Справа: № 823/2090/16 Головуючий у 1-й інстанції: Орленко В.І. Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
25 квітня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Вівдиченко Т.Р., Лічевецького І.О.
за участю секретаря: Морозенко С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, повернення коштів, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, повернення коштів.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 19.06.2015 №14511-17 про визначення грошового зобов'язання з транспортного податку в сумі 18750,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволені вимог даного позову відмовити повністю.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Враховуючи те, що апелянтом не заявлялася вимога щодо апеляційного перегляду постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року в частині відмови в задоволенні позову , колегія суддів вважає за необхідне розглядати дану справу в межах вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за даними інформації податкового органу з «НАІС ДДАІ» МВС України, ОСОБА_2 є власником транспортного засобу марки «Mitsubishi Pajero Wagon», н.з. НОМЕР_1, об'єм двигуна 3200 куб.см., рік випуску 2012, дата реєстрації 25.04.2015.
19 червня 2015 року Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України було прийнято податкове повідомлення-рішення №14511-17, яким позивачу визначено зобов'язання зі сплати транспортного податку у розмірі 18750,00 грн.
Позивач не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням відповідача, звернувся з вказаним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у 2015 році транспортний податок, передбачений статтею 267 Податкового кодексу України, не був установлений органом місцевого самоврядування.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII (далі -
Закон № 71-VIII), який набув чинності з 01 січня 2015 року, статтю 267 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК), якою передбачено сплату транспортного податку, було викладено у новій редакції.
Так, відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Об'єктом оподаткування, відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК, є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Сторонами не заперечується та обставина, що позивач є власником транспортного засобу марки «Mitsubishi Pajero Wagon», н.з. НОМЕР_1, об'єм двигуна 3200 куб.см., рік випуску 2012, дата реєстрації 25.04.2015.
Проте податковим органом при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення, не було враховано, що транспортирний податок належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені, зокрема ст.ст. 8, 10, 12 ПК.
Відповідно до п.п. 8.1, 8.3 ст. 8 ПК, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки і збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно п. 10.1 та п. 10.2 ст. 10 ПК, до місцевих податків належить податок на майно. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Положенням п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Отже, транспортний податок, як місцевий податок, підлягав би сплаті у 2015 році виключно у разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про його встановлення до 15 липня 2014 року.
Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 22 січня 2015 року Черкаська міська рада прийняла рішення №2-672 "Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси" та затвердила Положення про транспортний податок на території міста Черкаси (Додаток 3 до рішення). Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.
Це рішення застосовується з дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII (п. 5 рішення Черкаської міської ради).
Оскільки рішення Черкаської міської ради "Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси" оприлюднене після 15 липня 2014 року то і підстави для сплати транспортного податку у 2015 році відсутні.
У відповідності до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 71-VIII, органам місцевого самоврядування було рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Також вказаною нормою права було установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Однак вказаний Закон № 71-VIII не передбачав, що до рішень органів місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку не застосовуються правила, зазначені у статті 12 ПК.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для нарахування позивачу транспортного податку у 2015 році та винесення ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на суму 18750,00 грн.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2016 року у справі №826/22028/15.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Водночас, вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зважає на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідачем при зверненні з апеляційною скаргою не було сплачено судовий збір, натомість подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Наведена норма кореспондується зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір», згідно якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Оскільки даний спір є спором майнового характеру то за подання апеляційної скарги на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року підлягає сплаті судовий збір у розмірі 606,32 грн. (551,20 х 110% / 100).
Зважаючи на відсутність доказів сплати судового збору у добровільному порядку, суд стягує з апелянта судовий збір у розмірі 606,32 гривень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління державної фіскальної служби у Черкаській області залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року залишити без змін.
Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління державної фіскальної служби у Черкаській області на користь Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України, р/р 31215256700001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 606,32 гривень (шістсот шість гривень 32 копійки).
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Суддя Вівдиченко Т.Р.
Суддя Лічевецький І.О.
Повний текст ухвали виготовлено - 27.04.2017
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Лічевецький І.О.
Вівдиченко Т.Р.