Іменем України
05 травня 2017 р. Справа № 814/664/17
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Бухгалтерія",
до
Центрального відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївський області,
треті особи
Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області,
про
зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Бухгалтерія" до Центрального відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС в Миколаївській області про зобов'язання Центрального відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області зняти арешт з рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Бухгалтерія" № 26000053208228 в Миколаївському РУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 326610.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Бухгалтерія" зазначило, що на теперішній час виконавче провадження № 52143458 завершено в зв'язку з повним та фактичним виконанням, тому на думку позивача, бездіяльність відповідача, що полягає в не знятті арешту з рахунку позивача, порушує інтереси ТОВ "Бухгалтерія" як власника коштів, та обмежує позивача у правах на зазначені кошти.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив, позов не заперечив.
Представник Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС в Миколаївській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив, заяв чи клопотань до суду не надходило.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
З 18 лютого 2016 р. в провадженні Центрального відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області знаходилось виконавче провадження з примусового виконання вимоги ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС в Миколаївській області № Ю-1635-25-У від 04.11.2015 року про стягнення з ТОВ "Бухгалтерія" на користь Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС в Миколаївській області на загальну суму 11 610, 89 гривень, №ЄДРВП 50201302.
02.03.2016 року заступником начальника Центрального відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою було накладено арешт на все майно ТОВ "Бухгалтерія".
10.03.2016р. заступником начальника Центрального відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області винесено постанову про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на кошти ТОВ "Бухгалтерія", що містяться на всіх рахунках боржника відкритих у Миколаївському РУ ПАТ КБ "Приватбанк".
Керуючись п.5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" 24.06.2016 року відповідачем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві.
Нормою статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення стягувачеві виконавчого документа не передбачено припинення чинності арештів боржника.
Крім того, на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження № 52143458 з примусового виконання вимоги ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС в Миколаївській області № Ю-1635-25-У від 10.05.2016 року про стягнення з ТОВ "Бухгалтерія"заборгованості в сумі 7 995, 72 грн.
Вказане виконавче провадження, було закінчено на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з повним фактичним виконанням виконавчого провадження.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент закінчення виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (надалі - рішення).
Частиною 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч.1 ст.17 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до п.3 ч.2 цієї статті підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи як судові накази.
Відповідно до статті 32 вказаного Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Зі змісту статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Як слідує з матеріалів справи, в рамках виконавчого провадження відповідачем було накладено арешт на майно та кошти боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлений обов'язок зняття накладеного арешту лише у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
При цьому, обов'язку державного виконавця знімати накладені арешти в межах виконавчого провадження, у разі повернення виконавчого документу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, з підстав визначених п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону, не передбачено.
Зазначена норма необхідна для забезпечення прав стягувача, у разі його повторного пред'явлення виконавчого документу протягом строків, визначених ст.ст. 22, 23 Закону України «Про виконавче провадження».
Тобто, за відсутності в теперішній час будь-яких виконавчих проваджень, спливом строків, визначених ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на банківських рахунках ТОВ "Бухгалтерія" порушує права позивача, як власника.
Відповідно до ст.386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Зазначене судове рішення ухвалюються не з підстав протиправності рішень чи дій відповідача (оскільки державний виконавець діяв правомірно), а з підстав неможливості поновити права позивача в інший спосіб, ніж через судове рішення.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для звільнення з-під арешту майна позивача.
Також, використовуючи повноваження передбачені ст.11 КАС України, з метою надання повного захисту правам, свободам та інтересам позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби міста Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області зняти арешт з коштів, що містяться на всіх рахунку(ах) Боржника - ТОВ «Бухгалтерія», в тому числі в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299, р/р 26000053208228, накладених постановою Центрального ВДВС міста Миколаєва ГТУЮ в Миколаївській області від 10.03.2016 року в рамках ВП №50201302.
Судові витрати розподіляються відповідно до статі 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 71, 72,79, 86, 94,128,158, 162, 163, 167, 181, 255, 257 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби міста Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області (державного виконавця Центрального ВДВС міста Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області) зняти арешт з коштів, що містяться на всіх рахунку(ах) Боржника ТОВ «Бухгалтерія», в тому числі в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299, р/р 26000053208228, накладених постановою Центрального ВДВС міста Миколаєва ГТУЮ в Миколаївській області про арешт коштів боржника від 10.03.2016 року ВП № 50201302 в межах суми 12 871, 98 грн.
3. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.
Суддя В. В. Біоносенко