10 травня 2017 рокуЛьвів№ 876/2276/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Мікули О.І.,
суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,
з участю секретаря судового засідання - Федчук М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на постанову Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Львівської митниці ДФС, в якому просив (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 2740/20917/16 від 16 вересня 2016 року, винесену в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС Борисовим Ю.О. та закрити провадження у справі; зобов'язати відповідача зняти з контролю АСМО «Інспектор-2006» модуля «Орієнтування» АСМО «Інспектор» орієнтування підрозділу протидії митним правопорушенням УБ з МП Львівської митниці ДФС від 01 липня 2016 року №12187/13-70-26/10/13 та від 26 вересня 2016 року № 18876-13-70-20/10/13.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2017 року позов задоволено частково. Постанову у справі № 2740/20917/16 від 16 вересня 2016 року виконуючого обов'язки заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби Борисова Юрія Олексійовича скасовано. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що у зв'язку з тим, що у діях позивача наявний склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.474 МК України, оскільки на вимогу посадової особи органу доходів і зборів добровільно пред'явити наявні в нього особисті речі до митного контролю відмовився, а під час здійснення повної фізичної ідентифікації предметів за зовнішніми індивідуальними ознаками та їх виглядом згідно з маркуванням, ОСОБА_1 перешкоджав посадовій особі митниці у звіренні даних митної декларації з виявленими в автомобілі речами та їх фотографування, що унеможливило повну перевірку заявлених відомостей та завершення митного оформлення. Інспектор правомірно та в межах виконання своїх посадових обов'язків висунув вимогу щодо здійснення фотофіксацію ІМЕІ телефонів, які перевозив через митний кордон України позивач. Посадовою особою митниці не було порушено будь-яких положень Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон. Апелянт звертає увагу на те, що, незважаючи на відсутність дійсного посвідчення у працівника митного органу, позивач зобов'язаний був виконати вимоги такого працівника, оскільки відповідно до вимог ст.579 МК України законні розпорядження та вимоги посадових осіб органів доходів і зборів, надані під час виконання ними службових обов'язків, є обов'язковими для виконання фізичними та юридичними особами. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача (апелянта) - ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Позивач - ОСОБА_1 подав заперечення на апеляційну скаргу та додаткові пояснення на апеляційну скаргу, у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою від 16 вересня 2016 року у справі про порушення митних правил №2744/20917/16 позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.474 МК України та накладено штраф в розмірі 1700 грн.
Відповідно до вказаної постанови та протоколу про порушення митних правил №2740/20917/16 від 03 липня 2016 року, складеного головним державним інспектором ВМО №1 м/п "Грушів" Львівської митниці Жук В.В., позивач 03 липня 2016 року здійснив перешкоджання посадовій особі органу доходів і зборів у доступі до товарів, транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, а саме: під час здійснення повної фізичної ідентифікації виявлених мобільних телефонів за зовнішніми індивідуальними ознаками та їх виглядом, згідно маркування, перешкоджав посадовій особі митниці у здійсненні звірення даних митної декларації з виявленими в автомобілі речами та їх фотографування, що унеможливило повну перевірку заявлених відомостей та завершення митного контролю.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад порушення митних правил, передбачений ч.1 ст.474 МК України, оскільки у нього не було умислу на неправомірне перешкоджання посадовій особі органу доходів і зборів, оскільки позивач мав об'єктивні підстави ставити під сумнів наявність повноважень у представника митного органу, зважаючи на відсутність у нього належного документу на підтвердження його повноважень. Разом з тим, позовна вимога про закриття провадження у цій справі не підлягає до задоволення, оскільки питання щодо відкриття та закриття провадження у справі щодо порушення митних правил є виключною (дискреційною) компетенцією посадовою особи митного органу, та не може бути вирішено судом за наслідками розгляду адміністративної справи про скасування постанови про застосування адміністративної відповідальності. Також не підлягає до задоволення позовна вимога про зобов'язання відповідача зняти з контролю АСМО «Інспектор-2006» модуль «Орієнтування», оскільки така не стосується безпосередньо позивача.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Апелянт оскаржує постанову Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2017 року у справі № 461/6287/16-а в частині скасування постанови у справі про порушення митних правил № 2740/20917/16 від 16 вересня 2016 року, винесену в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС Борисовим Ю.О.
Даючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів виходить з таких підстав.
Ч.1 ст.458 МК України передбачає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.474 МК України відповідальність настає за перешкоджання посадовій особі органу доходів і зборів під час здійснення нею митного контролю або провадження в справі про контрабанду чи порушення митних правил у доступі до товарів, транспортних засобів, документів.
Ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.3 МК України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.
Згідно з ч.4 ст.318 МК України митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем митного контролю, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
П.2 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 451, передбачає, що митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів здійснюється виключно митними органами відповідно до законодавства, вибірково, у формах та обсязі, що визначені на підставі результатів системи управління ризиками.
