79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.04.2017р. Справа № 914/272/17
За позовом: Заступника військового прокурора Західного регіону України, м.Львів, в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, -
позивача-1: Міністерства оборони України, м.Київ
позивача-2:Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління м.Львів
до відповідача: Колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж», м.Львів
про стягнення 498295,08 грн.
суддя Гоменюк З.П.
секретар судового засідання Зусько І.С.
за участю:
прокурора: Гарбарук В.А. (посвідчення №034216 від 03.07.2015р.) ;
та представників:
позивача-1: ОСОБА_1, представник (довіреність №220/487/д від 26.12.2016 р.);
позивача-2: ОСОБА_1, представник (довіреність №303/23/862 від 14.03.2017 р.);
відповідача: не з'явився
Учасникам процесу роз'яснено їхні процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Учасникам процесу права та обов'язки зрозумілі, відводу не заявлено.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Заступника військового прокурора Західного регіону України, м.Львів, в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, - Міністерства оборони України, м.Київ та Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління м.Львів до Колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж», м.Львів про стягнення 498295,08 грн.
Ухвалою суду від 13.02.2017 р. порушено провадження у справі, відстрочено Заступнику військового прокурора Західного регіону України сплату судового збору до 06.03.2017 р., призначено справу до розгляду на 25.01.2017 р. Ухвалою суду від 25.01.2017 р. розгляд справи відкладено на 05.04.2017 р., відстрочено Заступнику військового прокурора Західного регіону України сплату судового збору до 05.04.2017 р. Ухвалою суду від 05.04.2017 р. продовжено строк розгляду спору, розгляд справи відкладено на 26.04.2017 р., відстрочено Заступнику військового прокурора Західного регіону України сплату судового збору до прийняття судового рішення по суті справи.
В судових засіданнях прокурор та представники позивачів підтримали позовні вимоги, пояснили, що між позивачем-2 та відповідачем було укладено договір підряду, за яким відповідач у встановлений строк не виконав роботи на суму 325844,20 грн. Крім того, під час контрольного обміру було виявлено завищення відповідачем вартості виконаних робіт на суму 462778,07 грн. У зв'язку з цим прокурор та представники позивачів просили суд стягнути з відповідача 462778,07 грн. коштів, зайво сплачених внаслідок завищення вартості виконаних робіт, 22809,09 грн. та 12707,92 грн. штрафів.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (вручено 06.04.2017 р.).
Через канцелярію суду надійшло клопотання відповідача (вх.№15302/17 від 25.04.2017 р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням уповноваженого представника відповідача у додатковій соціальній відпустці та неможливістю його заміни.
Прокурор та представник позивачів проти поданого клопотання про відкладення розгляду справи заперечили.
Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з положеннями ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 05.04.2017 р. строк розгляду спору за клопотанням представника позивача було продовжено на 15 днів.
Відповідно до частин першої та третьої статті 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
З врахування клопотань відповідача про відкладення розгляд справи двічі відкладався ухвалами суду від 06.03.2017 р. та 05.04.2017 р.
Із положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що підставою для відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, є обставини, які перешкоджатимуть вирішенню спору в даному судовому засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка представника відповідача в судове засідання не унеможливлює розгляду спору по суті.
Заявником в поданому клопотанні жодним чином не обгрунтовано неможливість прибуття іншого представника в судове засідання.
Згідно ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Пленумом Вищого господарського суду України у п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32- 34 ГПК України).
Враховуючи закінчення законодавчо встановленого процесуального строку розгляду спору, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, розумності строку розгляду суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивачів, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
22.04.2016 р. між Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням (замовник, позивач-2 у справі) та Колективним виробничим підприємством «Енергомонтаж» (підрядник, відповідач у справі) було укладено договір підряду з реконструкції №19, за умовами п.1.1. якого предметом договору є роботи на об'єкті «Реконструкція лікувального корпусу №2 з надбудовою поверху по вул.Свердлова, 185 в м.Вінниці (ІІ - черга)» (далі - об'єкт), обов'язок щодо виконання яких покладається на підрядника. Власником результату виконаних робіт на об'єкті є замовник.
