Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
11 травня 2017 р. № 820/1447/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Зінченка А.В.,
при секретарі - Алавердян Е.А.
за участі сторін:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - Семенова С.О.
представник відповідача - не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому просить суд: визнати протиправною відмову керівника військової частини НОМЕР_1 ; зобов'язати керівника військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України задовольнити рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби через сімейні обставини.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова відповідача є безпідставною та незаконною, оскільки існують всі законні підстави для його звільнення з військової служби через сімейні обставини.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання представника не направив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим, суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.
19 червня 2015 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 укладено контракт про проходження ОСОБА_1 військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до контракту встановлено, що контракт є строковим та укладений строком на три роки. Сторони не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку контракту зобов'язуються укласти новий контракт або повідомити одна одну про небажання укладати контракт чи відмову в його укладенні.
Строк дії контракту на даний час не закінчився.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною відмову керівника військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.
В обґрунтування зазначеної вимоги позивач у позовній заяві зазначив, що неодноразово звертався до керівника військової частини НОМЕР_1 з проханням та відповідними рапортами про дострокове розірвання укладеного з ним контракту та дострокове звільнення зі Збройних Сил України через сімейні обставини, на підставі вимог підпункту «д» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», у зв'язку із сімейними обставинами.
Такими обставинами позивач зазначив наявність хворої паралізованої бабусі, котра перенесла декілька інсультів та не може самостійно пересуватись, є лежачою хворою, потребує стороннього догляду. Також позивач зазначив, що має маленьку дитину - сина ОСОБА_3 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та потребує постійного догляду за нею.
Проте, під час судового розгляду справи судом встановлено, що позивач взагалі не звертався до військової частини НОМЕР_1 з рапортом про дострокове звільнення зі Збройних Сил України через сімейні обставини, про що також позивач особисто зазначив у судовому засіданні.
Позивач у судовому засіданні зазначив, що намагався звернутися з рапортом про дострокове звільнення до командира військової частини НОМЕР_2 , в якій він перебуває на службі з 04.07.2016, але, як зазначив позивач, зазначений рапорт не був прийнятий від нього.
Проте, суд зазначає, що належних доказів звернення з рапортом про звільнення позивачем до суду не надано, а судом під час судового розгляду справи не встановлено.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною відмову керівника військової частини НОМЕР_1 є безпідставними та підлягають залишенню без задоволення.
Щодо позовних вимог про зобов'язання керівника військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України задовольнити рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби через сімейні обставини, суд зазначає наступне.
Згідно абз. 12 ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Абзацом 5 статті 1 цього ж Закону визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
З набранням чинності Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, а саме з 14 квітня 2014 року розпочалось проведення антитерористичної операції на Сході України.
Крім того, згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та набрання законної сили Законів України №1126-УІІ від 17.03.2014р., яким затверджено Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014р. №303/2014, №1240- VII від 06.05.2014р., яким затверджено Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» від 06.05.2014 року №454/2014, №1595-УІІ від 22 липня 2014 року, яким затверджено Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» від 21 липня 2014 року №607, №113-УІІІ від 15.01.2015р., яким затверджено Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14.01.2015 року №15, з 18 березня 2014 року в Україні наступив особливий період, який триває і по цей час.
Суд вважає за необхідним вказати, що Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження військової служби.
Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 23 цього Закону, у разі настання особливого періоду, для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених абз. 2 ч. 3 цієї статті та ч. 8 ст. 26 цього Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону, під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці зокрема з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини: а) жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу; б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу; в) у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку; г) у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання; ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини: виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері); утримання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дитини віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом І чи II групи; необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років; наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років; д) у зв'язку з проведенням організаційних заходів у порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, за умови завершення виконання визначених завдань; е) через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського (крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) складу у разі невиконання службових обов'язків; є) призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу у строки, визначені рішенням Президента України; ж) які вислужили строк військової служби за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону; з) які досягай граничного віку перебування військовозобов'язаних у запасі, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.
Військовослужбовці також можуть бути звільнені з військової служби з підстав, передбачених пунктами "в", "г", "е", "є", "и" частини шостої та пунктами "в", "г", "е", "є" частини сьомої цієї статті.
Згідно підпункту 2 п. 252 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду військовослужбовці Збройних Сил України звільненню не підлягають та продовжують проходити військову службу понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу". Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення у відставку військовослужбовців, визнаних за станом здоров'я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, та в запас за підставами, що відповідають підставам звільнення, визначеним частиною восьмою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Як вже встановлено судом, позивач підставою для звільнення зазначив п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: наявність хворої паралізованої бабусі, котра перенесла декілька інсультів та не може самостійно пересуватись, є лежачою хворою, потребує стороннього догляду. Також позивач зазначив, що має маленьку дитину - сина ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та потребує постійного догляду за нею.
Суд зазначає, що законом чітко визначені підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії особливого періоду.
Так, п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці зокрема з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини: ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років; наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Проте позивачем відповідного медичного висновку медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії про необхідність постійного стороннього догляду до суду не надано, а відтак суд приходить до висновку, що підстави для звільнення позивача з військової служби під час дії особливого періоду відсутні.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За наведених обставин та правових норм, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, а отже підлягають залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Постанова у повному обсязі виготовлена 12 травня 2017 року.
Суддя А.В. Зінченко