04 травня 2017 рокуСправа № 921/205/17-г/4
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бурди Н.М.
розглянув справу
за позовом Тернопільської обласної спілки споживчих товариств ОСОБА_1, 4, м. Тернопіль, 46001
до відповідача ОСОБА_2 сільської ради, вул.Центральна, 14, с. Завалів, Підгаєцький район, Тернопільська область, 48023
про визнання права власності.
За участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_3, довіреність № 7/93 від 01.09.2016р.;
відповідача: не з'явився
Суть справи:
В розпочатому судовому засіданні представнику позивача процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22,81-1 ГПК України, роз'яснено.
Тернопільська обласна спілка споживчих товариств, м. Тернопіль звернулась 24.03.2017р. (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції канцелярії господарського суду вх. № 221 від 24.03.2017р.) до господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 сільської ради, с. Завалів про визнання права власності на нежитлову будівлю магазину «Продтовари», що в с. Середнє по вул. Середнянська, 51 «а» ПІдгаєцького району , площею 149,2 кв.м.
Ухвалою суду від 28.03.2017р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 04.05.2017р.
04.05.2017р. відповідачем через канцелярію суду подано клопотання №116 від 28.04.2017р., у якому повідомляє, що позовні вимоги позивача визнає у повному обсязі та просить розглянути спір без участі його представника.
Також до вказаного клопотання долучено довідку ОСОБА_2 сільської ради №119 від 28.04.2017р. про те, що с. Середнє Підгаєцького району Тернопільської області входить до складу ОСОБА_2 сільської ради.
Представник позивача в судовому засіданні , що відбулося 04.05.2017р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та з підстав, викладених у позовній заяві.
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу не здійснювалась у відповідності до ст. 81-1 ГПК України за відсутності відповідних клопотання представника позивача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, господарський суд встановив наступне:
Спірна нежитлова будівля магазину “Продтовари”, площею 149,2 кв.м. знаходиться у с. Середнє ПІдгаєцького району по вул. Середнянська, 51 «а». Даний населений пункт перебуває у складі об'єднаної територіальної громади та підпорядкований ОСОБА_2 сільської раді Підгаєцького району Тернопільської області (довідка виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради №116 від 28.04.2017р.).
26 серпня 2009 року постановою правління Підгаєцького РайСТ №9 “Про реорганізацію Підгаєцького районного споживчого товариства” вирішено реорганізувати Підгаєцьке районне споживче товариство шляхом приєднання до Тернопільської облспоживспілки, яку визнати правонаступником переданих прав та обов'язків РайСТ з передачею останній у власність основних засобів.
На виконання постанови правління зборів уповноважених членів Підгаєцького районного споживчого товариства №9 від 26.08.2009р. 30 вересня 2009 року на підставі акту передачі активів і пасивів з балансу Підгаєцького райСТ на баланс Тернопільської облспоживспілки та акту - приймання основних засобів з балансу Підгаєцького райСТ на баланс Тернопільської облспоживспілки проведено передачу активів та пасивів споживчого товариства на суму 1140685 грн. та основних засобів на суму 1038486 грн., в тому числі і спірного магазинку Продтовари в с. Середнє Підгаєцького району, балансовою вартістю 1909 грн.
Отже, в користуванні Підгаєцького районного споживчого товариства до 2009 року перебувало приміщення магазину у с. Середнє Підгаєцького району Тернопільської області.
Відповідно до п.59 Статуту Тернопільської обласної спілки споживчих товариств від 2011р., затвердженого п'ятими зборами Ради облспоживспілки чотирнадцятого скликання від 17.12.2011р., Тернопільська обласна спілка споживчих товариств є правонаступником усіх прав та зобов'язань реорганізованого шляхом приєднання Підгаєцького районного споживчого товариства. Державну реєстрація Статуту проведена 10.05.2011р., номер запису 16461050007000164.
Згідно з Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АА №369874 Підгаєцьке районне споживче товариство з 12.03.2010р. є припиненим та виключеним з реєстру, про що внесено відповідний запис.
І оскільки у відповідності до п. 3 ст.59 Господарського кодексу України передбачено, що у разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання, тому позивач - Тернопільська облспоживспілка, як правонаступник Підгаєцького райСТ , набула прав власника на умовах, які визначені законом.
Позивач стверджує, що під час передачі документів Підгаєцьким РайСТ окрім іншого передана справа про встановлення зовнішніх меж землекористування для підготовки і видачі державного акту на право постійного користування землею, замовлення №96-10-2, однак в ході оформлення технічної документації одержала від відповідача рішення про передачу земельної ділянки для обслуговування магазину в с. Середнє площею 1000 кв.м. та погодила межі землекористування (рішення виконкому ОСОБА_2 сільської ради народних депутатів №28 від 11.10.1995р.)
Відповідно до довідки №7/19-2 від 22.03.2017р. нежитлова будівля магазину “Продтовари” с. Середнє Підгаєцького району, площею 149,2м2 обліковується на балансі Тернопільської обласної спілки споживчих товариств з 2009 року.
