ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1
м. Київ
10 травня 2017 року 16:34 № 826/4178/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа - Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов ОСОБА_1, (далі - позивач, ОСОБА_1.), до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві, (далі - відповідач), третя особа - Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві, (далі - третя особа), в якому позивач, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 10 вересня 2015 року №6004-17, (далі - оскаржуване рішення), визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання до третьої особи висновку про повернення помилково сплаченого транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн.;
- зобов'язати відповідача подати до третьої особи висновок про повернення помилково сплаченого транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем протиправно, з порушенням вимог законодавства України та підлягає скасуванню, а тому бездіяльність відповідача щодо неподання до третьої особи висновку про повернення помилково сплаченого транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн. також є протиправною. Крім того, також зазначено, що визначення податкового зобов'язання із транспортного податку суперечить нормам Конституції України та не узгоджується із принципами оподаткування, оскільки Закон України №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", (далі - Закон №71-VIII), прийнято 28 грудня 2014 року, а тому застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України, (далі - ПК України), з урахуванням внесених законом змін та рішення з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржуване рішення прийнято ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Представник третьої особи у відповідне судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи третя особа повідомлена належним чином. При цьому, заява про розгляд справи за відсутності її представника, а також письмові заперечення проти позову до суду не надходили.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Відповідачем 10 вересня 2015 року прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн.
Згідно наявної в матеріалах справи копії квитанції 07 листопада 2015 року позивачем сплачено транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн., що не заперечувалось представником відповідача.
Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся до відповідача із заявою від 12.02.2016 р., в якій просив повернути сплачений транспортний податок.
За результатами розгляду вказаної вище заяви позивача відповідачем листом від 15.02.2016 р. №686/6/26-54-12-06-21 повідомлено про порядок нарахування та сплати транспортного податку, а також рекомендовано оскаржити відповідне податкове повідомлення-рішення.
У контексті вище викладеного суд зазначає наступне.
Оскаржуване рішення відповідачем прийнято у зв'язку з тим, що позивач є власником транспортного засобу марки Toyota Highlander, який є об'єктом оподаткування згідно з пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України.
Так, Законом №71-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, викладено у новій редакції ст. 267 ПК України, якою запроваджено транспортний податок для фізичних осіб.
Зокрема, відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1, пп. 267.2.1 п. 267.2, пп. 267.3.1 п. 267.3, п. 267.4, пп. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 ПК України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5-ти років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно з пп. 267.6.1, пп. 267.6.2 п. 267.1 ст. 267 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Тобто, із вище викладених норм вбачається, що починаючи із 01 січня 2015 року у фізичних осіб, які мають власні зареєстровані у встановленому порядку легкові автомобілі, які використовувалися до 5-ти років та мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см, виникає обов'язок зі сплати транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 грн. за кожен легковий автомобіль.
Як з'ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, позивач є власником легкового автомобіля марки Toyota, модель Highlander, рік випуску 2011, об'єм двигуна 3456 куб. см, дата реєстрації 30.03.2011 року.
Тобто, позивач є власником транспортного засобу з об'ємом циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1/99-рп зазначено, зокрема, що ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Як уже зазначено вище, норми Закону №71-VІІІ, якими запроваджено транспортний податок з фізичних осіб, набрали чинності 01 січня 2015 року.
Тому, у контексті спірних правовідносин, обов'язок зі сплати транспортного податку виникає у фізичних осіб, право власності яких на легковий автомобіль, який використовувався до 5-ти років та має об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., зареєстроване після 01 січня 2015 року.
Однак, на момент придбання позивачем ТЗ норми Закону №71-VІІІ ще не діяли, а позивач сплатив до бюджету збір за першу реєстрацію ТЗ відповідно до ст. 231 ПК Україні у чинній на той час редакції.
Отже, з урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що норми ст. 267 ПК України у частині оподаткування транспортним податком з фізичних осіб не можуть бути застосовані до позивача за принципом незворотності дії норми закону у часі.
Крім того, суд звертає увагу, що визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб суперечить принципу стабільності.
Зокрема, згідно з пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4, п. 8.3 ст. 8, пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України, стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
До місцевих податків належать податок на майно, одним із елементів якого є транспортний податок.
Відповідно до пп. 12.3.1, пп. 12.3.2, пп. 12.3.4 п. 12.3, п. 12.5 ст. 12 ПК України, встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні ст. 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 цієї статті.
Тобто, виходячи із вище викладених норм ПК України, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися не пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, у якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому, опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Також, як уже було зазначено, що Закон №71-VIII прийнято 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, а транспортний податок встановлено у місті Києві та затверджено відповідне Положення про транспортний податок рішенням Київської міської ради від 28 січня 2015 року №58/923 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629", з урахуванням чого, суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом норм Закону №71-VIII та рішення з метою оподаткування транспортним податком може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.
Отже, підсумовуючи усе вище викладене в сукупності, суд приходить до висновку, що визначення позивачу суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. не відповідає нормам ПК України, оскаржуване рішення відповідачем прийнято всупереч дії закону у часі, а тому воно є протиправним та, як наслідок, підлягає скасуванню.
Разом з тим, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання вчинити дії щодо подання до третьої особи висновку про повернення помилково сплаченого транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн. є необґрунтованими та передчасними, оскільки, станом на час звернення позивача до відповідача із листом від 12.02.2016 р. про повернення транспортного податку, оскаржуване рішення було чинним, а тому підстави для її задоволення були відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа - Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 10 вересня 2015 року №6004-17.
3. Позов в іншій частині залишити без задоволення.
4. Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пропорційну частину сплаченого ним судового збору у розмірі 551,21 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять одна копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39468697).
Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Ю.Т. Шрамко