ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
10 травня 2017 року № 826/17920/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Мазур А.С., суддів Аблова Є.В., Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Міністра закордонних справ України Клімкіна Павла Анатолійовича
про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністра закордонних справ України Клімкіна Павла Анатолійовича, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Міністра закордонних справ України Клімкіна Павла Анатолійовича щодо не здійснення особистого прийому ОСОБА_1 у дні, визначені графіком прийому громадян;
- зобов'язати Міністра закордонних справ України Клімкіна Павла Анатолійовича провести особистий прийом з ОСОБА_1 у зручний для обох сторін час та день;
- присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1102,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства закордонних справ України;
- встановити Міністру закордонних справ України Клімкіну Павлу Анатолійовичу термін у десять днів з дня набрання постановою законної сили для подання звіту про виконання постанови;
- попередити Міністра закордонних справ України Клімкіна Павла Анатолійовича про можливість застосування заходів, передбачених ч. 2 ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем систематично не здійснювався особистий прийом громадян, відповідно до попереднього запису та з урахуванням часу, визначеного графіком прийому громадян.
Позивачем під час судового розгляду справи заявлені позовні вимоги підтримано у повному обсязі, які останній просив суд задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, з урахуванням того, що клопотання останнього про перенесення судового засідання судом визнано необґрунтованим, на підставі чого ухвалено про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, від представника відповідача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що у період відсутності відповідача, останнім було уповноважено відповідальних осіб для проведення прийому громадян, згідно із затвердженим графіком особистого прийому громадян керівництвом Міністерства закордонних справ України, а тому зазначив про відсутність порушеного права позивача.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 07.07.2015, 08.07.2015, 06.10.2015, 08.01.2016, 26.01.2016 звернувся до департаменту консульської служби з проханням записати його на особистий при йом до Міністра закордонних справ України Клімкіна Павла Анатолійовича, проте, особистого прийому у вказані дати не відбулось. 11.03.2016, 26.04.2016, 13.05.2016, 08.07.2016, 26.07.2016, 09.09.2016 та 11.11.2016 в кімнаті прийому громадян департаменту консульської служби повинен відбуватись особистий прийом з відповідачем, який також не відбувся.
Вважаючи вказану бездіяльність відповідача щодо не здійснення особистого прийому протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з такого.
Статтею 40 Конституції України встановлено, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права на звернення регулює Закон України «Про звернення громадян».
Передбачене ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення кореспондується із встановленими статтями 14, 15, 19 цього Закону обов'язками органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, керівників та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Приписами ч. 1 ст. 22 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян зобов'язані проводити особистий прийом громадян.
Згідно з ч.ч. 2 та 3 ст. 22 Закону України «Про звернення громадян», прийом проводиться регулярно у встановлені дні та години, у зручний для громадян час, за місцем їх роботи і проживання. Графіки прийому доводяться до відома громадян.
Порядок прийому громадян в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, об'єднаннях громадян визначається їх керівниками.
На виконання положень ст. 22 Закону України «Про звернення громадян» та Указу Президента України від 07.02.2008 №109 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування», а також з метою забезпечення вимог законодавства щодо особистого прийому громадян керівництвом Міністерства закордонних справ України, наказом Міністерства закордонних справ України від 29.11.2010 №289 затверджено Порядок організації та проведення особистого прийому громадян керівництвом Міністерства закордонних справ України (надалі - Порядок №289).
Пунктом 2 наказу Міністерства закордонних справ України від 29.11.2010 №289 встановлено, що керівництво Міністерства закордонних справ України - Міністр, перший заступник та заступники Міністра - здійснюють прийом громадян двічі на місяць: у перший і останній вівторок з 16.00 до 18.00 години за окремим графіком, що затверджується Міністром закордонних справ України щокварталу.
У силу п. 2 Порядку №289, особистий прийом громадян в МЗС здійснюється Міністром, першим заступником та заступниками Міністра за попереднім записом відповідно до затвердженого графіка прийому громадян з питань, що належать до компетенції МЗС.
Графік прийому громадян затверджується Міністром закордонних справ України щокварталу і розміщується в приміщеннях МЗС у доступному для вільного огляду місці та на офіційній веб-сторінці МЗС (п. 3 Порядку №289).
Посадова особа зобов'язана забезпечити прийом усіх громадян відповідно до попереднього запису з урахуванням правил внутрішнього трудового розпорядку МЗС та часу, визначеного графіком прийому громадян (п. 16 Порядку №289).
