та щодо яких вони не були позбавлені батьківських прав.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 скоїв злочин, який є тяжким злочином відповідно до ст.12 КК України вчинений з необережності. Вказаний злочин він вчинив 12.12.2011 року, тобто до дня набрання чинності (19.04.2014 р.) Закону України «Про амністію у 2014 році» і на день набрання цим Законом чинності є батьком неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо яких не позбавлений батьківських прав.
Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 амністії, передбачених ст.4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" та ст.8 Закону України «Про амністію у 2014 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.
За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_5 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2014 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди з якого вбачається, що відповідно до ст.459 ЦК у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов'язані відшкодувати витрати на поховання (втому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати. Тому вимоги про стягнення витрат на поховання можуть пред'являтись як особами, що мають право на відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника, так і сторонніми до потерпілого громадянами і організаціями, що фактично понесли ці витрати.
Витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості.
З врахування наведеного цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 в цій частині підлягає до задоволення та з підсуднього слід стягнути в її користь задокументовану матеріальну шкоду в сумі 34 361,52 грн. Також підлягають витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн., яка стверджується квитанцією.
Суд встановив, що потерпілій ОСОБА_8 кримінальним правопорушенням заподіяно моральну (немайнову) шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, які вона в зв'язку з несподіваною втратою матері, що призвело до порушення її нормальних життєвих зв'язків, швидкої втоми, порушення сну, депресивного стану, порушився її звичний ритм життя, вона знаходилася та на даний час знаходиться в стані морального пригнічення та дискомфорту, невідшкодуванням матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 500000 грн. моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг заподіяних потерпілій моральних страждань, за яких обставин та якими діями вони завдані, ступінь і форму вини заподіювача, матеріальний стан обвинуваченого, те, що за час розгляду справи в суді підсудній вже сплатив 19000 грн. і, виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості, приходить до переконання про необхідність задоволення позову частково, визначає відшкодування моральної шкоди у розмірі 130000 грн..
В частині позовних вимог, щодо стягнення із Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_8 в межах обов'язкового ліміту відповідальності сраховика в розмірі 50000 грн. суми відшкодувань за шкоду, завдану смертю потерпілої ОСОБА_6 , згідно ст.. 1200 ЦК України, слід відмовити з тих міркувань, що Моторного (транспортного) страхового бюро України не може бути визнано цивільним відповідачем за цивільним позовом у кримінальному процесі, оскільки суд не вправі розв'язувати у кримінальному провадженні цивільно-правовий спір з особою, не причетною до самої події злочину.
Відповідно п. 24 постанови Пленуму Верховною Суду України №13 від 02 липня 2004 року «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» вбачається, що не підлягають розгляду в кримінальній справі позов за вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, що не випливають з пред'явленого обвинувачення.
Як вбачається із позовної заяви, обов'язок про відшкодування заподіяної шкоди МТСБУ випливає не з обвинувачення, яке пред'явлено ОСОБА_5 , а із п. а) ст. 41.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року, яким передбачено порядок звернення з вимогами про відшкодування шкоди і умови такого відшкодування.
Зокрема, однією з умов вирішення питання про відшкодування МТСБУ шкоди, є надання потерпілою стороною обвинувального вироку суду, що набув чинності відносно особи, цивільна відповідальність якої не застрахована за договором страхування. Однак, такий документ, на даний момент фактично не існує та відповідно до МТСБУ наданий не був.
Таким чином, оскільки МТСБУ не причетне до самої події злочину, а діє виключно в рамках Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд не вправі розв'язувати у кримінальному провадженні цивільно-правовий спір з особою, не причетною до самої події злочину.
З речовими доказами по справі необхідно поступити у відповідності зі ст. 81 КПК України та стягнути з підсудного судові витрати за проведення експертиз на користь експертної установи.
Арешт накладений на майно ОСОБА_5 , слід скасувати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.85, 86 КК України, ст.3 Закону України "Про застосування амністії в Україні", п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», ст.ст.323, 324 КПК України (в редакції 1960 року), суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та обрати йому покарання - у виді 5 (п'ять) років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від основного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі п.п. 2,3,4 ч.1 ст. 76 КК України (чинним на момент вчинення злочину):
-не виїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу відносно засудженого ОСОБА_5 - залишити попередній «підписку про невиїзд з постійного місця проживання».
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_5 , Моторного (транспортного) страхового буро України (МТСБУ) про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок злочину задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_8 завдану майнову шкоду - витрати на поховання в сумі 34 361,52 грн. (тридцять чотири тисячі триста шістдесять одну) гривню 52 коп., моральну шкоду в сумі 130000 (сто тридцять тисяч) гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 1000 (тисячу) гривень, а всього разом 165 361 (сто шістдесять п'ять тисяч триста шістдесять одну) гривню 52 коп..
В решті позовних вимогах відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при ГУ МВСУ у Львівській області витрати за проведення по кримінальній справі експертиз, код 25575150 рахунок: 31259272210042, МФО 825014 в сумі 1790.40грн. (Т.1 а.с. 102, а.с. 122).
Речові докази:
- автомобіль ВАЗ-2109р. д.н.з. НОМЕР_1 , який зберігається на арешт майданчику Дрогобицького МВ ГУ МВСУ у Львівській області, та належить ОСОБА_5 - повернути ОСОБА_5 (Т.1 а.с. 32).
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 від 21.06.2005 року, посвідчення водія НОМЕР_5 від 03.09.2011 на ім'я ОСОБА_5 , довіреність на право керування автомобілем серія ВРМ № 419804 видана 21.07.2011року та довіреність на право керування автомобілем серія ВРМ № 139589 видана 27.08.2011, які зберігаються при справі - повернути ОСОБА_5 (Т.1 а.с. 129);
Арешт накладений на майно ОСОБА_5 постановою старшого слідчого в ОВС ВР ДТП СУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_25 від 13.04.2012 року - скасувати. (Т.1 а.с. 148).
На підставі п. "в" ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання, призначеного цим вироком.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області на протязі 15 діб з дня його оголошення.
Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.
Головуючий суддя ОСОБА_1