10 травня 2017 р.Р і в н е 817/581/17
16год. 10хв.
Рівненський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів - Комшелюк Т.О. (головуючий), суддів Дорошенко Н.О. , Махаринця Д.Є., за участю секретаря судового засідання Климчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача1: ОСОБА_1 ,
позивача2: ОСОБА_2 ,
представник позивачів: Пасічник Ю.О.,
відповідача: представник не прибув,
третьої особи відповідача: представник Матвієнко Л.О
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ОСОБА_2
доМіністерства оборони України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинення певних дій,
Позивачі звернулися з позовом до відповідача, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про визнання протиправним та скасування протоколу комісії та зобов'язання вчинення певних дій. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 січня 2014 року загинув військовослужбовець ОСОБА_1 - чоловік та батько позивачів. Він загинув під час проходження військової служби внаслідок відкритого перелому черепа зі зруйнуванням речовини головного мозку, який наніс загиблому інший військовослужбовець. В липні місяці 2014 року позивачі, як члени сім'ї загиблого військовослужбовця, звернулися із заявами до третьої особи без самостійних вимог на предмет спору в зв'язку з виплатою їм одноразової грошової допомоги, передбаченої чинним законодавством. Однак, в 2016 році протоколом комісії відповідача відмовлено позивачам у її виплаті з посилання на ту обставину, що на час смерті військовослужбовець перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння. Позивачі стверджують, що така відмова є протиправною, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв'язок між смертю військовослужбовця та станом алкогольного сп'яніння. Крім того, оскільки пакет документів на виплату допомоги відповідав вимогам чинного законодавства та був розглянутий без відповідних застережень, тому позивачі просять задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні позивачі та їхній представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та надали пояснення, аналогічні, викладеним в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений, про поважність неявки суд не повідомив, письмових заперечень, витребуваних доказів суду не надав. Згідно вимог ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, а відтак суд прийшов до висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Окрім цього, суд уважає за необхідне звернути увагу на те, що за клопотанням відповідача, судом було призначено розгляд справи в режимі відеоконференції. Однак, представник відповідача не з'явився, про дату час та місце проведення відеоконференції був належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив. Враховуючи зазначене судом прийнято рішення перейти до розгляду справи у відкритому судовому засіданні в загальному порядку за відсутності відповідача.
Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що в липні 2014 позивачі звернулися до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявами про виплату їм одноразової грошової допомоги як членам сім'ї загиблого військовослужбовця. На протязі двох років третьою особою вчинялись дії щодо збору інформації та документів з приводу смерті військовослужбовця. В подальшому пакет документів був направлений відповідачу для прийняття рішення щодо призначення та виплати вказаної допомоги. В 2016 році був отриманий протокол засідання комісії відповідача, яким відмовлено позивачам у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що військовослужбовець на час смерті перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння. Вказаний протокол був доведений до відома позивачів. Представник третьої особи вважає, що відмова комісії відповідача щодо виплати допомоги позивачам є правомірною, оскільки у комісії були на вивченні всі документи щодо можливості такої виплати і оскільки комісія прийняла таке рішення, значить документи не підтверджували обставин, за яких грошова допомога призначається та виплачується. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд виходить з наступного.
Обставини справи:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проходив строкову військову службу в період з 21.05.1992р. по 31.03.1994р. та військову службу за контрактом в період з 12.01.1995 по 12.01.2014р.. що підтверджується послужним списком (а. с. 13-18).
12 січня 2014 року ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Збройних Сил України у зв'язку зі смертю. (а. с.18-19).
Членами його сім'ї є батьки - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ; дружина - ОСОБА_1 , донька - ОСОБА_2 (а. с. 26-33).
22.07.2014 позивачі звернулись із відповідними заявами до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 з проханням виплатити їм одноразову грошову допомогу у зв'язку із смертю чоловіка та батька, пов'язаної з проходженням військової служби (а. с. 35-36). Із тотожними заявами 23.07.2014 звернулись також батьки загиблого військовослужбовця (а. с.37-38).
22.04.2016 пунктом 102 Протоколу №23 засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби зазначено, що у зв'язку з перебуванням старшого сержанта ОСОБА_1 на час смерті у стані сильного алкогольного сп'яніння, підстав для призначення одноразової грошової допомоги немає (а. с. 12).
В грудні 2016 року позивачі звернулись із позовом до Рівненського окружного адміністративного суду.
19.12.2016 ухвалою суду позову заяву повернуто позивачам, оскільки справа підсудна місцевому загальному суду як адміністративному.
26.12.2016 позивачі звертаються з позовом до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області.
10 квітня 2017 ухвалою Дубенського міськрайонного суду справу передано в порядку ст.22 КАС України до Рівненського окружного адміністративного суду.
Судом безспірно встановлено, що ОСОБА_1 проходив як строкову військову службу так і військову службу за контрактом в Збройних Силах України в період 1992-2014.
12.01.2014 був виключений зі списків особового складу Збройних Сил України в зв'язку зі смертю. Смерть військовослужбовця настала від сукупності спричинених в області голови та живота ушкоджень у вигляді відкритого перелом кісток черепу зі зруйнуванням речовини головного мозку та розриву брижі кишечника з кровотечею. Між спричиненою черепно-мозковою травмою та травмою живота і настанням його смерті є причинний зв'язок. При судово-токсикологічному дослідженні в крові загиблого знайдений етиловий спирт в концентрації 5,00 проміле. Зазначена концентрація етилового спирту вказує на те, що перед настанням смерті вмерлий перебував в стані сп'яніння, обумовленим прийомом умовно-смертельної дози алкоголю. Вказане підтверджено висновком експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 13.01.2014р. №129/2 (а. с. 41-46).
