Дата документу Справа №
Справа № 22-ц/778/371/17 Головуючий у 1-й інстанції: Федоренко О.І.
Є.У.№ 332/1390/16-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1
11 травня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Кочеткової І.В.,
суддів: Маловічко С.В.,
ОСОБА_2,
секретар Остащенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя і за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про поділ майна подружжя,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2016 року, додаткові рішення від 8 листопада 2016 року і 5 січня 2017 року,
У травні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом, який в ході розгляду справи доповнювала і уточнювала.
Зазначала, що сторони з серпня 1987 року по червень 2015 року перебували у шлюбі, в період якого за спільні кошти придбали автотранспортні засоби, загальною вартістю 225 194, 91 грн., які зареєстровані на ім'я відповідача, а саме:
автомобіль ГАЗ 33021 СПГ, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 26 053, 48 грн.;
автомобіль SKODA OCTAVIA, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 125 882,15 грн.
автомобіль ПАЗ 3205, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, вартістю 73 259, 28 грн.
В період шлюбу за час проживання сторін у будинку №82 по вулиці Зразковій, в місті Запоріжжі, який належав матері відповідача, за власні кошти нею були придбані та встановлені кований металевий паркан з хвірткою, загальною вартістю 4 940 грн., а також металопластикові вікна, загальною вартістю 5 665, 14 грн. Після смерті матері відповідач успадкував вказаний будинок і продав його, проте кошти, витрачені нею на покращення будинку, не повернув.
Після розірвання шлюбу у відповідача залишилося піаніно «Смоленськ», вартістю 3 000 грн., яке являється її особистою власністю, проте відповідач утримує його у себе.
Крім того, в період шлюбу у неї виникли боргові зобов'язання за кредитними договорами, а саме:
перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за картковим рахунком №5168742304166451, заборгованість за яким станом на 30.11.2014 року становила 5 299,67 грн. і була повністю погашена позивачем після припинення шлюбних стосунків. Всього на погашення кредиту нею було сплачено 7 835,08 грн.;
перед ПAT «Дельта Банк» за кредитним договором №016-07520-290113 від 29.01.2013р., розмір якої станом на 01.12.2014 року становив 24 407, 66 грн., після припинення шлюбних відносин нею особисто погашено 9 840 грн.;
перед ПАТ «Укрсоцбанк» за кредитним договором №315-021 ММБ/11 від 28.11.2011р., розмір якої станом на 01.08.2016р. становить 103 969 грн., після припинення шлюбних відносин нею особисто було сплачено 206 315, 47 грн.
Загальна вартість боргових зобов'язань подружжя, сплачених самостійно ОСОБА_3 та тих, які залишилися непогашеними і підлягають поділу в судовому порядку, становить 351 548,91 грн.
Посилаючись на те, що згоди про поділ спільного майна сторони не дійшли, ОСОБА_3 просила суд в порядку поділу майна визнати за нею право власності на автомобіль ГАЗ 33021 СПГ, 1997 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 26 053, 48 грн., за ОСОБА_4 - на автомобілі SKODA OCTAVIA, 1998 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 125 882,15 грн., та ПАЗ 3205,1990 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_3, вартістю 73 259,28 грн., стягнути з ОСОБА_4 на її користь 86 543,98 грн. грошової компенсації вартості ? частки в спільному майні подружжя, стягнути з ОСОБА_4 на її користь 10 605,14 грн. - витрачених нею на покращення житлового будинку відповідача, а також 3 000 грн. - вартість піаніно, яке утримує у себе відповідач, 175 774, 46 грн. - компенсації за одноособове погашення кредиту, а всього стягнути .
У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом і просив визнати за ним право власності на ? частку автомийки з обладнанням, розташованої по вулиці Історичній, 33-а в місті Запоріжжі, ? частки якої, вартістю 224 000 грн. була придбана на ім'я ОСОБА_3 в період шлюбу за спільні кошти.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 і ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на автомобіль ГАЗ 33021 СПГ, 1997 р реєстраційний номер НОМЕР_1.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на автомобіль SKODA OCTAVIA, 1998 р реєстраційний номер НОМЕР_2.