Відповідно до п.2.1. договору, підрядник повинен розпочати виконання робіт за договором протягом п'яти календарних днів з дня підписання договору та передати замовнику у відповідності до положень і умов договору в термін (строк) визначений у графіку виконання робіт (додаток 2).
Датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття замовником. (п.2.2. договору).
Згідно з п.3.1. договору, договірна ціна цього договору з реконструкції об'єкта (додаток 1) складає 11450121,60 грн., в тому числі ПДВ - 1908353,60 грн. Вказана договірна ціна встановлюється динамічною, складається підрядником на основі його пропозиції конкурсних торгів згідно з нормативними документами Мінрегіонбуду (ДСТУ Б Д.1.1-1:2013) та може уточнюватись протягом всього строку реконструкції.
Як передбачено п.11.1 договору, фінансування робіт проводиться за планом, який є невід'ємною частиною договору (додаток 3).
Пунктом 12.3. договору сторони встановили, що передача виконаних робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витратами за формою №КБ-3.
Підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами (п.12.6. договору).
Відповідно до п.13.3. договору, оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт на підставі актів за формою КБ-2в та КБ-3 протягом поточного місяця, у якому підписано акти виконаних робіт або у наступному за поточним.
Пунктом 13.5. договору встановлено, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартості. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.
Внесення змін у договір чи його розірвання допускається тільки за згодою сторін або за ініціативою однієї сторони у визначеному мовами договору порядку. Внесення змін у договір оформлюється додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору (п.16.1. договору).
Протягом 2016 року між сторонами було укладено додатковий договір №1 від 26.04.2016 р., додатковий договір №2 від 07.07.2016 р., додатковий договір №3 від 05.10.2016 р. та додатковий договір №4 від 29.11.2016 р.
Даними додатковими договорами пункт 3.1 договору щодо договірної ціни договору викладався в нових редакціях.
Пунктом 1 додаткового договору №4 від 29.11.2016 р. договірну ціну договору з реконструкції об'єкта визначено в сумі 2655124,80 грн., у тому числі ПДВ - 442520,80 грн.
Ця угода вважалася укладеною і набрала чинності з дня підписання сторонами та діяла до 31.12.2016 року (п.2 додаткового договору №4).
Невід'ємними частинами цього додаткового договору є договірна ціна, графік виконання робіт та план фінансування робіт.
На виконання умов договору підряду відповідачем було виконано роботи на об'єкті на загальну суму 2329280,60 грн. Вказане підтверджується наступними документами: довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2016 року від 12.08.2016 р. на суму 1184464,47 грн. і актами приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2016 року від 12.08.2016 р. №1, №2 та №3 на суму 409520,83 грн., 267046,04 грн. та 507897,60грн. відповідно; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2016 року від 02.09.2016 р. на суму 235847,54 грн. і актами приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2016 року від 02.09.2016 р. №4 та №5 на суму 152524,76 грн. та 83322,78 грн. відповідно; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень-2 2016 року від 16.09.2016 р. на суму 282528,51 грн. і актами приймання виконаних будівельних робіт за вересень-2 2016 року від 16.09.2016 р. №6 та №7 на суму 65306,57 грн. та 217221,94 грн. відповідно; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2016 року від 18.10.2016 р. на суму 626440,08 грн. і актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2016 року від 18.10.2016 р. №8 на суму 626440,08 грн. (оригінали довідок та актів оглянуто в судовому засіданні, засвідчені копії долучено до матеріалів справи).
Будь-які інші докази виконання відповідачем робіт за договором в матеріалах справи відсутні, сторонами за час розгляду справи не подавались.
На підставі виставлених відповідачем рахунків позивач-2 здійснював оплату підрядних робіт, зокрема такими платіжними дорученнями: №88 від 11.05.2016 р. на суму 1050000 грн., №213 від 18.07.2016 р. на суму 626399,76грн., №276 від 15.08.2016 р. на суму 134464,47 грн., №333 від 02.09.2016 р. на суму 152524,76 грн., №334 від 02.09.2016 р. на суму 83322,78грн., №363 від 19.09.2016 р. на суму 65306,57 грн. та №364 від 19.09.2016 р. на суму 217221,94 грн.
