Справа: № 712/11650/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Токова С.Є.
Суддя-доповідач: Грибан І.О.
Іменем України
11 травня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий-суддя Грибан І.О.
судді Губська О.А., Парінов А.Б.
за участі :
секретар с/з Кузик А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся з позовом до Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради, в якому просив зобов'язати відповідача надати викопіювання з плану міста на земельну ділянку в АДРЕСА_1.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в яких, вказуючи на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального, просить ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Сторони в судове засідання не з'явилися . Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 18 червня 2016 року позивач звернувся до голови Департаменту архітектури містобудування та інспектування Черкаської міської ради з заявою про надання йому викопіювання з плану міста на земельну ділянку в розмірі 0,10 га для визначення можливості оформлення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,10 га яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. До заяви додав паспорт, копію ідентифікаційного коду, графічні матеріали та копію посвідчення інваліда війни.
Листом № 17294-в від 04 липня 2016 року Департамент архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради відмовив позивачу в наданні викопіювання мотивуючи тим, що в АДРЕСА_1 відповідно до рішення Черкаської міської ради від 17 березня 2016 року №2-384 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, після розроблення якого робоча група щодо виділення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, розгляне можливість відведення даних ділянок бійцям АТО м. Черкаси.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вказував, що Департаментом архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради жодного рішення про відмову у задоволенні заяви позивача не приймалось, а оскаржуваний лист не порушує прав останнього.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За змістом частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регламентується ст. 123 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 вказаної статті, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Згідно з частиною 3 ст. 123 ЗК, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Департаменту управління справами Черкаської міської ради через Центр надання адміністративних послуг департаменту управління справами Черкаської міської ради із заявою у якій просив надати йому викопіювання із плану міста або іншої містобудівної документації на земельну ділянку орієнтовною площею за зазначеною в заяві адресою для визначення можливості реалізації права на отримання у власність земельної ділянки для індивідуального будівництва, проте йому було відмовлено у наданні такого викопіювання, оскільки відповідно до рішення Черкаської міської ради від 17.03.2016 № 2-384 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб в АДРЕСА_1 Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради. Можливість відведення даних ділянок бійцям АТО м. Черкаси робоча група щодо виділення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва розгляне після розроблення та погодження вище зазначеної документації.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вказував, з посиланням на положення ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, що відповідачем не був порушений строк розгляду клопотання позивача та в місячний термін надано відповідь, в якій наведено підстави для відмови.
Колегія суддів звертає увагу, що спір щодо надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки між сторонами не існує.
В даному випадку спірні правовідносини виникли з приводу саме надання викопіювання з плану міста.
Статтею 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.
Відповідно до частини 11 статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» матеріали генерального плану населеного пункту не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.
Частиною 5 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.
До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов'язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.
Законом України «Про доступ до публічної інформації» визначено порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Статтею 1 Закону визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Відповідно до ст.2 Закону, метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Цей Закон не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Відповідно до п. а) ч.1 ст. 13 Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Згідно із ст. 14 Закону розпорядник інформації зобов'язаний надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Відповідно до ст. 22 Закону розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що Черкаська міська рада в особі департаменту архітектури, містобудування та інспектування є розпорядником запитуваної інформації.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем заява була подана для розгляду відповідачем через Центр надання адміністративних послуг.
Порядок утворення та діяльності центрів надання адміністративних послуг регулюється статтею 12 Закону України «Про адміністративні послуги».
Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону адміністративна послуга - це результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону.
Надання адміністративних послуг здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами, які регулюють суспільні відносини у відповідних сферах (частина друга статті 3 Закону України «Про адміністративні послуги»).
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 1 Закону України «Про адміністративні послуги» суб'єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.
Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України «Про адміністративні послуги» вимоги цього Закону поширюються на надання суб'єктом надання адміністративних послуг витягів та виписок з реєстрів, свідоцтв, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб'єкту звернення, а також об'єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт.
Відповідно до частини 7 статті 12 Закону України "Про адміністративні послуги" перелік адміністративних послуг, які надаються через центр надання адміністративних послуг, має включати адміністративні послуги органів виконавчої влади, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 травня 2014 року N 523-р затверджено Перелік адміністративних послуг органів виконавчої влади, які надаються через центр надання адміністративних послуг, згідно якого передбачено надання, зокрема таких адміністративних послуг: 1) витягу з Державного земельного кадастру про: землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць; обмеження у використанні земель; земельну ділянку; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території); 3) викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 5 Закону України "Про адміністративні послуги" виключно законами, які регулюють суспільні відносини щодо надання адміністративних послуг, встановлюються перелік підстав для відмови у наданні адміністративної послуги.
Таким чином, відповідачем протиправно не надано позивачу запитувану інформацію, а саме: викопіювання з плану міста Черкаси на зазначені у заяві земельні ділянки.
Отже, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог не відповідають обставинам справи, внаслідок чого рішення суду ухвалено не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, яке регулює спірні правовідносини.
Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно з п. 3 ч. 1.ст. 198, 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо є невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи або, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.160, 195, 197, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2017 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.
Зобов'язати Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради надати ОСОБА_3 запитувану згідно заяви від 18 червня 2016 року інформацію, а саме: викопіювання з плану міста Черкаси на земельну ділянку в АДРЕСА_1.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя І.О.Грибан
Суддя О.А.Губська
Суддя А.Б.Парінов
Повний текст виготовлено - 11.05.2017.
Головуючий суддя Грибан І.О.
Судді: Парінов А.Б.
Губська О.А.