Визнано за ОСОБА_4, право власності на ? частку нежитлового приміщення будівлі автомийки літ.А-1; А'-2, розташованої за адресою місто Запоріжжя, вулиця Історична, № 33 на земельній ділянці, площею 1937 м2 ; залишено за ОСОБА_3 право власності на ? частки нежитлового приміщення будівлі автомийки літ. А-1; А'-2, розташованої за адресою місто Запоріжжя, вул. Історична, 33-А на земельній ділянці, площею 1937 м2 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2016 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто 40 086,50 грн. різниця вартості автомобіля SKODA OCTAVIA, 1998 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Визначено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ідеальні частки обладнання для чистки та мийки «KARCHER», що складається з системи рециркуляції води HDR 555(к-т), мийки високого тиску HDS 798, мийки високого тиску HD 650, фільтру тонкої очистки HD 650, яке знаходиться в автомийці по вулиці Історичній, № 33-А в місті Запоріжжі по ? частці кожному та залишено вказане обладнання в спільній сумісній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Додатковим рішенням від 5 січня 2017 року ОСОБА_3 відмовлено у стягнення грошової компенсації за поліпшення житлового будинку та розподілу кредитних зобов'язань.
В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову і відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову у зв'язку із такими обставинами.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Вказаним вимогам закону оскаржувані рішення не відповідають.
Ухвалюючи рішення про поділ майна сторін, суд першої інстанції виходив з того, що на час вирішення спору у суді в наявності залишилося майно на загальну суму 349 521 грн., а саме: автомобіль ГАЗ 33021, 1997 року випуску, SKODA OCTAVIA, 1998 р.в., а також ? частка автомийки з обладнанням. За згодою сторін на належну ОСОБА_3 О.О.1/2 частку у спільному майні підлягає виділенню автомобіль ГАЗ 33021, 1997 року випуску, вартістю 22 674 грн., і ? частка автомийки з обладнанням, вартістю 112 000 грн. а всього майна на суму 134 674 грн. Відповідачеві ОСОБА_4 на належну йому ? частку у спільному майні підлягає виділенню автомобіль SKODA OCTAVIA, 1998 р.в., вартістю102 847 грн. і ? частка автомийки з обладнанням, вартістю 112 000 грн. а всього майна на суму 214 847 грн. Оскільки вартість виділеного відповідачеві майна на 40 086, 50 грн. перевищує вартість належної йому частки у спільному майні подружжя, вказана сума коштів підлягає стягненню з останнього на користь ОСОБА_3 Обладнання авто мийки являється неподільною річчю і підлягає залишенню у спільній сумісній власності сторін. Вимоги ОСОБА_3 про поділ автомобіля ПЗ 3205,1990 року випуску, стягнення з ОСОБА_4 витрат на поліпшення житлового будинку і 3 000 грн. - вартості піаніно задоволенню не підлягають, оскільки на час вирішення спору у суді це майно відсутнє. Боргові зобов'язання ОСОБА_3 за кредитними договорами не являються майном і не підлягають поділу.
Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, вони не ґрунтуються на зібраних у справі доказах, а тому з ними не можна погодитися.
Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно п.3 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй(йому) особисто.
Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільної участю подружжя коштами або працею в набутті майна.
Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: час набуття майна, кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
Норма ст. 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.
У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Вказані правові позиції наведені у постановах Верховного Суду України від 01.07.2015 року (справа № 6-612 цс15), від 16.12.2015 року (справа № 6-2641 цс15) і в силу ст. 360-7 ЦПК України мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.
Майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (частина перша статті 190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Якщо наявність боргових зобов'язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов'язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-539 цс 16 від 14 вересня 2016 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України підлягає застосуванню при вирішенні цієї справи.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що при вирішенні спорів між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК) , відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК) .
Встановлено, що сторони з 7 серпня 1987 року перебували у шлюбі, який рішенням суду від 9 червня 2016 року розірвано. Як встановлено судовим рішенням, шлюбні відносини сторін фактично припинені з листопада 2014 року (том1, а.с.8).
