11 травня 2017 рокуЛьвів№ 876/3982/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,
за участю секретаря судового засідання: Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року у справі за позовом Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве про стягнення податкового боргу,-
20 травня 2016 року позивач - Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області звернулася до суду із позовом до відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве, у якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог (а.с.98-101) просила стягнути податковий борг в розмірі 41733,55 грн, в тому числі пені 12274,61 грн, по платежу «Земельний податок з юридичних осіб» за рахунок коштів, що належать платнику податків на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на рахунках у банках.
В обґрунтування позовних вимог Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області зазначила, що внаслідок несплати відповідачем самостійно задекларованих сум податкового зобов'язання з земельного податку, з урахуванням нарахованої пені на суму такого грошового зобов'язання, у відповідача виник податковий борг в сумі 41733,55 грн, що підлягає стягненню в судовому порядку.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто податковий борг з квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачеве (п.і.89600, Закарпатська область, місто Мукачеве, вул. Берегівська-Об'їзна, будинок 1-А, код ЄДРПОУ 08439994) у розмірі 41733,55 грн (сорок одна тисяча сімсот тридцять три гривні, 55 коп.) в т.ч. пені 12274, 61 грн. по платежу "Земельний податок з юридичних осіб" за рахунок коштів, що належать платнику податків на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на рахунках у банках.
Постанова мотивована тим, що на час розгляду даної адміністративної справи відповідач борг не погасив, наявність і безперервність такого підтверджується розрахунком податкового боргу, податковими деклараціями, податковою вимогою та обліковими картками платника податків.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зокрема, зазначає що КЕВ м. Мукачеве є органом державної військової влади на місцях в системі Збройних Сил України, уповноважений державою виконувати відповідні функції у відносинах, що виникають з його діяльності а саме: забезпечення військових частин та установ казармено-житловим фондом, обладнанням майном квартирного призначення, ведення обліку та аналізу його стану, правильного і раціонального використання казармено-житловим фондом, земель, комунальних споруд і обладнання; забезпечення військових частин та установ електричною енергією, газом, водою та водовідведенням, тепловою енергією, твердим та рідким паливом, меблями, будівельними матеріалами і обладнанням для проведення капітальних і поточних ремонтів.
Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015, внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема плату за землю віднесено до місцевих податків та включено до складу податку на майно.
КЕВ м. Мукачеве, як структурний підрозділ Міністерства оборони України був звільнений від сплати земельного податку до прийняття Закону № 71-VIII від 28. 12.2015, після чого виник обов'язок щодо нарахування та сплати земельного податку за земельні ділянки, розташовані на землях оборони, на загальних підставах.
Відповідач покликається на те, що нормами Податкового кодексу України надано право місцевим радам установлювати своїм рішенням місцеві податки і збори у тому числі плату за землю. Відповідно до ст. 21 Бюджетного Кодексу Закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують показники бюджету та/або збільшують витрати бюджету) офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та зборів (пп. 12.3.4. ПКУ). Якщо цю норму законодавства не дотримано, то норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Своїм рішенням від 19.02.2015 за № 1621 Ужгородська міська рада, рішенням від 14.04.2016 за №121 Великолазівська сільська рада та рішенням від 29.12.2015 за №50 Оноківська сільська рада звільнили КЕВ м. Мукачеве від сплати земельного податку.
Відповідно до законодавства України, власником земельних ділянок, закріплених за суб'єктами, що перебувають у сфері управління Міноборони, є держава в особі Кабінету Міністрів України, оскільки згідно ст.116 Конституції України саме Кабінет Міністрів України є вищим органом в системі органів виконавчої влади, якому надано повноваження з управління об'єктами державної власності. Землі оборони знаходяться в Міністерстві оборони в користуванні, оскільки згідно з Положенням про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1080 Міноборони відповідно до поставлених на нього завдань має забезпечити використання земельних ділянок. Згідно з наказами Міністра оборони України №483 від 22.12.1997 та 795 від 22.11.2011 Квартирно-експлуатаційні відділи здійснюють облік усіх земель, наданих для потреб МО України, що здійснюється згідно з керівництвом по обліку земель, в квартино-експлуатаційній службі Збройних сил України та здійснює відомчий контроль за використанням та охороною земель, наданих в користування ЗС України. З огляду на зазначене КЕВ м. Мукачеве не є належним відповідачем у даній справі та вважає, що податковий борг за користування землею повинен стягуватись із Міністерства оборони України як із користувача земель оборони.