Як визначено п.15.3. договору, підрядник несе відповідальність за порушення зі своєї вини таких зобов'язань за договором у таких розмірах: за порушення строків закінчення виконання робіт стягується штраф у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Керуючись згаданим положенням договору та у зв'язку з невиконанням позивачем робіт за договором на суму 325844,20 грн. до стягнення з відповідача заявлено штраф у розмірі 0,1% вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення у розмірі 12707,92 грн. та штраф у розмірі семи відсотків вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, за прострочення виконання за кожний день прострочення у розмірі 22809,09грн. Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку сум, заявлених до стягнення, та усних пояснень прокурора і представника позивачів, розрахунок штрафів здійснено за період з 01.01.2017 р. по 08.02.2017 р. включно.
Згідно з п.13.6. договору, у разі виявлення невідповідності робіт, пред'явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право за участю підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті.
За результатами огляду виконаних робіт 19.12.2016 р. представниками замовника в присутності представника підрядної організації було складено акт контрольного обміру пред'явлених до оплати виконаних робіт та оплачених по об'єкту «Реконструкція лікувального корпусу №2 з надбудовою поверху по вул.Свердлова, 185 в м.Вінниці (ІІ - черга)» за жовтень 2016 року. Даним контрольним обміром було перевірено роботи на суму 626440,08 грн., в результаті чого встановлено завищення вартості робіт на суму 462778,07 грн. До акту додано відомість перерахунку вартості будівельних робіт за грудень 2016 року від 19.12.2016 р., в графі 9 якої - «виконано робіт (витрати) грн.» зазначено суму «- (мінус) 462778,07 грн.».
Вказані акт контрольного обміру та відомість перерахунку вартості будівельних робіт, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, а засвідчені копії долучено до матеріалів справи, підписані без зауважень представниками замовника, представником підрядника - директором КВП «Енергомонтаж» ОСОБА_2 та скріплено печаткою підприємства.
В позовній заяві заявлено позовну вимогу про повернення коштів, зайво сплачених внаслідок завищення вартості виконання робіт, у сумі 462778,07 грн.
Станом на день розгляду справи судом належні докази повної або часткової сплати відповідачем заявленої до стягнення заборгованості в матеріалах справи відсутні.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду, а саме його різновидом - договором будівельного підряду.
Як встановлено ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч.1 ст. 852 ЦК України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.
Як визначено ч.1 ст.858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Національний стандарт України «Правила визначення вартості будівництва (ДСТУ Б Д.1.1-1:2013)» установлює основні правила з визначення вартості нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення будинків, будівель і споруд будь-якого призначення, їх комплексів, лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування.
ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 носить обов'язковий характер при визначенні вартості будівництва об'єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії.
Пунктом 6.4.7. Правил визначення вартості будівництва (ДСТУ Б Д.1.1-1:2013) передбачено, що незалежно від виду договірної ціни та способів взаєморозрахунків при виявленні у кошторисах виконаних робіт (примірні форми №КБ-2в «ОСОБА_2 приймання виконаних будівельних робіт» та №КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», які були оформлені та оплачені у попередні періоди) беззаперечних помилок та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва загальна вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточненню з моменту виявлення зазначених помилок з урахуванням термінів позовної давності згідно з законодавством України.
Згідно з п.13.6. договору, у разі виявлення невідповідності робіт, пред'явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право за участю підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті.
Відповідачем в порушення умов договору відображено в акті виконаних робіт за жовтень 2016 року обсяг та вартість робіт, які фактично не було виконано, чим завищено вартість виконаних робіт на суму 462778,07 грн. Підписавши акт контрольного обміру від 19.12.2016 р., відповідач погодився із фактом завищення вартості робіт, проте вартість завищених робіт позивачу не відшкодував.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені ст. 193 ГК України.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача коштів, зайво сплачених позивачем-2 внаслідок завищення вартості виконаних робіт.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. (ч.1 ст.846 ЦК України).
