Справа № 815/2014/17
11 травня 2017 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Потоцької Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Суворовського районного у м. Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зобов'язання зробити виправлення у актовому записі про шлюб, -
З позовом до суду звернулась ОСОБА_1 до Суворовського районного у м. Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області в якому просить:
- зобов'язати Суворовський районий у м. Одесі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області зробити необхідні виправлення у актовому записі про шлюб № 62 від 22.01.1994 р., а саме: замість прізвища "ОСОБА_1", зробити запис в графі "Відомості про наречену" прізвище "ОСОБА_1".
В обґрунтування заявленої вимоги позивач зазначила наступне.
Суворовський районний у м. Одесі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області повинен внести виправлення у актовому записі про шлюб № 62 від 22.01.1994 р., а саме: замість прізвища «ОСОБА_1», зробити запис в графі «Відомості про наречену» прізвище «ОСОБА_1», згідно з паспортом громадянина України, а також іншими документами, які підтверджують відповідність прізвища позивача «ОСОБА_1» після реєстрації шлюбу.
Оскільки в подальшому, на підставі виданого повторного свідоцтва про шлюб з невірно вказаним після реєстрації шлюбу прізвищем нареченої «ОСОБА_1», був отриманий новий паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 від 31.07.1996 року з прізвищем «ОСОБА_1».
Також, згідно даних паспорта в актовому записі про народження дитини № 1006 від 23.08.1994 р. у графі «мати» вказана ОСОБА_1.
Позивач в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги з підстав викладених в адміністративному позові та просила суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про розгляд справи був повідомлений належним чином та завчасно.
Крім того, до суду надійшла заява із проханням розглядати справу без участі представника відповідача, у зв'язку із неможливістю направити представника Суворовського районного у м. Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області в призначений час.
Крім того, відповідач вказує, що заперечує проти позову з підстав викладених у висновку від 24.12.2016 р. фактів.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.
З урахуванням приписів ст. 128 КАС України, зважаючи на те, що у судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.
Суд оцінивши оскаржувані дії та акт відповідача, з урахуванням положень ч.3 ст.2 КАС України приходить до висновку про його невідповідність Конституції та законам України з огляду на наступне.
ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Суворівським РВ ОМУ УМВС 14 січня 2009 р., до реєстрації шлюбу мала прізвище «ОСОБА_1», згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 01.09.1963 р.
ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного у місті Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області із заявою про внесення змін до актового запису про шлюб №62 від 22 січня 1994 року, складений Першим Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, а саме: прохання змінити, у зв'язку з допущеною помилкою, прізвище нареченої після реєстрації шлюбу з "ОСОБА_1" на "ОСОБА_1".
Суворовський районний у місті Одесі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області розглянув заяву ОСОБА_1 та склав Висновок від 24.12.2016 р., яким відмовив в проханні ОСОБА_1 про внесення змін до актового запису про шлюб № 62 від 22 січня 1994 року, складений Першим Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції.
Зокрема, вказаним Висновком встановлено.
В актовому записі про шлюб № 62 від 22.01.1994р., складений Першим Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, зазначено в графі «Відомості про наречену» прізвище як до так і після реєстрації шлюбу - «ОСОБА_1». А в повторному свідоцтві про шлюб НОМЕР_4 від 25.01.1994р. видане Суворовським відділом РАЦС міста Одеси в графі після укладення шлюбу вказано що присвоєно дружині прізвище чоловіка "ОСОБА_1".
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що в повторному свідоцтві про шлюб НОМЕР_5 від 25.01.1994р. видане Суворовським відділом РАЦС міста Одеси в графі нареченої після укладення шлюбу вказано помилково прізвище "ОСОБА_1" так, як при реєстрації шлюбу в актовому записі №62 від 22.01.1994р., складеного Першим Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції в графі «Відомості про наречену» після реєстрації шлюбу вказане прізвище "ОСОБА_1", а не «ОСОБА_1». тобто заявниця залишила своє дошлюбне прізвище підтвердивши свій намір особистим підписом в даному актовому записі.
В подальшому, на підставі виданого повторного свідоцтва про шлюб з невірно вказаним після реєстрації шлюбу прізвищем нареченої «ОСОБА_1», заявницею був отриманий новий паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 від 31.07.1996року з прізвищем «ОСОБА_1». Відповідно даним паспорта в актовому записі про народження дитини №1006 від 23.08.1994р., складеного відділом реєстрації актів громадянського стану Суворовської райадміністрації виконкому Одеської області в графі «відомості про матір» та в актовому записі про розірвання шлюбу №693 від 15.10.1998р. складений відділом реєстрації актів громадянського стану Суворовської райадміністраціії виконкому Одеської області в графі «відомості про осіб які розривають шлюб» як до так після розірвання шлюбу вказано невірне прізвище - «ОСОБА_1».
Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 3 Закону України "Про органи реєстрації актів громадянського стану" визначено, що правову основу діяльності органів реєстрації актів громадянського стану визначають Конституція України, цей Закон та інші акти законодавства України.
Відповідно до ч. 1 статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" № 2398-VІ від 01.07.2010 року, відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд, здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону, внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Частинами 3 та 4 статті 22 Закону передбачено, що заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану. Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.
Відповідно до п.1.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 р. за №55/18793 - внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.
У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Пунктом 1.7 Правил встановлено, що зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил.
Пунктом 2.1 Правил встановлено, що заява про внесення змін до актових записів цивільного стану подаються до відділу реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених статтею 53 Сімейного кодексу України, також до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про шлюб при пред'явленні паспорта або паспортного документа.
Пунктом 2.12 Правил визначено, що на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін, доповнень до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.
Пункт 2.13 Правил вказує, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є серед іншого, висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану районного, районного в місті, міського (міст обласного значення), міськрайонного управління юстиції, а також постанова адміністративного суду.
Згідно ст. 295 ЦК України визначено, фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на власний розсуд змінити своє прізвище та (або) власне ім'я.
Прізвище фізичної особи може бути змінене у разі реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу або визнання його недійсним.
Таким чином, оскільки прізвище є немайновим благом та дає можливість набувати прав та створювати для себе цивільні обов'язки, а також здійснювати ці права та виконувати цивільні обов'язки під своїм призвіщем, то невірне зазначення прізвіща в офіційному документі є порушенням прав позивача та підлягає виправленню.
Як передбачає ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".
Вирішуючи питання стосовно застосування ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України (заява №19336/04 п.227) зазначено, що засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Аманн проти Швейцарії» (Заява № 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди.
Обставини даної справи, які пов'язані із внесенням змін щодо прізвища сина позивача, безсумнівно охоплюється статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки ім'я та прізвище стосуються приватного та сімейного життя особи, що неодноразово відображалося Європейським судом з прав людини у рішеннях "Бургхартц проти Швейцарії" (Burghartz v. Switzerland) від 22 лютого 1994 року; "Ст'єрна проти Фінляндії" (Stjerna v. Finland) від 25 листопада 1994 року; "Гійо проти Франції" (Guillot v. France) від 24 жовтня 1996 року.
Так, у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine) від 16 травня 2013 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що хоча мета статті 8 Конвенції головним чином стосується захисту особи від свавільного втручання державних органів, вона не лише зобов'язує державу утриматися від такого втручання, але й покладає на неї позитивні зобов'язання, властиві дієвій повазі до приватного та сімейного життя. Якщо межі між позитивними та негативними зобов'язаннями держави за статтею 8 не можна визначити з достатньою точністю, то застосовні принципи, тим не менш, є подібними. В обох контекстах слід дотримуватись справедливого балансу, який потрібно встановити між конкуруючими інтересами особи та суспільства вцілому (п. 37 Рішення). Саме державному органу належить навести відповідні та достатні підстави на підтримку своєї відмови у наданні дозволу на зміну імені особи для того, щоб це обмеження вважалося "необхідним у демократичному суспільстві" (п. 39 Рішення).
Підсумовуючи свої висновку у цій справі Європейський суд вказав, що державними органами не було надано жодного обґрунтування позбавлення заявниці її права приймати рішення з цього важливого аспекту її приватного та сімейного життя, як зміну імені, і таке обґрунтування не було встановлено жодним іншим способом. Оскільки державні органи не забезпечили балансу відповідних інтересів, про які йдеться, вони не виконали своє позитивне зобов'язання щодо забезпечення права заявниці на повагу до її приватного життя. Відповідно, допустили порушення статті 8 Конвенції.
Тобто, з позиції Європейського суду з прав людини кожна особа має безперечне право на збереження свого імені та право на його зміну, порядок здійснення якої визнається законодавством України.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КАС України).
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Суворовський районний у м. Одесі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області внести виправлення в актовий запис про шлюб № 62 від 22.01.1994 р., а саме: замість прізвища «ОСОБА_1», внести запис в графі «Відомості про наречену» прізвище «ОСОБА_1».
Стягнути з Суворовського районного у м. Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65086, м. Одеса, Десантний бульвар, 14, ІК 37947480) на користь ОСОБА_1 (ІК НОМЕР_1) судові витрати:
- за квітанцією № 12 від 03.04.2017 р. у сумі 640, 00 грн. (шістьсот сорок гривень 00 копійок).
Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.
Суддя Потоцька Н.В