В період шлюбу сторони придбали майна на загальну суму ,514 618, 62 грн., з приводу якого між ними виник спір, а саме:
●автомобіль ГАЗ 33021 СПГ, 1997 р.в., ринкова вартість якого станом на 15 серпня 2016 року становить 26 053, 48 грн. (том 1, а.с.9-11,122);
●автомобіль SKODA OCTAVIA, 1999 р.в., ринковою вартістю 125 882,15 грн. (том1, а.с.12-14,124);
●автомобіль НОМЕР_4, 1990 року випуску, ринковою вартістю 73 259,28 грн. (том1, а.с.123, том2, а.с.53);
●? частку нежитлового приміщення будівлі автомийки літ.А-1; А1-2, розташованої за адресою м.Запоріжжя, вул. Історична, буд.33-а, на земельній ділянці розміром 1937 кв.м, а також обладнання автомийки: навіси, визначені в плані літерами В,Г,Д,Е, контрольно-пропускний пункт-Б, обладнання для чистки мийки ««KARCHER», що складається з системи рециркуляції води HDR 555(к-т), мийки високого тиску HDS 798, мийки високого тиску HD 650, фільтру тонкої очистки HD 650. Ціна продажу вказаного майна на час його придбання становила 77 997 грн. Вартість ? частки нежитлових будівель автомийки на час вирішення спору у суді - 224 000 грн. (том1, а.с.77-79,82);
●обладнання авто мийки, вартістю 65 423, 71 грн.(том2, а.с.83)
Сторонами у суді не оспорювалося, що транспортні засоби і ? частка авто мийки ы обладнання були придбані за спільні кошти, а тому в силу ст. ст.60,69 СК України вказане майно являється спільною сумісною власністю подружжя, вартість частки кожного із подружжя у спільному майні становить відповідно 257 309, 31 грн.
Із зібраних у справі письмових доказів і пояснень сторін в засіданні апеляційного суду вбачається, що позивач ОСОБА_3 з серпня 2004 року являється приватним підприємцем, здійснює господарську діяльність, у тому числі з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, допоміжного обслуговування наземного транспорту (том 2, а.с.51).
Спірна автомийка, ? частка якої являється приватною власністю позивача, оскільки була придбана за договором дарування (том1,а.с.80), використовується ОСОБА_3 в процесі здійснення нею підприємницької діяльності.
Відповідач ОСОБА_4 з серпня 2004 року був зареєстрований як приватний підприємець, проте з жовтня 2009 року підприємницьку діяльність не здійснює і знятий з обліку ОДПІ ГУ ДФС (том, а.с.179).
Спірні транспортні засоби знаходяться у володінні і користуванні відповідача.
Зважаючи на те, що ОСОБА_3 являється приватним підприємцем, вся автомийка, в тому числі і спірна ? частка, використовується нею безпосередньо при здійсненні підприємницької діяльності, колегія суддів вважає за можливе в порядку поділу спільного майна подружжя виділити у власність позивача ? частку автомийки, вартістю 224 000 грн.
На належну іншому подружжю ОСОБА_4 ? частку у спільному майні підлягають виділенню автотранспортні засоби на суму 225 294, 91 грн., а саме: автомобіль ГАЗ 33021 СПГ, вартістю 26 053, 48 грн., автомобіль SKODA OCTAVIA, ринковою вартістю 125 882,15 грн., автомобіль НОМЕР_4, ринковою вартістю 73 259,28 грн.
Заперечення відповідача про те, що автомобіль НОМЕР_4 був проданий ним за згодою дружини в період, коли сторони ще перебували у шлюбі, а виручені від продажу кошти витрачені в інтересах сім'ї, належними і допустимими доказами не підтверджені.
Посилання в рішенні суду першої інстанції на те, що ОСОБА_3 в письмових запереченнях проти зустрічного позову визнавала факт продажу автомобіля НОМЕР_4 являються неспроможними, оскільки в зазначених запереченнях (том1, а.с.139) йшлося про продаж іншого транспортного засобу - автомобіля ПАЗ 4234.
