11 травня 2017 року справа № 214/6748/16-а(2-а/214/53/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередниченка В.Є.
суддів: Іванова С.М. Панченко О.М.
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 14 березня 2017 року у справі №214/6747/16-а(2-а/214/53/17) за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції ст. сержанта поліції Щербіна Олександра Юрійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 25 листопада 2016 року звернувся до суду з позовом до інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції ст. сержанта поліції Щербіна Олександра Юрійовича, згідно з яким, з урахуванням уточнень, просить визнати незаконними дії відповідача щодо винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 068357 від 15.11.2016 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.; визнати протиправною та скасувати постанову серії АР № 068357 від 15.11.2016 року, а провадження закрити.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про те, що він не вчиняв адміністративне правопорушення відповідальність за яке встановлена ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки він здійснював обгін поодинокого транспортного засобу - тролейбусу, який рухався зі швидкістю менше 30 км/год.
Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 14 березня 2017 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції оскаржило її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо протиправності постанови серії АР № 068357 від 15.11.2016 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що постановою відповідача серії АР № 068357 від 15.11.2016 року по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за те, що 15.11.2016 року о 10:30 годині в м. Кривий Ріг на вул. Миколи Світальського позивач керуючи транспортним засобом Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 порушив вимоги дорожнього знаку 1.1 (суцільна лінія) перетнув її, чим порушив пп. 34 1.1 ПДР України. Порушення було зафіксовано на бодікамеру (а.с.4).
Законність та обґрунтованість вказаної постанови та дій відповідача щодо винесення цієї постанови є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Тобто, складення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення є складовою виконання посадовою особою Національної поліції України своїх процесуальних обов'язків передбачених законом, а отже вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача щодо складення та винесення оскаржуваної постанови задоволенню не підлягають. Вказане судом першої інстанції помилково враховано не було.
Щодо вимог позивача про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 068357 від 15.11.2016 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до п.34 ПДР України, дорожня розмітка 1.1 «вузька суцільна лінія» поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі ділянок проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць для стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей. Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.
Разом з тим, при відтворенні відеозапису вчинення позивачем адміністративного правопорушення, встановлено, що водій автомобіля Daewoo Lanos, рухаючись в одному напрямку руху з тролейбусом, що рухався ближче до узбіччя, дійсно здійснив його обгін, не порушуючи при цьому вимог дорожньої розмітки 1.1. п.34 ПДР України та не створюючи своїми діями аварійної ситуації для інших учасників дорожнього руху.
Доказів того, що швидкість руху тролейбусу в момент здійснення позивачем обгону перевищувала 30 км/год. або того, що позивач здійснивши його обгін створив своїми діями аварійну ситуацію для інших учасників дорожнього руху відповідачем суду не надано.
Отже наявність складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП в діях позивача доведено відповідачем не було.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 068357 від 15.11.2016 року та необхідності її скасування.
Стосовно позовних вимог про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає, що завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Отже, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень. Єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Під дискреційним повноваженням суд повинен розуміти таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, що визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Суд є правозастосовуючим органом та не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Так, питання закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення віднесено до виключної компетенції відповідача.
За таких обставин суд, дотримуючись принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, не має права перебирати на себе повноваження суб'єкта владних повноважень у відповідних правовідносинах, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції зробив висновок щодо необхідності часткового задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись: пунктом 3 частини 1 статті 198, статтями 205, 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Запоріжжі Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково.
Постанову Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 14 березня 2017 року у справі №214/6747/16-а(2-а/214/53/17) - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову АР № 068357 від 15.11.2016 року винесену інспектором роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції ст. сержанта поліції Щербіним О.Ю. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.
У задоволені позову в іншій частині - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: О.М. Панченко