04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"27" квітня 2017 р. Справа №910/22567/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Суліма В.В.
Іоннікової І.А.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК "Укргаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2017у справі № 910/22567/16 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК "Укргаз"
про стягнення 5 878 451,42 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 у справі № 910/22567/16 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим по справі рішенням, ТОВ "ГК "Укргаз" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали поданої апеляційної скарги, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню апелянту без розгляду за наступних обставин.
Відповідно до ст. 95 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.
Відповідно до ст. 94 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази, зокрема, надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Відповідачем не подано належних та допустимих доказів надсилання копії скарги і доданих до неї документів іншій стороні спору (позивачу). Не містять таких доказів і додатки одо апеляційної скарги.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам).
За наведених обставин апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню апелянту.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.94 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент звернення апелянта з апеляційною скаргою), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
П.п. 4 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір" (в редакції чинній станом на день подання апеляційної скарги ) встановлено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Згідно з пунктом 4 інформаційного листа ВГСУ від 12.11.2015 №01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015)", Законом України "Про судовий збір" передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина.
Отже, за подання до Київського апеляційного господарського суду апеляційної скарги на повністю оскаржуване апелянтом рішення, підлягає сплаті судовий збір в розмірі 96 994,45 грн. (88 176,77 грн. х 110% = 96 994,45 грн.).
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, судом встановлено, що апелянтом взагалі не подано до наведених матеріалів апеляційної скарги доказів сплати судового збору за апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду в порядку та розмірі, визначених Законом України "Про судовий збір".
Проте, разом з матеріалами апеляційної скарги апелянтом подано клопотання про відстрочення сплати судового збору. Клопотання мотивовано тим, що він перебуває у скрутному фінансовому становищі та цілковитою відсутністю коштів, яка пов"язане із тим, що боржник апелянта не здійснив розрахунок.
При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що апелянта не віднесено до кола осіб які мають пільги щодо сплати судового збору згідно з приписами ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Водночас в апеляційній скарзі заявник просить відстрочити сплату судового збору.
Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Слід зазначити, що даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору, з урахуванням належності поданих стороною доказів неможливості здійснення такої оплати та складного фінансового становища.
В п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.
Колегія суддів зазначає, що положення ст.8 Закону України "Про судовий збір" наділяють суд правом на відстрочення від сплати судового збору лише за наявності виняткових обставин та поданих доказів.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 ст. 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч. 2 ст. 32 ГПК України ці дані встановлюються такими засобами:
- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
При цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
За практикою Європейського суду з прав людини принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38).
Особливо це стосується господарських спорів, які засновані на юридичній рівності сторін.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянтом не подано взагалі доказів від банківських установ щодо відсутності у апелянта коштів на рахунках, а також інших доказів, за допомогою яких можна б було встановити відсутність коштів для сплати судового збору, а також перевірити наявність обставин щодо підстав відстрочення такого.
Враховуючи вищенаведене, зважаючи на недоведеність скаржником обставин, які перешкоджають сплаті судового збору, заява апелянта про відстрочення сплати судового збору за поданих апелянтом доказів та наведених обставин - відхиляється.
При цьому, суд звертає увагу апелянта на те, що вимоги процесуального закону не обмежують апелянта у повторному заявлені клопотання про відстрочення/розстрочення/ звільнення від сплати судового збору при наявності документально підтверджених та обґрунтованих доказів неможливості сплати розміру судового збору.
Після усунення обставин, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга на підставі ч. 4 ст. 97 ГПК України (тобто з поданням відповідного клопотання) може бути подана повторно.
Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК "Укргаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2017у справі № 910/22567/16 не приймається до розгляду і повертається Київським апеляційним господарським судом на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтею 86, п. 2 та п.3 ч.1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК "Укргаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2017у справі № 910/22567/16 (з доданими матеріалами) - повернути без розгляду.
2. Ухвала може бути оскаржена у порядку і строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді В.В. Сулім
І.А. Іоннікова