Не ґрунтуються на вимогах закону висновки суду в частині поділу обладнання авто мийки, вартість якого і джерело походження коштів на його придбання, судом першої інстанції не визщечалася.
Ухвалюючи рішення про визнання за кожним із подружжя права власності на ? частку обладнання автомийки, суд залишив це обладнання у спільній сумісній власності сторін, виходячи з того, що обладнання являється неподільним.
Проте такі висновки суду суперечать вимогам ст.355 ЦК України, за змістом якої майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Після визначення часток у спільному майні сумісна власність припиняється.
Як вбачається із матеріалів справи і не оспорюється сторонами, в період шлюбу сторони придбали обладнання для автомийки за кредитні кошти, отримані ОСОБА_3 за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №315-021 ММБ/11 від 28 листопада 2011 року і додатковим договором №1 від 26 вересня 2013 року, укладеним з ПАТ «Укрсоцбанк», на суму 200 000 грн. з виплатою 20% річних зі строком повернення не пізніше 25 вересня 2018 року (том1, а.с.135, том 2, а.с.55-57).
Кредит надавався ОСОБА_3 на придбання основних засобів, за письмовою згодою ОСОБА_4, що підтверджується фотокопією відповідної заяви останнього, справжність підпису на якій засвідчена нотаріально (том1а.с.20, 135).
За наявними в матеріалах справи письмовими доказами станом на грудень 2014 року (час припинення шлюбних відносин) загальна заборгованість за вказаним кредитним договором становила 204 720, 69 грн., в тому числі 129 984,44 грн. строкова заборгованість, 39 560, 50 грн. - прострочена, а всього за тілом кредиту 169 544, 94 грн., 14 841,51 грн. - строкова заборгованість по нарахованих відсотках, 13 983,66 грн. - прострочена заборгованість по нарахованих відсотках, 6 350,58 грн. - пені (том 2, а.с.54).
Вартість наявного в натурі обладнання авто мийки становить 65 423, 71 грн.
Із пояснень сторін у засіданні апеляційного суду і зібраних у справі доказів вбачається, що вказані кредитні кошти були витрачені ОСОБА_3 як на придбання обладнання для авто мийки, так і для потреб всієї сім'ї. Погашення кредиту як в період перебування сторін у шлюбі, так і після його розірвання здійснюється тільки ОСОБА_3
При вирішенні питання про поділ обладнання автомийки і боргових зобов'язань за вказаним кредитним договором, колегія суддів враховує, що обладнання автомийки було придбано за кредитні кошти, використовується ОСОБА_3 як приватним підприємцем, вся автомийка залишається у її власності, на час припинення шлюбних стосунків боргові зобов'язання останньою не виконані.
За вказаних обставин колегія суддів вважає за можливе з урахуванням невиконаних боргових зобов'язань залишити у власності ОСОБА_3 все обладнання автомийки без стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 вартості ? частки обладнання, а з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 - грошової компенсації за невиконані грошові зобов'язання за цим кредитним договором.
Вимоги ОСОБА_3 про поділ невиконаних боргових зобов'язань на загальну суму 29 707,33 грн. за двома іншими кредитними договорами №016-07520-290113 від 29.01.2013 року з ПАТ «Дельта Банк», а також за картковим кредитом ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що вказані кредити були отримані за згодою другого подружжя відповідача ОСОБА_4 і були використані в інтересах всієї сім'ї, а не для власних потреб позичальника
Вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_4 10 605,14 грн. - витрат на покращення житлового будинку, успадкованого відповідачем після смерті його матері, і 3000 грн. - вартості піаніно, яке відповідач утримує у себе після розірвання шлюбу, задоволенню не підлягають з огляду на такі обставини.
