11 травня 2017 рокусправа № 331/2416/17 провадження №2-а/331/109/2017
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1, діючого на підставі договору про надання правової допомоги №4 від 07 січня 2017 року в інтересах громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_4
на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2017 року по справі №331/2416/17 (провадження №2-а/331/109/2017) за позовом ОСОБА_1, діючого на підставі договору про надання правової допомоги №4 від 07 січня 2017 року в інтересах громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_4 до Олександрівського районного відділу у м. Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, про визнання протиправним та скасування рішення,-
03 квітня 2017 року ОСОБА_1, діючий на підставі договору про надання правової допомоги №4 від 07 січня 2017 року в інтересах громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення №1 про примусове повернення з України громадянина Р. Узбекистан ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, прийняте 26.03.2016 року головним спеціалістом Жовтневого районного відділу у місті Запоріжжі управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Рихловим Є.І.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2017 року позов залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з позовом.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1, діючий на підставі договору про надання правової допомоги №4 від 07 січня 2017 року в інтересах громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга, зокрема, обґрунтована тим, що судом першої інстанції не правильно встановлено час, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав. Так, заявник апеляційної скарги вказує на те, що про порушення своїх прав позивач дізнався на початку лютого 2017 року, після того, як він звернувся за правовою допомогою до адвоката (представника позивача) і останній забезпечив отримання копії та здійснення перекладу оскаржуваного рішення.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, вказаною нормою права визначено, що перебіг строку звернення до суду починається з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав,
свобод чи інтересів.
З огляду на зміст та обсяг заявлених вимог вбачається, що порушення своїх прав та законних інтересів позивач пов'язує з прийняттям 26.03.2016 року головним спеціалістом Жовтневого районного відділу у місті Запоріжжі управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Рихловим Є.І. рішення №1 про примусове повернення з України громадянина Р. Узбекистан ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1
Судом першої інстанції встановлено та не спростовано позивачем те, що копію оскаржуваного рішення головного спеціаліста Жовтневого районного відділу у місті Запоріжжі управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Рихлова Є.І. №1 позивач отримав 26 березня 2016 року. Про вказаний факт свідчить підпис громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_4 на рішенні та відмітка на ньому з датою отримання копії рішення.
Отже, судом першої інстанції встановлено дату, з якої позивач дізнався про порушення своїх прав, а відтак і дату, з якої починається перебіг строку звернення до суду, визначений ч.2 ст.99 КАС України.
Таким чином, суд першої інстанції, встановивши дату отримання позивачем оскарженого рішення (26.03.2016р.) та дату звернення з позовом до суду (03.04.2017р.), дійшов обґрунтованого висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, при цьому не встановив обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску такого строку, що б могло слугувати для поновлення строку звернення з позовом до суду.
Відносно доводів заявника апеляційної інстанції стосовно того, що текст оскаржуваного рішення викладено українською мовою, якою позивач абсолютно не володіє та не розуміє, а тому він не знав та не міг знати зміст та наслідки прийняття рішення, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, з огляду на те, що оскаржуване рішення містить інформацію про отримання ним копії рішення, роз'яснення позивачу суті прийнятого рішення та підписи позивача, при цьому в рішенні позивачем зроблено запис про те, що в нього нема потреби в перекладачеві. Крім цього, текст оскарженого рішення, в частині його суті та порядку оскарження, викладено не лише українською, а й російською мовою.
При цьому, заявником апеляційної скарги не спростовано те, що підписи від імені громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_4 на оскаржуваному рішенні виконано не ним особисто, доказів на підтвердження цих обставин не надано.
Посилання заявника апеляційної скарги на недостовірність рукописного тексту та підписів від імені позивача на оскаржуваному рішенні та звернення за даним фактом до прокурора Запорізької області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки сам факт звернення до правоохоронних органів, без прийняття останніми відповідного рішення, яким би такі обставини були встановлені, не може безперечно свідчити про те, що позивач не отримував рішення, яке є предметом оскарження у цій справі.
Крім цього, доводи заявника апеляційної скарги щодо строку початку перебігу строку звернення до суду з позовом (з лютого 2017 року), суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими і з тих підстав, що у 2016 році, після прийняття рішення №1 про примусове повернення від 26.03.2016р. (яке є предметом оскарження у цій справі), Міграційна служба зверталася до суду з позовом про адміністративне видворення за межі України громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_4. Під час розгляду справи ОСОБА_4 був присутнім у судових засіданнях, не заперечував проти задоволення позову, і відповідно був обізнаний про підстави заявленого позову, які стосувалися не виконання останнім прийнятого рішення №1 про примусове повернення з України від 26.03.2016р. За наслідками розгляду справи постановою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 07.12.2016р., яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017р., позов Міграційної служби задоволено.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про безпідставність доводів заявника апеляційної скарги про те, що про порушення своїх прав позивач дізнався на початку лютого 2017 року.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржена ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, як того вимагає ст..159 КАС України, у зв'язку з чим підстав для задоволення апеляційної скарги не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.199, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, діючого на підставі договору про надання правововї допомоги №4 від 07 січня 2017 року в інтересах громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2017 року по справі №331/2416/17(провадження №2-а/331/109/2017) - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.
(Повний текст ухвали виготовлено 12.05.2017р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк