11 травня 2017 рокусправа № 804/1473/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.
суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року по справі
за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення та повернення сплачених сум податку,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просить визнати незаконним та скасувати винесене відповідачем 23.11.2015 року податкове повідомлення - рішення №6153-17, яким їй визначено грошове зобов'язання із транспортного податку з фізичних осіб за 5 місяців 2015 року у розмірі 10 416,67 грн.; повернути зазначенні кошти на її розрахунковий рахунок.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, позивач є власником транспортного засобу легкового автомобілю Toyota Highlander, 2012 року випуску, об'єм двигуна 3456 куб. см, вперше зареєстрований 11.06.2013 року.
23.11.2015 року ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийняте податкове повідомлення-рішення №6153-17, яким позивачу визначено грошове зобов'язання із транспортного податку з фізичних осіб за 5 місяців 2015 року у розмірі 10 416,67 грн., не погодившись з яким позивач оскаржила його в судовому порядку.
01.01.2015 року набрав чинності Закон України №71-УІІІ від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким ст.267 ПК України викладено в новій редакції та введено новий транспортний податок.
Відповідно до приписів пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (пп. 267.2.1 п.267.2 ст. 267 ПК України).
Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Пунктом 267.4 ст. 267 ПК України встановлено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті.
Згідно пп.267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК України, базовий податковий (звітний) період при сплаті транспортного податку дорівнює календарному року.
Відповідно до приписів пп. 267.6.1, 267.6.2 п. 267.6 ст. 267ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку; податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року); щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності; нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що з 01.01.2015 року власники транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та об'ємом більше 3 000 куб. см є платниками транспортного податку.
Разом з тим п. 8.1 ст. 8 ПК України встановлено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Відповідно до п. 9.1 ст. 9, п.10.1 ст. 10 ПК України, до загальнодержавних податків належать податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на додану вартість, акцизний податок, екологічний податок, рентна плата, мито; до місцевих податків належать податок на майно, єдиний податок.
Як встановлено приписами ст. 265 ПК України, податок на майно складається, зокрема з транспортного податку.
Таким чином, транспортний податок згідно з нормами ПК України є місцевим податком, особливість якого полягає в тому, що за законом він не може бути встановлений безпосередньо рішенням Верховної Ради України.
Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад, що визначено, зокрема, приписами п.12.3 ст. 12 ПК України, п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 143 Конституції України.
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 п.12.3 ст. 12 ПК України).
Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 п.12.3 ст. 12 ПК України).
При цьому, згідно з п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього Кодексу.
Відповідно пп. 12.3.4 п.12.3 ст. 12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Отже, 2015 - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.
Тобто, виходячи з наведених вище норм Кодексу, нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати принаймні в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15.07.2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.
У той же час, п. 12.3.5 п.12.3 ст. 12 ПК України встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.
Зважаючи на суперечність, непослідовність та неузгодженість зазначених вище норм нормативно-правових актів, колегія суддів дійшла висновку про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків у спірному випадку.
Відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Також, рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, встановлено порушення органами державної влади ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки вони віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.
Крім того, приписами пп. 4.1.9 п. 4.1 ст.4 ПК України встановлений принцип стабільності, що має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.
Так, згідно вказаної норми зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Аналогічні правові позиції щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлені також колегією суддів Вищого адміністративного суду України в ухвалах від 13.04.2017 року по справах К/800/12722/16, К/800/22328/16.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що застосування контролюючим органом положень ст. 267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог в частині скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
В частині ж відмови у задоволенні позовних вимог щодо повернення на розрахунковий рахунок коштів в розмірі 10 416,67 грн., сплачених позивачем на виконання оскарженого податкового повідомлення - рішення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Пунктом 3 «Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №787 від 03.09.2013 року визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Приписами п.43.3,43.5 ст. 43 ПК України встановлено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.
Викладене свідчить про безпідставність даних позовних вимог, оскільки для здійснення повернення на розрахунковий рахунок сплаченої суми транспортного податку за 2015 рік, за результатом скасування оскарженого податкового повідомлення - рішення №6153-17 від 23.11.2015 року, позивачу необхідно звернутися саме до податкового органу та подати щодо цього відповідну заяву.
Керуючись п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року - скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати винесене Державною податковою інспекцією в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області податкове повідомлення - рішення №6153-17 від 23.11.2015 року.
В іншій частині вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Т.С. Прокопчук
Суддя: С.В. Чабаненко
Суддя: А.В. Шлай