Справа: № 362/6192/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Грибанова Ю.Л.
Суддя-доповідач: Грибан І.О.
Іменем України
11 травня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий-суддя Грибан І.О.
судді Губська О.А., Парінов А.Б.,
за участі :
секретар с/з Кузик М.А.
позивач ОСОБА_3
розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Васильківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Васильківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Васильківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просив:
- визнати бездіяльність Васильківського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України при виконанні постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2016 року про перерахунок призначеної йому у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» пенсії за вислугу років протиправною;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок нарахованої йому у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» пенсії за вислугу років за документами його пенсійної справи та наданою ним довідкою прокуратури Київської області №18ф-273 від 05.07.2016 р., тобто виходячи із встановленого при нарахуванні розміру 85% місячного заробітку за відповідною посадою, з якої позивач вийшов на пенсію, станом на час звернення за перерахунком на умовах, що існували на день його звільнення з роботи.
- зобов'язати відповідача виплатити позивачу недоплачену різницю між фактично отриманою ним та перерахованою пенсією за період з 1 січня 2016 року.
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2017 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач з березня 2006 року отримує пенсію за вислугу років призначену відповідно до ЗУ «Про прокуратуру».
13 липня 2016 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою в якій просив, у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працівникам органів прокуратури, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» провести перерахунок призначеної йому пенсії на підставі довідки №18ф-273 від 05.07.16, наданої йому прокуратурою Київської області, виходячи з розміру заробітної плати відповідної категорії працівників прокуратури, які проходять службу в органах прокуратури в даний час, однак у перерахунку останньої позивачу було відмовлено.
В подальшому позивачем було оскаржено таку відмову в судовому порядку.
За наслідками розгляду позову постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені. Дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку йому пенсії за вислугу років визнано неправомірними та зобов'язано провести перерахунок нарахованої йому у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» пенсії за вислугу років за документами пенсійної справи та довідкою прокуратури Київської області №18ф-273 від 05.07.2016, виходячи з місячної зарплати, зазначеної в довідці прокуратури Київської області без обмеження максимального розміру пенсії починаючи з 01.01.2016 і зобов'язано виплатити недоплачену різницю між фактично отриманою та перерахованою пенсією за період з 01.01.2016.
Листом від 04.11.2016 року Васильківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області повідомило позивача, що на виконання постанови суду проведено перерахунок нарахованої позивачеві пенсії, але не на підставі ч.17 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»( в редакції Закону, чинній на день його виходу на пенсію), у відповідності зі ст. 50-1 в редакції Закону №3668-VII від 27.03.2014 р.; із змінами, внесеними згідно із Законами №1166-VII від 27.03.2014, №76-VIII від 28.12.2014, тобто в розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати.
Позивач вважаючи протиправним застосування пенсійним органом при проведенні перерахунку пенсії норми, що визначала розмір пенсії у відсотках, які діяли на момент перерахунку пенсії (60%), а не розміру призначеної пенсії у відсотках (85%) звернувся з даним позовом в суд, оскаржуючи бездіяльність відповідача щодо належного виконання судового рішення.
Суд першої інстанції задовольняючі позовні вимоги вказував, що такий перерахунок належної позивачу пенсії є протиправним.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та фактам, колегія судді звертає увагу на наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами пункту другого частини четвертої статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України).
Згідно із ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, зокрема з поміж іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
З матеріалів справи вбачається, що позивач обрав свій захист шляхом подання позову про визнання протиправною бездіяльності щодо виконання рішення суду та в його обґрунтування посилається на неналежне виконання відповідачем постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2016 року в повному обсязі.
Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Відповідно до вимог ч. 2, 4 ст.257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Крім того, відповідно до ст.267 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Згідно до вимог ч.9 ст.267 КАС України, особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Таким чином, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Тобто, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаної постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2016 року, порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звернутись до суду в порядку ст. 267 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в разі якщо судове рішення є незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання, то відповідно до ч.1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, такі особи мають право звернутися із заявою про роз'яснення такого судового рішення.
Отже, в даному випадку позивачем неправильно обрано спосіб захисту свого порушеного права.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Васильківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області задовольнити.
Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2017 року- скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_3 до Васильківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя І.О.Грибан
Суддя О.А.Губська
Суддя А.Б.Парінов
Повний текст виготовлено - 11.05.2017.
Головуючий суддя Грибан І.О.
Судді: Парінов А.Б.
Губська О.А.