Крім того, пункт 5 цієї Типової схеми передбачає, що митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів здійснюється митними органами за участю державних органів, на які відповідно до законодавства покладено функції здійснення інших видів контролю автомобільних транспортних засобів і товарів (далі - контролюючі органи), у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч.3 ст.3 ст.318 МК України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ст.579 МК України передбачає, що законні розпорядження та вимоги посадових осіб органів доходів і зборів, надані під час виконання ними службових обов'язків, є обов'язковими для виконання фізичними та юридичними особами.
Згідно зі ст.553 МК України працівникам органів доходів і зборів видаються службові посвідчення. Положення про службове посвідчення працівника органів доходів і зборів та його зразок затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
П.1.1 Інструкції щодо порядку зберігання, видачі і знищення службових посвідчень працівників органів ДФС, затвердженої Наказом ДФС України від 23 жовтня 2014 року №207 "Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби" передбачає, що службове посвідчення працівника органів фіскальної служби усіх рівнів (далі - посвідчення) є офіційним документом, який засвідчує особу працівника фіскальної служби, підтверджує її повноваження, передбачені законодавством України, та ідентифікує її власника.
Крім того, пункт 2.5 передбачає, що при переведенні з посади на посаду, присвоєнні чергових спеціальних звань (рангів), закінченні строку дії, зміні облікових даних працівника, наданні або скасуванні права на зберігання та носіння вогнепальної зброї посвідчення підлягає обміну.
Наказом від 04 жовтня 2002 року №545 «Про обов'язкове носіння форменого одягу, службових посвідчень та особистого митного забезпечення» встановлено, що носіння при виконанні службових обов'язків форменого одягу працівниками митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій, яким присвоєно персональні звання, згідно з Правилами носіння форменого одягу працівниками митних органів України, затвердженими наказом Держмиткому України від 2 лютого 1996 року №46, а також службових посвідчень та особистого митного забезпечення є обов'язковим.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2010 року № 751 «Про затвердження Положення про пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю» працівники контрольних органів і служб під час виконання службових обов'язків у пунктах пропуску, пунктах контролю повинні мати при собі службові посвідчення та представницькі картки, а інші особи, які прибувають у службових справах до пункту пропуску, пункту контролю, - спеціальну представницьку картку для тимчасового перебування.
Згідно з ч.1 ст.255 МК України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.
Ст.370 МК України визначає перелік товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей громадян, якими, зокрема вважаються: стільникові (мобільні) телефони у кількості не більше двох штук, переносні персональні комп'ютери у кількості не більше двох штук і периферійне обладнання та приладдя для них.
Судом встановлено, шо під час перетину позивачем митного кордону 03 липня 2016 року представник митного органу, при проведенні огляду, на підтвердження своїх повноважень пред'явив позивачу службове посвідчення, термін дії якого закінчився 20 січня 2016 року, тобто таке було протерміноване на момент його пред'явлення.
Вказану обставину представник відповідача не заперечував ані під час розгляду в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач мав об'єктивні підстави ставити під сумнів наявність повноважень у представника митного органу зважаючи на відсутність в останнього належного документу на підтвердження його повноважень (пред'явлене службове посвідчення було прострочене), а тому і ставити під сумнів законність вимоги такої особи пред'явити ІМЕІ телефону.
При цьому колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що, незважаючи на відсутність дійсного посвідчення у працівника митного органу, позивач зобов'язаний був виконати вимоги такого працівника, оскільки саме дійсне посвідчення ідентифікує працівника митного органу, а тому відсутність такого посвідчення унеможливлює ідентифікацію наявності повноважень у відповідного працівника; крім того сам факт перебування особи на митному посту та наявність у неї форми встановленого зразка не є достатнім для перевірки наявності у неї повноважень на здійснення будь-яких дій як працівника митного органу. Відсутність такого унеможливлює ідентифікацію і відповідно не дає права особі вимагати від громадянина вчиненя певних дій, в тому числі надання матеріалних цінностей. Наявність у особи форми встановленого зразка не засвідчує існування відповідних повноважень представника державного органу, такі підтверджуються виключно службовим посвідченням.
Таким чином, не можна стверджувати, що позивач не виконав законних вимог інспектора митниці, а тому в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.474 МК України.
Відповідач ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду не надав доказів правомірності дій працівника митниці, а відповідно до вимог ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог в частині скасування постанови у справі про порушення митних правил № 2740/20917/16 від 16 вересня 2016 року, винесеної в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС Борисовим Ю.О., у зв'язку з тим, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад порушення митних правил, передбачений ч.1 ст.474 МК України.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Оскільки постанова Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2017 року у справі № 461/6287/16-а в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог не оскаржується в апеляційному порядку, та в процесі апеляційного провадження не було виявлено порушень, допущених судом першої інстанції, які б призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржувану постанову в цій частині.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог в частині скасування постанови у справі про порушення митних правил № 2740/20917/16 від 16 вересня 2016 року, винесеної в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС Борисовим Ю.О., правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2017 року у справі № 461/6287/16-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.І. Мікула
Судді: А.Р. Курилець
М.П. Кушнерик
Повний текст ухвали виготовлено 11 травня 2017 року.