Таким чином, виходячи з наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що Міністр закордонних прав України, його перший заступник та заступники зобов'язані здійснювати особистий прийом громадян відповідно до попереднього запису, з урахуванням правил внутрішнього трудового розпорядку Міністерства закордонних справ України та часу, визначеного графіком прийому громадян.
При цьому, суд одразу звертає увагу, що бездіяльність Міністра закордонних справ України Клімкіна Павла Анатолійовича стосовно не здійснення особистого прийому ОСОБА_1 07.07.2015, 08.07.2015, 06.10.2015, 08.01.2016, 26.01.2016 вже був предметом судового оскарження в адміністративній справі №826/2266/16.
Відтак, фактично предметом дослідження у даній справі є бездіяльність відповідача щодо не здійснення особистого прийому ОСОБА_1 у дні, визначені графіком прийому громадян, а саме: 11.03.2016, 26.04.2016, 13.05.2016, 08.07.2016, 26.07.2016, 09.09.2016 та 11.11.2016.
За твердженнями представника відповідача, викладеними у письмових запереченнях проти позову, 11.03.2016, 26.04.2016, 13.05.2016, 08.07.2016, 26.07.2016, 09.09.2016 та 11.11.2016 з ОСОБА_1 проводили зустрічі відповідальні представники Міністерства закордонних справ України на рівні керівництва Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України, проте, позивач відмовлявся зустрічатися з ними, наполягаючи на зустрічі виключно з Міністром закордонних справ України Клімкіним П.А. і не задовольняючись поясненнями, що керівник Міністерства закордонних справ України зайнятий (перебуває на інших заходах у м. Києві чи у від'їзді).
Наведене свідчить, що відповідач систематично не здійснював особистий прийом громадян, відповідно до попереднього запису та з урахуванням часу, визначеного графіком прийому громадян.
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до ч.ч. 1 та 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
У той же час, суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б вказували на поважність причин не здійснення особистого прийому громадян у дні, визначені графіком прийому громадян, зокрема на підтвердження обставин, викладених у письмовому запереченні проти позову, а саме: перебування відповідача на інших заходах у м. Києві чи у від'їзді.
Посилання представника відповідача на те, що у дні прибуття ОСОБА_1 на особистий прийом до Міністра з ним було проведено зустрічі інших компетентних осіб Міністерства закордонних справ України суд визнає необґрунтованими, оскільки зазначені особи, відповідно до приписів Закону України «Про звернення громадян» та норм Порядку №289, не уповноважені здійснювати особистий прийом громадян.
Безпідставними також є твердження представника відповідача про те, що проблемні питання ОСОБА_1 могли вирішити інші особи Міністерства закордонних справ України, оскільки позивач наділений правом на власний розсуд обирати посадову особу, з числа визначених Законом України «Про звернення громадян» та Порядком №289, для проведення особистого прийому.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про протиправність бездіяльності Міністра закордонних справ України Клімкіна Павла Анатолійовича щодо не здійснення особистого прийому ОСОБА_1 у дні, визначені графіком прийому громадян, внаслідок чого суд вказує про необхідність зобов'язання Міністра закордонних справ України Клімкіна Павла Анатолійовича провести особистий прийом з ОСОБА_1 у зручний для обох сторін час та день.
Також, вирішуючи клопотання позивача про встановлення судового контролю шляхом подання звіту про виконання судового рішення, викладене у прохальній частині позовної заяви, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу наведеного законодавчого положення вбачається, що застосування заходів судового контролю є правом суду, а не його обов'язком, а тому, виходячи з такого, що з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається фактів можливого ухилення відповідача від виконання даного судового рішення (за умови набрання постановою законної сили), суд дійшов до висновку про необґрунтованість даного клопотання та, як наслідок, про відмову у його задоволенні.
Згідно з ч. 1 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1102,40 грн., що підтверджується квитанцією від 14.11.2016 №0.0.650893654.1.
Таким чином, враховуючи задоволення позовних, сума судового збору, що підлягає поверненню позивачу, становить 1102,40 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Міністра закордонних справ України Клімкіна Павла Анатолійовича щодо не здійснення особистого прийому ОСОБА_1 у дні, визначені графіком прийому громадян.
Зобов'язати Міністра закордонних справ України Клімкіна Павла Анатолійовича провести особистий прийом з ОСОБА_1 у зручний для обох сторін час та день.
Присудити здійснені ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1102,40 грн. (однієї тисячі ста двох грн. 40 копійок), що документально підтверджується квитанцією від 14.11.2016 №0.0.650893654.1, за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства закордонних справ України.
Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.С. Мазур
Судді Є.В. Аблов
В.І. Келеберда