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як випливає з додаткового договору №4 від 29.11.2016 р. та графіку виконання робіт до цього договору, підрядні роботи мали бути виконані до закінчення 2016 року.
Пунктом 1 додаткового договору №4 від 29.11.2016 р. договірну ціну договору з реконструкції об'єкта визначено в сумі 2655124,80 грн., у тому числі ПДВ - 442520,80 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було виконано роботи на об'єкті на загальну суму 2329280,60 грн., водночас відсутні докази виконання відповідачем робіт на суму 325844,20 грн., яка визначена як різниця між сумою, на яку мали бути виконані роботи, та сумою, на яку вони фактично були виконані.
Як встановлено частиною першою статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами ч.2 ст.883 ЦК України, за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
Відповідно до ч.ч.1- 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписам, встановленим Господарським кодексом України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Як передбачено частиною другою цієї ж статті, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Пунктом 13.1. договору встановлено, що фінансування робіт з реконструкції об'єкта здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, оскільки виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України суд вважає можливим застосовувати при порушення строків виконання даного зобов'язання положення ч.2 ст.231 ГК України щодо розміру штрафних санкцій.
Як визначено п.15.3. договору, підрядник несе відповідальність за порушення зі своєї вини таких зобов'язань за договором у таких розмірах: за порушення строків закінчення виконання робіт стягується штраф у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Вказаний пункт договору фактично дублює зміст ч.2 ст.231 ГК України, яка підлягає застосуванню, за виключенням того, що договором за порушення строків закінчення виконання робіт пунктом договору за кожен день прострочення передбачено стягнення 0,1% штрафу, а не пені, як це визначено згаданим положенням законодавства.
Суд прийшов до висновку, що за змістом положень ст.549 ЦК України, неустойка може обчислюватися у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (штраф) або у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).
Разом з тим в згаданому пункту договору сторони визначили, що за порушення строків закінчення виконання робіт стягується штраф у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, тобто встановили розмір неустойки у відсотковому розмірі за кожен день прострочення, що за визначенням статті 549 ЦК відповідає поняттю «пеня», а не «штраф» як помилково вказано в даному пункті.
Між тим для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов'язання.
Вказаної позиції дотримується і Верховний Суд України, зокрема у своїй постанові від 08.02.2017 р. у справі № 910/29752/15.
Так як роботи за договором мали бути виконані до кінця 2016 року, прострочення відповідача розпочалося з січня 2017 року, тому правомірним є здійснення розрахунку штрафних санкцій починаючи з 01.01.2017 р.
Судом проведено розрахунок заявлених до стягнення штрафних санкцій та встановлено, що їх сума відповідає сумі, визначеній у позовній заяві, та становить 12707,92 грн. пені та 22809,09 грн. штрафу.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню, складає 462778,07 грн. коштів, зайво сплачених внаслідок завищення вартості виконання робіт, 12707,92 грн. пені та 22809,09 грн. штрафу.
Як передбачено частиною шостою статті 84 ГПК України, в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.
Ухвалою суду від 05.04.2017 р. Заступнику військового прокурора Західного регіону України було відстрочено сплату судового збору до прийняття судового рішення по суті справи.
Пунктом 3.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду від 21.02.2013 р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз'яснено, що у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.
Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, а сплату судового збору було відстрочено до прийняття судового рішення, судовий збір слід стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 626, 627, 837, 825, 846, 858, 875, 883 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж», АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код 01018671) на користь Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління м.Львів, вул.Ветеранів, 2 (ідентифікаційний код 24982002) 462778,07 грн. коштів, зайво сплачених внаслідок завищення вартості виконання робіт, 12707,92 грн. пені та 22809,09 грн. штрафу.
3. Стягнути з Колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж», АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код 01018671) в доход Державного бюджету 7474,43 грн.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 ГПК України.
В судовому засіданні 26.04.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 03.05.2017 р.
Суддя Гоменюк З.П.