Крім того апелянт зауважує, що зміни до ст.282 12 ПК України, згідно якого відсутній пункт про надання пільг зі сплати земельного податку військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, були прийняті в кінці грудня, в рік, що передує плановому бюджетному періоду на 2016 рік (початок планування бюджетного періоду на 2016 рік розпочинається в 2015 році), які в свою чергу впливають на збільшення витрат з Державного бюджету України (затвердженого Законом України "Про державний бюджет України на 2016 рік"), а також обмежують фінансування Збройних Сил України та військових формувань повинна вступити з 1 січня 2016 року, а враховуючи норму Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку" - з моменту закінчення особливого періоду в державі. Тому, на думку відповідача, стягнення земельного податку та пені з установи, що фінансується з Державного бюджету України, є неправомірним.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачеве зареєстрований як юридична особа за адресою: вул. Берегівська-Об'їзна, 1-А, м. Мукачево, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 08439994, та знаходиться на обліку в Ужгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області як платник податків (а.с.11-13).
Відповідачем самостійно було задекларовано суму грошового зобов'язання шляхом подання до інспекції:
-податкової декларації № 9015981783 від 16 лютого 2015 року з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2015 рік, відповідно до якої загальна сума задекларованого земельного податку становить 426 391, 61 грн. Самостійно задекларована сума земельного податку залишається відповідачем несплаченою в повному обсязі. Так, відповідачем не сплачено суму грошового зобов'язання за грудень 2015 року в розмірі 14 666, 28 грн. (35 532, 57 грн - 20 866, 29 грн);
-податкової декларації (нова звітна) № 1600041171 від 22 лютого 2016 року з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2016 рік, відповідно до якої загальна сума задекларованого земельного податку становить 6105,39 грн. Самостійно задекларована відповідачем сума земельного податку залишається відповідачем несплаченою в розмірі 6105,39 грн;
-податкової декларації (уточнююча) № 9212438548 від 09 листопада 2016 року з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2016 рік, відповідно до якої загальна сума задекларованого уточнюючого земельного податку з врахуванням штрафу становить 8 687, 27 грн (щомісячно по 1 054, 28 грн за період з січня по серпень та штраф щомісячно по 31, 63 грн за період з січня по серпень). Самостійно задекларована сума земельного податку залишається несплаченою в повному обсязі.
У зв'язку з несплатою Квартирно-експлуатаційним відділом м. Мукачеве узгодженої суми грошового зобов'язання визначених самостійно поданими деклараціями щодо сплати земельного податку в установлені законодавством строки, згідно наданого позиваче розрахунку (а.с.103) станом на 18.01.2017 за Квартирно-експлуатаційним відділом м.Мукачеве обліковується податковий борг по платежу "земельний податок з юридичних осіб" у сумі 41 733, 55 грн, в тому числі пеня в сумі 12 274, 61 грн, а тому відповідно до пп.20.1.34 п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючий орган скористався правом звернутись до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена до стягнення сума заборгованості є узгодженою та являється несплаченим у встановлені строки податковим боргом відповідача перед бюджетом, що підлягає стягненню.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України визначено обов'язок щодо сплати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Так, пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом; податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст.269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Відповідно до п.287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
За приписами п.286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до п.287.3 ст.287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (ст.54 ПК України).
Відповідач, як структурний підрозділ Міністерства оборони України був звільнений від сплати земельного податку до прийняття Закону України № 71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", згідно якого було внесено зміни до ПК України та після чого в останнього виник обов'язок щодо нарахування та сплати земельного податку за земельні ділянки, розташовані на землях оборони, на загальних підставах.
За нормами п. 284.1 ст. 284 ПК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам. Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.
Згідно з п.284.2 ст. 284 ПК України якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право.
При цьому пунктом 50.1 ст.50 ПК України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначенихстаттею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Із матеріалів справи слідує, що податкове зобов'язання відповідача по земельному податку виникло шляхом подання до позивача податкових декларацій (розрахунків) з плати за землю.
Згідно з пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
В розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.
Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
З аналізу вказаних норм та обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку, що за відповідачем рахується податковий борг із земельного податку з юридичних осіб (код платежу 18010500) в сумі 41733,55 грн (сума недоїмки 29458,94 грн, пеня - 12274,61 грн) з урахуванням уточнюючої податкової декларації.
Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 цього ж Кодексу, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Будь-яких доказів у підтвердження погашення вказаного податкового боргу із земельного податку відповідачем на розгляд суду не надано.
Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що факт наявності у відповідача спірного податкового боргу із земельного податку в сумі 41733,55 грн є доведеним, тому позовні вимоги щодо стягнення суми податкового боргу є правомірними та підлягають задоволенню.
Слід зазначити, що суд вважає безпідставними та не бере до уваги покликання апелянта на те, що він є неналежним відповідачем у справі та на необхідність залучення Міністерства оборони України як належного відповідача або співвідповідача, оскільки Квартирно-експлуатаційний відділ міста Мукачеве є суб'єктом господарської діяльності у Збройних Силах України, перебуває на обліку в Ужгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області як платник податків та самостійно подавав контролюючому органу декларації з земельного податку, що має наслідком виконання платником визначених податкових зобов'язань.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року у справі № 807/666/16 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. О. Большакова
В. Я. Макарик
Ухвала складена в повному обсязі 11.05.2017.