В той же час, висновком додаткової судово-медичної експертизи №30/129/2 від 03.04.2014р. встановлено, зокрема, що тілесні ушкодження, як виняток, не могли виникнути при можливому самостійному падінні постраждалого на площину підлоги зі штангою у руках та ударі її «блинами» в ділянку голови ті лівої верхньої кінцівки, а тому утворення ушкоджень за таких обставин виключається (а. с. 47-48).
На підставі висновків експертизи видане Лікарське свідоцтво про смерть та Довідка про причину смерті військовослужбовця в якому крім вказаної вище причини смерті, зазначене місце й обставини, при яких відбулась травма, а саме: навмисне вбивство (а. с. 114-115).
Згідно із витягом з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №325 від 09.07.2014, травма і причина смерті, одержані в результаті нещасного випадку, так, пов'язані з проходженням військової служби (а. с. 60).
Із пункту 102 Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №23 від 22.04.2016 слідує, що смерть ОСОБА_1 настала ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок відкритого перелому черепу під час нападу з використання тупого предмету з метою вбивства чи нанесення ушкодження. Вбивству ОСОБА_1 передувала бійка у стані алкогольного сп'яніння потерпілого, яка закінчилась його вбивством. Згідно висновку судово-медичного експерта №192/2 в крові загиблого виявлений етиловий спирт в концентрації 5,0 проміле, а також зазначено, що вказана концентрація етилового спирту вказує на те, що перед настанням смерті померлий перебував у стані алкогольного сп'яніння, обумовленим прийомом умовно смертельної дози алкоголю. Згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння. У зв'язку з перебуванням старшого сержанта ОСОБА_1 на час смерті у стані сильного алкогольного сп'яніння, підстав для призначення одноразової грошової допомоги немає (а. с. 12).
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування протокольного рішення в частині відмови позивачам призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, суд зазначає:
У відповідності до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та врегулювання відносини у цій галузі визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII, 20.12.1991, (далі Закон №2011-ХІІ).
В силу приписів статті 1 Закону № 2011- XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статті 1-2 Закону № 2011- XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону № 2011- XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно частини 1 статті 16 Закону № 2011- XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 2 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
В силу норм статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Стаття 16-2 Закону № 2011-ХІІ встановлює розмір одноразової грошової допомоги і в даному випадку відповідно до пункту «а» ч.1 вказаної статті, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Стаття 16-4 Закону № 2011-XII визначає, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а)вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Аналогічні положення містить і Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою КМУ від 25.12.2013 №975.
Із системного аналізу правових норм слідує, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, зокрема, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння. Тобто, з огляду на конструкцію зазначених норм права можливо дійти висновку про те, що допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп'яніння. При цьому, сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння на час настання смерті, не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги.
Відповідачем не доведено, а встановлені обставини справи навпаки спростовують висновок відповідача про те, що потерпілий військовослужбовець ОСОБА_1 , який знаходився в стані алкогольного сп'яніння, вчинив дії, які стали наслідком його смерті. Тобто, жодним документом не підтверджено причинно-наслідкового зв'язку між травмами потерпілого та його станом алкогольного сп'яніння. Як встановлено в ході судового розгляду, та підтверджено доказами, наявними в матеріалах справи, смерть настала від сукупності спричинених в область голови та живота ушкоджень і саме між вказаними спричиненими травмами є причинний зв'язок.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про протиправність рішення Комісії щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачам у справі, які є членами сім'ї померлого військовослужбовця. Тобто, суд констатує порушення прав позивачів, яке належить до відновлення шляхом визнання протиправним та належним до скасування протокольного рішення в частині відмови позивачам призначити та виплатити одноразову грошову допомогу.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачам, кожному зокрема, одноразову грошову допомогу у розмірі 125 кратного прожиткового мінімуму, суд виходить з такого:
Згідно з вимогами частини 1 статті 16-3 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її отримання. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від отримання одноразової грошової допомоги її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Судом встановлено, що у загиблого військовослужбовця залишились батьки, дружина та донька, які, відповідно до Сімейного Кодексу України, є членами його сім'ї. З врахуванням того, що чинним законодавством передбачено одноразову грошову допомогу у розмірі 500 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб та те, що батьки теж звернулись із відповідними заявами про призначення та виплату такої допомоги, то, відповідно, позивачам, кожному зокрема, належить одноразова грошова допомога у розмірі 125 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
В той же час, в силу норм частин 6, 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Із викладеного вище вбачається, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги відноситься до повноважень відповідача, тобто є дискреційними повноваженнями.
Але, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, зобов'язаний, зокрема, перевірити обґрунтованість оскарженого рішення.
Зазначене узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі «Обермейєр проти Австрії» ; п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі «Гранд Стівенс проти Італії».
Під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У спірних правовідносинах Міністерство оборони України не має права відмовити позивачам у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки відсутня підстава для такої відмови, що свідчить про відсутність у відповідача можливості вибору конкретного рішення з певного кола варіантів на власний розсуд.
Суд також зауважує, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів.
Зважаючи на вищевикладене, дослідивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що повним захистом порушених прав позивачів є задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Судові витрати присуджуються позивачам у відповідності до частини 1 статті 94 КАС України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати пункт 102 Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, №23 від 22 квітня 2016 року.
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця - старшого сержанта ОСОБА_1 , в розмірі 125 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця - старшого сержанта ОСОБА_1 , в розмірі 125 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України судовий збір у розмірі 551,21 грн.
Присудити на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України судовий збір у розмірі 551,21 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий cуддя Комшелюк Т.О.
Судді Дорошенко Н.О.
Махаринець Д. Є.