Справа: № 748/313/17 Головуючий у 1-й інстанції: Кухта В.О.
Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
11 травня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів: Парінова А.Б., Ключковича В.Ю.
за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до суду з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у якому просила зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України здійснити їй перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі довідки Мохнатинської сільської ради від 01.06.2016 № 193 про заробітну плату та постанови Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 вересня 2016 року по справі № 748/1501/16-а, провадження 3-а/748/40/16, із розрахунку 80 % суми заробітної плати.
Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2017 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач просить зазначене рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні вимог позивача.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, прийняте в порядку скороченого провадження за правилами ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України), то апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.
Судом установлено, що ОСОБА_2 з 17.05.2012 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» в розмірі 80% суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 вересня 2016 року, яка набрала законної сили 05 грудня 2016 року, визнано неправомірним та скасовано рішення Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2, зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», на підставі довідки Мохнатинської сільської ради від 01 червня 2016 року №193 про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, з 01.06.2016.
Проте, листом від 23.12.2016 за № 24622/07 управління повідомило позивача про те, що постанова Чернігівського районного суду від 29.09.2016 за № 2-а/748/40/16 не відпрацьована, оскільки з 01.06.2016 зменшується розмір пенсії. В постанові суду не зазначено відсоток заробітної плати для перерахунку пенсії, тому відповідно до пп. 2 п.11 Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII, пенсія обчислюється в розмірі 60 % заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду.
Задовольняючи позов, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки пенсію позивачу було призначено у 2012 році, виходячи з 80% від суми заробітної плати відповідно до положень статті 37 Закону України «Про державну службу»у чинній на той час редакції, зменшення відповідачем розміру пенсії до 60 % від суми заробітної плати з посиланням на постанову суду 29 вересня 2016 року та на чинну редакцію Закону України «Про державну службу», є необґрунтованим.
Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами пункту другого частини четвертої статті 105 КАС адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
Згідно із першим та другим пунктами другої частини статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, з поміж іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
З матеріалів справи вбачається, що позивач обрав свій захист шляхом подання позову про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії на виконання рішення суду, яке набрало законної сили у адміністративній справі № 748/1501/16-а.
Колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року (Рішення N 5-рп/2013), звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012 (Рішення N 18-рп/2012)); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012 (Рішення N 11-рп/2012). Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, постанова Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 вересня 2016 року у справі № 748/1501/16-а є обов'язковою до виконання на всій території України.
При цьому відповідно до частини 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що незважаючи на те, що у резолютивній частині згадуваної постанови не зазначено відсоток заробітної плати для перерахунку пенсії, суд вказував на те, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Іншими словами, відсотковий розмір заробітної плати державного службовця, з якої призначається пенсія, визначається з урахуванням стажу державної служби, при цьому застосуванню підлягає стаття 37 Закону України «Про державну службу» у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії, тобто 16.05.2012.
Проте, на думку колегії суддів, заявляючи новий адміністративний позов у даному випадку позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав.
Відповідно до частини 9 статті 267 КАС особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Порядок та особливості звернення з такою заявою передбачені частинами 9 та 10 статті 267 КАС, аналіз який свідчить про те, що позов, який направлений на контроль за виконанням судових рішень, виключає одночасний розгляд спору про оскарження дій суб'єкта владних повноважень з інших підстав, що не пов'язані з належним виконання судового рішення.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем судового рішення у справі № 748/1501/16-а, яке набрало законної сили, однак направляє вимоги на досягнення результатів, передбачених статтею 267 КАС.
З іншого боку, стосовно посилань відповідача на незазначення у судовому рішенні відсотку заробітної плати для перерахунку пенсії, як обставини, яка унеможливлює його виконання, слід звернути увагу на положення частини 1 статті 170 КАС, відповідно до яких якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем наразі обрано неналежний спосіб захисту його прав, а тому у задоволенні його позову слід відмовити.
Належним способом, на думку колегії суддів, може бути або звернення із заявою про роз'яснення рішення суду в справі №748/1501/16-а у порядку статті 170 КАС, або звернення із заявою про встановлення судового контролю в порядку частин 9, 10 статті 267 КАС.
Суд першої інстанції зазначеного не врахував, розглянув позов в цілому в порядку позовного провадження, як новий позов, тоді як спір про наявність у позивача права на перерахунок її пенсії вже вирішено адміністративним судом і його рішення набрало законної сили, а тому, на етапі його виконання, не може бути предметом нового позову до цього ж відповідача.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 202 КАС підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2017 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України).
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає (ч. 10 ст. 183-2 КАС України).
Головуючий суддяО.А. Губська
СуддяА.Б. Парінов
СуддяВ.Ю.Ключкович
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Парінов А.Б.
Ключкович В.Ю.