Окрім того, 24.03.2014р. на замовлення Тернопільської обласної спілки споживчих товариств Підгаєцьким районним бюро технічної інвентаризації було виготовлено технічний паспорт на нежитлову будівлю магазин «Продтовари» по вул. Середнянській, буд. 51 «А» у с. Середнє (інвентаризаційна справа №918).
За твердженням позивача, облспоживспілка тривалий час, понад 10 років, з урахуванням часу користування майном Підгаєцьким РайСТ, здійснює права власника спірного об'єкта нерухомості (утримує будівлю, здійснює поточні ремонти, тощо). Станом на 01.03.2017р. балансова вартість. приміщення магазину становить 11 520 грн.
І оскільки, на переконання позивача, він є добросовісним володільцем нежитлової будівлі магазину «Продтовари» по вул. Середнянській, буд. 51 «А» у с. Середнє , а відсутність оформленого і зареєстрованого у встановленому порядку права власності на об'єкт нерухомості перешкоджає можливості володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому майном, тому просить визнати за ним право власності на зазначене майно за набувальною власністю у відповідності ст.344 ЦК України, за відсутності іншого правового механізму узаконення майнових прав спілки.
Проаналізувавши встановлені судом обставини в сукупності, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, у відповідності з статті 43 ГПК України, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, при цьому судом взято до уваги таке:
У Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року задекларовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст.16 Цивільного кодексу України).
Згідно ст.41 Конституції України та ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається в порядку та на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Так, згідно з вимогами частини першої статті 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Зазначена норма кореспондується з вимогами ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за визначенням статті першої якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання є підтвердження позивачем своїх прав на майно. Це може випливати із правовстановлюючих документів, перелік яких наведено у ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (із змінами та доповненнями), а також у Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (надалі - Порядок). Одним із таких документів є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п.9 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ).
Матеріали справи свідчать, що позивач, як правонаступник реорганізованого Підгаєцького райСТ , набув право власності на спірне нерухоме майно внаслідок проведеної реорганізації товариства, що підтверджується копією Статуту Тернопільської обласної спілки споживчих товариств від 2011р. та Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АА №36987. Факт передачі активів та пасивів споживчого товариства на суму 1140685 грн. та основних засобів на суму 1038486 грн., в тому числі і спірного магазину «Продтовари» у с. Середнє Підгаєцького району, Тернопільській облспоживспілці підтверджується копіями актів передачі від 30.09.2009р. Водночас, відсутність у позивача правовстановлюючих документів унеможливлює подальшу реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно, чим позбавляє останнього права вільно володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому приміщенням.
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, набуття права власності на нерухоме майно за правилами набувальної давності можливе з січня 2011 року.
Водночас, частиною 2 ст.344 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.
Задоволення вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст.334 ЦК України можливе при наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння. Норми цієї статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов'язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший, передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Крім того, оскільки право власності за набувальною давністю набувається за рішенням суду, то на момент прийняття рішення право володіння позивача не має бути припинено (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.05.2015р. у справі № 3-87гс15).
Згідно зі ст.397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Як стверджує позивач приміщенням магазину, загальною площею , обласна спілка споживчих товариств володіє безперервно з 2009 року по даний час, використовує його в господарській діяльності, здійснює обслуговування та несе пов'язані з цим витрати, проводить поточні ремонтні роботи, передаючи в орендне користування майна третім особам.
Матеріали справи не містять доказів щодо факту використання спірного приміщення магазину іншою особою, аніж позивачем, а також не містять доказів того, що на приміщення магазину претендує інший власник.
Як встановлено судом, приміщенням магазину «Продтовари», загальною площею 149,2 м2, розташованим за адресою: с. Середнє Підгаєцького району Тернопільської області, вул. Середнянській, 51 «А», обласна спілка споживчих товариств володіє безперервно з 2009 року по даний час, використовує його в господарській діяльності, здійснює обслуговування та несе пов'язані з цим витрати, проводить поточні ремонтні роботи.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом статей 33-34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог належними і допустимими доказами.
Іншого можливого способу захисту свого права у позивача немає.
І так як, твердження позивача, що ґрунтуються на положеннях статті 344 ЦК України про добросовісність володіння майном; відкритість, безтитульність такого володіння більше п'яти років є документально підтвердженими матеріалами справи, визнані відповідачем у справі, тому суд вважає, що у позивача наявні усі передбачені ст.344 Цивільного кодексу України ознаки володіння, котрі є необхідними для набуття права власності на майно за набувальною давністю, у зв'язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог.
Судові витрати, в силу ст.49 ГПК України, покладаються судом на позивача у справі, оскільки господарським судом в процесі розгляду справи не встановлено в діях відповідача ознак протиправності та, водночас, в силу закону у позивача відсутній інший спосіб, аніж оформлення права власності на нерухоме майно в судовому порядку за набувальною давністю.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати за Тернопільською обласною спілкою споживчих товариств (майдан ОСОБА_1, 4, м. Тернопіль, ідент. код 01767413) право власності на нежитлову будівлю магазину «Продтовари», що в с. Середнє по вул. Середнянській, 51 «а», ПІдгаєцького району, площею 149,2 кв. м.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Повне рішення складено 11.05.2017р.
Суддя Н.М. Бурда