Обгрунтовуючи свої вимоги про стягнення 10 605,14 грн. витрат на покращення житлового будинку, який відповідач успадкував після смерті своєї матері, ОСОБА_3 на підтвердження цих витрат надала фотокопії товарного чеку від 19.09.2013 року на суму 5 665, 14 грн. і замовлення на виготовлення двох металопластикових вікон для будинку №82-1 по вулиці Зразковій , в м. Запоріжжі, а також платіжні документи від 08.09.1998р. і від 11.07.1998 р. на придбання металевого забору і хвіртки, вартістю 3 200 грн., та 1 000 керамічної цегли, вартістю 1 740 грн. (том1, а.с.116-121).
Як вбачається із матеріалів справи і не оспорюється сторонами, будинок, в покращенні якого позивач приймала участь у 1998 році і вересні 2013 року, був місцем постійного проживання сторін до розірвання шлюбу. Вказаний будинок був власністю матері відповідача, а після її смерті за рішенням суду від 21.06.2010 р. право власності на 37/100 часток будинку перейшло до відповідача (том1, а.с.21).
За змістом ст.156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.
Участь члена сім'ї власника житлового будинку у ремонті житла не тягне за собою виникнення права спільної сумісної власності на житловий будинок, а може бути підставою для відшкодування витрат на будівництво і ремонт, якщо допомога в ньому була не безоплатною і її розмір перевищував обов'язок щодо участі у витратах на утримання будинку, його ремонт, покладений на нього ст. 156 ЖК України.
Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належних і допустимих доказів на підтвердження доводів про те, що допомога на покращення будинку не була безоплатною, розмір витрат, понесених позивачем за весь час її проживання в ньому, перевищив її обов'язок щодо участі у витратах на утримання будинку, його ремонт, покладений на неї ст.156 ЖК України, ОСОБА_3 суду не надала.
За вказаних обставин передбачених законом підстав для відшкодування цих витрат за рахунок відповідача, колегія суддів не вбачає.
Вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_4 3000 грн. вартості піаніно також не підлягають задоволенню за недоведеністю. Надана позивачем на підтвердження факту наявності спірного піаніно фотокартка із зображенням позивача, яка грає на піаніно, посилання у позовній заяві на оголошення у соціальних мережах на підтвердження вартості піаніно, не свідчать про те, що позивач утримує у себе спірний музичний інструмент, дійсна вартість якого становить 3 000 грн.
При розгляді справи у суді першої і апеляційної інстанції позивачем ОСОБА_3 понесені судові витрати зі сплати судового збору на загальну суму 4 826, 17 грн. (том1, а.с.1,2,110,11, 231, том 2, а.с.36), відповідачем ОСОБА_4 сплачено 1130грн. судового збору (том1, а.с. 71).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
За вказаних обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції від 07 листопада 2016 року, додаткові рішення від 8 листопада 2016 року і 5 січня 2017 року по цій справі підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3 і ОСОБА_4
В порядку поділу майна подружжя позивачеві ОСОБА_3 належить залишити у власності ? частку автомийки з обладнанням, а відповідачеві ОСОБА_4 - транспортні засоби. Решта позовних вимог ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підлягають залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 307,309,313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2016 року, додаткові рішення від 8 листопада 2016 року і 5 січня 2017 року по цій справі скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.
Поділити майно, набуте ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в період шлюбу, а саме:
виділити ОСОБА_3 і визнати за нею право приватної власності на ? (одну другу) частку автомийки з обладнанням, розташованої по вулиці Історичній, №33 а, що належить їй за договором купівлі-продажу від 31.12.2004 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 , реєстровий №2-1638, вартістю 224 000 грн. і обладнання авто мийки, вартістю 65 423, 71 грн., а всього майна на 289 423, 71 грн.
Виділити ОСОБА_4 і визнати за ним право приватної власності на автомобіль ГАЗ 33021 СПГ, вантажний бортовий, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузов, рама) Y7D330210V1002845, ринковою вартістю 26 053, 48 грн., автомобіль SKODA OCTAVIA, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, двигун №ЕЕ231810, кузов (коляска) №МВ ZZZ1U9X2166938 хетчбек легковий, вартістю 125 882,15 грн., автомобіль НОМЕР_4, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, шасі (кузов, рама) «32059003614, ринковою вартістю 73 259,28 грн., а всього майна на суму 225 294, 91 грн.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: