Справа: № 826/26283/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
25 квітня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Вівдиченко Т.Р., Бабенка К.А.
за участю секретаря: Морозенко С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, треті особи: Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів, Прем'єр - Міністр України про визнання протиправною бездіяльність,-
Позивач ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, треті особи: Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів, Прем'єр - Міністр України про визнання протиправною бездіяльність.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2017 року в задоволенні вимог даного позову відмовлено.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанцій встановлено, що 29 квітня 2011 року Указом Президента України №539/2011 «Про призначення ОСОБА_2 Головою Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів» позивач був призначений на посаду Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів.
11 травня 2011 року на підставі наказу Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів №1-К «Про призначення Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів» позивач приступив до виконання своїх обов'язків.
16 травня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження №468-р «Про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів», яким звільнив позивача з займаної посади за порушення Присяги Державного службовця (пункт шостий частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу»).
24 червня 2014 року Державною інспекцією України з питань захисту прав споживачів було видано наказ №168-К «Про звільнення ОСОБА_2.», яким позивача звільнено з посади Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів за порушення Присяги Державного службовця (пункт 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу»).
У вересні 2014 року позивач звернувся до суду з адміністартивним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 травня 2014 року №468-р «Про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів» та наказ Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 24 червня 2014 року №168-К «Про звільнення ОСОБА_2.», а також поновити його на посаді Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2015 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 у справі №826/14381/14 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2015 року у справі №826/14381/14 та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправними та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 травня 2014 року №468-р «Про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів» та наказ Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 24 червня 2014 року №168-К «Про звільнення ОСОБА_2.». Поновлено ОСОБА_2 на посаді Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів.
В подальшому, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07 серпня 2015 року відкрито виконавче провадження ВП №48394369 з примусового виконання виконавчого листа №826/14381/14, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 15 липня 2015 року.
Наказом Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 17 вересня 2015 року №188 скасовано наказ від 24 червня 2014 року №168-К «Про звільнення ОСОБА_2.».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01 червня 2016 року №398-р позивача було поновлено на посаді Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів.
В своїх доводах позивач вказує на те, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі №826/14381/14 не виконана в частині поновлення його на посаді Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, що на думку останнього свідчить про бездіяльністю відповідача.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні вимог даного позову, дійшов висновку про відсутність підстав, які б вказували на бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині не поновлення ОСОБА_2 на посаді Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», керівник центрального органу виконавчої влади призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-Міністра України.
Відповідно до частин першої та третьої статті 113 Конституції України та частини першої статті 1 та статті 4 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, що у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Статтею 117 Конституції України, якій кореспондує стаття 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Згідно ч.3 ст.49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Пунктом 4 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 листопада 2011 року №1156), передбачено, що Кабінет Міністрів України видає на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, у межах своєї компетенції постанови і розпорядження, обов'язкові для виконання.
Параграф 30 Регламенту визначає, що акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень.
Розпорядження Кабінету Міністрів України видаються, зокрема, з кадрових та інших питань організаційно-розпорядчого характеру.
Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі №826/14381/14, Державною інспекцією України з питань захисту прав споживачів було видано наказ від 17 вересня 2015 року №188, яким скасовано наказ від 24 червня 2014 року №168-К «Про звільнення ОСОБА_2.».
А розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01 червня 2016 року №398-р позивача було поновлено на посаді Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів.
Отже, позивача було звільнено з посади Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів 24 червня 2014 року, а поновлено на вказаній посаді постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі №826/14381/14.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів.
За даними спеціального витягу з ЄДРПОУ, Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів перебуває в стані припинення з 23 грудня 2014 року.
Як було зазначено вище, звільнення позивача з посади Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів відбулося 24 червня 2014 року, а у той час як постанова Київським апеляційним адміністративним судом у справі №826/14381/14 була ухвалена 26 травня 2015 року.
Оскільки рішення про поновлення позивача на посаді Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів судом апеляційної інстанції було прийнято після 23 грудня 2014 року, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів позивача в частині затримки його виконання.
Що стосується тверджень позивача в частині бездіяльності Кабінету Міністрів України з виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі №826/14381/14, яка на думку останнього призвела до порушення його конституційних прав та охоронюваних законом інтересів, колегія суддів зауважує, що у відповідності до пункту 9 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України позивач, як особа, на користь якої ухвалено постанову суду, не був позбавлений права на звернення до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Натомість, з такою заявою позивач у встановленому законом порядку не звертався.
Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог даного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Суддя Вівдиченко Т.Р.
Суддя Бабенко К.А.
Повний текст ухвали виготовлено - 26.04.2017
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Бабенко К.А
Вівдиченко Т.Р.