11 травня 2017 року справа № 396/360/17 (2-а/396/25/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.
суддів: Панченко О.М. Чередниченка В.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області на постанову Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 29 березня 2017 року по справі № 396/360/17 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області про визнання протиправними дій та рішень суб'єкта владних повноважень і зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправною відмову відповідача щодо перерахунку пенсії від 16.02.2017 року № 27;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Новоукраїнської державної адміністрації за № 214-01-19 від 13.02.2017 року про заробітну плату відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» № 3723-12 з розрахунку 80 % із середнього заробітку у розмірі 2000 грн. з 01.02.2017 року без обмеження граничного розміру пенсії.
Постановою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 29 березня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано незаконними дії та рішення Управління Пенсійного фонду України у Новоукраїнському районі Кіровоградської області щодо відмови в перерахунку пенсії на підставі п. 5 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 16 лютого 2017 року за № 27.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії державного службовця згідно з довідкою Управління соціального захисту Новоукраїнської райдержадміністрації у Кіровоградській області за № 214-01-09 від 13.02.2017 р. відповідно до ст. 37-1 ЗУ "Про державну службу", із розрахунку 80% від зазначеного у довідці посадового окладу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень - з 01 лютого 2017 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у позивача відсутнє право на перерахунок пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям з огляду на втрату чинності ст. 37-1 Закону України «Про державну службу», у зв'язку з чим дії відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії у зв'язку з підвищенням посадових окладів постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013, є правомірними. При цьому до цього часу Кабінетом Міністрів України не визначено порядок та умови перерахунку пенсій державним службовцям, як то визначено ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» в новій редакції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача з 31.07.1999 року, та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» в розмірі 80 % від суми заробітної плати.
Згідно довідки від 13.02.2017 року № 214-01-09 про заробітну плату, виданої Управлінням соціального захисту населення Новоукраїнської державної адміністрації, посадовий оклад спеціаліста відділу прийняття рішень становить - 2000,00 грн. (а.с.12).
14.02.2017 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, в якій остання просила здійснити їй перерахунок пенсії як державному службовцю на підставі вищезазначеної довідки (а.с.11).
Відповідно до листа від 16.02.2017 року № 27 позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії з огляду на те, що з 01 червня 2015 року у відповідності до п. 5 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 пенсії в порядку та на умовах, визначених, зокрема Законом України «Про державну службу», не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються (а.с. 11).
Визнання протиправним та скасування вказаного рішення щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов'язання вчинити такі дії і було предметом судового розгляду.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 зміни стосуються лише порядку призначення пенсії у разі реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та не встановлюють жодних обмежень в частині перерахунку вже призначеної пенсії. При цьому в розрізі приписів ст. ст. 22, 58 Конституції України зміст та обсяг досягнутих особою прав не може бути звужено шляхом внесення змін у законодавство.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з огляду на наступне.
Статтею 37-1 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16 грудня 1993 року (в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014 року) було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Таким чином, зазначеною нормою права було визначено таку підставу (умову) для перерахунку раніше призначених пенсій як підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014 року, який набрав чинності 01 січня 2015 року, статтю 37-1 Закону України «Про державну службу» викладено у новій редакції, відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, починаючи з 01 січня 2015 року змінилося правове регулювання перерахунку пенсій колишніх державних службовців. Така підстава (умова) для перерахунку раніше призначених пенсій як підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відсутня в новій редакції статті 37-1 Закону України «Про державну службу», а визначення умов перерахунку раніше призначених пенсій делеговано Кабінету Міністрів України.
Згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (далі - Постанова № 865) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку:
1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;
2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Отже, вказана норма права передбачала проведення перерахунку пенсій, призначених державним службовцям, у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.
Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» до постанови № 865 внесено зміни, які застосовуються з 01 грудня 2015 року та якими, зокрема, виключено пункт 4.
Постанова Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 р. № 292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році», на яку посилається позивач у позові, відповідно до статей 51 і 52 нового Закону України «Про державну службу», встановлює мінімальний розмір посадового окладу у державних органах, затверджує схему посадових окладів на посадах державної служби, розмір надбавок до посадових окладів за ранги державних службовців працюючим державним службовцям і не передбачає ані можливості, ані механізму перерахунку пенсій державного службовця у зв'язку із змінами розміру заробітної плати.
Дана постанова набрала чинності 01 травня 2016 року одночасно із Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10 грудня 2015 року.
Згідно Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII втратив чинність Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII.
Відповідно до ст. 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В свою чергу, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено такої підстави для перерахунку пенсії як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.
Постанова КМУ № 15 від 18.01.2017 року «Питання оплати праці працівників державних органів», яка набрала чинності з 01 січня 2017 року, також визначає лише схеми посадових окладів на посадах державної служби, розмір надбавок до посадових окладів за ранги державних службовців працюючим державним службовцям і не передбачає ані можливості, ані механізму перерахунку пенсій державного службовця у зв'язку із змінами розміру заробітної плати.
Отже, у період часу, з якого позивач просив здійснити перерахунок пенсії (з 01.02.2017 р.), такої підстави (умови) перерахунку раніше призначених пенсії як підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям законодавством визначено не було.
Доводи позивача щодо необхідності, при вирішенні питання про наявність у особи права на перерахунок раніш призначеної пенсії, застосовувати положення Закону, які діяли на момент призначення пенсії, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки право на призначення пенсії та право на перерахунок пенсії не є тотожними за юридичним змістом і підстави для їх виникнення є різними. Оскільки такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям, на момент звернення позивача до УПФУ, не існувало, то відповідач обґрунтовано вказав на відсутність у позивача права на перерахунок пенсії.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, що на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії державного службовця у відповідача були законодавчі підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_1 через збільшення заробітної плати працюючим державним службовцям з 01 лютого 2017 року, у зв'язку з чим відмова управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області є обґрунтованою та правомірною.
Вказана правова позиція викладена і в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 28.04.2017 року (справа № К/800/1488/17), від 26.04.2017 року (справа № К/800/13417/17), від 25.04.2017 року (справа № К/800/13324/17), від 21.04.2017 року (справа № К/800/12952/17).
Відносно посилань позивача на положення Конституції України, зокрема, ст. 22 Конституції України, згідно якої при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За змістом ст. 22 Конституції України звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістових характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
При вирішенні спірних правовідносин, судами враховано правову позицію Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 р., в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Аналогічний правовий підхід Європейським судом з прав людини застосований й в рішеннях від 09.10.1979 р. у справі «Ейрі проти Ірландії» та від 12.10.2004 р. у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії», в якому Суд зазначив, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового, і такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 25 січня 2012 року за № 3-рп/2012 зазначив, що державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визнані як Законами України, так і іншими нормативно - правовими актами, зокрема, актами Кабінету Міністрів України.
Отже, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними.
Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного розподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
Слід також зазначити, що відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 «Про відмову у зверненні до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо конституційності ст. 37-1 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав для звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням для вирішення питання стосовно відповідності Конституції України (конституційності) ст. 37-1 ЗУ «Про державну службу», саме у зв'язку з тим, що положення зазначеної статті на даний момент не є чинним. Також зазначено, що спеціальний закон, відповідно до якого здійснюється конституційне судочинство, не передбачає підстав для відкриття провадження та розгляду справи за конституційним поданням, яке ґрунтується на не чинних нормах.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та з огляду на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову, а відповідно апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 161, 195, 198, 202, 207 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області - задовольнити.
Постанову Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 29 березня 2017 року по справі № 396/360/17 - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ст. 254 КАС України.
Головуючий: С.М. Іванов
Суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко